Постанова від 19 березня 2026 р. у справі №520/5572/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Полях Н.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2026 р. Справа № 520/5572/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Ральченка І.М.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2025, по справі № 520/5572/25

за позовом ОСОБА_1

до Харківської митниці

про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому проси:

- визнати протиправним та скасувати наказ Харківської митниці від 11.02.2025 № 87-о «Про звільнення»;

- поновити позивача на посаді головного державного інспектора митного поста «Бабаї» Харківської митниці на період проходження військової служби ОСОБА_2 ;

- стягнути з Харківської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу та витрати на правову допомогу;

- звернути рішення до негайного виконання в частині поновлення позивача на посаді, а також стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2025 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Харківської митниці від 11.02.2025 № 87-о «Про звільнення» ОСОБА_1 .

Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора митного поста «Бабаї» Харківської митниці на період проходження військової служби ОСОБА_2 .

Стягнуто з Харківської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 14.02.2025 по 06.10.2025 в розмірі 316952,88 грн.

Звернуте рішення до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді, а також стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

Відповідач, не погоджуючись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив його скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що відповідно до наказу Державної митної служби України від 02.12.2024 № 291 «Про затвердження чисельності працівників територіальних органів Держмитслужби», яким скорочено граничну чисельність працівників митниці на 60 посад, Харківською митницею, з метою дотримання гарантій, передбачених законодавством про державну службу, керуючись абзацом першим частиною третьою статті 87 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII, ОСОБА_1 було попереджено про можливе наступне звільнення у зв`язку із скороченням чисельності або штату державних службовців, та керуючись абзацом другим частини третьої статті 87 Закону №889-VIII, з урахуванням професійної підготовки, професійних компетентностей та переважного права, ОСОБА_1 було запропоновано одну з більше 100 рівнозначних або нижчих вакантних посад, відповідно до Попередження про наступне звільнення у зв`язку із скороченням чисельності або штату державних службовців від 14.01.2025. Заяви від ОСОБА_1 щодо переведення на одну із запропонованих посад до управління по роботі з персоналом Харківської митниці не надходили. Підставою для припинення державної служби ОСОБА_1 була його відмова від переведення на одну із запропонованих вакантних посад державної служби.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судовим розглядом, ОСОБА_1 з 30.05.2024 проходив державну службу в Харківській митниці на підставі контракту № 24 від 30.05.2024 про проходження державної служби, яким позивач переведений на рівнозначну посаду – головний державний інспектор митного поста «Бабаї» Харківської митниці на період проходження військової служби ОСОБА_2

14.01.2025 Харківська митниця попередила позивача, головного державного інспектора митного поста «Бабаї» Харківської митниці (на період проходження служби в ЗСУ ОСОБА_2 ) про можливе наступне звільнення у зв`язку із скороченням чисельності або штату державних службовців на підставі п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону №889-VIII.

Одночасно, позивачу було запропоновано одну з рівнозначних або нижчих посад у: Координаційно - моніторинговій митниці; Рівненській митниці; Дніпровській митниці; Одеській митниці; Енергетичній митниці; Івано-франківській митниці; у Запорізькій митниці; Хмельницькій митниці; Чернівецькій митниці; Кропивницькій митниці; Закарпатській митниці; Житомирській митниці; Тернопільській митниці; Вінницькій митниці; Черкаській митниці, Волинській митниці, Полтавській митниці, Київській митниці.

Наказом Харківської митниці від 11.02.2025 № 87-о «Про звільнення» припинено державну службу та звільнено позивача, головного державного інспектора митного поста «Бабаї» Харківської митниці, з займаної посади 13.02.2025 у зв`язку із скороченням чисельності державних службовців, припинено 13.02.2025 дію контракту № 24 про проходження державної служби від 30.05.2024, укладеного Харківською митницею, як відокремленим структурним підрозділом Державної митної служби України, з головним державним інспектором митного поста «Бабаї» ОСОБА_1 , у зв`язку з його звільненням.

Позивач, не погодившись із наказом про звільнення, звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів правомірність наказу про звільнення позивача.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, є Закон України «Про державну службу» №889-VIII.

Цим Законом визначено принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Дія Закону №889-VIII поширюється на державних службовців, у тому числі міністерств та інших центральних органів виконавчої влади; інших державних органів (пункти 2, 8 частини другої статті 3 цього Закону).

