Рішення від 18 березня 2026 р. у справі №554/3722/25 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Дата документу 19.03.2026Справа № 554/3722/25

Провадження № 2/554/263/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2026 року м. Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави в складі:

головуючий суддя -Материнко М.О.

за участю секретаря судового засідання - Єфименко І.С.,

розглянувши матеріали позовної заяви адвоката Савчука Олега Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Полтавська міська рада про поділ спільного майна

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про виділ частки нерухомого майна із спільної часткової власності, посилаючись на те, що він 03 серпня 2007 року отримав у власність 1/3 частину житлового будинку з господарськими будівлями в АДРЕСА_1 . Право власності позивача підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Гризуновою О.В. Право власності на вище вказане нерухоме майно зареєстроване КП Полтавське бюро технічної інвентаризації “Інвентаризатор” про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 15549373 від 10.08.2007 р., номер запису 97 в книзі № 1.

Позивач вказує, що іншими співвласниками житлового будинку є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , кожен по 1/3 частині. ОСОБА_3 помер, інформації про наявність чи відсутність спадкоємців не має. Крім того, позивач не має документу про смерть співвласника і не має можливості отримати його.

Житловий будинок знаходиться на земельній ділянці комунальної власності загальною площею 0,0547 га, що підтверджується кадастровим планом, копія якого додається.

Між позивачем та відповідачем склався порядок користування і володіння конкретно визначеним нерухомим майном, зокрема, позивачу належить частина житлового будинку, в технічному паспорті зазначена під номером 3 в складі кухня 1 площею 4,7 м. кв., кімната 2 площею 12,8 м. кв., кімната 3 площею 7,2 м. кв., санвузол 4 площею 1,9 м. кв. сіни IV площею 5,2 м. кв., веранда VII площею 4,3 м. кв., загальною площею 36,1 м. кв. та житловою площею 26,6 м. кв., а також господарські будівлі такі як сарай “В”, погріб “в”, вбиральня “Г”, огорожа №5. Будівлі і приміщення співвласників відокремлені, розташовані на земельній ділянці, що розділена огорожею. Жодних спільних об`єктів нерухомого майна немає, кожен має окремі входи до власного подвір`я.

Позивач має намір укласти договір дарування власної частки нерухомого майна, але за відсутності внесеної до Державного земельного кадастру земельної ділянки для обслуговування житлового будинку не може посвідчити такий договір нотаріально. Також, через не повний склад співвласників не можливо оформити відповідним чином земельну ділянку. За поясненням позивача для реєстрації земельної ділянки необхідно всім співвласникам житлового будинку подати заяву до органу місцевого самоврядування про розроблення технічної документації щодо відведення земельної ділянки для обслуговування житлового будинку. Позивач за жодних умов не може в нотаріальному порядку виділити свою частку будинку в окрему одиницю та укласти договір відчуження нерухомого майна.

Позивачем надано висновок щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна, відповідно до якого частка за технічними показниками є відокремлена і може бути виділена в натурі.

На підставі викладеного позивач просить суд виділити в натурі в окрему інвентарну одиницю із спільної часткової власності частину житлового будинку “А-1” в складі: кухня 1 площею 4,7 м. кв., кімната 2 площею 12,8 м. кв., кімната 3 площею 7,2 м. кв., санвузол 4 площею 1,9 м. кв. сіни IV площею 5,2 м. кв., веранда VII площею 4,3 м. кв., загальною площею 36,1 м. кв. та житловою площею 26,6 м. кв., а також господарські будівлі: сарай “В”, погріб “в”, вбиральня “Г”, огорожа №5, що знаходяться в АДРЕСА_2

Відповідач в судове засідання не з`явився.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами цивільного законодавства.

В судовому засіданні встановлено, що позивачу належить 1/3 частина житлового будинку з господарськими будівлями в АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 03.08.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Гризуновою О.В. Право власності зареєстроване КП Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» 10.08.2007 р., що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Між власниками вищевказаного домоволодіння за їх взаємною згодою вже склався та існує фактичний порядок користування житловими та надвірними будівлями й спорудами. Оскільки право власності відповідачів не визначене, позивач втрачає можливість вільного розпорядження своєю часткою житлового будинку.

