Постанова від 19 березня 2026 р. у справі №480/342/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2026 р. Справа № 480/342/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Перцової Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.10.2025, головуючий суддя І інстанції: В.О. Павлічек, по справі № 480/342/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, у якій просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, які полягають у незарахуванні до страхового стажу та пільгового стажу ОСОБА_1 періодів роботи в ООО «КомиКуэст Интернешнл»: з 23.10.2013 по 14.07.2015, з 15.07.2015 по 16.05.2016, з 17.05.2016 по 26.04.2017 та з 27.04.2017 по 11.09.2017 року, а всього 3 роки 10 місяців 18 днів, та в неврахуванні ОСОБА_1 при визначенні розміру пенсійного забезпечення заробітної плати за період роботи машиністом підіймача 6 розряду в ООО «Коми КуЭст Интернешнл»: з жовтня 2013 по вересень 2017 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи в російській федерації у ООО «КомиКуэст Интернешнл» на посаді машиніста підіймача 6 розряду: з 23.10.2013 по 14.07.2015, з 15.07.2015 по 16.05.2016, з 17.05.2016 по 26.04.2017 та з 27.04.2017 по 11.09.2017 року, при визначенні відповідно до ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» заробітної плати для обчислення ОСОБА_1 пенсії за віком врахувати заробітну плату за період роботи з жовтня 2013 по вересень 2017 в російській федерації на посаді машиніста підіймача 6 розряду в ООО «КомиКуэст Интернешнл», згідно довідок про заробітну плату, які наявні у матеріалах справи; здійснити перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 з 15.05.2024 року та провести виплату донарахованих сум.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що йому з 15.05.2024 року було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При цьому, при призначенні пенсії відповідач не зарахував до страхового та пільгового стажу позивача період роботи на території російської федерації, а також не врахував при обчисленні пенсії заробітну плату за період роботи з жовтня 2013 по вересень 2017 в російській федерації на посаді машиніста підіймача 6 розряду в ООО «КомиКуэст Интернешнл». Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його права на належне пенсійне забезпечення.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 17.10.2025 у справі № 480/342/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо неврахування до страхового та пільгового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 23.10.2013 по 14.07.2015, з 15.07.2015 по 16.05.2016, з 17.05.2016 по 26.04.2017, 27.04.2017 по 11.09.2017 в ТОВ «КоміКуест Інтернешнл» на посаді машиніста підіймача та щодо неврахування при обчисленні розміру пенсії довідки від 30.10.2017 № 1122/03-30, виданої ТОВ «КоміКуест Інтернешнл».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Сумській області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) зарахувати до страхового та пільгового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) періоди роботи з 23.10.2013 по 14.07.2015, з 15.07.2015 по 16.05.2016, з 17.05.2016 по 26.04.2017, 27.04.2017 по 11.09.2017 в ТОВ «КоміКуест Іетернешнл» на посаді машиніста підіймача.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Сумській області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 15.05.2024 року, із врахуванням при її обчисленні відомості про заробітну плату (дохід), згідно довідки від 30.10.2017 № 1122/03-30, виданої ТОВ «КоміКуест Інтернешнл» та із врахуванням раніше виплачених сум пенсії.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) суму судового збору в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, яку аргументує порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, неповним з`ясуванням фактичних обставин справи, просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.10.2025 у справі № 480/342/25 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, у зв`язку з чим до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РСФСР по 31.12.1991. Відповідач додатково зазначає, що 23.12.2022 набрав чинності Закон України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993», тому документи, необхідні для призначення пенсії, зокрема, про стаж роботи до 31.12.1991, уточнюючі довідки про пільговий характер роботи, про навчання, про цивільний стан особи та інші документи враховуються при призначенні пенсії у разі проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений. Відповідач наголосив, що Україна вийшла з Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, а тому Головне управління не має можливості перевірити достовірність виданих довідок про заробітну плату позивача в спірний період та зарахувати відповідний трудовий стаж.

Позивач реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу, просить рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.10.2025 у справі № 480/342/25 залишити без змін, а апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області – без задоволення.

Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивачу з 15.05.2024 року призначено пенсію за віком у відповідності до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується протоколом про призначення пенсії, а також зазначено представником відповідача у клопотанні про долучення доказів.

Відповідно до копії вкладиша до трудової книжки НОМЕР_2 , позивач працював з 23.10.2013 по 14.07.2015, з 15.07.2015 по 16.05.2016, з 17.05.2016 по 26.04.2017, 27.04.2017 по 11.09.2017 в ТОВ «КоміКуест Іетернешнл» на посаді машиніста підіймача.

