Рішення від 09 березня 2026 р. у справі №606/2229/25 — Теребовлянський районний суд Тернопільської області

Справа № 606/2229/25 року

Р і ш е н н я

і м е н е м У к р а ї н и

10 березня 2026 року м.Теребовля Теребовлянський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Малярчука В.В.

за участю секретаря судових засідань Зіньковської Н.Д.

розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Діджи Фінанс», через підсистему «Електронний суд», звернулося до Теребовлянського районного суду Тернопільської області з вказаною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 16000 грн та витрати на професійну правничу допомогу і на сплату судового збору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 04.09.2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва Капітал» та ОСОБА_1 , укладено кредитний договір № 1324732860586. Згідно умов Кредитного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону вказаний позичальником при укладанні кредитного договору. Також Кредитним договором передбачено, що кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит, в розмірі визначеному кредитним договором, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у кредитному договорі, додатках до нього та в Правилах надання грошових коштів у позику, що розміщені на офіційному веб-сайті кредитодавця. Сума кредиту, вказана в Кредитному договорі, це кошти, які протягом строку дії договору одночасно можуть бути у розпорядженні позичальника. Кредитодавець надає позичальнику кошти за договором одразу після його укладення, які мають бути повернені у визначений кредитним договором строк. Позичальник має право користуватися кредитом від дати фактичного отримання суми кредиту до закінчення строку дії договору чи його дострокового розірвання. За користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти (тип процентної ставки фіксована), які нараховуються з дня видачі кредитних коштів по день погашення кредиту за відсотковою ставкою, що встановлюється в передбаченому договором порядку. У зв`язку з цим, позивач констатує, що відповідач уклав кредитний договір №1324732860586 від 04.09.2023 із ТОВ «ФК «Віва Капітал» та відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 4000 грн.

Проте відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин ст.526 та ст.527 Цивільного кодексу України, внаслідок чого, керуючись нормами ст. 530, 1082, 1084 ЦК України, 22.07.2024 між ТОВ «ФК «Віва Капітал» та ТОВ «Діджи Фінанс» відповідно до чинного законодавства України, укладений договір факторингу №22072024, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №1324732860586 від 04.09.2023.

Згідно договору факторингу №22072024 від 22.07.2024, сума боргу перед новим кредитором (ТОВ «Діджи Фінанс») є обґрунтованою та документально підтвердженою, яка становить 16000 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 4000 грн, заборгованість за відсотками становить 12000 грн.

З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором в розмірі 16000 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 4000 грн, заборгованість за відсотками становить 12000 грн, а також судові витрати: судовий збір 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу адвоката 6000 грн.

Представник позивача Романенко М.Е. в судове засідання не з`явився, однак у позовній в прохальній частині позовної заяви виявив волю на розгляд означеної справи без участі представника позивача та не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 заяв чи клопотань про проведення судового засідання без його участі до суду не подав, відзиву до суду не направив (відповідно до вимог ч.8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши процесуальну позицію представника позивача, висловлену письмово, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 04.09.2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва Капітал» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання фінансового кредиту продукту «Кредитна лінія Старт» №1324732860586, відповідно до якого відповідач отримав кредит в сумі 4000,00 грн (п.1.2, 1.5 Кредитного договору); строк кредитування: 120 днів; позичальник зобов`язаний оплатити проценти в рекомендовану дату оплати 23.09.2023, протягом дії кредитної лінії; тип процентної ставки фіксований (п.1.4 Кредитного договору); дисконтна процентна ставка становить 2,25% за кожен день користування кредитом, що застосовується в межах строку надання кредиту, зазначеного в п.1.3 договору, але не більше перших двадцяти днів користування кредитом, тобто з 1 по 20 день включно (п.1.4.1 Кредитного договору); базова процентна ставка складає 2,5% за кожен день користування кредитом, застосовується в межах строку надання кредиту, зазначеного в п.1.3 цього договору, після 20 дня користування кредитом, починаючи з 21 дня користування кредитом, по день повернення кредиту (п.1.4.2 Кредитного договору); орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору становить 146 642,74 (п.1.6 Кредитного договору); орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору становить 15800 грн (п.1.7 Кредитного договору).

Дисконтна процентна ставка знижена (в порівнянні з базовою процентною ставкою) процентна ставка, за якою нараховуються проценти за користування кредитом. Дисконтна процентна ставка, застосовується до відносин між сторонами в порядку та у розмірі передбаченому електронним договором. Правила нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасовуються з дати її застосування, у разі настання відкладальної обставини та замість дисконтної процентної ставки застосовується базова процентна ставка, за якою проценти визначаються та перераховуються на початкову суму кредиту з початку дії договору (розділ «Терміни та визначення, що використовуються в договорі).

