Постанова від 15 березня 2026 р. у справі №524/9730/24 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/9730/24 Номер провадження 22-ц/814/123/26Головуючий у 1-й інстанції Андрієць Д. Д. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2026 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справа Полтавського апеляційного суду в складі: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Обідіної О.І., Одринської Т.В., при секретарі судового засідання Буйновій О.П., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «СА-19» - адвоката Медведєвої Тетяни В`ячеславівни на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 06 лютого 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства "УкрСиббанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю «СА-19», ОСОБА_1 (правонаступник ОСОБА_2 ), треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання за Акціонерним товариством «УКРСИББАНК» права іпотекодержателя на квартиру,-

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2024 року АТ «УкрСиббанк» звернулось до суду із вказаним позовом, в якому просило визнати за АТ «УкрCиббанк» права іпотекодержателя на квартиру АДРЕСА_1 , право на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ « СА-19».

В обгрунтування позову вказувало, що 19.03.2007 року між АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_1 передав позивачу в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 .

19.03.2007 р. приватним нотаріусом Ганночкою О.В. накладено заборону відчуження на предмет іпотеки та зареєстровано обтяження іпотекою у Державному реєстрі іпотек за реєстраційним номером 4656484.

В 2016 році АТ «УКРСИББАНК» стало відомо, що 20.11.2015 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_6 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про припинення іпотеки.

Зазначало, що банком жодних повідомлень про виконання зобов`язань, забезпечених іпотекою, або про наявність інших підстав для припинення обтяження майна іпотекою приватному нотаріусу Кучику С.Л. не надавалися, а тому після виявлення факту безпідставного та незаконного внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення іпотеки банком було направлено запит ПН Кучику С.Л. та отримано відповідь, якою нотаріус повідомив, що ним не вчинялися жодні нотаріальні дії щодо припинення іпотеки предмета іпотеки і виключення записів про обтяження стало можливим внаслідок виявленого факту компрометації його логіну, паролю та ключа ЕЦП.

Зазначало, що на виконання Постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 01.08.2016р., державним реєстратором проведено скасування у ДРРПНМ запису про припинення іпотеки від 19.03.2007, про що 22.09.2016 було внесено запис до ДРРПНМ. В результаті скасування запису на підставі рішення суду у ДРРПНМ було поновлено запис про речові права, що існували до проведення державної реєстрації прав, що скасовані.

Вказувало, що звернення із позовом про визнання права іпотекодержателя виникло у зв`язку із неможливістю АТ «УКРСИББАНК», як стягувача, задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки у виконавчому провадженні, так як запис про іпотеку АТ «УКРСИББАНК» було вилучено з реєстру, а майно яке належить ОСОБА_1 (боржнику у ВП) та є предметом іпотеки зареєстровано за іншою особою (ТОВ «СА-19»).

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 06 лютого 2025 року позов АТ «УКРСИББАНК» до ТОВ «СА-19», ОСОБА_1 про визнання права іпотекодержателя – задоволено частково.

Визнано за АТ «УКРСИББАНК» право іпотекодержателя на квартиру АДРЕСА_1 , право якої виникло на підставі договору іпотеки укладеного 19.03.2007 між ОСОБА_1 та АТ «УКРСИББАНК», посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О.В. та зареєстрованого в реєстрі за №3617, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю «СА-19».

В задоволенні вимог до ОСОБА_1 – відмовлено.

Стягнуто з ТОВ «СА-19» на користь АТ «УКРСИББАНК» судові витрати, які складаються із судового збору в сумі 8592,39 грн.

Вказано, що заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 09 вересня 2024 року по справі 524/9730/24 у виді заборони відчуження та вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 782940853104, загальна площа (кв.м): 140.3, житлова площа (кв.м): 100, власником якої є ТОВ "СА-19", продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Додатковим рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 17 лютого 2025 року понесені витрати ТОВ «СА-19» покладено на відповідача.

З рішенням районного суду не погодилось ТОВ «СА-19» та подало апеляційну скаргу, в якій прохає рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову слід відмовити.

Скарга мотивована тим, що 27.08.2018 року, ОСОБА_3 набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 , на підставі акта про реалізацію предмета іпотеки ВП № 56774788 від 03.09.2018 року та свідоцтва про право власності на об`єкт нерухомого майна від 11.09.2018 року зареєстроване в реєстрі за № 2376 в наслідок чого з даного об`єкта нерухомого майна було знято всі обтяження із дотриманням всіх вимог Порядку реалізації арештованого майна, включаючи і іпотеку за договором укладеним 19.03.2007 між ОСОБА_1 та АТ «УКРСИББАНК».

