Рішення від 19 березня 2026 р. у справі №553/1018/26 — Подільський районний суд міста Полтави

Справа № 553/1018/26

Провадження № 2-о/553/45/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20.03.2026м. Полтава

Подільський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого - судді Москаленко В.В.,

за участю секретаря судового засідання – Сіомашко В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви ОСОБА_1 , кривдник – ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису,-

ВСТАНОВИВ:

19.03.2026 ОСОБА_1 звернулася до Подільського районного суду міста Полтави з заявою про видачу обмежувального припису щодо свого чоловіка ОСОБА_2 строком на 6 місяців, оскільки між нею та ОСОБА_2 , був укладений шлюб, який був припинений 08.12.2024 . Після припинення шлюбу вони спільно не проживають, спільних дітей та майна не мають. У 2024 році розглядалася справа про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП . Також за результатами розгляду її заяви Ленінським районним судом міста Полтави було винесено рішення про видачу обмежувального припису по справі № 553/2801/24 від 22.08.2024 на 6 місяців. З боку ОСОБА_2 щодо заявниці систематично чиниться психологічне насильство, після розлучення він намагався неодноразово спілкуватися із заявницею та миритися, але остання була проти. У зв`язку з тим, що протиправна поведінка відповідача не припиняється, він не залишив своїх спроб чинити домашнє насильство відносно неї,вона перебуває у стані постійної напруги та страху. Заявниця проживає разом з двома неповнолітніми дітьми ( ОСОБА_3 2018 року народження постійно з нею, ОСОБА_4 2013 р.н. проживає у її батьків в с. Пасківка в будні дні, бо навчається в Новоселівській школі та у заявниці на вихідних, інколи в будні). Поведінка колишнього чоловіка негативно впливає на її психологічний стан та відчуття безпеки її сім`ї та батьків. Діти є свідками агресивної поведінки, що також впливає на їх психологічний стан. Існує реальна загроза продовження психологічного насилля, загроза життю та здоров`ю, оскільки відповідач вже вчиняв агресивні дії та шкодив їх майно коли вони жили разом у шлюбі, він висловлює прямі погрози вбивством та підпалом. Оскільки ОСОБА_1 , як жертва насильства потребує захисту, у порядку передбаченому Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», вона звернулася до суду зі вказаною заявою у якій просила видати обмежувальний припис та заборонити кривднику: наближатися до неї на відстань ближче ніж 200 метрів, перебувати за місцем її проживання та роботи, контактувати з нею будь-яким способом, переслідувати її, заборонити наближатися до місця проживання її батьків: АДРЕСА_1 . також просила зобов`язати ОСОБА_2 пройти програму для кривдників.

Ухвалою Подільського районного суду міста Полтави від 19.03.2026 відкрито провадження за правилами окремого провадження та призначено справу до судового розгляду.

Заявниця ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце проведення судового засідання була повідомлена належним чином. Надала суду заяву у якій просила розглянути справу без її участі.

Особа стосовно якої подано заяву про видачу обмежувального припису ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду заяви повідомлявся належним чином.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до такого висновку.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Заявниця ОСОБА_1 та особа стосовно якої подано заяву про видачу обмежувального припису ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Ленінського районного суду міста Полтави від 08.11.2024.

Згідно зі ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Так, Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Як визначає стаття 1 зазначеного Закону, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь; економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру; психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи; кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі; обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи; особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала особа), - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі.

Стаття 26 зазначеного Закону визначає, що право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника мають, зокрема, постраждала особа або її представник.

Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців. Обмежувальний припис не може містити заходів, що обмежують право проживання чи перебування кривдника у місці свого постійного проживання (перебування), якщо кривдником є особа, яка не досягла вісімнадцятирічного віку на день видачі такого припису.

Порядок видачі судом обмежувального припису визначається Цивільним процесуальним кодексом України.

У разі порушення кримінального провадження у зв`язку з вчиненням домашнього насильства перелік заходів щодо тимчасового обмеження прав або покладення обов`язків на особу, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством, або визнана винною у його вчиненні, а також порядок застосування таких заходів визначаються Кримінальним кодексом України та Кримінальним процесуальним кодексом України.

Згідно із ч. 3 ст. 26 Закону, рішення про видачу обмежувального припису або про відмову

у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

У п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 350-4 ЦПК України, у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Відповідно до ч. 1 ст. 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.

Законом визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.

З матеріалів справи вбачається, що заявниця зверталася до поліції з приводу дій її чоловіка ОСОБА_2 щодо неї.

Так, 28.111.2024 відносно кривдника ОСОБА_2 , який вчинив домашнє насильство фізичного та психологічного характеру за місцем мешкання відносно своєї дружини ОСОБА_1 . Ленінським районним судом міста Полтави була винесена постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Також, з доданих до матеріалів справи скріншотів та відеозаписів телефонного спілкування з ОСОБА_2 вбачається, що ОСОБА_2 виражався нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_1 , неодноразово телефонував на робочий телефон заявниці, висловлюючи погрози фізичною розправою.

У постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі за №756/3859/19 зроблено висновок про те, що враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.

У постанові Верховного Суду від 28.04.2020 року у справі за №754/11171/19 зазначено, що при вирішенні питання щодо застосування обмежувального припису суд на підставі встановлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність вручання у права і свободи особи, враховуючи, що ці заходи пов`язані із протиправною поведінкою такої особи.

З огляду на вказані обставини, які свідчать про систематичне вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства відносно своєї колишньої дружини, з метою запобігання продовження чи повторного вчинення ОСОБА_2 відносно заявниці домашнього насильства, суд доходить до висновку про необхідність видачі обмежувального припису строком на 6 місяців, а тому заява ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису підлягає задоволенню.

В частині вимог заяви про зобов`язання кривдника пройти програму для кривдників, суд приходить до висновку про передчасність даного заходу, а тому в цій частині заява задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 350-1 - 350-8 ЦПК України, Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , кривдник – ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису – задовольнити частково.

Видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , м.т. НОМЕР_1 на строк 6 (шість) місяців, яким встановити наступні заходи тимчасового обмеження:

- заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувати в місці проживання (перебування) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_3 ;

- заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наближатися на відстань ближче 200 (двохсот) метрів до місця проживання (перебування) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_3 ; та роботи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та переслідувати її;

- заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наближення ближче ніж на 100 м до місця проживання батьків ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають за адресою: АДРЕСА_1 ;

- заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_2 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватись з нею;

- заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто або через третіх осіб;

- обмежити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спілкування з постраждалою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В задоволенні іншої частини вимог – відмовити.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису віднести на рахунок держави.

Про видачу обмежувального припису не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомити уповноважений підрозділ Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік.

Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Подільського районного суду міста Полтави В. В. Москаленко