Постанова від 19 березня 2026 р. у справі №520/19497/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2026 р. Справа № 520/19497/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2025, головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В., м. Харків, по справі № 520/19497/24

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач), в якому а просив:

визнати протиправною бездіяльність відповідача військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення не в повному обсязі за період з 01.03.2018 року по 18.07.2022 року без урахування фіксованої величини 3726,14 грн;

зобов`язати відповідача військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 3726,14 грн. в місяць за період з 01.03.2018 року по 18.07.2022 року включно в загальній сумі 186307,00 грн., відповідно до приписів абзаців 4,6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 та здійснити доплату донарахованих сум індексації грошового забезпечення.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення не в повному обсязі за період з 01.03.2018 року по 18.07.2022 року.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 18.07.2022 року включно відповідно до приписів абзаців 4,6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 та здійснити доплату донарахованих сум індексації грошового забезпечення.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовлено.

Позивач звернувся до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 року по справі № 520/19497/24, в якій просив суд зобов`язати військову частину НОМЕР_1 протягом 10 днів з дня постановляння ухвали подати до Харківського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 року по справі №520/19497/24.

В обґрунтування поданої заяви вказано, що судове рішення набрало законної сили 14.01.2025 та 12.02.2025 відкрито виконавче провадження №77184564. Натомість боржником не надається розрахунок суми, яка належить до виплати за рішенням суду №520/19497/24 та тривалий час рішення суду не виконується.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.08.2025 заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду по справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишено без задоволення.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду 30.09.2025 року ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 08.08.2025 по справі № 520/19497/24 скасовано. Адміністративну справу №520/19497/24 направлено до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю від 25.07.2025.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2025 року заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду по справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 подати у місячний термін звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 року по справі 520/19497/24.

На виконання ухвали суду Військовою частиною НОМЕР_1 подано звіт про виконання рішення суду від 12.12.2024 року по справі 520/19497/24.

Від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких просив суд відмовити у прийнятті звіту про виконання рішення суду.

Зауважив, що військовою частиною разом із звітом не надано розрахунок заборгованості, а тому просив суд його витребувати у відповідача.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2025 року клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено.

Витребувано від Військової частини НОМЕР_1 розрахунок індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 18.07.2022 року складеного на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 №520/19497/24.

На виконання вимог ухвали суду відповідачем надано довідку - розрахунок №43 від 07.04.2025 року щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, відповідно до якого позивачу, на виконання рішення суду, нараховано 15745,82 грн., до виплати 118,96 грн.

Позивачем 16.12.2025 року надано заяву в якій просив відмовити у прийнятті звіту, оскільки розрахунок складено без урахування приписів абзаців 4,6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням висновків викладених в рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 №520/19497/24 про те, що грошове забезпечення позивача у лютому 2018 становило 11172,27 грн, а у березні 2018 грошове забезпечення становило 11909,28 грн., а тому збільшення грошового доходу внаслідок підвищення посадового окладу в березні 2018 року склало 737,01 грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду 18.12.2025 року прийнято звіт Військової частиною НОМЕР_1 про виконання рішення по справі №520/19497/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Встановлено Військовій частині НОМЕР_1 новий строк для подання звіту про виконання рішення суду від 12.12.2024 у справі 520/19497/24 та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 у строк протягом трьох місяців з дня отримання цієї ухвали подати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 у справі 520/19497/24.

Позивач, не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2025 року.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що відповідно до довідки про доходи, в лютому 2018 року грошове забезпечення складало 11172,27 грн. Грошове забезпечення у березні 2018 року складало 11909,28 грн. позивач зазначає, що грошовий дохід збільшився на 737,01 грн. (11909,28-11172,27). Крім того, позивач зазначає, що у березні прожитковий мінімум складав 1762,00 грн., величина приросту індексу споживчих цін 253,30%. Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку 1078, сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мініvум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножена на величину приросту індексу споживчих цін поділену на 100. 1762 грн. *253,30%/100=4463,15 грн. Відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078, сума належної, на думку позивача, індексації за березень 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4463,15 грн. – 737,01 грн. = 3726,14 грн. Таким чином, позивач зазначає, що починаючи з березня 2018 року, сума індексації з урахуванням абзаців 3,3,5,6 пункту 5 Порядку №1078 мала виплачуватись в сумі 3726,14 грн., до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення з військової частини.

Відповідач подав відзив, в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, зокрема, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Беручи до уваги відсутність клопотань від учасників справи про розгляд справи за їх участю, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Затвердивши звіт, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 по справі 520/19497/24 проведено нарахування індексації грошового забезпечення нараховано 15745,82 грн., з яких виплачено 118,96 грн., що підтверджується довідкою - розрахунком №43 від 07.04.2025 року.

Встановивши новий строк для подання звіту, суд першої інстанції виходив з того, що рішення виконано не в повному обсязі, оскільки не здійснена виплата заборгованості.

Стосовно доводів позивача про неправильний обрахунок розміру індексації, суд першої інстанції виходив з того, що конкретний розмір індексації грошового забезпечення не був предметом розгляду у цьому спорі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частиною другою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно ч. 3 ст. 14 КАС України, невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.

Обов`язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Колегія суддів зауважує, що судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок, тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013, у рішенні від 26.06.2013 зазначив, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Також, Конституційний Суд України у рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

Отже, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених нормами КАС України.

Статтею 372 КАС України визначений порядок виконання судових рішень в адміністративних справах.

Відповідно до частин другої та четвертої вказаної статті судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Аналіз наведеного вище вказує, що рішення суду в адміністративних справах може бути виконане добровільно, з моменту набрання рішенням законної сили, та примусово, після відкриття відповідного виконавчого провадження. При цьому, виконання судового рішення, у якому порядку воно б не відбувалось, є невід`ємною складовою права на судовий захист.