Згідно висновку № 115 щодо технічної можливості виділу в натурі частки об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , за технічними показниками 1/3 частина домоволодіння та земельної ділянки які належать ОСОБА_1 є відокремленими, мають окремий вхід в приміщення і можуть бути виділені в натурі в окремий об`єкт права власності, а саме, приміщення в житловому будинку “А-1” у складі: кухня 1 площею 4,7 м. кв., кімната 2 площею 12,8 м. кв., кімната 3 площею 7,2 м. кв., санвузол 4 площею 1,9 м. кв. сіни IV площею 5,2 м. кв., веранда VII площею 4,3 м. кв., загальною площею 36,1 м. кв. та житловою площею 26,6 м. кв., а також господарські будівлі такі як сарай “В”, погріб “в”, вбиральня “Г”, огорожа №5. Приміщення та будівлі, що підлягають виділу не є самочинно збудованими чи реконструйованими.

Відповідач відзиву по справі не надав.

Третя особа надіслала пояснення щодо позову, де зазначає, що питання поділу, виділу об`єкта нерухомого майна, який перебуває у спільній частковій власності проводиться за згодою всіх співвласників. Оскільки позивач не має документів що підтверджують право власності відповідача на його частину нерухомого майна, та не має свідоцтва про смерть іншого співвласника, представник третьої особи не вбачає можливості для задоволення позову.

З матеріалів справи суд встановив, що згідно схеми, яка додається до висновку № 115, земельна ділянка в АДРЕСА_1 , що знаходиться у користуванні позивача має чітко визначені межі, що не порушують інтереси інших співвласників. Межі земельної ділянки, що знаходиться у користування позивача виділені огорожею протягом тривалого часу користування і ніким не оспорюються.

Згідно з пунктами 1.2, 2.1., 2.4. Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна від 18 червня 2007 року, поділ об`єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об`єкти нерухомого майна здійснюється відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об`єкту поштової адреси.

Згідно зі ст. ст. 321, 317, 319 ЦК України право власності є непорушним, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до положень ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із зазначенням частки кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників. Саме таких висновків дійшов Верховний Суд України у своїх постановах № 6-1443цс16 від 16 листопада 2016 року (справа № 359/4886/15-ц), № 6-12цс13 від 03 квітня 2013 року.

Позивач не має документів, що підтверджують право власності відповідача на його частину нерухомого майна, та не має свідоцтва про смерть іншого співвласника. Позивач не має впливу на відповідача щодо примусового укладення договору поділу. Саме через бездіяльність відповідача та відсутність повного складу співвласників позивач позбавляється можливості повноцінно володіти, користуватися і розпоряджатися власним нерухомим майном, що і є фактично перешкодою.

Якщо один із співвласників виявив бажання, незалежно від його мотивів, здійснити поділ майна в натурі, однак інший співвласник перешкоджає йому в реалізації такого права будь-яким шляхом, що унеможливлює досягнення домовленості між ними щодо укладення договору про поділ нерухомого майна, такий співвласник має право на звернення до суду з відповідним позовом про поділ (виділ) спільного майна в натурі і таке право підлягає судовому захисту.

У відповідності до абз. 1 п. 6 Постанови Пленуму Верхованого Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» від 04 жовтня 1991 року (з подальшими змінами та доповненнями) при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом. Висновок щодо технічної можливості виділу об`єкта нерухомого майна № 115 від 06.03.2025 р. визначає порядок виділу нерухомого майна, що знаходиться у спільній частковій власності між позивачем та іншими співвласниками.

Згідно зі ст. ст. 321, 317, 319 ЦК України право власності є непорушним, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до положень ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із зазначенням частки кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників. Саме таких висновків дійшов Верховний Суд України у своїх постановах № 6- 1443цс16 від 16 листопада 2016 року (справа № 359/4886/15-ц), № 6-12цс13 від 03 квітня 2013 року.

Якщо один із співвласників виявив бажання, незалежно від його мотивів, здійснити поділ майна в натурі, однак інший співвласник перешкоджає йому в реалізації такого права будь-яким шляхом, що унеможливлює досягнення домовленості між ними щодо укладення договору про поділ нерухомого майна, такий співвласник має право на звернення до суду з відповідним позовом про поділ (виділ) спільного майна в натурі і таке право підлягає судовому захисту.

