Постанова від 19 березня 2026 р. у справі №520/28936/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2026 р. Справа № 520/28936/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2025, головуючий суддя І інстанції: Ширант А.А., м. Харків, по справі № 520/28936/24

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач), в якому просила

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу суми індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу суми індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року із встановленням базового місяця для нарахування індексації січень 2008 року;

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення не в повному обсязі за період з 01.03.2018 року по 23.02.2022 року без урахування фіксованої величини 4072,20 грн.;

зобов`язати відповідача здійснити нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 4072,20 грн. в місяць за період з 01.03.2018 року по 23.02.2022 року відповідно до приписів абзаців 4,6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 та здійснити доплату донарахованих сум індексації грошового забезпечення;

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення нарахування грошового забезпечення позивача з 30.01.2020 по 23.02.2022 року урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року;

зобов`язати відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення позивача (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) з 30.01.2020 по 23.02.2022 року, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінет Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року №704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 суми індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суми індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року із встановленням базового місяця для нарахування індексації січень 2008 року.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 не в повному обсязі за період з 01.03.2018 року по 23.02.2022 року без урахування фіксованої величини 4072,20 грн.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 4072,20 грн. в місяць за період з 01.03.2018 року по 23.02.2022 року відповідно до приписів абзаців 4,6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 та здійснити доплату донарахованих сум індексації грошового забезпечення.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 з 30.01.2020 по 23.02.2022 року урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) з 30.01.2020 по 23.02.2022 року, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінет Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року №704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум.

14.11.2025 до Харківського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача в якій просить суд:

- встановити судовий контроль за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2025 року по справі № 520/28936/24;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 протягом 10 днів з дня постановляння цієї ухвали подати до Харківського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2025 року по справі №520/28936/25.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року заяву позивача в порядку ст. 382 КАС України залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2025 року та задовольнити заяву про встановлення судового контролю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції не перевірив доводи позивача чи проводилися відповідачем нарахування та виплата індексації грошового забезпечення на виконання судового рішення, не витребував у Військової частини НОМЕР_1 жодних пояснень із доказами в підтвердження вчинення нею дій, спрямованих на його виконання, а лише обмежився висновками щодо не доведення позивачем факту невиконання відповідачем судового рішення.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача, в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, зокрема, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Беручи до уваги відсутність клопотань від учасників справи про розгляд справи за їх участю, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відмовивши в задоволенні заяви про встановлення судового контролю, суд першої інстанції виходив з того, що на виконання вимог вказаної ухвали Військовою частиною НОМЕР_1 надані письмові пояснення, відповідно до яких, вказано, що відповідачем вчинені дії по виконанню рішення суду у даній справі, а саме відповідачем направлено 08 листопада 2025 року лист до ІНФОРМАЦІЯ_1 , які є розпорядниками бюджетних коштів, на перерахування коштів військовій частини НОМЕР_1 для виконання рішення суду по справі №520/28936/24. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем вчинені дії по виконанню рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2025 року по справі № 520/28936/24.

Колегія суддів частково не погоджується з висновком суду першої інстанції на підставі наступного.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частиною другою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно ч. 3 ст. 14 КАС України, невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.

Обов`язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Колегія суддів зауважує, що судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок, тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013, у рішенні від 26.06.2013 зазначив, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Також, Конституційний Суд України у рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

Отже, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених нормами КАС України.

Статтею 372 КАС України визначений порядок виконання судових рішень в адміністративних справах.

Відповідно до частин другої та четвертої вказаної статті судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Аналіз наведеного вище вказує, що рішення суду в адміністративних справах може бути виконане добровільно, з моменту набрання рішенням законної сили, та примусово, після відкриття відповідного виконавчого провадження. При цьому, виконання судового рішення, у якому порядку воно б не відбувалось, є невід`ємною складовою права на судовий захист.

Питання судового контролю за виконанням судових рішень врегульовано статтями 382-382-3 КАС України.

