Постанова від 25 лютого 2026 р. у справі №160/7260/20 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 160/7260/20

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.11.2025 року (головуючий суддя Неклеса О.М.)

в адміністративній справі №160/7260/20 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до відповідача ОСОБА_1

та зустрічним позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (ГУ ДПС у Дніпропетровській області) звернулось 01.07.2020 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 , в якій просив:

- стягнути суму податкового боргу в розмірі 292571 грн. 86 коп. з платника податків фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

В обґрунтування позову зазначено, що в інтегрованих картках платника податків ОСОБА_1 обліковується податковий борг у загальній сумі 292571,86 грн., в т.ч. з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування - 270079,41 грн. та військового збору- 22492,45 грн., який виник в результаті несплати податкових зобов`язань, штрафних санкцій та пені донарахованих за актом документальної позапланової невиїзної перевірки від 26.09.2018 №57023/04-36-13-04/ НОМЕР_1 фізичної особи ОСОБА_1 з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 про що складені відповідні податкові повідомлення - рішення форми «Р» №0001441304 від 11.01.2019 та форми «ПС» №0001451304 від 11.01.2019. Вищезазначені податкові повідомлення-рішення в адміністративному чи судовому порядку не оскаржувались, в зв`язку з несплатою ОСОБА_1 у встановлені строки нарахованих сум, грошові зобов`язання набули статусу податкового боргу. Відповідно до вимог ст.59 ПКУ, у зв`язку з несплатою до бюджету сум податкового боргу ГУ ДПС у Дніпропетровській області було сформовано та вручено 12.12.2019 року ОСОБА_1 податкову вимогу від 09.10.2019 №96622-50/66. Отже, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, як орган державної фіскальної служби та контролюючий орган набуло права відповідно до ПКУ звернутися до суду з адміністративним позовом про стягнення суми податкового боргу платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 у сумі 292571,86 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.07.2020 р. відкрито провадження в адміністративній справі за позовною заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

17.09.2020 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла зустрічна позовна заява до відповідача Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій ОСОБА_1 просив:

- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення - рішення форма “ПС” № 0001441304 від 11.01.2019 р. за платежем: податку з доходів фізичних осіб (за податковими зобов`язаннями 181227,23 грн., за штрафними санкціями 45306,81 грн.);

- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення - рішення форма “Р” № 0001461304 від 11.01.2019 року за платежем: військовий збір (за податковими зобов`язаннями 15102,27 грн., за штрафними санкціями 3775,57 грн.).

Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що податкове повідомлення-рішення від 11.01.2019 року Форма “ПС” № 0001441304 та податкове повідомлення-рішення Форма “Р” №0001461304, винесені ГУ ДФС у Дніпропетровській області з порушенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 , а тому мають бути визнані протиправними та скасовані в судовому порядку.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2020 року прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень до спільного розгляду з позовною заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, об`єднавши вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року у задоволенні позовної заяви Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовлено.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до відповідача Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.

Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень рішень та розрахунку суми податкового зобов`язання ОСОБА_1 , відповідачем не враховано приписи пункту 8 підрозділу 1 розділу XX Перехідні положення ПК України, не вжито належних заходів для правильного визначення розміру загального місячного (річного) оподатковуваного доходу ОСОБА_1 та не встановлено чи сума прощеного (анульованого) кредитором боргу за таким кредитним договором перевищує суму курсової різниці, обрахованої за правилами, передбаченими пунктом 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України. Також контролюючим органом не було враховано рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26.01.2017 року у справі №204/2243/15-ц, яким заборгованість стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також того факту, що 18.05.2017 року ОСОБА_1 на користь Банку, в межах узгоджених взаємовідносин, сплачено грошові кошти в сумі 184922,12 грн, що на момент здійснення оплати було еквівалентом 7000 доларів США. Дійшов висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення № 0001441304 від 11.01.2019 року та №0001461304 від 11.01.2019 року є такими, що прийняті без врахування всіх обставин по справі, в зв`язку із чим є протиправними та підлягають скасуванню.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним) подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні зустрічної позовної заяви фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 у повному обсязі та задовольнити позовну заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкової заборгованості в розмірі 292 571,86 грн.