Вказували, що станом на 25.04.2024 року (день відчуження ОСОБА_3 спірного майна і набуття права власності ТОВ «СА-19») ОСОБА_3 являвся добросовісним набувачем та законним власником квартири АДРЕСА_1 , оскільки придбав дане майно за результатами проведених ДП «Сетам» Міністерства юстиції України електронних торгів, а будь-яке рішення, яке б свідчило про визнання даних електронних торгів недійсними, чи про скасування свідоцтва про право власності, виданого за результатом їх проведення – не існує. Запис про право власності внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 11.09.2018 року під номером 27859239. 25.04.2024 року, ОСОБА_3 , являючись добросовісним набувачем та єдиним законним власником спірної квартири, відчужив даний об`єкт нерухомого майна, шляхом укладення договору дарування з ТОВ «СА-19» (Обдаровуваний).

Окрім того зазначало, що районний суд дійшов помилкового висновку про те, що скасування запису про іпотеку в Державному реєстрі не є підставою для визнання іпотеки припиненою.

Зазначало, що посилання районного суду на те, що відсутність припинення іпотеки за договором від 19.03.2007 року є безпідставними, оскільки в даній справі підставою припинення іпотеки стало придбання ОСОБА_3 спірного майна в порядку примусового виконання рішення.

Вказувало, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки про порушення свого права позивач дізнався ще у 2016 році, а з позовом звернувся лише у 2024 році.

28.04.2025 року від АТ «УкрСиббанк» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник просив її залишити без задоволення, а рішення районного суду без змін.

05 травня 2025 року на адресу Полтавського апеляційного суду надійшло клопотання від ОСОБА_7 про зупинення провадження у справі за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «СА-19» - адвоката Медведєвої Т.В. на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 06 лютого 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ТОВ «СА-19», ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання за АТ «УКРСИББАНК» права іпотекодержателя на квартиру – до залучення до участі у справі правонаступника.

В обґрунтування вказаного клопотання зазначається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 подано заяву про прийняття спадщини за якою 15.04.2025 року відкрито спадкову справу.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 28 липня 2025 року провадження у справі за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «СА-19» - адвоката Медведєвої Тетяни В`ячеславівни на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 06 лютого 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства "УкрСиббанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю «СА-19», ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання за АТ «УКРСИББАНК» права іпотекодержателя на квартиру – зупинено до залучення до участі у справі правонаступника відповідача ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 02.12.2025 року поновлено апеляційне провадження та залучено до участі у справі правонаступника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 .

Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. На момент розгляду справи були присутні представник позивача та відповідача ТОВ «СА-19», інші особи по справі будучи належним чином та завчасно повідомленими про час та місце слухання справи в судове засідання не з`явилися.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно із ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Районним судом встановлено, що 19.03.2007 між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О.В., за умовами якого ОСОБА_1 , з метою забезпечення зобов`язань ОСОБА_4 , передано в іпотеку нерухоме майно чотирьох кімнатну квартиру, загальна площа (кв.м): 140,3, житлова площа (кв.м): 100,0, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Також встановлено, що постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2016 року у справі 817/873/16 за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_6 - приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу про скасування рішення, позов задоволено частково: визнано незаконним та скасовано запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію припинення обтяження іпотекою чотирьох кімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , встановленої на підставі договору іпотеки від 19.03.2007 між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , номер запису про іпотеку 11801160, відомості про реєстрацію до 01.01.2013: назва реєстру Державний реєстр іпотек, реєстраційний номер іпотеки 4656484, 19.03.2007 18:15:57, реєстратор: Кременчуцький міський нотаріальний округ. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 15 лютого 2018 року у справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки, апеляційну скаргу ПАТ «УкрСиббанк» задоволено. Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 06 листопада 2017року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ «УкрСиббанк» про звернення стягнення предмет іпотеки задоволено. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ «УкрСиббанк» за Договором про надання споживчого кредиту № 11129780000 від 19 березня 2007 року у сумі 72 267, 21 доларів США та пені у розмірі у розмірі 64 684, 12 грн. - звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 19 березня 2007 року, що укладений між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» і ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О.В. та зареєстрований в реєстрі за № 3617, а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 140, 3 кв.м., житловою площею 100 кв.м., яка належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу від 26 лютого 2007 року, що посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О.В. за реєстровим № 2370 та зареєстрований в бюро технічної інвентаризації в книзі М-1 за № 99 та в державному реєстрі прав власності на нерухоме майно № 3310497; встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог ст. 38 Закону України «Про іпотеку» за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за 1 305 899 грн. (один мільйон триста п`ять тисяч вісімсот дев`яносто дев`ять гривень), визначеному висновком оцінювача про вартість оцінюваного майна, що наданий Товариством з обмеженою відповідальністю «Експерт+» від 22 листопада 2016 року.

