Постанова від 18 березня 2026 р. у справі №420/32092/24 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/32092/24

Перша інстанція суддя Стефанов С.О.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Яковлєва О.В.,

суддів Єщенка О.В., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року, ОСОБА_1 на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, Комісії Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону з установлення трудового стажу для встановлення щомісячної надбавки за вислугу років про визнання протиправними дій та бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у якому заявлено вимоги до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, Комісії Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону з установлення трудового стажу для встановлення щомісячної надбавки за вислугу років про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, а саме:

- визнання протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в особі Комісії спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону щодо неврахування під час встановлення трудового стажу для виплати надбавки за вислугу років ОСОБА_1 , викладеного в протоколі Комісії № 09/2021 від 15 березня 2021 року, періоду роботи на посаді старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Єнакіївського міського управління юстиції з 09 вересня 2009 року по 21 квітня 2010 року; в пільговому обчисленні, з розрахунку один місяць служби за три місяці, періодів проходження військової служби на прокурорсько-слідчих посадах під час яких останній приймав участь в антитерористичній операції з 08 вересня 2014 року по 25 грудня 2014 року, з 25 грудня 2014 року по 01 березня 2015 року, з 28 вересня 2015 року по 09 березня 2017 року;

- визнання протиправними дії Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в особі Комісії спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, викладені в протоколі № 39/2024 від 16 вересня 2024 року, щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до стажу проходження служби (стажу роботи) для виплати відсоткової надбавки за вислугу років, відповідно до Постанови КМУ № 1090: періоду роботи на посаді старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Єнакіївського міського управління юстиції з 09 вересня 2009 року по 21 квітня 2010 року; в пільговому обчисленні, з розрахунку один місяць служби за три місяці, періодів проходження військової служби на прокурорсько-слідчих посадах під час яких останній приймав участь в антитерористичній операції з 08 вересня 2014 року по 25 грудня 2014 року, з 25 грудня 2014 року по 01 березня 2015 року, з 28 вересня 2015 року по 09 березня 2017 року; у внесенні відповідних змін до протоколу комісії Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону № 09/2021 від 15 березня 2021 року;

- зобов`язання Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону зарахувати до стажу проходження служби (стажу роботи) ОСОБА_1 для виплати відсоткової надбавки за вислугу років, відповідно до Постанови КМУ № 1090, починаючи з 15 березня 2021 року періоди: роботи на посаді старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Єнакіївського міського управління юстиції з 09 вересня 2009 року по 21 квітня 2010 року; в пільговому обчисленні, з розрахунку один місяць служби за три місяці, періоди проходження військової служби на прокурорсько-слідчих посадах під час яких останній приймав участь в антитерористичній операції з 08 вересня 2014 року по 25 грудня 2014 року, з 25 грудня 2014 року по 01 березня 2015 року, з 28 вересня 2015 року по 09 березня 2017 року;

- зобов`язання Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону внести відповідні зміни до протоколу комісії Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону № 09/2021 від 15 березня 2021 року;

- зобов`язання Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 заробітної плати (всіх її складових та одноразових виплат, в тому числі визначених законодавством податків, зборів та розрахунків при звільненні) за період роботи в Спеціалізованій прокуратурі у військовій та оборонній сфері Південного регіону (спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони Південного регіону) з 15 березня 2021 року по 24 червня 2024 року, відповідно до зміненого розміру щомісячної надбавки за вислугу років, з урахуванням зарахованих періодів до стажу проходження служби (стажу роботи), відповідно вказаного рішення суду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року задоволено позов, а саме:

- визнано протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в особі Комісії спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону щодо неврахування під час встановлення трудового стажу для виплати надбавки за вислугу років ОСОБА_1 , викладеного в протоколі Комісії № 09/2021 від 15 березня 2021 року, періоду роботи на посаді старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Єнакіївського міського управління юстиції з 09 вересня 2009 року по 21 квітня 2010 року; та в пільговому обчисленні, з розрахунку один місяць служби за три місяці, періодів проходження військової служби на прокурорсько-слідчих посадах під час яких останній приймав участь в антитерористичній операції з 08 вересня 2014 року по 25 грудня 2014 року, з 25 грудня 2014 року по 01 березня 2015 року, з 28 вересня 2015 року по 09 березня 2017 року;

- визнано протиправним рішення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в особі Комісії спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, яке оформлено протоколом № 39/2024 від 16 вересня 2024 року щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до стажу проходження служби (стажу роботи) для виплати відсоткової надбавки за вислугу років, відповідно до Постанови КМУ № 1090: періоду роботи на посаді старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Єнакіївського міського управління юстиції з 09 вересня 2009 року по 21 квітня 2010 року; в пільговому обчисленні, з розрахунку один місяць служби за три місяці, періодів проходження військової служби на прокурорсько-слідчих посадах під час яких останній приймав участь в антитерористичній операції з 08 вересня 2014 року по 25 грудня 2014 року, з 25 грудня 2014 року по 01 березня 2015 року, з 28 вересня 2015 року по 09 березня 2017 року та у внесенні відповідних змін до протоколу комісії Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону № 09/2021 від 15 березня 2021 року;

- зобов`язано Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Південного регіону зарахувати до стажу проходження служби (стажу роботи) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для виплати відсоткової надбавки за вислугу років, відповідно до Постанови КМУ № 1090, починаючи з 15 березня 2021 року, наступні періоди: період роботи на посаді старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Єнакіївського міського управління юстиції з 09 вересня 2009 року по 21 квітня 2010 року; та в пільговому обчисленні, з розрахунку один місяць служби за три місяці, періоди проходження військової служби на прокурорсько-слідчих посадах під час яких останній приймав участь в антитерористичній операції з 08 вересня 2014 року по 25 грудня 2014 року, з 25 грудня 2014 року по 01 березня 2015 року, з 28 вересня 2015 року по 09 березня 2017 року та внести відповідні зміни до протоколу комісії Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону № 09/2021 від 15 березня 2021 року;

- зобов`язано Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Південного регіону здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 заробітної плати (всіх її складових та одноразових виплат, в тому числі визначених законодавством податків, зборів та розрахунків при звільненні) за період роботи в Спеціалізованій прокуратурі у військовій та оборонній сфері Південного регіону (спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони Південного регіону) з 15 березня 2021 року по 24 червня 2024 року, відповідно до зміненого розміру щомісячної надбавки за вислугу років, з урахуванням зарахованих періодів до стажу проходження служби (стажу роботи), з урахуванням раніше виплачених сум.

Крім того, додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року здійснено розподіл понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу та стягнуто з Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу, загальним розміром 3 000,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року відповідачем подано апеляційну скаргу, з якої вбачається про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким залишити позов без розгляду, або відмовити у задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги на рішення суду обґрунтовано тим, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про задоволення позову, так як судом першої інстанції не враховано вимог законодавства, що регулювали спірні правовідносини.

При цьому, апелянт наголошує на тому, що у межах спірних правовідносин ним належним чином визначено періоди проходження служби позивача, що дають право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам, а як наслідок позивач не має права на перерахунок раніше виплачених йому сум щомісячної надбавки за вислугу років.

Крім того, в апеляційній скарзі наголошується, що судом першої інстанції помилково не враховано факту пропуску позивачем встановленого строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.

В свою чергу, позивачем подано відзив на апеляційну скаргу суб`єкта владних повноважень у якому зазначено, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову, а апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою.

З іншого боку, не погоджуючись з додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом норм процесуального права, а тому просить змінити визначений судом розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають відшкодуванню позивачу, збільшивши його до 17 000,00 грн.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду обґрунтована тим, що стягнута на користь позивача сума витрат на професійну правничу допомогу є заниженою та не відповідає обсягу виконаної адвокатом роботи.

При цьому, на переконання апелянта, ним належним чином доведено розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу, що безпідставно не враховано судом першої інстанції.

В свою чергу, суб`єктом владних повноважень подано відзив на отриману апеляційну скаргу позивача у якому зазначено про її необґрунтованість.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість зазначених судових рішень, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку щодо необхідності відмови у задоволенні апеляційних скарг сторін, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що з листопада 2011 року ОСОБА_1 безперервно проходить публічну службу - працює (проходив військову службу) на прокурорсько-слідчих посадах в органах прокуратури.