Вказує, судом першої інстанції не розглянуто позовні вимоги ГУ ДПС у повному обсязі, оскільки предметом спору було стягнення грошових зобов`язань у загальному розмірі 292 571,86 грн, що складається з: податку на доходи фізичних осіб 270 079,41 грн; військового збору 22 492,45 грн, нарахованих за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки за період з 01.01.2017 по 31.12.2017. Натомість суд фактично обмежився оцінкою правомірності податкових повідомлень-рішень, не дослідивши обставини виникнення та нарахування грошових зобов`язань у цілому, що є порушенням вимог статей 9, 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, судом при ухваленні рішення судом не враховано суму позовних вимог ГУ ДПС у Дніпропетровській області, а саме пеню у розмірі 46 898,98 грн, донараховану за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки, оформленої актом від 26.09.2018 № 57023/04-36-13-04/2940118229. Вказана сума пені є складовою грошових зобов`язань, заявлених у межах позовних вимог Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, та підлягає правовій оцінці судом апеляційної інстанції незалежно від факту скасування податкових повідомлень-рішень судом першої інстанції.

Відповідачем за первісним позовом ( ОСОБА_1 ) подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Вказує, що податковий орган не виконав дії, які повинен був виконати при здійсненні перевірки та нарахуванні заборгованості по податкам та зборам. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні докази повідомлення платника податків про провадження перевірки – відсутня відмітка пошти про вручення або неможливість вручення платнику податків повідомлення про проведення перевірки, а не повідомлення платника податків про наступне проведення перевірки є самостійною підставою для скасування наслідків результатів проведення перевірки. Лише дотримання цих вимог може бути належною підставою для призначення та проведення перевірки. Враховуючи, що на момент початку проведення позапланової документальної невиїзної перевірки у контролюючого органу не було відомостей про вручення платнику податків наказу та повідомлення, контролюючий орган не мав підстав для початку перевірки. В матеріалах справи відсутні документи про повідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, відтак в такому випадку функції податкового агента повинен виконати банк, а не позичальник.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 29.08.2008 року між ОСОБА_2 (відповідач за первісним подовом, позичальник) та АКІБ “УкрСиббанк” (переіменований пізніше в AT “УкрСиббанк”, далі - Банк) укладений Договір про надання споживчого кредиту № 11388767000 (при застосуванні ануїтетної схеми погашення) - далі - Кредитний договір.

Згідно п.1.1 Кредитного договору Банк зобов`язався надати Позичальнику однією сумою, а Позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 45000доларів США. Вказана сума кредиту дорівнювала 218056,50 грн. на момент укладення Договору (курс долара НБУ на момент укладення становив 4,85 грн.).

Відповідно до п. 1.2.2 Кредитного договору Позичальник у будь-якому випадку зобов`язався повернути Банку кредит у повному обсязі в термін, не пізніше 29.08.2029 року, якщо тільки не застосується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди Сторін або до вказаного Банком терміну (достроково).

08.04.2015 року ПAT “УкрСиббанк” звернулось до ОСОБА_2 з позовом про стягнення з неї та поручителя ОСОБА_4 заборгованості за вищезазначеним Кредитним договором.

31.03.2016 року Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 204/2243/15-ц цивільний позов ПAT “УкрСиббанк” задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 суму боргу по поверненню кредитних коштів, процентів за користування кредитом за договором про надання споживного кредиту №11388767000 від 29.08.2008 р. у розмірі 45 142 долари США 14 центів США, що за курсом НБУ станом на 31.03.2016 р. становить 1 183 175 грн 48 коп, з яких: 41514,36 доларів США, що за курсом НБУ станом на 31.03.2016р. становить 1 088 091 грн 37коп. - кредитна заборгованість, 3627,78 доларів США, що за курсом НБУ станом на 31.03.2016 р. становить 95 084 грн 11 коп. - заборгованість по процентам та пеня за несвоєчасне погашення кредиту та процентів у сумі 1000 грн.