Також згідно з довідкою ТОВ «КоміКуест Інтернешнл» від 14.04.2021 № 46 про підтвердження особового характеру роботи або умов праці, необхідних для призначення пільгової пенсії, позивач у період з 23.10.2013 по 14.07.2015, з 15.07.2015 по 16.05.2016, з 17.05.2016 по 26.04.2017, 27.04.2017 по 11.09.2017 працював повний робочий день у ТОВ «КоміКуест Інтернешнл» на посаді машиніста підіймача.

При цьому, при призначенні пенсії відповідачем не було зараховано до страхового та пільгового стажу позивача періоди його роботи з 23.10.2013 по 14.07.2015, з 15.07.2015 по 16.05.2016, з 17.05.2016 по 26.04.2017, 27.04.2017 по 11.09.2017 в ТОВ «КоміКуест Інтернешнл», що підтверджується розрахунком стажу.

Також при визначенні розміру пенсії позивача відповідачем не було враховано заробітну плату за період роботи з жовтня 2013 по вересень 2017 в російській федерації, що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо неврахування до страхового та пільгового стажу позивача періодів роботи з 23.10.2013 по 14.07.2015, з 15.07.2015 по 16.05.2016, з 17.05.2016 по 26.04.2017, 27.04.2017 по 11.09.2017 в ТОВ «КоміКуест Іетернешнл» на посаді машиніста підіймача та щодо неврахування при обчисленні розміру пенсії довідки від 30.10.2017 № 1122/03-30, виданої ТОВ «КоміКуест Інтернешнл»; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області зарахувати до страхового та пільгового стажу позивача періоди роботи з 23.10.2013 по 14.07.2015, з 15.07.2015 по 16.05.2016, з 17.05.2016 по 26.04.2017, 27.04.2017 по 11.09.2017 в ТОВ «КоміКуест Інтернешнл» на посаді машиніста підіймача; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача з 15.05.2024 року, із врахуванням при її обчисленні відомості про заробітну плату (дохід), згідно довідки від 30.10.2017 № 1122/03-30, виданої ТОВ «КоміКуест Інтернешнл» та із врахуванням раніше виплачених сум пенсії.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Частина 2 статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 6 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

При цьому, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі – Закон № 1058-IV).

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 1058-IV, пенсія – це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом, страховий стаж – це період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Відповідно до пункту 1 статті 8 Закону № 1058- IV, право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно з цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За приписами частини 1 статті 40 Закону № 1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Згідно з пунктом 1 статті 41 Закону № 1058-IV, до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.

Водночас, питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» врегульовано Порядком надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до цього Закону, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1(далі - Порядок № 22-1).

За приписами підпункту 2 пункту 2.1 Порядку № 22-1, особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, (в тому числі документи, що підтверджують стаж роботи, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і за вислугу років), передбачені Порядком підтвердження наявного стажу роботи, а за періоди роботи після 01 січня 2004 року додатково надається інформація, отримана органами, що призначають пенсію, від відповідних фондів держав-учасниць міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення (в довільній формі) про сплату страхових внесків.

Особи, яким пенсія відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення призначається з урахуванням заробітної плати, отриманої за періоди роботи на територіях держав-учасниць міжнародних договорів (угод), надають довідки про заробітну плату для призначення пенсії (з розбивкою по місяцях), видані підприємствами, установами чи організаціями (їх правонаступниками), де працювала особа, або архівними установами.

Пункт 2.10 Порядку №22-1 передбачає, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

Пунктом 2.23 Порядку №22-1 визначено, що документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах.

Додатком 1 до Порядку № 22-1 затверджена форма довідки про заробітну плату для обчислення пенсії. У такому додатку, зокрема, зазначено орган, що видав довідку, особа, якій довідка видана, суми заробітної плати та період, за який вона нарахована, а також підставу видачі довідки, інформацію про страхові внески.

Системний аналіз зазначених норм свідчить про те, що за загальним правилом підставою для проведення розрахунку/перерахунку пенсії на підставі заробітної плати є довідки про нарахування такої заробітної плати. Видача довідок про заробітну плату проводиться підприємством відповідно до первинних документів.

Водночас, відповідно до частини 1 статті 114 Закону № 1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-ІV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Так, пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005 передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

При цьому, відповідно до пункту 12.2а підрозділу 2 розділу ХІІ «Хімічне виробництво» Списку № 2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» (втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 02.08.2016 № 461) до посад Списку № 2 відноситься посада машиніста підіймача.

Отже, з наведеного слідує, що період роботи на посаді за Списком № 2, а саме машиніста підіймача, зараховується до пільгового стажу за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 р.

При цьому, відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі – Закон № 1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 48 Кодексу законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, пунктом 1 якого передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості про видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Із аналізу наведених норм слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування є трудова книжка, а у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній або в трудовій книжці містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Як встановлено судовим розглядом та підтверджується матеріалами справи, позивачу було призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 15.05.2024 за Списком № 2.

Із записів у трудовій книжці НОМЕР_2 встановлено, що позивач, зокрема, працював в ТОВ «КоміКуест Інтернешнл» на посаді машиніста підіймача з 23.10.2013 по 14.07.2015, з 15.07.2015 по 16.05.2016, з 17.05.2016 по 26.04.2017, 27.04.2017 по 11.09.2017, з 18.09.2017 по 22.03.2018, з 23.03.2018 по 16.08.2018.

Згідно з довідкою ТОВ «КоміКуест Інтернешнл» від 14.04.2021 № 46 про підтвердження особового характеру роботи або умов праці, необхідних для призначення пільгової пенсії, позивач у період з 23.10.2013 по 14.07.2015, з 15.07.2015 по 16.05.2016, з 17.05.2016 по 26.04.2017, 27.04.2017 по 11.09.2017 працював повний робочий день у ТОВ «КоміКуест Інтернешнл» на посаді машиніста підіймача.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці (неправильними чи неточними), зазначеній довідці щодо даних періодів роботи відповідачем суду не надано.

Крім цього, у матеріалах справи міститься довідка від 30.10.2017 № 1122/03-30, видана ТОВ «КоміКуест Інтернешнл», яка містить відомості про заробітну плату позивача за період з жовтня 2013 по вересень 2017 року, відрахування до ПФР з 23.10.2013 року страхових внесків за встановленими тарифами. Підставою видачі довідки зазначено особові рахунки за 2013-2017 роки. Указана довідка підписана головним бухгалтером та виконуючим директором ТОВ «КоміКуест Інтернешнл», містить відтиск печатки підприємства, адресу його розташування.

Також в матеріалах справи міститься лист УПФУ в м. Усинське Республіки Комі, наданий на запит Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, у якому зазначено, що у виписці особового рахунку ОСОБА_1 маються відомості про страховий стаж та страхові внески за період з 23.10.2013 по 31.08.2017. Нарахування та сплату страхових внесків за вказаний період проведено страхувальником ТОВ «КоміКуест Інтернешнл» у повному обсязі.

При цьому, при призначенні пенсії відповідачем не було зараховано до страхового та пільгового стажу позивача періоди його роботи з 23.10.2013 по 14.07.2015, з 15.07.2015 по 16.05.2016, з 17.05.2016 по 26.04.2017, 27.04.2017 по 11.09.2017 в ТОВ «КоміКуест Інтернешнл», що підтверджується розрахунком стажу позивача пенсійним органом, а також при визначенні розміру пенсії позивача відповідачем не було враховано заробітну плату за період роботи з жовтня 2013 по вересень 2017 в російській федерації, що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу.

Так, колегія суддів вказує на те, що спірні правовідносини виникли з приводу незарахування до страхового і пільгового стажу позивача періодів роботи в російській федерації з 23.10.2013 по 14.07.2015, з 15.07.2015 по 16.05.2016, з 17.05.2016 по 26.04.2017, 27.04.2017 по 11.09.2017 та неврахування при визначенні розміру пенсії позивача заробітної плати за період роботи з жовтня 2013 по вересень 2017 в російській федерації.

У зв`язку з доводами відповідача стосовно припинення участі Російської Федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі – Закон №1788-ХІІ), до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку – на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

У відповідності до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

За положеннями частини 2 статті 4 Закону №1058-IV, якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Згідно зі статтею 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

У відповідності до положень статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України», чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та Російська Федерація (далі – Угода).

Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).

Відповідно до статті 1 Угоди, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Згідно з частиною 2 статті 6 Угоди, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Статтею 11 Угоди встановлено, що необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації.

Таким чином, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність та відповідно до наданих державами-учасницями міжнародних угод документів на підтвердження наявності відповідного стажу, виданих у належному порядку на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у Москві. Зазначена постанова набрала чинності 02.12.2022.

З 01 січня 2023 року Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Відтак, до набрання чинності Постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 Україна, як держава-учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно з Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Відповідно до пункту 2 статті 13 Угоди, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку про те, що виникнення правовідносин, зокрема здобуття спірного загального страхового трудового стажу позивачем, мало місце до виходу України та російської федерації з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992, тому її положення підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Доводи відповідача про те, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, у зв`язку з чим до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РСФСР по 31.12.1991, не знайшли підтвердження в ході розгляду колегією суддів.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи відповідача щодо неможливості перевірки достовірності виданих довідок про заробітну плату позивача в спірний період та зарахування відповідного трудового стажу у зв`язку з виходом України з Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, оскільки надана позивачем довідка від 30.10.2017 № 1122/03-30 містить посилання на особові рахунки, як на первинні документи, на підставі яких вона видана, відомості про заробітну плату позивача, відрахування до ПФР страхових внесків за встановленими тарифами за спірний період, а тому підстави для проведення перевірки поданої довідки у відповідача були відсутні.

Подібна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 219/4550/17.

Крім того, Верховний Суд, зокрема, у постанові від 21.02.2020 у справі № 291/99/17, дійшов висновку, про те, що перевірка достовірності виданих документів покладається на Пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у врахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.

Разом із цим, доводи відповідача стосовно необхідності проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений, на документах, необхідних для призначення пенсії, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.

За приписами статті 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, ратифікованої із застереженнями Законом № 240/94-ВР від 10.11.1994, документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції та за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без будь-якого спеціального посвідчення. Документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін і доказовою силою офіційних документів.

01.12.2022 прийнято Закон України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» №2783-IX (далі - Закон №2783-IX), яким, керуючись положеннями статті 62 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, статті 24 Закону України «Про міжнародні договори України», зупинено у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 46, ст. 417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року № 140/98-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 26, ст. 162). Вирішено керуючись положеннями статті 54 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, статті 84 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, статті 24 Закону України «Про міжнародні договори України», вийти з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 46, ст. 417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року №140/98-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 26, ст. 162).

Отже, Законом №2783-IX зупинено дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчинену від імені України у м. Мінську 22.01.1993 і ратифіковану Законом України від 10.11.1994 № 240/94-ВР, тому до документів, виданих на території російської федерації, при їх пред`явленні на території України застосовуванню підлягала вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, 1961 року, яка є чинною у відносинах України з Російською Федерацією.

Водночас, 04.02.2023 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав», якою установлено, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 р. такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.

Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 затверджено Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, яким введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому Законами України неодноразово затверджувалися Укази Президента України про продовження дії воєнного стану в Україні та на час розгляду цієї справи воєнний стан в Україні триває.

Отже, станом на 24.02.2022 перелічені вище документи, видані на території російської федерації, приймалися на території України без спеціального посвідчення в силу Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, дія якої була зупинена лише Законом №2783-IX від 01.12.2022, тому надані позивачем документи підлягають прийняттю на території України без спеціального посвідчення (проставлення апостиля).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового та пільгового стажу позивача періоди його роботи з 23.10.2013 по 14.07.2015, з 15.07.2015 по 16.05.2016, з 17.05.2016 по 26.04.2017, 27.04.2017 по 11.09.2017, з 18.09.2017 по 22.03.2018, з 23.03.2018 по 16.08.2018 в ТОВ «КоміКуест Інтернешнл» на посаді машиніста підіймача та не враховано при обчисленні розміру пенсії позивача довідку від 30.10.2017 № 1122/03-30, видану ТОВ «КоміКуест Інтернешнл».

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо неврахування до страхового та пільгового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 23.10.2013 по 14.07.2015, з 15.07.2015 по 16.05.2016, з 17.05.2016 по 26.04.2017, 27.04.2017 по 11.09.2017 в ТОВ «КоміКуест Інтернешнл» на посаді машиніста підіймача та щодо неврахування при обчисленні розміру пенсії довідки від 30.10.2017 № 1122/03-30, виданої ТОВ «КоміКуест Інтернешнл», зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області зарахувати до страхового та пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 23.10.2013 по 14.07.2015, з 15.07.2015 по 16.05.2016, з 17.05.2016 по 26.04.2017, 27.04.2017 по 11.09.2017 в ТОВ «КоміКуест Інтернешнл» на посаді машиніста підіймача, зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 15.05.2024 року, із врахуванням при її обчисленні відомості про заробітну плату (дохід), згідно довідки від 30.10.2017 № 1122/03-30, виданої ТОВ «КоміКуест Інтернешнл» та із врахуванням раніше виплачених сум пенсії.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.10.2025 по справі № 480/342/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя С.П. Жигилій

Судді Я.М. Макаренко Т.С. Перцова