За приписами ч.1 ст.382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст.382-1 КАС України, за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

При цьому, застосування судового контролю є наслідком обґрунтованого припущення про невиконання судового рішення зі сторони суб`єкта владних повноважень або достовірно підтвердженого під час розгляду заяви факту невиконання судового рішення.

Водночас, правове значення для наслідків застосованого судового контролю матимуть причини невиконання судового рішення (зокрема, об`єктивна неможливість чи допущене зволікання зі сторони боржника).

Усталеною судовою практикою сформовано правову позицію, відповідно до якої для застосування інституту судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, або встановлення нового строку подання звіту, або накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу є правом суду, а не його обов`язком.

Вказана позиція узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13.05.2021р. у справі № 9901/598/19.

Слід зазначити, що головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.

Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами.

Тому після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення.

В основу ефективності правосуддя покладається здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав та свобод особи.

За змістом постанови Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №802/357/17-а звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю, позивач зобов`язаний навести аргументи на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і надати докази в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення.

Так, з матеріалів справи встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 суми індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суми індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року із встановленням базового місяця для нарахування індексації січень 2008 року.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 не в повному обсязі за період з 01.03.2018 року по 23.02.2022 року без урахування фіксованої величини 4072,20 грн.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 4072,20 грн. в місяць за період з 01.03.2018 року по 23.02.2022 року відповідно до приписів абзаців 4,6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 та здійснити доплату донарахованих сум індексації грошового забезпечення.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 з 30.01.2020 по 23.02.2022 року урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) з 30.01.2020 по 23.02.2022 року, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінет Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року №704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум.

Рішення набрало законної сили 13.10.2025.

В своїй заяві позивач зазначає, що боржником не надається розрахунок суми, яка належить до виплати за рішенням суду № 520/28936/24 та тривалий час рішення не виконується.

У відповідь на вказану заяву, відповідачем до суду першої інстанції були подані пояснення та зазначено, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2025 року по справі № 520/28936/24 військовою частиною НОМЕР_1 було направлено 08 листопада 2025 року лист до ІНФОРМАЦІЯ_1 , які є розпорядниками бюджетних коштів, на перерахування коштів військовій частини НОМЕР_1 для виконання рішення суду по справі №520/28936/24.

Відповідач зазначив, що станом на 24.11.2025 року у військовій частині НОМЕР_1 відсутні кошторисні призначення та відкриті асигнування за КЕКВ 2800 для нарахування та виплати коштів за рішенням суду, а тому при отриманні коштів на рахунок військової частини НОМЕР_1 , вони негайно будуть перераховані на картковий рахунок ОСОБА_1 .

За висновками суду першої інстанції відповідачем вчинені дії по виконанню рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2025 року по справі № 520/28936/24, а тому відсутні підстави для встановлення судового контролю.

Однак, колегія суддів не може погодитись з наведеними висновками, з огляду на наявні матеріали справи.

Так, з матеріалів справи встановлено, що у відповідності до наказу Міністерства оборони України від 22 травня 2017 року №280 (далі - Наказ), військова частина НОМЕР_1 є розпорядником бюджетних коштів третього рівня. Згідно Наказу розпорядник бюджетних коштів третього рівня реалізує свої функції через розпорядника коштів другого рівня. Розпорядником коштів другого рівня для військової частини НОМЕР_1 є ІНФОРМАЦІЯ_1 (служба забезпечення). Служба забезпечення, у відповідності до Наказу, згідно із своїми повноваженнями, здійснює забезпечення військової частини НОМЕР_1 бюджетними асигнуваннями та коштами за напрямами призначення.

08.11.2025 за №1058/207/53/59/пс до ІНФОРМАЦІЯ_1 , які є розпорядниками бюджетних коштів другого рівня (службою забезпечення) військовою частиною НОМЕР_1 було направлено на погодження лист щодо виділення коштів за рішенням суду (копія додається до відзиву).

