Постанова від 18 березня 2026 р. у справі №420/12833/24 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/12833/24

Перша інстанція суддя Птичкіна В.В.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Яковлєва О.В.,

суддів Єщенка О.В., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеського окружного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Одеському окружному адміністративному суду, Державній судовій адміністрації України, а саме:

- визнання протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Одеського окружного адміністративного суду, в повному обсязі, бюджетними асигнуваннями на проведення видатків, з виплати суддівської винагороди, за період з 01 січня 2024 року по 31 травня 2024 року, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня відповідного календарного року (станом на 01 січня 2024 року - 3028 грн);

- зобов`язання Державної судової адміністрації України забезпечити Одеський окружний адміністративний суд бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати належної суддівської винагороди, за період з 01 січня 2024 року по 31 травня 2024 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі – 3028 грн;

- визнання протиправними дій Одеського окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди, за період з 01 січня 2024 року по 31 травня 2024 року, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у розмірі 2102,00 грн;

- зобов`язання Одеського окружного адміністративного суду нарахувати та виплатити суддівську винагороду ОСОБА_1 , за період з 01 січня 2024 року по 31 травня 2024 року, обчисливши її розмір виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у розмірі 3028 гривень 00 копійок, з утриманням з цієї суми встановлених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про залишення без задоволення позовних вимог, так як апелянту у межах спірних правовідносин безпідставно не обраховано розмір суддівської винагороди, за період з 01 січня 2024 року по 31 травня 2024 року, використовуючи розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений станом на 01 січня 2024 року, згідно ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2024 рік».

В даному випадку, на переконання апелянта, використання суб`єктом владних повноважень альтернативного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб під час обрахунку розміру суддівської винагороди позивача, порушує вимоги законодавства та гарантії суддівської незалежності.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у січні – травні 2024 року суддівська винагорода позивача нарахована та виплачена з урахуванням показника «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», - 2 102 грн.

Відповідно до частини третьої статті 135 Закону № 1402, базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Статтею 7 Закону України від 09.11.2023 № 3460-ІХ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» (далі – Закон № 3460) установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення:

працездатних осіб - 3028 гривень;

працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.

Спір щодо розміру суддівської винагороди позивача виник виключно в частині базового розміру посадового окладу, а саме того, яка мала бути врахована сума прожиткового мінімуму, - 2 102 грн (прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді) чи 3 028 грн (прожитковий мінімум з 1 січня 2024 року на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб), відповідно.

Не погоджуючись з обрахованим розміром посадового окладу, а як наслідок з отриманою сумою суддівської винагороди, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

За наслідком з`ясування обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про залишення без задоволення позовних вимог, так як у межах спірних правовідносин при обрахуванні розміру посадового окладу суб`єктом владних повноважень вірно застосовано розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01 січня 2024 року, з чим не погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Так, Закон України «Про судоустрій і статус суддів», визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Згідно ч. 1 ст. 135 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ч. 2 ст. 135 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 135 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду складає 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 136 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу. Суддям, які мають стаж роботи більше 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.

При цьому, Закон України «Про прожитковий мінімум», відповідно до статті 46 Конституції України, дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.

Згідно ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Згідно ч. 2 ст. 1 ЗУ «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

Згідно ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

В свою чергу, ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2024 рік», встановлено у 2024 році прожитковий мінімум для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема: працездатних осіб - 3028 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні.

Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності дій Одеського окружного адміністративного суду та Державної судової адміністрації України щодо визначення розміру суддівської винагороди позивача, що отримана ним з 01 січня 2024 року по 31 травня 2024 року.

В даному випадку, сторонами у справі не заперечується, що позивач, як суддя Одеського окружного адміністративного суду, у вказаному періоді отримував суддівську винагороду, розмір якої обраховано з використанням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, згідно ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» - 2102 гривні.

В свою чергу, позивач вважає, що він мав право, у спірному періоді, на отримання суддівської винагороди та інших виплат, при обрахуванні яких мав застосовуватись розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений станом на 01 січня 2024 року, згідно ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» - 3028 грн.

Між тим, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про залишення без задоволення позовних вимог, у межах доводів та вимога апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

В даному випадку, згідно ч. 2 ст. 130 Конституції України, розмір винагороди судді встановлюється виключно законом про судоустрій.

При цьому, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

В свою чергу, вищевикладеними положеннями ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду складає 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Тобто, ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» та ЗУ «Про прожитковий мінімум» не передбачено існування будь-якого альтернативного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а як наслідок і обов`язку застосування такої величини.

В даному випадку, зменшений розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб для обрахунку розміру суддівської винагороди наявний виключно в ЗУ «Про Державний бюджет України на 2024 рік».

Тому, колегія суддів вважає, що саме ЗУ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» запроваджено альтернативний підхід до розрахунку суддівської винагороди, у відповідному періоді, який відрізняється від механізму розрахунку суддівської винагороди, встановленому ЗУ «Про судоустрій і статус суддів».

В свою чергу, враховуючи вищевикладені приписи Конституції України, колегія суддів погоджується з доводами апелянта у тому, що для визначення розміру його базового посадового окладу має застосовуватись розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений станом на 01 січня 2024 року.

Посилання суду першої інстанції на висновки Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 24 квітня 2025 року, у справі № 240/9028/24, не є релевантними, так як у рішенні Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року, у справі № 200/2309/25, останній дав іншу оцінку аналогічним правовідносинам та його висновки є актуальними на момент прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Між тим, обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, згідно ч. 1 ст. 148 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно п. 2 ч. 3 ст. 148 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України;

Згідно ч. 1 ст. 149 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

В даному випадку, Державна судова адміністрація України є органом на який покладено обов`язки щодо організаційного та фінансового забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом та забезпечення належних умов діяльності судів, у тому числі щодо виплати суддівської винагороди суддям.

Тобто, саме за рахунок коштів, які перераховуються з Державної судової адміністрації мала здійснюватися виплата суддівської винагороди позивачу.

Таким чином, нарахування та виплата позивачу у спірному періоді суддівської винагороди та інших виплат у неповному обсязі є наслідком вчинення протиправних дій Державної судової адміністрації України, а тому належним способом відновлення порушеного права позивача є визнання протиправними таких дій.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне покласти обов`язок на ДСА України щодо забезпечення Одеського окружного адміністративного суду в повному обсязі бюджетними асигнуваннями на проведення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 , за період з 01 січня 2024 року по 31 травня 2024 року, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня відповідного календарного року (станом на 01 січня 2024 року - 3028 грн).

В даному випадку, саме вказаний спосіб захисту порушених прав позивача, на переконання колегії суддів, є ефективним способом поновлення порушених прав позивача у межах спірних правовідносин.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального і процесуального права, наявні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року - скасувати, прийнявши у справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .

Визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Одеського окружного адміністративного суду, в повному обсязі, бюджетними асигнуваннями на проведення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 , за період з 01 січня 2024 року по 31 травня 2024 року, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня відповідного календарного року (станом на 01 січня 2024 року - 3028 грн).

Зобов`язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Одеський окружний адміністративний суд бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати належної судді ОСОБА_1 суддівської винагороди, за період з 01 січня 2024 року по 31 травня 2024 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі – 3028 грн.

Визнати протиправними дії Одеського окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди, за період з 01 січня 2024 року по 31 травня 2024 року, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у розмірі 2102,00 грн.

Зобов`язати Одеський окружний адміністративний суд нарахувати та виплатити суддівську винагороду ОСОБА_1 , за період з 01 січня 2024 року по 31 травня 2024 року, обчисливши її розмір виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у розмірі 3028 грн, з утриманням з цієї суми встановлених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач О.В. Яковлєв

Судді О.В. Єщенко А.В. Крусян