Пунктом 2.23 Кредитного договору сторони обумовили, що кредит надається шляхом перерахування суми кредиту на банківський рахунок клієнта, за реквізитами платіжної картки, вказаної клієнтом у особистому кабінеті, що відбувається до 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення електронного договору.

Із розділу 8 Кредитного договору суд встановив, що у графі «Позичальник», після реквізитів відповідача, міститься електронний підпис одноразовим ідентифікатором, а саме: Z1R6V2. Крім того означений розділ Кредитного договору містить реквізити банківської картки позичальника, а саме: маска картки № НОМЕР_1 .

Із Додатку №1 до Кредитного договору, яким є «Графік платежів», суд встановив, що датою видачі кредиту/датою платежу є відповідно 04.09.2023, 23.09.2023,13.10.2023, 02.11.2023, 22.11.2023,12.12.2023,02.01.2024; чиста сума кредиту становить 6000 грн; проценти за користування кредитом 1800 грн-23.09.2023, з 13.10.2023, 02.11.2023, 22.11.2023,12.12.2023,02.01.2024 по 2000 грн; реальна річна процентна ставка 146 642,74%; загальна вартість кредиту 15 800 грн. У розділі «Позичальник» означеного письмового доказу суд встановив, що після реквізитів відповідача, міститься електронний підпис одноразовим ідентифікатором, а саме: Z1R6V2.

Крім того, 04.09.2023 відповідачем підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором Z1R6V2 Паспорт про надання фінансового кредиту, в якому викладені умови кредитування ТОВ «ФК «Віва Капітал» з урахуванням побажань споживача, яким є відповідача.

Із листа ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» №32919-1290909468-24122025 від 24.12.2025 судом встановлено, що 04.09.2023 о 12 год 17 хв год ТОВ «ФК «Віва Капітал» через ТОВ «ФК «Контрактовий дім» здійснило перерахування грошових коштів в сумі 4000 грн (відповідає сумі кредиту, що зазначена в п.1.2 Кредитного договору), номер транзакції в системі ТОВ «ФК «Контрактовий дім»: 1290909468, маска картки НОМЕР_1 , що відповідає карті, що зазначена у розділі 8 Кредитного договору.

Крім того судом був досліджений розрахунок заборгованості за Кредитним договором, зі змісту якого суд встановив, що, починаючи з 04.09.2023 до 22.07.2024, тобто протягом 120 днів, кредитодавцем ТОВ «ФК «Віва Капітал» здійснювалось нарахування відповідачу як позичальнику відсотків за користування кредитом щодня в сумі 90 грн/день (з 04.09.2023 до 23.09.2023) та в сумі 100 грн/день (з 24.09.2023 до 01.01.2024).

Згідно означеного засобу доказування суд також встановив, що, заборгованість відповідача перед позивачем згідно умов Кредитного договору складала 16000 грн, з яких: 4000 грн заборгованість за тілом кредиту, та 12000 грн заборгованість за відсотками.

Згідно договору факторингу №22072024 від 22.07.2024, що укладений між ТОВ «ФК «Віва Капітал» як клієнтом та ТОВ «Діджи Фінанс» як фактором.

Відповідно до п.2.1, 2.2 Договору факторингу, згідно умов цього договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим договором. Сторони розуміють та погоджуються з тим, що операція відступлення прав вимоги за цим договором не є забезпечувальним відступленням. Фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідатиме перед фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої фактором клієнту. Разом з правом вимоги до фактора переходять всі інші права та обов`язки клієнта за Кредитним договором. У випадку укладення сторонами більш ніж одного Реєстру прав вимог, кожен наступний Реєстр прав вимог доповнює, а не замінює попередній.

Перехід права вимоги: право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог у формі наведеної в Додатку № 1 до цього договору, за умови виконання фактором вимог перерахування сум грошових коштів фінансування передбачених розділом 3 договору (п.4.1 Кредитного договору).

22.07.2024 року між ТОВ «Діджи Фінанс» як фактором та ТОВ «ФК «Віва Капітал» як клієнтом підписано та скріплено печатками сторін акт прийому-передачі Реєстру прав вимог за договором факторингу №22072024 від 22.07.2024 року.

Із витягу з Реєстру боржників договору факторингу №22072024 від 22.07.2024 року суд встановив, що ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №1324732860586 у загальній сумі 16000 грн, з яких: 4000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, та 12000 грн - сума заборгованості за відсотками.

Суд, безпосередньо дослідивши усі засоби доказування, що подані сторонами, дійшов таких висновків.

Відповідно до положень ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1,2 ст. 207 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно диспозиції ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015 (далі Закон №675), пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст. 11 Закону №675).

Статтею 12 Закону №675 визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону №675 передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону №675).