У відповідності до абз. 1 п. 6 Постанови Пленуму Верхованого Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» від 04 жовтня 1991 року (з подальшими змінами та доповненнями) при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом. Висновок щодо технічної можливості виділу об`єкта нерухомого майна № 115 від 06.03.2025 р. визначає порядок виділу нерухомого майна, що знаходиться у спільній частковій власності між позивачем та відповідачкою.

На даний час частка житлового будинку та іншого нерухомого майна є фактично відокремленою від іншої частини. Фактично існує відокремлене домогосподарство але юридично згідно правоустановчих документів нерухоме майно належить позивачу на праві спільної часткової власності.

Згідно Висновку № 115 щодо технічної можливості виділу в натурі частки об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , за технічними показниками 1/3 частина домоволодіння та земельної ділянки які належать ОСОБА_1 є відокремленими, мають окремий вхід в приміщення і можуть бути виділені в натурі в окремий об`єкт права власності, а саме, приміщення в житловому будинку “А-1” у складі: кухня 1 площею 4,7 м. кв., кімната 2 площею 12,8 м. кв., кімната 3 площею 7,2 м. кв., санвузол 4 площею 1,9 м. кв. сіни IV площею 5,2 м. кв., веранда VII площею 4,3 м. кв., загальною площею 36,1 м. кв. та житловою площею 26,6 м. кв., а також господарські будівлі такі як сарай “В”, погріб “в”, вбиральня “Г”, огорожа №5.

Згідно схеми, що додається до висновку № 115, земельна ділянка в АДРЕСА_1 , яка знаходиться у користуванні позивача має чітко визначені межі, що не порушують інтереси інших співвласників. Межі земельної ділянки, що знаходиться у користування позивача виділені огорожею протягом тривалого часу користування і ніким не оспорюються.

Згідно з пунктами 1.2, 2.1., 2.4. Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна від 18 червня 2007 року, поділ об`єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об`єкти нерухомого майна здійснюється відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об`єкту поштової адреси.

Виходячи з аналізу змісту норм ст. ст. 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України слід дійти висновку, що виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників.

Аналізуючи зібрані по справі докази, враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача доведені, обставини, викладені в позовній заяві підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, від так є всі законні підстави для задоволення позову.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 19, 77, 200, 258, 263, 268, 273, 274 – 279, 354 ЦПК України, ст. ст. 319, 321, 328, 334, 355 – 357, 364, 626 ЦК України,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву адвоката Савчука Олега Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Полтавська міська рада про поділ спільного майна - задовольнити.

Виділити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) в натурі в окрему інвентарну одиницю із спільної часткової власності частину житлового будинку “А-1” в складі: кухня 1 площею 4,7 м. кв., кімната 2 площею 12,8 м. кв., кімната 3 площею 7,2 м. кв., санвузол 4 площею 1,9 м. кв. сіни IV площею 5,2 м. кв., веранда VII площею 4,3 м. кв., загальною площею 36,1 м. кв. та житловою площею 26,6 м. кв., а також господарські будівлі: сарай “В”, погріб “в”, вбиральня “Г”, огорожа №5, що знаходяться в АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) право власності на житловий будинок “А-1” в складі: кухня 1 площею 4,7 м. кв., кімната 2 площею 12,8 м. кв., кімната 3 площею 7,2 м. кв., санвузол 4 площею 1,9 м. кв. сіни IV площею 5,2 м. кв., веранда VII площею 4,3 м. кв., загальною площею 36,1 м. кв. та житловою площею 26,6 м. кв., а також господарські будівлі: сарай “В”, погріб “в”, вбиральня “Г”, огорожа №5, що знаходяться в АДРЕСА_2 .

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача яка може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1

Відповідач: ОСОБА_2 адреса АДРЕСА_3

Третя особа: Полтавська міська рада ел. пошта cancelar@radapoltava.gov.ua тел. 380532520505 адреса Полтавська область, м. Полтава, вул. Соборності, 36, 36000 ЄДРПОУ 24388285

Суддя М.О.Материнко