Вирок від 15 березня 2026 р. у справі №694/602/26 — Звенигородський районний суд Черкаської області

Справа № 694/602/26 Провадження №1-кп/694/165/26

Вирок

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

16.03.2026 року м. Звенигородка

Звенигородський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників справи кримінальне провадження №12026255310000083, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.02.2026, за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Вільховець Черкаської області, українця, громадянина України, не одруженого, який має середню-спеціальну освіту, на утриманні будь-яких осіб немає, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , проходить військову службу за контрактом, перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше не судимого

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,

встановив:

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України провадять свою діяльність на засадах вірності конституційному обов`язку та військовій присязі; верховенства права, законності та гуманності, поваги до людини, її конституційних прав і свобод; виховання військовослужбовців на патріотичних, бойових традиціях Українського народу, додержання військової дисципліни.

Відповідно до ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, кожен військовослужбовець зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок.

Відповідно до ст. ст. 1,5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна зокрема зобов`язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , проходячи військову службу під час мобілізації на посаді номер обслуги мінометного взводу роти вогневої підтримки розвідувального батальйону військової частини НОМЕР_1 , згідно вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» повинен, окрім іншого, керуватися вимогами ст. ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України № 548-XIV від 24.03.1999 та ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України № 551-XIV від 24.03.1999. зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою поважати гідність інших людей, бути ввічливим і дотримуватись військового етикету, поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, знати вимоги статутів, наказів, порадників та інструкцій щодо організації керівництва службою, додержуватися їх у службовій діяльності.

15.02.2026 близько 17:00 год. ОСОБА_3 , перебуваючи в приміщенні кухонної кімнати, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наніс три удари в обличчя потерпілому в наслідок нанесення яких останній не втримавши рівновагу впав на підлогу, а ОСОБА_3 продовжуючи свій злочинний умисел, сівши ОСОБА_4 на груди, кулаками обох рук наніс п`ять ударів по обличчю, чим спричинив останньому тілесне ушкодження у вигляді перелому кісток носа без зміщення, крововиливу в білкову оболонку лівого ока, синців на повіках обох очей, на спинці носа, що згідно висновку експерта № 05-9-01/69 від 19.02.2026 відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Виходячи з такого, ОСОБА_3 обвинувачується в умисному заподіянні тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, тобто у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.

Винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України встановлена судом поза розумним сумнівом з наступних підстав.

06 березня 2026 року до Звенигородського районного суду Черкаської області надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 за обвинуваченням у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2ст. 125 КК України, у якому міститься клопотання прокурора – стажиста Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_5 про розгляд обвинувального акту в спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

До обвинувального акту додані:

- письмова заява підозрюваного ОСОБА_3 , складена в присутності захисника ОСОБА_6 , щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою ст. 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акту в спрощеному провадженні;

-матеріали досудового розслідування.

У заяві підозрюваний зазначив, що його згода на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без його участі є добровільною, а також про його обізнаність у тому, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Враховуючи те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, приймаючи до уваги його заяву, в якій зазначено, що він не оспорює встановлені під час досудового розслідування обставини і згоден на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку без його участі, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.

Наведене повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації №6 R (87) 18 Комітету Міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

При цьому відповідно до ч.4 ст.107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Згідно з ч. 3 ст. 381 КПК України спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку зазначаються, у разі визнання особи винуватою, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Окрім беззаперечного визнання у повному обсязі ОСОБА_3 вини у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, його винуватість підтверджується відповідно до ч.2 ст.382 КПК України обставинами, встановленими органом досудового розслідування, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Під час досудового розслідування ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорював встановлені досудовим розслідуванням обставини і погоджується з розглядом обвинувального акта за його відсутності, на підставі чого прокурор звернувся до суду з обвинувальним актом, в якому подав клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт слід розглянути в порядку, визначеному ч. 2 ст. 381 КПК України.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Судом встановлено, що під час досудового розслідування дії ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 125 КК України - умисне заподіяння тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує, що відповідно до довідки-характеристики старости Вільховецького старостинського округу ОСОБА_7 від 17.02.2026 №07 інформації щодо порушень громадського порядку не надходило, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, раніше не судимий.

Обставинами, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченому є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставиною, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченому – не встановлено.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу засудженого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначення покарання суди мають суворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на відомості, що характеризують особу обвинуваченого, тяжкість вчиненого ним кримінального проступку, суд вважає достатнім для виправлення та перевиховання ОСОБА_3 обрати йому міру покарання в межах санкції ч.2 ст.125 КК України у штрафу.

Суд вважає, що саме таке покарання обвинуваченому ОСОБА_3 буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Судові витрати відсутні.

Речових доказів немає.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 не обирався.

Цивільний позов не заявлявся.

Керуючись ч.2 ст.125 КК України, ст. ст. 368-371, 373-374, 376, 381, 382, 394, 395 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 100 (ста) неоподаткованих мінімумів громадян, що становить 1 700 грн.

Судові витрати відсутні.

Речових доказів немає.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 не обирати.

Цивільний позов не заявлявся.

Відповідно до ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

З інших підстав вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду через Звенигородський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня отримання копії судового рішення, з урахуванням особливостей, передбачених ст.394 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку надіслати учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1