Питання судового контролю за виконанням судових рішень врегульовано статтями 382-382-3 КАС України.

За приписами ч.1 ст.382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст.382-1 КАС України, за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Вимоги до змісту та форми такого звіту визначені у нормах ч. 2 та 3 ст. 382-2 КАС України.

Згідно ч. 1 - 4 ст. 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.

Тобто, виходячи з положень статті 382-3 КАС України судом можуть бути вжиті заходи реагування судового контролю за невиконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення строку для подачі звіту. Для прийняття судом звіту суб`єкта владних повноважень необхідним є встановлення виконання відповідним суб`єктом судового рішення у повному обсязі та у спосіб, визначений таким рішенням.

Як встановлено матеріалами справи, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення не в повному обсязі за період з 01.03.2018 року по 18.07.2022 року.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 18.07.2022 року включно відповідно до приписів абзаців 4,6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 та здійснити доплату донарахованих сум індексації грошового забезпечення.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовлено.

Рішення суду набрало законної сили 14.01.2025 року.

16.01.2025 на виконання рішення суду був виданий виконавчий лист.

12.02.2025 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження № 77184564 з примусового виконання виконавчого листа №520/19497/24 виданого Харківським окружним адміністративним судом, що підтверджується постановою від 12.02.2025 (а.с. 81-82).

На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 по справі 520/19497/24 проведено нарахування індексації грошового забезпечення нараховано 15745,82 грн., з яких, до виплати 118,96 грн., що підтверджується довідкою - розрахунком №43 від 07.04.2025 року (а.с. 190-191).

Крім того, відповідачем у своїх поясненнях вказано, що військова частина фінансується з Державного бюджету та є розпорядником коштів на найнижчому рівні, тому нарахування та виплата грошових коштів за рішенням суду потребує дотримання певного алгоритму дій.

Військовою частиною НОМЕР_1 26.11.2025 направлено листа з проханням надати банківські реквізити, для перерахунку індексації грошового забезпечення за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року по справі №520/19497/24.

Також, відповідач зазначив, що при наданні позивачем на адресу військової частини НОМЕР_1 своїх банківських реквізитів, відповідачем негайно буде нараховано індексація грошового забезпечення та здійснено доплату донарахованих сум індексації грошового забезпечення у відповідності до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року, на банківський рахунок ОСОБА_1 .

Отже, за змістом наданого до суду звіту про виконання судового рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року по справі №520/19497/24 встановлено, що відповідач виконав рішення суду в частині нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 18.07.2022 року включно відповідно до приписів абзаців 4,6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

У своїй апеляційній скарзі, як і в заяві про відмову у прийнятті звіту, позивач зазначив, що розрахунок складено без врахування приписів абзаців 4,6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 та з врахуванням висновків суду, що грошове забезпечення у лютому 2018 становило 11172,27 грн, а у березні 2018 грошове забезпечення становило 11909,28 грн., а тому збільшення грошового доходу внаслідок підвищення посадового окладу в березні 2018 року склало 737,01 грн.

Крім того, в обґрунтування своїх доводів, позивач зазначає, що березні прожитковий мінімум складав 1762,00 грн., величина приросту індексу споживчих цін 253,30%. Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку 1078, сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мініvум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножена на величину приросту індексу споживчих цін поділену на 100. 1762 грн. *253,30%/100=4463,15 грн. Відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078, сума належної мені індексації за березень 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4463,15 грн. – 737,01 грн. = 3726,14 грн.

Таким чином, на думку позивача, починаючи з березня 2018 року, сума індексації з урахуванням абзаців 3,3,5,6 пункту 5 Порядку №1078 мала виплачуватись в сумі 3726,14 грн., до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення з військової частини.

Отже, позивач фактично не погоджується з проведеними відповідачем розрахунками індексації грошового забезпечення, тобто вважає протиправними дії відповідача щодо виконання рішення суду.

Проте, як вірно зазначено судом першої інстанції, конкретний розмір індексації грошового забезпечення не був предметом розгляду у цьому спорі.

Так, за мотивувальною частиною судового рішення, стосовно вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 3726,14 грн. в місяць за період з 01.03.2018 року по 18.07.2022 року включно в загальній сумі 186307,00 грн, суд першої інстанції, зазначив, що здійснення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення відноситься до виключних (дискреційних) повноважень відповідача, такий розрахунок відповідачем ще не проводився у зв`язку з чим суд не може перебирати на себе повноваження відповідача при здійсненні обрахунку належних позивачу сум індексації грошового забезпечення, а тому вказана частина вимог не підлягає задоволенню.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що резолютивна частина рішення суду у справі № 520/19497/24 не містить будь-яких зобов`язань в частині визначення конкретного розміру індексації грошового забезпечення.

Незгода позивача з наданим на виконання судового рішення розрахунком, не є свідченням невиконання відповідачем судового рішення у цій справі, оскільки відповідач вчинив дії, спрямовані на виконання рішення суду, та здійснив розрахунок індексації грошового забезпечення.

Враховуючи викладене, оскільки із поданого звіту військовою частиною НОМЕР_1 про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 у справі № 520/19497/24 слідує, що відповідач виконав рішення суду в частині нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 18.07.2022 року включно відповідно до приписів абзаців 4,6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, то колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для прийняття такого звіту.

Разом з тим, враховуючи відсутність доказів виплати нарахованої індексації, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про встановлення нового строку для подання звіту щодо проведення виплати заборгованості.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення питання.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2025 по справі № 520/19497/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.М. Макаренко

Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій