Постанова від 22 січня 2026 р. у справі №569/17519/25 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/17519/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2026 року м. Рівне

Суддя Рівненського міського суду Крижова О.Г. розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , рнокпп – _________________, за ч.1 ст. 130 КУпАП,-

В С Т А Н О В И В:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 417155 від 09.08.2025 року, 09 серпня 2025 року о 08 год. 48 хв. в м. Рівне по вул. М. Карнаухова, 32, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mercedes-Benz, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці) та відмовився від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Alkotest Drager 6810, а також від проведення такого огляду у закладі охорони здоров`я.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та просив закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Пояснив, що 09.08.2025 року транспортним засобом Mercedes-Benz д.н.з. НОМЕР_1 він не керував, а перебував у ньому як пасажир. Керування автомобілем у зазначений час здійснював його знайомий — ОСОБА_2 .

Зі слів ОСОБА_1 , після зупинки та паркування автомобіля ОСОБА_2 пішов до аптеки, а він залишився біля автомобіля. Вийшовши з автомобіля, ОСОБА_1 вирішив покурити та з метою використання прикурювача короткочасно сів на водійське сидіння, завів двигун, увімкнув прикурювач, після чого заглушив автомобіль і вийшов з нього. Будь-якого руху транспортного засобу при цьому не здійснював. У цей момент до припаркованого автомобіля під`їхав екіпаж патрульної поліції.

Поліцейський повідомив, що автомобіль нібито припаркований з порушенням Правил дорожнього руху, та запросив документи для перевірки особи. ОСОБА_1 одразу повідомив, що не є водієм вказаного транспортного засобу, однак на вимогу поліцейського надав документи для встановлення особи. Після цього поліцейський заявив, що бачив, як ОСОБА_1 нібито виходив з-за керма автомобіля, та зробив висновок про керування ним транспортним засобом.

Незважаючи на заперечення, ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, від чого він відмовився, оскільки не вважав себе водієм і не здійснював керування транспортним засобом. Невдовзі до автомобіля повернувся ОСОБА_2 , який повідомив працівникам поліції, що саме він керував автомобілем. Проте зазначені пояснення працівниками поліції враховані не були, після чого щодо ОСОБА_1 було складено адміністративні матеріали.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 повідомив, що 09.08.2025 року саме він керував транспортним засобом Mercedes-Benz д.н.з. НОМЕР_1 , а ОСОБА_1 перебував на передньому пасажирському сидінні. Після паркування автомобіля він пішов до аптеки, а повернувшись, побачив біля автомобіля працівників поліції, які складали матеріали щодо ОСОБА_1 за ст. 130 КУпАП. Свідок пояснив працівникам поліції, що керував автомобілем саме він, та запропонував пересвідчитися у цьому, переглянувши відео з камер спостереження, розташованих по вул. М. Карнаухова, 32, однак його пояснення були проігноровані.

Показання свідка ОСОБА_2 суд оцінює як послідовні, логічні та такі, що узгоджуються з поясненнями ОСОБА_1 .

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідка, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження у встановленому порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія або бездіяльність, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у встановленому законом порядку встановлюється наявність чи відсутність правопорушення та винність особи.

Згідно зі ст. 252 КУпАП, висновок про наявність чи відсутність у діях особи адміністративного правопорушення має ґрунтуватися на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, вважається закінченим з моменту початку руху транспортного засобу.

Протокол про адміністративне правопорушення, складений щодо ОСОБА_1 , не є самостійним та беззаперечним доказом, а викладені в ньому обставини підлягають перевірці у сукупності з іншими доказами.

Судом встановлено, що до матеріалів справи долучено DVD-R диск, який зовнішніх механічних пошкоджень не має, однак під час судового дослідження не відтворюється на декількох технічних пристроях, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості безпосередньо дослідити та надати оцінку відеозапису, на який посилається інспектор патрульної поліції як на підтвердження факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 .

За таких обставин відповідний носій інформації не може бути визнаний належним і допустимим доказом у розумінні ст. 251 КУпАП.

З урахуванням викладеного, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 09 серпня 2025 року в місті Рівне по вул. М. Карнаухова, 32, транспортним засобом, а обставини, викладені у протоколі, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Саме на працівників поліції, як на орган, уповноважений на складання протоколу, покладається обов`язок збирання та подання належних і допустимих доказів, тоді як суд не вправі усувати недоліки зібраних доказів або перебирати на себе функції сторони обвинувачення.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа " Коробов проти України " № 39598 / 03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v.the UnitedKingdom ), п. 161, Series A заява № 25).

Згідно роз`яснень, які містяться в ч.2 п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996р. за №9«Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини.

Застосування адміністративного стягнення до особи за відсутністю будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. (Правовий висновок Конституційного Суду України у своєму рішенні у справі №23-рп/2010 від 22 грудня 2010 року).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не доведена належними та допустимими доказами, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 33, 38, 130, 247, 283, 284, 285 КУпАП, суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в його діях.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд.

Суддя Рівненського міського суду Оксана КРИЖОВА