03 грудня 2025 року В/ч НОМЕР_1 за №723/147/2/3781/пс отримала дозвіл з ІНФОРМАЦІЯ_1 на включення коштів за рішенням суду по справі №520/28936/24 у заявку на виплату грошового забезпечення (копія дозволу додається до відзиву).

11 грудня 2025 року помічником командира з правової роботи – начальником юридичної групи було написано рапорт (вх. №57/2517) на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 про зобов`язання фінансово-економічну службу військової частини НОМЕР_1 організувати виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2025 року по справі №520/28936/24.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи відповідачем 05.12.2025 р., направлялась заявка-розрахунок начальнику забезпечувального фінансового органу на фінансування для виплати грошового забезпечення та підйомної допомоги військовослужбовцям, виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» за напрямом грошового забезпечення на грудень 2025 року, в тому числі на виплату за рішенням суду №520/28936/24.

Відповідачем, у своєму відзиві на апеляційну скаргу, як і в поясненнях наданих до суду першої інстанції зазначає, що станом на 24.11.2025 року у військовій частині НОМЕР_1 відсутні кошторисні призначення та відкриті асигнування за КЕКВ 2800 для нарахування та виплати коштів за рішенням суду. При отриманні коштів на рахунок військової частини НОМЕР_1 , вони негайно будуть перераховані на картковий рахунок апелянта.

Крім того, відповідачем, у додаткових поясненнях наданих до суду апеляційної інстанції 17.12.2025 року зазначено, що станом на 10 грудня 2025 року до військової частини НОМЕР_1 не надходили будь-які вказівки чи роз`яснення стосовно нарахування і виплати грошового забезпечення військовослужбовцям та додаткових виплат на виконання рішень суду за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 “Грошове забезпечення військовослужбовців.

З урахуванням наведених вище обставин, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем дійсно вчиняються дії щодо виконання судового рішення у справі № 520/28936/24.

Поряд з тим, в даному випадку, колегія суддів зазначає, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2025 року по справі №520/28936/24 набрало законної сили, проте залишається не виконаним, оскільки індексація грошового забезпечення позивачу так і залишається не виплаченою.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач частково не виконав рішення суду.

Разом з тим, судом першої інстанції, фактично не з`ясовано обставини виконання судового рішення, суд лише обмежився висновком, що не вбачається обґрунтованих підстав для сумніву у належному виконанні рішення відповідачем.

Проте, вирішивши у такий спосіб заяву позивача, суд першої інстанції не здійснив її належного та всебічного розгляду, а тому й не забезпечив належного судового контролю за виконанням судового рішення.

В свою чергу, позивач скористався правом вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених нормами КАС України, у разі невиконання такого рішення.

Колегія суддів наголошує на тому, що, дійсно, встановлення судового контролю, є правом а не обов`язком суду, однак, задля того, щоб відмовити в його встановленні, суд має перевірити належним чином доводи заявника, викладені в його заяві та навести підстави для висновку про відмову в задоволенні заяви, поданої у порядку ст. 382 КАС України.

Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

Із набранням чинності нової редакції КАС України, законодавцем розширено повноваження суду та надано судам право встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення після ухвалення ним рішення, у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що органом влади порушується принцип обов`язковості судового рішення.

З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції, що викладені в оскаржуваній ухвалі, помилковими та передчасними.

Крім того, слід зауважити, що Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні від 5 грудня 2018 року (справа №11-989заі18) зазначила, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

Щодо вимог апеляційної скарги про встановлення судового контролю про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2025 року у справі № 520/28936/24, колегія суддів наголошує, що такі вимоги не підлягають задоволенню, у відповідності до вже наведеної вище ст.382 КАС України, саме суд першої інстанції наділений повноваженнями щодо ухвалення рішення про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції, при прийнятті ухвали про відмову у задоволенні заяви про встановлення судового контролю, дійшов помилкових висновків та порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2025 по справі № 520/28936/24 - скасувати.

Справу № 520/28936/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду .

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.М. Макаренко

Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій