Постанова від 18 березня 2026 р. у справі №569/14360/25 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2026 року

м. Рівне

Справа № 569/14360/25

Провадження № 22-ц/4815/541/26

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді – Шимківа С.С.,

суддів: – Боймиструка С.В., Гордійчук С.О.,

секретар судового засідання – Хлуд І.П.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 16 грудня 2025 року (постановлену у складі судді Галінської В.В.) про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення індексу інфляції та 3 % річних, -

в с т а н о в и в :

На розгляді Рівненського міського суду Рівненської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення індексу інфляції та 3 % річних.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Якобчук П.О. 15 грудня 2025 року звернувся до суду із заявою про забезпечення позову.

Заяву обґрунтовував тим, що фактичні обставини справи свідчать про наявність об`єктивного, підтвердженого ризику, що у разі невжиття заходів забезпечення позову виконання можливого рішення суду може бути істотно ускладнене або унеможливлене. Розмір заявлених вимог є значним та становить 835 316 грн. Обсяг майнових вимог, у поєднанні з встановленими у справі обставинами, зумовлює необхідність оцінки ризиків вчинення відповідачем дій, спрямованих на невиконання рішення суду.

Виникнення спору у даному провадженні обумовлено невиконанням відповідачем грошового зобов`язання, що виникло на підставі договору позики від 25 вересня 2007 року. Крім того, рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 28 березня 2018 року у справі № 569/14836/17, яким з відповідача стягнуто 699 746,78 грн, також не було виконано упродовж тривалого часу, у тому числі після відкриття виконавчого провадження. Вказане свідчить про відсутність фактичних дій, спрямованих на добровільне виконання зобов`язань з боку відповідача у розумний строк, а також підтверджує наявність реального й підвищеного ризику невиконання відповідачем можливого рішення суду у цій справі.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 456310545 від 12 грудня 2025 року, відповідачу належить частка у праві спільної часткової власності на приміщення офісу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (витяг - додається).

Просив суд вжити заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на частку у спільній частковій власності ОСОБА_2 на нерухоме майно, зокрема приміщення офісу за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 16 грудня 2025 року заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Якобчука Павла Олександровича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення індексу інфляції та 3 % річних – задоволено.

Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на частку у праві спільної часткової власності ОСОБА_2 на приміщення офісу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в межах ціни позову 835316 (вісімсот тридцять п`ять тисяч триста шістнадцять) гривень 00 копійок.

Не погоджуючись із ухвалою місцевого суду, ОСОБА_2 оскаржив її в апеляційному порядку.

У поданій апеляційній скарзі зазначає, що суд не з`ясував обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Подача заяви про забезпечення позову позивачем є зловживанням його процесуальними правами. ОСОБА_1 безпідставно позбавляє його можливості користуватися та розпоряджатися своїм майном.

Додає, що заява про забезпечення позову не містить жодних пропозицій щодо зустрічного забезпечення, а тому не відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України.

Просить скасувати оскаржувану ухвалу місцевого суду та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Судом встановлено, що між сторонами виник спір про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 657909 (шістсот п`ятдесят сім тисяч дев`ятсот дев`ять) грн. 57 коп., що складаються з інфляційного збільшення в розмірі 508584 (п`ятсот вісім тисяч п`ятсот вісімдесят чотири) грн. 79 коп. та 3% річних в розмірі 149324 (сто сорок дев`ять тисяч триста двадцять чотири) грн. 78 коп.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 456310545 від 12 грудня 2025 року, відповідачу належить частка у праві спільної часткової власності на приміщення офісу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Оскільки між сторонами дійсно існує майновий спір і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача, за захистом яких він звернувася до суду, а тому наявні підстави для вжиття заходів забезпечення позову у виді накладення арешту на належне відповідачу на праві приватної власності нерухоме майно: частку у праві спільної часткової власності на приміщення офісу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Як роз`яснено Верховним Судом у постанові від 20 травня 2020 року у справі 640/13156/18 (61-7314св19) при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Судом першої інстанції, з урахуванням вищезазначених критеріїв, повною мірою здійснено оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову у справі.

Доводи апеляційної скарги щодо заперечення обґрунтованості позову апеляційним судом відхиляються, оскільки під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, а питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватися ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, що висловлена ним у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 240/16920/21.

Стосовно доводів апеляційної скарги про позбавлення відповідача оскаржуваною ухвалою суду можливості користуватися належним йому майном, апеляційний суд зазначає наступне.

Як роз`яснено Верховним Судом у постанові від 17 червня 2022 року у cправі № 908/2382/21 за своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Отже накладення арешту на майно не завдасть шкоди та збитків відповідачу, не позбавить його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про протиправність не застосування зустрічного забезпечення позову.

Реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом суду, а не його обов`язком, за виключенням випадків, передбачених частиною третьою статті 154 ЦПК України, в якій зазначено, що суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Таким чином, оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права і підстав для її скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 16 грудня 2025 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Головуючий-суддя Шимків С.С.

Судді: Боймиструк С.В.

Гордійчук С.О.