За вказаний час роботи в органах прокуратури ОСОБА_1 в період з 02.11.2011 року по 14.08.2012 року, та з 03.09.2014 року по 14.03.2021 року проходив публічну службу в статусі військовослужбовця, оскільки відповідно до ст. ст. 6, 20 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", п. 153 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, був призваний на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу та відряджений до Генеральної прокуратури України для подальшого проходження служби у складі військової прокуратури із залишенням на військовій службі на відповідних військових посадах.

Безпосередньо з 10.03.2017 року по 14.03.2021 року ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді заступника військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України в штаті військової прокуратури Південного регіону України.

11.09.2020 року юридичну особу "військова прокуратура Південного регіону України" перейменовано в "Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Південного регіону без зміни ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (підстава накази Генерального прокурора № 66 від 05.02.2020 року, № 414 від 08.09.2020 року).

У зв`язку із реорганізацією органів прокуратури та запровадженої ліквідації військових прокуратур, наказом виконувача обов`язків керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону № 184 к від 12.03.2021 року, підполковника юстиції ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за п.п. "г" п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) з 14.03.2021 року з виключенням зі списків особового складу військової прокуратури Південного регіону.

Наказом виконувача обов`язків керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону № 230 к від 15.03.2021 року, відповідно до вимог ст. 39 Закону України "Про прокуратуру" ОСОБА_1 було призначено з 15.03.2021 року на посаду керівника Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону.

17.03.2023 року юридичну особу "Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону" перейменовано у "Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Південного регіону" без зміни ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (підстава - наказ Генерального прокурора № 74 від 17.03.2023 року).

17.06.2024 року ОСОБА_1 письмово засобами електронної пошти звернувся до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону стосовно отримання довідки щодо обчислення періоду проходження ним служби (стажу роботи), що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років, в тому числі на пільгових умовах.

24.06.2024 року відповідно до наказу керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону № 109 к від 19.06.2024 року ОСОБА_1 звільнено з посади керівника Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону у зв`язку із переведенням на посаду до органів Київської обласної прокуратури, в порядку п. 2 ч. 1 ст. 41 Закону України "Про прокуратуру".

24.06.2024 року у відповідь на звернення від 17.06.2024 року ОСОБА_1 засобами електронної пошти отримано лист Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону № 07-4793ВИХ-24 від 24.06.2024 року в якому зазначено, що трудовий стаж для виплати надбавки за вислугу років йому було встановлено комісією Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону, відповідно до протоколу № 09/2021 від 15.03.2021 року. Також до відповіді додано копію протоколу Комісії № 09/2021 від 15.03.2021 року.

Як зазначає позивач, ознайомившись з протоколом № 09/2021 від 15.03.2021 року ним було встановлено, що Комісією при обрахунку стажу проходження ОСОБА_1 служби (стажу роботи) для виплати відсоткової надбавки за вислугу років не було враховано окремі періоди, які також підлягали врахуванню.

ІНФОРМАЦІЯ_2 засобами електронної пошти (ІНФОРМАЦІЯ_3) на офіційну електронну адресу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону (ІНФОРМАЦІЯ_5) та електронну адресу відділу кадрової роботи Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону (ІНФОРМАЦІЯ_4) ОСОБА_1 направлено звернення від 22.07.2024 року, з відповідними підтверджуючими документами та електронним цифровим підписом, щодо перерахунку Комісією стажу роботи, внесення відповідних змін до протоколу Комісії № 09/2021 від 15.03.2021 року, здійснення перерахунку за період з 15.03.2021 року та виплати заробітної плати відповідно до зміненого розміру щомісячної надбавки за вислугу років, з урахуванням періодів які підлягають зарахуванню.

20.08.2024 року позивач аналогічним способом (засобами електронної пошти) звернувся до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону зі зверненням щодо надання відомостей про результати розгляду звернення від 22.07.2024 року.

02.09.2024 року ОСОБА_1 засобами електронної пошти отримано лист Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону № 07-6986ВИХ-24 від 02.09.2024 року в якому зазначено, що його звернення від 22.07.2024 року до прокуратури не надходило та не розглядалося.

Враховуючи вказану відповідь прокуратури 03.09.2024 року ОСОБА_1 засобами електронної пошти повторно звернувся до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону стосовно розгляду звернення від 22.07.2024 року щодо перерахунку стажу проходження служби (стажу роботи) для виплати відсоткової надбавки за вислугу років, відповідно до Постанови КМУ № 1090.

Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону листом № 07-7305ВИХ-24 від 16.09.2024 року, посилаючись на рішення комісії Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону з установлення трудового стажу для встановлення щомісячної надбавки за вислугу років викладене в Протоколі № 39-2024 від 16.09.2024 року, відмовила ОСОБА_1 у перерахунку стажу роботи, внесені змін до протоколу Комісії № 09/2021 від 15.03.2021 року, перерахунку та виплати (доплати) заробітної плати відповідно до зміненого розміру щомісячної надбавки за вислугу років, з урахуванням періодів які підлягають зарахуванню.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування під час встановлення трудового стажу для виплати надбавки за вислугу років ОСОБА_1 періоду роботи на посаді старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Єнакіївського міського управління юстиції з 09.09.2009 по 21.04.2010; та в пільговому обчисленні, з розрахунку один місяць служби за три місяці, періодів проходження військової служби на прокурорсько-слідчих посадах під час яких останній приймав участь в антитерористичній операції з 08.09.2014 по 25.12.2014, з 25.12.2014 по 01.03.2015, з 28.09.2015 по 09.03.2017, позивач звернувся до суду з даним позовом.

За наслідком з`ясування обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про задоволення позовних вимог, оскільки позивачу невірно обраховувався розмір надбавки за вислугу років у межах спірного періоду, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Так, Закон України «Про прокуратуру» визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

Згідно ч. 7 ст. 81 ЗУ «Про прокуратуру», прокурорам виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: за наявності стажу роботи понад один рік - 10 відсотків, понад 3 роки - 15 відсотків, понад 5 років - 18 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 15 років - 25 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків, понад 25 років - 40 відсотків, понад 30 років - 45 відсотків, понад 35 років - 50 відсотків посадового окладу.

Порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам затверджується Кабінетом Міністрів України.

В свою чергу, Порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1090 (далі - Порядок № 1090).

Згідно Порядку № 1090, цей Порядок визначає механізм встановлення прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури розміру щомісячної надбавки за вислугу років та обчислення періоду проходження служби (стажу роботи), що дає право на одержання такої надбавки.

Згідно пп. 1 т. пп. 9 п. 6 Порядку № 1090, до періоду проходження служби, що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам, зараховується: час роботи (служби) в органах прокуратури; час роботи на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою.

При цьому, ЗУ «Про державну виконавчу службу» (чинний у період проходження державної служби позивачем), визначає основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання, правовий статус працівників органів державної виконавчої служби та їх соціальний захист.

Згідно ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про державну виконавчу службу», державним виконавцем може бути громадянин України, який має юридичну освіту, здатний за своїми особистими і діловими якостями виконувати покладені на нього обов`язки.

Крім того, Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до Конституції України, визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно п. 1 ст. 8 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

В свою чергу, пільгові умови зарахування до вислуги років військової служби, як різновиду державної служби, визначено у пункті 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (далі - Порядок № 393).

Згідно пп. «а» п. 3 Порядку № 393, до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови (зокрема, особам офіцерського складу, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом), зараховується на пільгових умовах: один місяць служби за три місяці, зокрема: час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції; період проходження служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів; час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Згідно п. 9 Порядку № 1090, періоди проходження служби на посадах, якими передбачено обчислення вислуги років для виплати щомісячної надбавки на пільгових умовах, зараховуються згідно з довідкою з попереднього місця служби.

Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є розмір щомісячної надбавки за вислугу років, як складової заробітної плати прокурора, отриманої позивачем за період проходження служби в Білгород-Дністровській спеціалізованій прокуратурі у військовій та оборонній сфері Південного регіону з 15 березня 2021 року по 24 червня 2024 року.