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст.1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно з ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Таким чином, суд встановив, що позивач як новий кредитор набув право вимоги до відповідача за Кредитним договором на підставі Договору факторингу, що був укладений між ТОВ «ФК «Віва Капітал» та ТОВ «Діджи Фінанс».

Частинами 1,2 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частинами 1,2 ст.1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статті 527, 530 ЦК України визначають, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, із дослідженого безпосередньо в судовому засіданні Кредитного договору суд встановив, що його сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано такий кредит, строк та умови його надання, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого правочину на відповідних умовах шляхом підписання означеного договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Проте всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, відповідачем не надано суду жодних доказів як неотримання ним у кредит від ТОВ «ФК «Віва Капітал» грошових коштів у сумі 4000 грн, так і доказів своєчасного та у повному обсязі виконання умов Кредитного договору в строки, передбачені цим правочином.

Водночас матеріалами справи підтверджується той факт, що сума кредиту, яка була обумовлена між ТОВ «ФК «Віва Капітал» та ОСОБА_1 і відображена у п.1.2 Кредитного договору, була отримана відповідачем шляхом перерахування на його картковий рахунок № НОМЕР_1 .

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором є обгрунтованою, а тому такою, що підлягає задоволенню.

Що стосується прохання позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 6000 грн, то суд зазначає про таке.

Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Вирішуючи питання про відшкодування позивачеві судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду цієї справи, суд враховує вимоги ч.1,2,3 ст. 137 ЦПК України, якими передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З аналізу означених положень процесуального права суд робить висновок, що на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу необхідно суду надати такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зробила правовий висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Наведена правова позиція є чинною і станом на день ухвалення судом рішення у справі №711/12361/25, доказом чому є постанова Верховного Суду від 15.01.2025 у справі №386/136/21 (провадження № 61-10886св24).

Із досліджених судом матеріалів справи встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано копії таких документів: договору про надання правової допомоги №42649746 від 01.01.2025, що укладений між ТОВ «Діджи Фінанс» та адвокатом Лівак Іванною Миколаївною; детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Лівак І.М., необхідних для надання правничої допомоги за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості.

У зв`язку з дослідженими письмовими доказами на підтвердження надання позивачу правничої допомоги адвокатом Лівак І.М. у справі щодо стягнення боргу за Кредитним договором з відповідача ОСОБА_1 , суд констатує, що позивачем надано належні та допустимі докази щодо наданої правничої допомоги та її вартості.

Суд також погоджується з позивачем, що вартість правничої допомоги в розмірі 6000 грн є співмірною зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою, часом, витраченим адвокатом на виконання такої роботи, обсягом виконаної роботи та ціною позову.

З аналізу статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 137 ЦПК України.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладені в постановах від 13.03.2025 у справі №275/150/22 (провадження № 61-13766св24) та від 22.10.2025 у справі № 761/415/24 (провадження № 61-6667св25), що застосовуються судом з метою виконання положень ч.4 ст.263 ЦПК України.

За приписами статті 13 ЦПК України суд як арбітр, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, не може діяти на користь будь-якої із сторін, оскільки це не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

З огляду на викладене, суд робить висновок, що зменшення розміру витрат на правову допомогу, отриману позивачем у заявленому та доведеному обсязі, без відповідної заяви іншої сторони у спорі - відповідача, є порушення вимог статті 13, частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування положень ст.13, 137 ЦПК України викладений в постанові Верховного Суду від 12.03.2025 у справі №361/10208/23 (провадження № 61-12269св24), що судом застосовується з метою виконання положень ч.4 ст.263 ЦПК України.

Як встановлено судом із матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 заперечень щодо витрат на правничу допомогу до суду не подав, а також не подав і клопотання про їх зменшення. З огляду на викладене, беручи до уваги, що позовні вимоги судом визнані обгрунтовані та задоволені повністю, тому з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» потрібно стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.

Що стосується стягнення з відповідача на користь позивача витрат по оплаті судового збору, то суд зазначає про таке.

Частиною 1 ст.133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» до відповідача ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 516, 527, 530, 610, 628, 634, 638, 1046, 1049, 1050, 1077, 1082 ЦК України, ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 4, 12, 13, 76, 77, 79, 80, 81, 89, 133, 141, 247, 258, 264, 265, 280-284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за договором кредитним договором №1324732860586 від 04.09.2023 року в розмірі 16 000 гривень, з яких: 4000 гривень заборгованість за наданим тілом кредиту, та 12 000 гривень заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 2422 гривні 40 копійок судового збору та 6000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Сторони у справі:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», ЄДРПОУ: 42649746, місцезнаходження: Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Головуючий: В.В. Малярчук