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 5 Закону №889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 83 Закону №889-VIII державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону №889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Частиною 3 ст. 87 Закону №889-VIII визначено, що суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю. Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

Таким чином, при скороченні чисельності або штату державних службовців, скороченні посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу на суб`єкта призначення або керівника державної служби покладено обов`язок щодо працевлаштування державних службовців, які попереджаються про наступне звільнення, а саме з моменту виникнення обставин, які зумовлюють їх можливе вивільнення.

Колегія суддів звертає увагу на те, що обов`язок з працевлаштування працівника, який покладається на роботодавця з моменту попередження про вивільнення і триває до дня звільнення, реалізується через надання всіх вакантних посад, які з`явилися в установі протягом цього періоду, а також тих, що існували на день звільнення. Зміст частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII передбачає, що роботодавець вважається таким, що виконав свій обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі можливі варіанти переведення, що відповідають його професійній кваліфікації.

Із матеріалів справи встановлено, що підставою звільнення ОСОБА_1 відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону №889-VIII стало скорочення чисельності або штату державних службовців Харківської митниці.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону №889-VIII підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

В обґрунтування наявності підстав для звільнення державних службовців згідно з п. 1 ст. 87 Закону №889-VIII відповідачем зазначено, що відповідно до наказу Державної митної служби України від 02.12.2024 № 1291 «Про затвердження чисельності працівників територіальних органів Держмитслужби» затверджено чисельність працівників територіальних органів Держмитслужби у межах граничної чисельності працівників, визначеної Кабінетом Міністрів України для територіальних органів Держмитслужби, визнано таким, що втратив чинність, наказ Держмитслужби від 23.05.2023 № 212 «Про затвердження Граничної чисельності працівників територіальних органів Держмитслужби».

Отже, з огляду на скорочення граничної чисельності працівників Харківської митниці виникли підстави для звільнення ОСОБА_1 , який перебував на посаді головного державного інспектора митного поста «Бабаї» Харківської митниці.

З метою забезпечення працевлаштування співробітників Харківською митницею направлено листи до територіальних органів Державної митної служби України від 27.12.2024 № 714-1/12-01/7/7924 та до апарату Держмитслужби від 06.01.2025 №7.14-1/12-01/4/152, у відповідь на які отримано інформацію про наявність вакантних посад у Координаційно-моніторинговій митниці (листи від 02.12.2024 №7.9/12/7/3976, від 03.01.2025 №7.9//12/7/22), у Рівненській митниці (листи від 09.12.2024 №7.13-1/12/7- 12/7489, від 06.01.2024 №7.13-1/12/7/-40/127), у Дніпровській митниці (лист від 18.12.20274 №7.5-2/12-01/7/7621), у Одеській митниці (листи від 12.12.2024 №7.10- 1/17.2/7/21815, від 06.01.2025 №7.10-2/12-01/7/273), у Енергетичній митниці (лист від 20.12.2024 № 7.6-1/12/7/5956), у Івано-Франківській митниці (лист від 25.12.2024 № 7.21-1/12/7/4720, лист від 08.01.2025 №7.21-1/12/7/137), у Запорізькій митниці (лист від 31.12.2024 № 7.20-1/12/7/4402), у Хмельницькій митниці (лист від 03.01.2024 №7.26-2/12/7/88), у Чернівецькій митниці (лист від 06.01.2025 №7.2-1/7/139), у Кропивницькій митниці (лист від 03.01.2025 №7.22-1/12/7/90), у Житомирській митниці (лист від 06.01.2025 №7.19-1/12/7/127), у Тернопільській митниці (лист від 06.01.2025 №7.25-1/12/7/144), у Вінницькій митниці (лист від 07.01.2025 №7.12-1/12- 02/7/163), у Закарпатській митниці (лист від 07.01.2025 №7.7-1/12-01/7/218), у Черкаській митниці (лист від 09.01.2025 №7.27-1/12/7/147), у Волинській митниці (лист від 09.01.2025 №7.3-1/12-02/7/551), у Полтавській митниці (лист від 10.01.2025 №7.23-1/12/7/185), у Київській митниці (лист від 10.01.2025 №7.8/12-02/7/591), у Миколаївській митниці (лист від 17.01.2025 №7.16-1/12/7/225).

14.01.2025 ОСОБА_1 був попереджений про можливе наступне звільнення у зв`язку із скороченням чисельності або штату державних службовців Харківської митниці на підставі п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону № 889-VIII.

Одночасно, у зв`язку із затвердженням структури Харківської митниці на 2025 та штатного розпису Харківської митниці на 2025 позивачу з урахуванням професійної підготовки, професійних компетентностей та переважного права було запропоновано рівнозначні або нижчі вакантні посади у різних митних органах.

В подальшому, листом Харківської митниці від 05.02.2025 №7.14-1/12/10/846 позивачу було повторно запропоновано розглянути питання щодо переведення на інші рівнозначні посади або нижчі посади державної служби в інших територіальних органах Держмитслужби та у разі виявлення бажання працевлаштуватися на запропоновані посади, відповідно до положень ст. 41 Закону України №889-VIII, у порядку переведення до інших митниць Державної митної служби України, завчасно звернутися до управління по роботі з персоналом Харківської митниці.

Із попередженням позивач ознайомлений, що підтверджується його особистим підписом із зазначенням дати – 14.01.2025, ініціалів та прізвища.

Враховуючи зазначене, відповідачем дотримано встановлений ч. 3 ст. 87 Закону № 889-VIII 30-денний строк на звільнення ОСОБА_1 після його ознайомлення з попередженням про наступне звільнення.

У зв`язку з тим, що з моменту попередження про можливе наступне звільнення ОСОБА_1 з питання прийняття запропонованих вакантних посад до Харківської митниці не звертався, про прийняття однієї з пропозицій не повідомляв, у подальшому наказом Харківської митниці від 11.02.2025 № 87-о «Про звільнення» позивача звільнено з займаної посади.

Таким чином, судовим розглядом встановлено, що Харківською митницею виконано обов`язок, передбачений ч. 3 ст. 87 Закону № 889-VІІІ, щодо пропонування державному службовцю іншої рівнозначної посади державної служби або, як виняток, нижчої посади державної служби, відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей, з огляду на що колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача щодо недотримання відповідачем встановленої законодавством процедури при вирішенні питання щодо звільнення особи.

Посилання позивача на те, що серед запропонованих посад відсутні посади у Харківській митниці не спростовують висновків до належного попередження ОСОБА_1 про звільнення, оскільки як повідомлено відповідачем, з моменту виникнення обставин, які зумовлюють можливе вивільнення працівників у зв`язку зі скороченням чисельності або штату державних службовців, та до звільнення ОСОБА_1 вакантні посади, які б відповідали його професійній кваліфікації, у Харківській митниці були відсутні.

Доводи позивача про те, що його посада - головного державного інспектора митного поста «Бабаї» Харківської митниці не була скорочена, оскільки на неї була призначена ОСОБА_3 , не відповідають фактичним обставинам, оскільки у зв`язку зі змінами у штатному розписі на 2025, затвердженому головою Державної митної служби 17.01.2025, зазнала змін кількість працівників митного поста «Бабаї» Харківської митниці, яка до змін станом на 2024 становила 5 посад головних державних інспекторів, тоді як на 2025 передбачала 3 посади головного державного інспектора митного поста «Бабаї» Харківської митниці.

Щодо доводів позивача стосовно неврахування його переважного права на залишення на роботі колегія суддів зазначає, що відповідачем розглядалось питання щодо переважного права ОСОБА_1 залишення на роботі шляхом вивчення особової справи, враховано тривалість безперервного стажу його роботи, вік, вивчені показники роботи митного поста «Бабаї» Харківської митниці та порівняні результати виконання показників службової діяльності, результативність та ефективність якості роботи працівників даного підрозділу.

Отже, при скороченні чисельності працівників, зокрема, митного поста «Бабаї» Харківської митниці, перевага у залишенні на роботі надана працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Враховуючи викладене колегія суддів доходить висновку, що відповідач, приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади головного державного інспектора митного поста «Бабаї» Харківської митниці у зв`язку зі скороченням чисельності державних службовців діяв правомірно за наявності підстав для звільнення працівника за п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону №889-VIII та із дотриманням встановленої законодавством процедури.

Отже, оскаржуваний наказ Харківської митниці від 11.02.2025 № 87-о «Про звільнення» ОСОБА_1 є правомірним та не підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження у ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції, а отже спростовують висновки суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківської митниці - задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2025 по справі № 520/5572/25 - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.М. Ральченко

Судді З.Г. Подобайло В.В. Катунов