У задоволенні цивільного позову в іншій частині відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26.01.2017 року (провадження №22-ц/774/169/17) апеляційну скаргу ПAT “УкрСиббанк” задоволено.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 31.03.2016 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог до поручителя, припинення договору поруки та часткового стягнення пені скасовано та у скасованій частині ухвалено нове рішення.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (рахунок № НОМЕР_2 в AT «УкрСиббанк», м.Харків, МФО 351005, код Банку 09807750) суму боргу по поверненню кредитних коштів, процентів за користування кредитом за договором про надання споживного кредиту №11388767000 від 29.08.2008 р. у розмірі 45 142 долари США 14 центів США, що за курсом НБУ станом на 31.03.2016 р. становить 1 183 175 грн. 48 коп., з яких:

41514,36 доларів США, що за курсом НБУ станом на 31.03.2016 р. становить 1088091 грн. 37 коп, - кредитна заборгованість,

3627,78 доларів США, що за курсом НБУ станом на 31.03.2016 р. становить 95084 грн 11 коп. - заборгованість по процентам,

2171,94 грн. пеня за несвоєчасне погашення кредиту та

9523,67 грн. пеня за несвоєчасне погашення процентів.

У травні 2017 року АТ “УкрСиббанк” як кредитором позичальнику (боржнику) ОСОБА_1 було запропоновано взяти участь в Акції, згідно якої, у випадку сплати позичальником ОСОБА_1 на користь АТ “УкрСиббанк” 50% від ринкової вартості нерухомості, що була предметом іпотеки, та сплати судових витрат в сумі 7673,40 грн., понесених Банком під час примусового стягнення заборгованості в судовому порядку, Банк припинить усі зобов`язання ОСОБА_1 за Договором про надання споживчого кредиту № 1138876700 від 29.08.2008 року.

ОСОБА_1 прийняла пропозицію Банку, про що подала відповідну заяву від 18.05.2017 року, в якій зазначила:

“Прошу розглянути питання щодо погашення мною заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11388767000 від 29.08.2008 р. (Договір) шляхом участі в Акції, що спрямована на погашення довгострокової простроченої заборгованості клієнтів роздрібного бізнесу (далі - Акція). З умовами Акції ознайомлений. Сума боргу на дату 18.05.2017 року за Договором складає: по основному боргу - 41514,36 доларів США, по нарахованим процентам - 16164,71 доларів США.”.

Наведена заява була погоджена банком 18.05.2017 року, про що зазначено у самій заяві та засвідчено підписом уповноваженої особи банку.

Станом на 18.05.2017 року між сторонами Договору ОСОБА_1 та Банком, за домовленістю, була визначена ринкова вартість об`єкту іпотеки в сумі 14000 доларів США. З огляду на вищезазначені домовленості участі ОСОБА_1 в Акції, остання сплатила на користь АТ “УкрСиббанк” грошові кошти в сумі 7000 доларів США, що на момент оплати було еквівалентно 184922,12 грн., а також компенсувала судові витрати Банку в сумі - 7673,40 грн., а всього - 192595,52 грн., що підтверджується квитанціями №21 від 18.05.2017 року та №8 від 18.05.2017 року, копії яких надані до суду.

На підставі п.п.19-1.1.1 п.19-1,1 ст.19-1, п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.2 п.78.1 ст.78, ст.79 ПК України та наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області №4613-п від 14.08.2018 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 » головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Дніпропетровській області Ковальовою Наталією Леонідівною була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2017 по 31.12.2017.

В ході здійснення аналізу податкової інформації та відповідно п.74.1, п.74.3 ст.74 ПК України було встановлено, що згідно відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб платників податків у періоді з 01.01.2017 по 31.03.2017 банківською установою ПАТ«УкрСиббанк» (код ЄДРГІОУ 029807750) нараховано дохід у вигляді додаткового блага (ознака доходу 126) фізичній особі ОСОБА_1 в розмірі 1007617,92 грн.

Перевірка проводилась в приміщенні Г`У ДФС у Дніпропетровській області за адресою: м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а з 19.09.2018 року по 21.09.2018 року.

За результатами наведеної перевірки, ГУ ДФС у Дніпропетровській області складено акт перевірки №57023/04-36-13-04/2940118229 від 26.09.2018 року, згідно з висновками якого документальною невиїзною перевіркою фізичної особи ОСОБА_1 встановлені порушення:

1) п.176.1 ст.176 ПК України в частині неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік;

2) абз. "д" п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України у зв`язку з отриманням додаткового блага у вигляді основної суми анульованої (прощеної) заборгованості за кредитом, у результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2017 рік в розмірі 181 227,23 грн.;

3) п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України у зв`язку з отриманням додаткового блага у вигляді основної суми анульованої (прощеної) заборгованості за кредитом, у результаті чого донараховано військовий збір за 2017 рік в розмірі 15102, 27 грн.

Наведені висновки були зроблені податковим органом з огляду на те, що ПАТ «УкрСиббанк» здійснило списання кредитної заборгованості фізичній особі ОСОБА_1 у сумі 1 007 617,92 грн., повідомивши боржника у відповідності до вимог п.п.164.2.17 (д) п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, діючого на момент списання кредитної заборгованості боржника повідомленням про анулювання боргу шляхом укладення договору з клієнтом про прощення (анулювання) боргу.

Суми анульованої заборгованості фізичної особи ОСОБА_1 у розмірі 1 007 617,92 грн. було включено ПАТ «УкрСиббанк» до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них доходу (форма №1 -ДФ) за II квартал 2017 року за ознакою доходу « 126» (додаткове благо).

Згідно відомостей центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів із сум доходу, отриманого фізичною особою ОСОБА_1 від ПАТ «УкрСиббанк`у розмірі 1 007 617,92 грн., податок з доходів фізичних осіб у джерела виплати не нараховувався та до бюджету не сплачувався.

Контролюючий орган зазначив в акті перевірки №57023/04-36-13-04/2940118229 від 26.09.2018 року:

в порушення пп.164.2.17 (д) п.164.2 ст.164 та з урахуванням пп. 165.1.55 п.165.1 ст.165, п.167.1 ст.167 ПК України від за наслідками перевірки фізичної особі ОСОБА_1 , у зв`язку з отриманням у II кварталі 2017 року 1 007 617,92 грн. додаткового блага у вигляді суми анульованої (прощеної) заборгованості за кредитом, донараховано податку на доходи фізичних осіб за 2017 рік у розмірі 181 227,23 грн., а саме: 1 007 617,92 – 800,0 = 1 006 817,92 грн.; 1 006 817,92 x18% = 181 227,23 грн.

Перевіркою правильності визначення бази оподаткування військовим збором встановлено, що для фізичної особи ОСОБА_1 була визначена наступна база оподаткування військовим збором: дохід у вигляді анулювання (прощення) заборгованості за кредитом, який нараховано банківською установою ПАТ «УкрСиббанк» у II кварталі 2017 року. Враховуючи викладене, військовий збір, донарахований за результатами перевірки становить 15102,27 грн., а саме: 1 007 617,92 - 800,00 = 1 006 817 ,92 гри.; 1 006 817,92 х 1,5% = 15102,27 грн.

На підставі акта перевірки №57023/04-36-13-04/ НОМЕР_1 від 26.09.2018 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області було винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0001441304 від 11.01.2019 р., яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Податок на доходи фізичних осіб, що спл. фіз. особами за результатами річного декларування на суму 226534,04 грн., з яких за податковими зобов`язаннями - 181227,23 грн., за штрафними санкціями - 45306,81 грн.;

- № 0001461304 від 11.01.2019 року, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Військовий збір на суму 18877,84 грн., з яких за податковими зобов`язаннями – 15102,27 грн., за штрафними санкціями – 3775,57 грн.

У зв`язку з несплатою до бюджету сум податкового боргу ГУ ДПС у Дніпропетровській області було виставлено ОСОБА_1 податкову вимогу від 09.10.2019 року №96622-50/66, в якій зазначено, що станом на 08.10.2019 року загальна сума боргу платника податків становить 292 571,86 грн., у тому числі за основні платежі: 196 329,50 грн., штрафні санкції: 49 252,38 грн., пеня: 46989,98 грн. Також у вимозі зазначено, за платежем 11010500 сума податкового боргу складає 270079,41 грн., за платежем 11011000 – 22 492,45 грн.

Наведена вимога була вручена ОСОБА_1 12.12.2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4930010230880, копія якого міститься в матеріалах справи.

Станом на 06.05.2020 року, в результаті несплати податкових зобов`язань, штрафних санкцій та пені донарахованих на підставі висновків акта документальної позапланової невиїзної перевірки від 26.09.2018 року №57023/04-36-13-04/ НОМЕР_1 та податкових повідомлень-рішень № 0001441304 від 11.01.2019 року, № 0001461304 від 11.01.2019 року, в інтегрованих картках платника податків ОСОБА_1 обліковувався податковий борг у загальній сумі 292571,86 грн., в тому числі з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування - 270079,41 грн. (181227,23 грн.- недоїмка, 45476,81 грн. - штрафні санкції, 43375,37 грн. - залишки несплаченої пені) та військового збору- 22492,45 грн. (15102,27 грн. – недоїмка, 3775,57 грн. – штрафні санкції, 3614,61 - залишки несплаченої пені).

Наведені обставини стали підставою для звернення ГУ ДПС у Дніпропетровській області з позовною заявою до суду, з метою стягнення з платника податків фізичної особи ОСОБА_1 суми податкового боргу в розмірі 292571 грн. 86 коп.

Вважаючи протиправними та такими, що підлягають скасуванню податкові повідомлення-рішення № 0001441304 від 11.01.2019 року та № 0001461304 від 11.01.2019 року, ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом до ГУ ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування зазначених податкових повідомлень-рішень. Суд першої інстанції у задоволенні позовної заяви Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовив. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – задовольнив.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з приписами п.п.163.1.1 та п.п.163.1.2 п.163.1 ст.163 ПК України, тут і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до п.16-1 розділу ХХ Перехідні положення ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України (п.п.14.1.54 п.14.1 ст.14 ПК України).

В силу приписів п.п.14.1.47 п.14.1ст.14 ПК України, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачений нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно з п.п.162.1.1 п.162.1 ст.162 ПК України, платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до п.п.163.1.1 та п.п.163.1.2 п.163.1 ст.163 ПК України, об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Пунктом 164.1 ст.164 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений п.п. 164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України є вичерпним.

Так, відповідно до підпункту “д” п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року.

Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

За кредитом, що отриманий на придбання житла (іпотечний кредит), платник податку має право на сплату суми податкового зобов`язання, нарахованої на суму боргу (кредиту та/або відсотків), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності, протягом трьох років починаючи з року, в якому задекларовано суму такого податкового зобов`язання.

Для розстрочення такої суми податкового зобов`язання платник податку разом із декларацією подає до контролюючого органу заяву у довільній формі, що містить фактичні дані про суму прощеного (анульованого) кредитором боргу (кредиту та/або відсотків), підтверджену відповідними документами кредитора, та коротке пояснення обставин, що призвели до виникнення необхідності здійснення розстрочення задекларованої суми податкового зобов`язання.

Отже, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, прощені (анульовані) кредитором.

Наведені норми кореспондуються і з приписами п.п.165.1.55 п.165.1ст.165 ПК України, відповідно до яких до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи:

основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року;

сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Таким чином, боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Згідно з п.п.“б” п.п.164.2.14 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов`язання.

У той же час відносини, що виникають між банком та клієнтом з питань надання кредиту є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст.605 ЦК України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як доход у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує доход платника податку.

Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує доход платника податку і включається в його оподатковуваний доход.

Водночас, відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX Перехідні положення ПК України не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, непогашених до 1 січня 2014 року. Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

Наведені норми вказують на те, що основна сума боргу (кредиту) платника податку прощена (анульована) кредитором за його самостійним рішенням є доходом такого платника. Визначальною ознакою доходу платника податку, як об`єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку.

При прощенні (анулюванні) заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов`язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом.

Крім того, кредитор в свою чергу має належним чином повідомити платника податку - боржника про анулювання (прощеного) боргу (рекомендованим листом з повідомленням про вручення, шляхом укладення відповідного договору, шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто) та включити суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку.

Боржник (платник податків), який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) суми основного боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідних сум податку, в тому числі і військового збору.

Отже, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, у сумі, що не перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Аналогічна правова позиція була викладена у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 р. у справі №826/6896/17, від 01.10.2019 р. №826/4578/17, від 29.01.2019 р. №821/707/17, від 10.04.2020 р. №500/583/19.

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство чітко визначало, що сума прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року не є додатковим благом, у силу визначеного пунктом 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України правового врегулювання, однак необхідною передумовою є саме зміна валюти кредитування.

В силу колізійного принципу пріоритету норми акта, виданого пізніше, до правовідносин, які виникли у зв`язку із прощенням банками з 1 січня 2015 року боргу позичальникам за кредитами в іноземній валюті, які не було погашено до 1 січня 2014 року та валюту зобов`язання за якими було змінено з іноземної на національну, застосовуються норми пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

Застосування вимог абз. “д” п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України має місце виключно у випадку перевищення суми прощеного (анульованого) кредитором боргу над сумою курсової різниці, обрахованої за правилами, передбаченими пунктом 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України.

Зазначена позиція висловлена Верховним Судом у постанові по справі №826/4240/18 від 19.07.2019 р.

Аналогічний правовий висновок Верховного Суду (щодо пріоритету норм пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України над нормами абзацу “д” п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України) викладено також у постанові від 15 травня 2018 р. у справі №821/1594/17.

Отже, для правильного встановлення правової природи анульованого (прощеного) кредитором боргу (кредиту) позивача (як курсової різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX Перехідні положення ПК України, або додаткового блага, яке підлягає включенню до загального оподатковуваного доходу фізичної особи) необхідною умовою є дослідження судом характеру угоди між кредитором та позичальником щодо відповідної реструктуризації боргу та прощення його частини, зокрема, чи було змінено валюту зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню.

При цьому, для правовідносин, що виникають у сфері справляння податків, не має правового значення те, яким чином банк-кредитор обліковував відповідну суму прощеного боргу у своєму бухгалтерському обліку, а визнання банком прощеного боргу позичальника його оподатковуваним доходом та надання до фіскальної служби відповідного податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, не впливає на податкові зобов`язання платника податків.

Верховний Суд вказує на те, що під час судового розгляду необхідно з`ясовувати:

чи не був погашений отриманий платником податку банку фінансовий кредит в іноземній валюті до 1 січня 2014 року;

чи здійснена операція з прощення (анулювання) банком боргу за таким кредитом на користь платника податків - позичальника, починаючи з 1 січня 2015 року;

чи змінено під час такої реструктуризації боргу валюту зобов`язання за кредитним договором з іноземної на гривню;

чи перевищує сума прощеного (анульованого) кредитором боргу за таким кредитним договором суму курсової різниці, обрахованої за правилами, передбаченими пунктом 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України і вже в залежності від встановленого - правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване та законне рішення.

Таким чином, питанням даного спору є наявність або відсутність підстав для збільшення позивачу грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, у зв`язку з отриманням додаткового блага у вигляді прощеної (анульованої) у травні 2017 року суми основного боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті.

Вимоги щодо збільшення грошових зобов`язань з військового збору є похідними за своєю суттю, оскільки безпосередньо пов`язані із збільшенням загального оподатковуваного доходу як бази оподаткування і цим податком.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15.05.2018 р. по справі №821/1594/17.

Верховний Суд у постанові від 14.11.2019 р. у справі №520/10880/18 також відхилив доводи контролюючого органу про те, що додатковий договір про прощення (анулювання) суми боргу передбачав прощення основної суми боргу, а не курсової різниці.

Своє рішення суд касаційної інстанції обґрунтував тим, що положення п.8 підрозділу І розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України передбачають прощення саме боргу, але в розмірі, що не перевищує курсову різницю.

Зміст п.8 підрозділу 1 розділу XX Перехідні положення ПК України вказує на те, що ця норма права визначає граничний розмір прощеного (анульованого) боргу, який не буде вважатися додатковим благом за умов, що:

боржник отримав кредит у іноземній валюті; фінансові зобов`язання в іноземній валюті не були погашені станом на 01.01.2014 р.; сторони кредитного договору домовилися про зміну валюти зобов`язання; операція з прощення (анулювання) боргу здійснена після 01.01.2015 р.

Відповідно до поданих ГУ ДПС у Дніпропетровській області доказів до матеріалів справи, зокрема, Акта про результати документальної позапланової невиїзної перевірки від 26.09.2018 року № 57023/04-36-13-04/2940118229, підставою для розрахунку заборгованості ОСОБА_1 з ПДФО та військового збору стало те, що за інформацією ПАТ “УкрСиббанк” банк здійснив списання кредитної заборгованості фізичній особі ОСОБА_1 у сумі 1 007 617,92 грн., повідомивши боржника у відповідності до вимог п.п.164.2.17 (д) п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, діючого на момент списання кредитної заборгованості боржника повідомленням про анулювання боргу шляхом укладення договору з клієнтом про прощення (анулювання) боргу.