27.08.2018 року ОСОБА_3 придбав квартиру АДРЕСА_1 , з електронних торгів, організатором яких було Державне підприємство «СЕТАМ», в результаті виконання виконавчого провадження № 56774788, з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 1617 від 11.07.2018 року виданого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О.В. про звернення стягнення на предмет іпотеки.

На підставі свідоцтва від 11 вересня 2018 року приватним нотаріусом Ганночкою О.В. було зареєстровано право власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 . 25 квітня 2024 року між ОСОБА_3 та ТОВ «СА-19» укладено договір дарування квартири АДРЕСА_1 .

Задовольняючи частково позов, районний суд виходив з того, що судовими рішенням було встановлено незаконність вчинення запису про припинення іпотеки в Державному реєстрі.

Також вказано, що реалізація предмета іпотеки на прилюдних торгах не свідчить про припинення іпотеки, оскільки набуття майна ОСОБА_3 за результатами торгів відбулося на підставі нікчемного правочину та АТ «УкрСиббанк» не було залучений до розгляду справи, а кошти отримані від реалізації предмета іпотеки не були отримані іпотекодержателем.

Відмовлячи в частині вимог до ОСОБА_1 районний суд у виходив з того, що належним відповідачем у справі є ОВ« СА-19», оскільки саме воно набуло права іпотекодавця при відчуженні майна.

Колегія суддів погоджується із висновком районного суду про те, що вимоги до ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, оскільки останній відчужив предмет іпотеки ТОВ « СА-19», яке набуло статусу іпотекодавця та є належним відповідачем у справі.

Щодо вимог АТ «УкрСиббанк» до ТОВ « Са-19» слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною п`ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації (ч.ч. 6, 7 ст. 3 Закону України «Про іпотеку»).

Отже, за наведених умов забезпечення виконання зобов`язання іпотекою гарантує права кредитора одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна, зокрема в позасудовому порядку переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

Згідно вимог ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Статтею 23 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі переходу права власності (права господарського відання, спеціального майнового права) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у випадку, якщо до відома набувача не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності (право господарського відання, спеціальне майнове право) на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права та несе всі його обов`язки за іпотечним договором в обсязі та на умовах, що існували до набуття такою особою права власності на предмет іпотеки.

Згідно висновків, зазначених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року в справі № 922/2416/17: виключення відомостей про право іпотеки з відповідного Державного реєстру, зокрема, на підставі судового рішення не впливає на чинність іпотеки. Скасування того судового рішення, що мало наслідком внесення до Державного реєстру іпотек запису про припинення іпотеки, не відновлює дію останньої, оскільки іпотека зберігає чинність незалежно від відсутності певний час відомостей про неї у відповідному державному реєстрі; запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя; за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. За таких умов право іпотеки припиняється, відомості про іпотеку поновленню не підлягають; у випадку якщо позивач вважає, що іпотека є та залишилася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішення суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя; у справі з належною вимогою (зокрема, що визнання прав іпотекодержателя) суд має враховувати наявність/відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного за відсутності в Державному реєстрі іпотек відомостей про обтяження. Відсутність у Державному реєстрі іпотек означених відомостей не може беззастережно свідчити про добросовісність особи, яка придбаває таке майно.

У справі про визнання права іпотекодержателя позивач не позбавлений права доводити недобросовісність кінцевого набувача предмета іпотеки.

Так, із матеріалів справи вбачається, що постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2016 року у справі 817/873/16 було підтверджено те, що 20 листопада 2015 року невстановленими особами здійснено несанкціоноване втручання до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та з використанням логіну, паролю і ключа ЕЦП приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Кучика Сергія Леонідовича внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про припинення іпотеки (номер запису про іпотеку 11801160) квартири за адресою в АДРЕСА_2 , встановленої на підставі Договору іпотеки від 19.03.2007, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20.11.2015 №26345488.

Таким чином, судовим рішенням було встановлено незаконність виключення запису про іпотеку з Державного реєстру.

Колегія суддів погоджується із висновками районного суду про те, що реалізація предмета іпотеки на прилюдних торгах в даному випадку не свідчить про припинення іпотеки, встановленої на підставі Договору іпотеки від 19.03.2007, оскільки суду не надано доказів які б підтверджували те, що іпотека була припинена внаслідок обставин, передбачених ЗУ «Про іпотеку».

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що не дивлячись на виключення з державного реєстру запису про іпотеку, встановлену на підставі Договору іпотеки від 19.03.2007, іпотека є чинною.

Щодо доводів добросовісності набуття спірного майна слід зазначити наступне.

Добросовісність це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10квітня 2019року в справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18), від 09 вересня 2024 року у справі № 466/3398/21 (провадження № 61-2058сво23)).

Велика Палата Верховного Суду підкреслювала, що цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість (пункт 220 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі № 917/1212/21 (провадження № 12-24гс23)).

У випадку виникнення судового спору учасники цивільного обороту мають розуміти, що їхні дії (бездіяльність) чи правочини можуть бути піддані оцінці крізь призму справедливості, розумності, добросовісності (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2024 року у справі № 466/3398/21 (провадження № 61-2058сво23).

Так із матеріалів справи вбачається, що спірна квартира набута ТОВ» СА-19» на підставі договору дарування від 25.04.2024 року. ОСОБА_3 засвідчив відсутність будь-яких інших обтяжень. Між тим, слід зазначити, дарувальнику було відомо про права АТ «УкрСиббанк» на вказаний об`єкт, оскільки ОСОБА_3 був учасником цивільних справ 524/1775/17, 524/7046/18 та 953/10909/20 в яких судами було зазначено про звернення стягнення на предмет іпотеки квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

Також суд приймає до уваги і домовленість сторін щодо вартості Об`єкта нерухомості, яка відповідно до п. 2.1 Договору дарування становить 1000 грн, хоча вартість квартири на момент набуття становила 2000000 грн(а.с.152-153). Вищевказані обставини ставлять під сумнів доводи про добросовісність сторін договору дарування.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позов є обгрунтованим.

Разом з тим, стороною відповідача було заявлено про застосування до спірних правовідносин строк позовної давності.

За змістом статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальний строк позовної давності встановлюється тривалістю у три роки. Таким чином, на протязі саме цього строку особа, чиї права порушені, має право звернутись до суду.

Строки позовної давності мають загальний характер.

Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин.

Частиною 1 статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так із матеріалів справи вбачається та не заперечувалось позивачем, що про порушення свого права АТ «УкрСиббанк» стало відомо в 2016 році, оскільки 20.11.2015 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Кучиком С.Л. внесено (надалі – ПН ОСОБА_6 ) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про припинення іпотеки на предмет іпотеки (номер запису про іпотеку 11801160)».

Тобто, починаючи з 2016 року АТ «УкрСиббанк» жодного разу не зверталось до суду із позовом про визнання за ним права іпотекодержателя на спірну квартиру.

При вирішенні даного питання судом першої інстанції зазначено, що строк позовної давності було перервано у зв`язку із подачею позову АТ «УкрСиббанк» у 2020 році про визнання незаконним та скасування рішення, поновлення запису про іпотеку, застосування наслідків недійсного договору шляхом скасування записів в реєстрі речових прав на нерухоме майно та скасування рішень; поновлення запису про право власності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2019 у справі №523/10225/15-ц зазначила про те, що позовна давність шляхом пред`явлення позову переривається саме на ту частину вимог (право на яку має позивач), що визначена ним у його позовній заяві. Що ж до вимог, які не охоплюються пред`явленим позовом, та до інших боржників, то позовна давність щодо них не переривається.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18) зазначено, що: «…для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог».

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем подано новий позов про визнання за ним прав іпотекодержателя на квартиру. Вказана вимога є самостійною. Позивач, як особа, чиї права були порушенні мав можливість визнатися із способом захисту своїх прав.

Відповідно до мотивів колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.01.2023 року, обраний позивачем спосіб захисту та заявлені вимоги до суду є неналежними, а тому у їх задоволенні слід відмовити.

Враховуючи той факт, що дана позовна заява АТ «УкрСиббанк» не містить будь-якої позовної вимоги про які позивач заявляв раніше в інших позовах з метою захисту свого права іпотекодержателя вбачається, що позовна давність для пред`явлення даного позову спливла.

Позивач подаючи заперечення на заяву відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності, не прохав суд першої інстанції визнати причини пропуску строків позовної давності поважними, а виходив з того, що ним дотримано строки позовної давності, оскільки відповідно до висновків судів за його раніше поданими позовами, даний строк розпочався у жовтні 2018 року.

Зазначені доводи, на думку колегії суддів, є необґрунтованими, оскільки, як вже зазначалося раніше вони стосуються іншого способу захисту його прав та інших заявлених вимог, а тому не можуть братися до уваги по даній справі.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч. 5 ст. 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду було пропущено з поважних причин.

Наведена правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.11.2019 у справі №911/3677/17 та від 19.11.2019 у справі №911/3680/17.

Верховний Суд зауважує на тому, що Європейський суд з прав людини наголосив, що механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини", зазначено правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16.12.1992).

Враховуючи наведені вище положення ЦК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практику Європейського суду з прав людини, враховуючи характер спірних правовідносин, апеляційний суд вважає, що в даному випадку, незважаючи на помилковість: висновків місцевого суду про переривання строку позовної давності; доводів позивачів про дотримання строків позовної давності та зважаючи на не подання клопотання поважності причин пропущення позовної давності слід дійти висновку про пропуск позивачем строку позовної давності.

Таким чином слід відмовити в задоволенні позову у зв`язку із пропуском строку позовної давності.

Щодо витрат на правничу допомогу слід зазначити наступне.

Так, згідно з ч. 1 ст. 15, ст. 133 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат.

За ч.ч. 1-2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 137 ЦПК).

Згідно з ч. 6 ст. 137 ЦПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

В обгрунтування вимог щодо стягнення правничої допомоги вказано, що 14.10.2024 року між ТОВ СА-19» в особі директора, ОСОБА_8 та адвокатом Медведєвою Т.В. було укладено Договір про надання правової допомоги. (Копія Договору додається). Згідно п. 1.2 Договору Адвокат відповідно до узгоджених Сторонами доручень, зокрема, представляє інтереси Клієнта в Автозаводському районному суді міста Кременчук, а за необхідності - у судах апеляційної та касаційної інстанцій, в цивільній справі № 524/9730/24 за позовом АТ «УкрСиббанк» до ТОВ «СА-19», ОСОБА_1 ( правонаступник ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_5 ОСОБА_4 , про визнання права іпотекодержателя.

Пунктом 4.2 Договору визначено, що за правову допомогу, передбачену в п. 1.2. Договору Клієнт сплачує Адвокату винагороду (гонорар). Пунктом 4.3 Договору встановлено, що розмір винагороди Адвоката за надання правової допомоги на умовах визначених даним Договором становить фіксовану суму, а саме: за надання правової допомоги Клієнту на умовах цього Договору в суді першої інстанції 80 000 грн; за надання правової допомоги Клієнту на умовах цього Договору в суді апеляційної інстанції 90 000 грн.

Установивши, що заявлений до стягнення розмір правничих витрат, понесених позивачем в суді першої та апеляційної інстанції становить 170000 грн, колегія суддів дійшла висновку, що такий розмір стягнення не є співмірним зі складністю справи, та обсягом наданих адвокатом правничих послуг. Зокрема, в контекст того, що відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу, що узгоджується із позицією Верховного Суду у справі №127/9918/14-ц.

Отже, з огляду на рівень складності справи та реальності правничих витрат, з позивача на користь відповідача ТОВ « СА-19» підлягає стягненню 10 000,00 грн. правничих витрат, понесених в суді першої інстанції В іншій частині стягнення слід відмовити з підстав їх невідповідності критерію пропорційності у цивільному судочинстві.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України з АТ « УкрСиббанк» на користь ТОВ «СА-19» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 23506,17 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «СА-19» - адвоката Медведєвої Тетяни В`ячеславівни - задовольнити частково.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 06 лютого 2025 року в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «СА-19» та додаткове рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17 лютого 2025 року - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким в задоволенні позову Акціонерного товариства "УкрСиббанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю «СА-19» про визнання за Акціонерним товариством «УКРСИББАНК» права іпотекодержателя на квартиру - відмовити.

В іншій частині рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 06 лютого 2025 року - залишити без змін.

Стягнути з Акціонерного товариства "УкрСиббанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СА-19» судовий збір у розмірі 23506,17 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 18 березня 2026 року

Головуючий суддя : ______________________________ Г.Л. Карпушин

Судді: ___________________ О.І. Обідіна __________________ Т.В. Одринська