Рішення від 19 березня 2026 р. у справі №761/43595/25 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/43595/25

Провадження № 2/761/5115/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарях: Олійник Б.М., Лишняк А.О.,

за участі

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача: ОСОБА_3.,

відповідача: ОСОБА_2 ,

представника відповідача: ОСОБА_4.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором, інфляційних втрат та 3% річних, -

В С Т А Н О В И В:

16.10.2025 року до суду надійшла зазначена позовна заява.

В позовних вимогах позивач просить: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по щомісячних платежах згідно Шлюбного договору №437 від 28.12.2020 року у розмірі 788 243,04 грн. у період з 28.05.2023 року по 06.05.2025 року, з урахуванням 3% річних станом на 06.05.2023 року у розмірі 45 934,05 грн. та інфляційних втрат у розмірі 143 902,89 грн.; компенсацію у розмірі 50 000,00 доларів США за невиконання п.3.7 Розділу 3 Шлюбного договору №437 від 28.12.2020 року, а саме: не придбання на ім`я позивача квартири у багатоповерховому будинку у м.Києві, з ремонтом та меблями, вартістю не менше 50 000,00 доларів США.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що 28.12.2020 року між сторонами був укладений Шлюбний договір №437 за умовами п.3.6 якого сторони домовились що чоловік виплачує дружині щомісячно у твердій грошовій сумі що еквівалентно 1 100,00 доларів США для забезпечення потреб її життєдіяльності та згідно з п.3.7 Договору чоловік зобов`язувався придбати на ім`я дружини одну квартиру у багатоповерховому будинку у м.Києві, з ремонтом та меблями, вартістю не менше 50 000,00 доларів США і оплачувати не більше одного разу в чотири роки, поточний ремонт даної квартири.

Як зазначає позивач, починаючи з травня 2023 року та по день звернення до суду з цим позовом вона не отримує від відповідача на виконання п.3.6 Шлюбного договору грошові кошти, внаслідок чого за період з 15.12.2023 року по 06.05.2025 року заборгованість складає 788 243,04 грн., що еквівалентно 18 948,15 доларів США. Також на підставі положень статті 625 ЦК України позивач просить стягнути 3% річних та інфляційні вттрати у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язання.

Крім того позивач зазначає, що відповідачем не виконані вимоги п.3.7 Шлюбного договору.

А тому для захисту порушеного права позивач звернулась до суду з цим позовом.

24.12.2025 року до суду надійшов відзив відповідача на заявлені вимоги в якому він просить відмовити в задоволенні заявлених вимог. Як зазначено у відзиві, позивачем не враховано умови договору щодо строку його дії визначені п.5.1 Договору. А тому оскільки шлюб між сторонами розірвано 11.05.2021 року, тому настання такої обставини у відповідності до положень ст.598 ЦК України припиняє всі права та обов`язки, що випливають з цього договору, окрім тих, що спеціально застережені на випадок розлучення (регулювання статусу придбаного в особисту власність майна).

Також у відзиві зазначається, що оскільки обов`язок по придбанню квартири не мав встановленого строку виконання, позивач не зверталась до відповідача із претензією щодо його виконання до 11.05.2021 року, тому з огляду на положення ч.2 ст.530 ЦК України строк виконання зобов`язання не настав, порушення зобов`язання не відбулося. Після 11.05.2021 року пред`явлення вимоги є неможливим, оскільки саме зобов`язання припинилося разом із договором. Безпідставні також вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат з тих підстав, що зобов`язання припинилося та зобов`язання передбачене за договором виражене в доларах США, тому нарахування інфляційних втрат неможливе.

Крім того, представник відповідача звернув увагу, що позивачем не в повному обсязі сплачено судовий збір при зверненні до суду з позовом.

Відповідь на відзив до суду не надходила.

В судовому засіданні позивач та її представник вимоги позову підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача та відповідач в судовому засіданні заявлені вимоги не визнали та просили відмовити в їх задоволенні з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши сторони, врахувавши їх процесуальні заяви, оцінивши в сукупності надані суду докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Частина 1 статті 9 СК України визначає, що подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім`ї та родичі, відносини між якими регулює цей Кодекс, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства.

Частина 1 статті 93 СК України передбачає, що шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов`язки.

Сторони можуть домовитися про надання утримання одному з подружжя незалежно від непрацездатності та потреби у матеріальній допомозі на умовах, визначених шлюбним договором (ч.1 ст.99 СК України).

Частина 1 статті 526 ЦК України визначає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено судом, сторони з 08.08.1998 року перебували в зареєстрованому шлюбі та рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 11.05.2021 року (справа №761/4450/21) розірвано шлюб, зареєстрований 08 серпня 1998 року відділом реєстрації актів громадянського стану Залізничного району м.Києва за актовим записом №511 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Рішення набрало законної сили 11.06.2021 року.

Крім того, перебуваючи в зареєстрованому шлюбі, 28.12.2020 року між сторонами був укладений Шлюбний договір, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черниш М.О. та зареєстрований в реєстрі за №437.

Договір підписаний сторонами, що свідчить про їх згоду із визначеними умовами. Сторони не оскаржували в судовому порядку договір, до нього не вносились зміни.

Даним договором Подружжя врегулювало майнові відносини між ними, включаючи визначення правового режиму майна, набутого у період перебування в зареєстрованому шлюбі, визначення майнових прав та обов`язків кожного з Подружжя.

Сторони домовились та передбачили в п.3.6 Шлюбного договору, що з моменту укладення даного договору Чоловік виплачує дружині щомісячно у твердій грошовій сумі, що еквівалентно 1 100,00 доларів США для забезпечення потреб її життєдіяльності.

Крім того, згідно з п.3.7 Договору, Чоловік взяв на себе зобов`язання після укладення даного договору придбати на ім`я Дружини одну квартиру у багатоквартирному будинку у місті Києві, з ремонтом та меблями, вартістю не менше 50 000,00 доларів США і оплачувати, не більше одного разу в чотири роки, поточні ремонти даної квартири.

Також сторони домовились та зазначили в п.5.1 Договору, шлюбний договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення та вважається укладеним на невизначений строк, але у будь-якому випадку до дати розірвання шлюбу, крім положень, що регулюють статус придбаного в особисту приватну власність майна, які діють безстроково.

Згідно з положеннями статті 96 СК України, у шлюбному договорі може бути встановлено загальний строк його дії, а також строки тривалості окремих прав та обов`язків. У шлюбному договорі може бути встановлена чинність договору або окремих його умов і після припинення шлюбу.

Частина 1 статті 598 ЦК України визначає, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Позивач та її представник в судовому засіданні пояснили, що у вересні 2024 року за місцем роботи відповідача були направлені вимоги щодо невиконання пунктів 3.6 та 3.7 Шлюбного договору. Матеріали справи не містять доказів отримання зазначених вимог відповідачем. В той же час відповідач суду пояснив, що вказані вимоги він не отримував.

Позивач не надала доказів що вона до чи після розірвання шлюбу зверталась з аналогічними претензіями до відповідача.

Позивач та її представник в судовому засіданні пояснили, що відповідач на виконання умов шлюбного договору здійснював переказ коштів, тобто фактично визнавав свій обов`язок по здійсненню перерахування коштів.

Водночас відповідач в судовому засіданні пояснив, що шлюбний договір припинив чинність в момент розірвання шлюбу та після цього він просто надавав допомогу колишній дружині.

Таким чином, оскільки сторони домовились про порядок припинення зобов`язань за шлюбним договором, положення п.5.1 Шлюбного договору не були змінені, визнані недійсними, тому суд приходить до висновку, що зобов`язання сторін за вказаним шлюбним договором, зокрема щодо зобов`язань, передбачених п.3.6 та 3.7 Шлюбного договору, припинились 11.06.2021 року (в день набрання рішенням законної сили та відповідно розірвання шлюбу між сторонами). А тому відповідно відсутні законом передбачені підстави для стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів, 3% річних та інфляційних втрат.

Крім того, на підставі положень статті 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь держави судовий збір в сумі 7 257,57 грн. на підставі наступного.

Вимоги до форми та змісту позовної заяви визначено положеннями ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

Згідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно п. 1, 10 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

При зверненні до суду з позовом позивач зазначила ціну позову 788 243,04 грн. та відповідно із вказаної ціни позову сплатила судовий збір.

В той же час, з прохальної частини позовної заяви вбачається, що позивач заявила вимоги на загальну суму 3 058 259,98 грн. (788 243,04 грн. + 143 902,89 грн. + 45 934,05 грн. + 2 080 180,00 грн. (50 000,00 доларів США за офіційним курсом НБУ станом на 06.05.2025 року, 1 долар США = 41,6036 грн.).

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви майнового характеру фізичною особою сплачується судовий збір - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так, враховуючи положення ст. 4 Закону України «Про судовий збір», а також те, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року становив 3 028,00 грн., за заявлені у позовній заяві вимоги майнового характеру позивачу необхідно було сплатити судовий збір в загальному розмірі 15 140,00 грн. А тому з врахуванням сплаченої суми судового збору з позивача на користь держави підлягає стягненню 7 257,57 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Так, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи що позивач не довела належними та допустимими доказами заявлені вимоги, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.4, 77-81, 141, 263, 265, 352, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором, інфляційних втрат та 3% річних - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір в сумі 7 257 (сім тисяч двісті пятдесят сім) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Н.Г. Притула