Суми анульованої заборгованості фізичної особи ОСОБА_1 у розмірі 1 007617,92 грн було включено ПАТ «УкрСиббанк» до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них доходу (форма №1 -ДФ) за II квартал 2017 року за ознакою доходу « 126» (додаткове благо). Згідно відомостей центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів із сум доходу, отриманого фізичною особою ОСОБА_1 від ПАТ «УкрСиббанк`у розмірі 1 007 617,92 грн., податок з доходів фізичних осіб у джерела виплати не нараховувався та до бюджету не сплачувався.

Проте, як встановлено з матеріалів справи, рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26.01.2017 року у справі №204/2243/15-ц стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (рахунок № НОМЕР_2 в AT «УкрСиббанк», м.Харків, МФО 351005, код Банку 09807750) суму боргу по поверненню кредитних коштів, процентів за користування кредитом за договором про надання споживного кредиту №11388767000 від 29.08.2008 р. у розмірі 45 142 долари США 14 центів США, що за курсом НБУ станом на 31.03.2016 р. становить 1 183 175 грн. 48 коп., з яких:

41514,36 доларів США, що за курсом НБУ станом на 31.03.2016 р. становить 1088091 грн. 37 коп, - кредитна заборгованість,

3627,78 доларів США, що за курсом НБУ станом на 31.03.2016 р. становить 95084 грн. 11 коп. - заборгованість по процентам,

2171,94 грн. пеня за несвоєчасне погашення кредиту та

9523,67 грн. пеня за несвоєчасне погашення процентів.

Отже, Апеляційним судом Дніпропетровської області від 26.01.2017 року у справі №204/2243/15-ц було визначено, що кредитна заборгованість ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стягнута солідарно за тілом кредиту у розмірі 41514,36 доларів США, наведена заборгованності була визначена в національній валюті – гривня за курсом НБУ станом на 31.03.2016 р. та становила 1088091,37 грн.

18.05.2017 року ОСОБА_1 на користь Банку, в межах узгоджених взаємовідносин, сплатила грошові кошти в сумі 184922,12 грн, що на момент здійснення оплати було еквівалентом 7000 доларів США.

Таким чином, загальна сума залишку, розрахована виходячи з судового рішення та оплати здісненної ОСОБА_1 на користь Банку, становила 1088091,37-184922,12 = 903169,25 грн.

Водночас, за рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26.01.2017 року у справі № 204/2243/15-ц визначено, що заборгованість ОСОБА_1 перед Банком становила 41514,36 доларів США та була визначена в національній валюті – гривня за курсом НБУ станом на 31.03.2016 р.

Отже, сума прощеного (анульованого) ОСОБА_1 боргу, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню становила 1 088 091,37 грн.

Натомість, відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX Перехідні положення ПК України не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, непогашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

Проте, в порушення наведеної вище норми, податковим органом не було визначено різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначеної за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року.

Отже, при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень рішень та розрахунку суми податкового зобов`язання ОСОБА_1 , відповідачем не враховано приписи пункту 8 підрозділу 1 розділу XX Перехідні положення ПК України, не вжито належних заходів для правильного визначення розміру загального місячного (річного) оподатковуваного доходу ОСОБА_1 та не встановлено чи сума прощеного (анульованого) кредитором боргу за таким кредитним договором перевищує суму курсової різниці, обрахованої за правилами, передбаченими пунктом 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України.

З матеріалів справи вбачається, що контролюючим органом не було враховано рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26.01.2017 року у справі №204/2243/15-ц, яким заборгованість стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також того факту, що 18.05.2017 року ОСОБА_1 на користь Банку, в межах узгоджених взаємовідносин, сплачено грошові кошти в сумі 184922,12 грн, що на момент здійснення оплати було еквівалентом 7000 доларів США.

З огляду на вищевикладені норми права та встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення № 0001441304 від 11.01.2019 року та №0001461304 від 11.01.2019 року є такими, що прийняті без врахування всіх обставин по справі, в зв`язку із чим є протиправними та підлягають скасуванню.

Отже, підстави для стягнення суми податкового боргу в розмірі 292571 грн. 86 коп. з платника податків фізичної особи ОСОБА_1 наразі відсутні.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення первісного позову Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та наявність підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 .

Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача спростовуються доводами, викладеними позивачем та нормами законодавства, що регулює дані правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області – залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.11.2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 26.02.2026 та в силу ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова

суддя Л.А. Божко

суддя О.М. Лукманова