Постанова від 18 березня 2026 р. у справі №420/36283/24 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/36283/24

Перша інстанція суддя Токмілова Л.М.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Яковлєва О.В.,

суддів Єщенка О.В., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області, Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області, а саме:

- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № ПС156050025127 від 04 жовтня 2024 року про відмову у призначенні пенсії, не зарахування до страхового стажу періодів роботи на території російської федерації згідно із записами в трудовій книжці НОМЕР_1 з 17 травня 1991 по 08 квітня 2003 року, з 03 листопада 2003 року по 01 квітня 2004 року, з 04 квітня 2004 року по 10 лютого 2006 року, з 25 січня 2007 року по 30 червня 2007 року, з 02 липня 2007 року по 28 вересня 2007 року, з 01 липня 2008 року по 29 грудня 2012 року та вкладишу до трудової книжки НОМЕР_2 з 16 вересня 2013 року по 31 грудня 2013 року, з 09 січня 2014 року по 24 липня 2018 року;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи в російській федерації, згідно трудової книжки НОМЕР_1 з 17 травня 1991 року по 08 квітня 2003 року, з 03 листопада 2003 року по 01 квітня 2004 року, з 04 квітня 2004 року по 10 лютого 2006 року, з 25 січня 2007 року по 30 червня 2007 року, з 02 липня 2007 року по 28 вересня 2007 року, з 01 липня 2008 року по 29 грудня 2012 року та вкладишу до трудової книжки НОМЕР_2 з 16 вересня 2013 року по 31 грудня 2013 року, з 09 січня 2014 року по 24 липня 2018 року та призначити пенсію за віком з моменту звернення, тобто з 27 вересня 2024 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року позов задоволено частково, а саме:

- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № ПС156050025127 від 04 жовтня 2024 року про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період її роботи на території російської федерації з 01 січня 1992 року по 08 квітня 2003 року, з 03 листопада 2003 року по 01 квітня 2004 року, з 04 квітня 2004 року по 10 лютого 2006 року, з 25 січня 2007 року по 30 червня 2007 року, з 02 липня 2007 року по 28 вересня 2007 року, з 01 липня 2008 року по 29 грудня 2012 року, з 16 вересня 2013 року по 31 грудня 2013 року, з 09 січня 2014 року по 24 липня 2018 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 27 вересня 2024 року.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що пенсійним органом у межах спірних правовідносин правомірно відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком, так як позивач не має необхідної кількості страхованого стажу для призначення спірної пенсії.

При цьому, апелянт наголошує, що набутий позивачем стаж на території російської федерації не підлягає включенню до його страхового стажу.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 27 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із з заявою про призначення пенсії за віком, однак за принципом екстериторіальності заяву про призначення пенсії та документи додані до заяви, передані до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 04 жовтня 2024 року № ПС156050025127 відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Зазначено, що періоди роботи позивача на території російської федерації, згідно із записами в трудовій книжці НОМЕР_1 з 17 травня 1991 року по 08 квітня 2003 року, з 03 листопада 2003 року по 01 квітня 2004 року, з 04 квітня 2004 року по 10 лютого 2006 року, з 25 січня 2007 року по 30 червня 2007 року, з 02 липня 2007 року по 28 вересня 2007 року, з 01 липня 2008 року по 29 грудня 2012 року вкладишу до трудової книжки НОМЕР_2 з 16 вересня 2013 року по 31 грудня 2013 року, з 09 січня 2014 року по 24 липня 2018 року, відповідно постанови КМУ від 29 листопада 2022 року № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав – учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» до загального страхового стажу зараховано по 31 грудня 1991 року.

Не погоджуючись з правомірністю зазначеного рішення позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

За наслідком з`ясування обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про задоволення позовних вимог, так як позивач мав право на зарахування до страхового стажу періодів роботи в російській федерації, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Так, ЗУ “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно ч. 2 ст. 4 ЗУ “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Згідно ч. 1 ст. 26 ЗУ “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно; 55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року; 56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року; 56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року; 57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року; 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року; 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року; 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року; 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року; 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року; 60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

Згідно ч. 2 ст. 26 ЗУ “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 16 до 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 17 до 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 18 до 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років.

Крім того, згідно ст. 62 ЗУ “Про пенсійне забезпечення”, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № ПС156050025127 від 04 жовтня 2024 року, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком.

В свою чергу, частково задовольняючи позовні вимоги судом першої інстанції судом першої інстанції визнано протиправним рішення пенсійного органу щодо відмови у врахуванні до стажу позивача періоду роботи на території рф, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

В даному випадку, одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі - Угода).

Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.

Відповідно до ст. 7 Угоди, при переселенні пенсіонера в межах держав - учасниць Угоди виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється, якщо пенсія того ж виду передбачена законодавством держави за новим місцем проживання пенсіонера.

Статтею 8 Угоди встановлено, що органи, що здійснюють пенсійне забезпечення в державах - учасницях Угоди, співпрацюють між собою у порядку, який визначається угодою між їхніми центральними органами.

Відповідно до ст. 13 Угоди, кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення.

Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Між тим, постановою від 29 листопада 2022 року № 1328 Кабінет Міністрів України постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у м. Москві.

Так, позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком, оскільки позивач не має достатньої кількості страхового стажу, наявність якого, згідно вимог Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", є умовою для призначення відповідної пенсії.

При цьому, пенсійним органом зроблено висновок, що набутий позивачем страховий стаж на території РФ не підлягає зарахуванню до загального трудового стажу позивача, так як Україна вийшла з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, яка передбачала можливість врахування трудового стажу, набутого на території російської федерації, під час призначення пенсії в Україні.

В свою чергу, колегія суддів зазначає, що у Рішенні від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

В даному випадку, чинним на час отримання позивачем спірного стажу міжнародним договором - Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року передбачалось, що для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Крім того, аналізуючи положення вищевикладених норм права, колегія суддів зазначає, що не зважаючи на вихід України з Угоди, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають (ст. 13 Угоди).

Тобто, положення відповідного міжнародного договору розповсюджується на питання пов`язані із призначенням пенсії, зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що факт виходу України з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року не може позбавляти позивача права на отримання пенсії.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність часткового задоволення позовних вимог та повторного розгляду заяви позивача пенсійним органом.

При цьому, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не допущено порушення норм матеріального та процесуального права при розгляді даної справи, а як наслідок прийнято законне та обґрунтоване рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року – залишити без змін.

Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач О.В. Яковлєв

Судді О.В. Єщенко А.В. Крусян