В даному випадку, позивач вважає, що при обрахунку розміру його щомісячної надбавки за вислугу років, суб`єктом владних повноважень до періоду проходження служби позивача, що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам, помилково не зараховано період проходження позивачем державної служби на посаді старшого державного виконавця, що тривав з 09 вересня 2009 року по 21 квітня 2010 року.

Крім того, на переконання позивача, при обрахунку розміру його щомісячної надбавки за вислугу років, суб`єктом владних повноважень до періоду проходження служби позивача, що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам, помилково не зараховано періоди проходження позивачем військової служби, протягом яких він брав участь в антитерористичній операції, у пільговому обчисленні (один місяць за три), а саме з 08 вересня 2014 року по 25 грудня 2014 року, з 25 грудня 2014 року по 01 березня 2015 року, з 28 вересня 2015 року по 09 березня 2017 року.

В свою чергу, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції погодився з доводами позивача про необхідність перерахунку вислуги років позивача, а як наслідок зробив висновок про необхідність перерахунку отриманих позивачем виплат заробітної плати.

Між тим, перевірячи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про задоволення позову, у межах доводів та вимог апеляційної скарги суб`єкта владних повноважень, колегія суддів зазначає наступне.

Так, з аналізу вищевикладених норм матеріального права вбачається, що до періоду проходження служби, що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам, зараховується час роботи на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою.

При цьому, вищевикладеними положеннями ЗУ «Про державну виконавчу службу», які були чинними у спірний період, вбачається, що державним виконавцем може бути громадянин України, який має юридичну освіту.

З іншого боку, як вбачається із зібраних матеріалів у справі, на момент проходження державної служби на посаді старшого державного виконавця позивач мав вищу юридичну освіту, що підтверджується відповідним дипломом.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що період проходження позивачем державної служби на посаді старшого державного виконавця має бути врахований до періоду проходження служби позивача, що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам.

Щодо пільгового обчислення періодів проходження військової служби позивачем, що дають право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам, колегія суддів зазначає наступне.

Так, з аналізу вищевикладених норм матеріального права вбачається, що періоди проходження військової служби на посадах, якими передбачено обчислення вислуги років на пільгових умовах, також включаються до періоду проходження служби позивача, що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам у пільговому обчисленні.

При цьому, наведена норма не містить вказівки на можливість зарахування вислуги років для виплати щомісячної надбавки на пільгових умовах залежно від статусу особи як прокурора або військовослужбовця, який проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах.

В свою чергу, матеріалами справи, зокрема довідкою про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 27 вересня 2024 року, складеною Офісом Генерального прокурора, підтверджується безпосередня участь позивача у період з 08 вересня 2014 року по 25 грудня 2014 року, з 25 грудня 2014 року по 01 березня 2015 року, з 28 вересня 2015 року по 09 березня 2017 року в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі районах проведення антитерористичної операції.

Таким чином, стаж військової служби, обчислений на пільгових умовах, підлягав урахуванню відповідачем при визначенні стажу роботи позивача, що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років за ЗУ «Про прокуратуру».

Схожі висновки щодо застосування норм матеріального права викладено в постанові Верховного Суду від 11 серпня 2022 року (справа № 380/12042/20).

Факт відсутності у відповідача зазначеної довідки у березні 2021 року, на переконання колегії суддів, не може позбавляти позивача права на обрахунок його вислуги років у належному розмірі, а як наслідок позбавляти його спірних виплат.

Щодо доводів апелянта про пропуск позивачем строків звернення до суду, колегія суддів зазначає наступне.

В даному випадку, як зазначено вище, даний спір стосується вирішення трудового спору щодо визначення розміру заробітної плати прокурора за період проходження ним служби в Білгород-Дністровській спеціалізованій прокуратурі у військовій та оборонній сфері Південного регіону.

Між тим, згідно ч. 1 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

В свою чергу, зазначену норму визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, згідно з Рішенням Конституційного Суду № 1-р/2025 від 11 грудня 2025 року.

В свою чергу, як вбачається із зібраних матеріалів у справі, позивач на момент звернення до суду з даним адміністративним позовом не був звільнений з прокуратури та продовжив службу в органах прокуратури.

Враховуючи викладене, а також викладені у Рішенні Конституційного Суду № 1-р/2025 від 11 грудня 2025 року висновки, колегія суддів вважає, що у межах спірних правовідносин відсутні підстави для застосування строків звернення до суду до спірних правовідносин та залишення позову без розгляду.

З іншого боку, перевіряючи законність та обґрунтованість додаткового рішення суду, яким здійснено розподіл понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно п. 1 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно ч. 1 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Так, з аналізу вищевикладених норм процесуального права вбачається, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення для розподілу понесених сторонами судових витрат.

В даному випадку, за наслідком задоволення вимог позивача, колегія суддів погоджується з висновком суд першої інстанції про необхідність ухвалення додаткового рішення для стягнення на користь позивача понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу.

Між тим, подаючи до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового судового рішення, позивач бажав здійснити розподіл понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, загальним розміром 17 000,00 грн.

В свою чергу, судом першої інстанції зроблено висновок, що на користь позивача підлягає відшкодуванню лише частина понесених витрат на професійну правничу допомогу, розміром 3 000,00 грн.

Перевіряючи правильність здійснення судом розподілу понесених позивачем судових витрат у цій частині, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що сторони у справі, крім суб`єктів владних повноважень, мають право на розподіл понесених витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому, колегія суддів зазначає, що суд за наслідком розгляду справи не зобов`язаний відшкодовувати усі задекларовані позивачем судові витрати за рахунок суб`єкта владних повноважень.

В свою чергу, розмір таких витрат визначається на підставі доказів, підтверджуючих понесені стороною витрати та доказів, що підтверджують відповідність цих витрат фактично виконаній адвокатом роботі та затраченому адвокатом часу.

Крім того, колегія суддів наголошує, що розмір витрат на професійну правничу допомогу має бути співмірним із складністю справи.

Між тим, як встановлено судом першої інстанції, акт виконаних робіт № 3/2025 від 14 липня 2025 року до угоди про надання професійної правничої допомоги від 07 грудня 2023 року відображає надані адвокатом послуги позивачу та їх вартість.

В свою чергу, враховуючи зміст та обсяг описаних у відповідному акті послуг, відсутність калькуляції затраченого адвокатом часу, незначну складність даної справи, з урахуванням наявності заперечень суб`єкта владних повноважень, колегія суддів вважає обрахований судом першої інстанції розмір належних до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу на рівні 3 000,00 грн обґрунтованим та таким, що не підлягає зміні.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року не підлягає задоволенню.

З іншого боку, щодо відшкодування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу на стадії апеляційного розгляду справи, а саме за складання та подання апеляційної скарги на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року (5 000,00 грн), відзиву на апеляційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року (5 000,00 грн) та клопотання про долучення доказів щодо понесених витрат на професійну правничу допомогу (500,00 грн), колегія суддів зазначає наступне.

В даному випадку, перелік зазначених витрат визначено адвокатом в акті виконаних робіт № 3/2025 від 19 жовтня 2025 року.

Між тим, як зазначено вище, судом сформовано висновок про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року, а як наслідок понесені позивачем витрати з подання відповідної скарги відшкодуванню не підлягають.

Крім того, колегія суддів вважає, що розмір задекларованих позивачем витрат на складення відзиву на апеляційну скаргу у справі незначної складності на рівні 5 000,00 грн є завищеним.

В свою чергу, враховуючи зміст та обсяг описаних у відповідному акті послуг, відсутність калькуляції затраченого адвокатом часу, незначну складність даної справи, наслідки апеляційного розгляду справи, а також наявність заперечень відповідача, колегія суддів вважає, що належним до відшкодування розміром витрат на професійну правничу допомогу на стадії апеляційного розгляду справи є 1 500,00 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не допущено порушення норм матеріального та процесуального права при розгляді даної справи, а як наслідок прийнято законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційні скарги Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону та ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року та додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року - залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу, розміром 1500,00 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач О.В. Яковлєв

Судді О.В. Єщенко А.В. Крусян