Суд: Подільський районний суд міста Полтави
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням
Дата: 18 березня 2026 р.
Справа: №553/4526/25
Суддя: Москаленко В. В.
Справа № 553/4526/25
Провадження № 2/553/391/2026
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
19.03.2026м. Полтава
Подільський районний суд міста Полтави у складі:
головуючого судді Москаленко В.В.,
за участю секретаря судового засідання Сіомашко В.Р.,
без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна організація №2» Полтавської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,–
встановив:
27.10.2025 позивачка звернулась до Подільського районного суду міста Полтави з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 треті особи: ОСОБА_4 , Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна організація №2» Полтавської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, в якому просила суд визнати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, квартирою АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову зазначила, що 16.08.1978 виконавчим комітетом Ленінської районної ради депутатів трудящих міста Полтави ОСОБА_5 , сім`я якого складалась із п`яти чоловік – ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ) виданий ордер на житлове приміщення №1584. ОСОБА_5 помер і після його смерті особовий рахунок на квартиру АДРЕСА_2 , був переоформлений на його дружину ОСОБА_4 . Наразі у квартирі зареєстровано 4 особи ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а фактично проживають ОСОБА_4 та її дочка ОСОБА_1 (прізвище до шлюбу – ОСОБА_8 ). Відповідачі з листопада 2012 року не проживають у вказаній квартирі, однак з реєстраційного обліку не знімаються. Наявність зареєстрованих осіб не дає можливості для оформлення позивачу субсидії та приватизації житла, у зв`язку з чим позивач вимушена звернутись до суду для захисту своїх прав.
Ухвалою Подільського районного суду міста Полтави від 05.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у зазначеній цивільній справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Подільського районного суду міста Полтави від 13.02.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судове засідання позивачка не з`явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Надала суду заяву про розгляд справи за її відсутністю, позовні вимоги підтримує.
Відповідачі та третя особа у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причин неявки не повідомили, заяви про розгляд справи за їх відсутності та відзиву на позов не надали.
Враховуючи неявку в судове засідання належним чином повідомлених відповідачів, відсутності заяв відповідачів про розгляд справи без їх участі, неповідомлення відповідачів про причини неявки до суду, відсутність відзиву відповідачів на позов та надання представником позивача заяви про розгляд справи за його відсутності, в якій не вказано заперечення проти ухвалення заочного рішення та яку суд розцінює як згоду на ухвалення заочного рішення у справі, суд вважає за можливе розглядати цивільну справу у відсутності відповідачів та ухвалити заочне рішення по даній справі в порядку ст. ст. 280, 281 ЦПК України.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, об`єктивно оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи дійшов наступного.
Судом встановлено, що 16.08.1998 виконавчим комітетом Ленінської районної ради депутатів трудящих м. Полтави ОСОБА_5 був виданий ордер на житлове приміщення № 1584, житловою площею 40,7 кв. м., на квартиру АДРЕСА_1 , з правом проживання його дружини ОСОБА_4 , доньок – ОСОБА_6 , ОСОБА_1 та сина – ОСОБА_7 (а.с.12).
Відповідно до довідки КП ЖЕО №2 від 27.08.2025 №1924 за адресою АДРЕСА_3 зареєстровані ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 (а.с.11).
23.01.1993 ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_10 та змінила прізвище з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_8 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 9).
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 (а.с. 14).
ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 (а.с 15).
Як вбачається з акту доданого до матеріалів позовної заяви, за адресою АДРЕСА_3 , тривалий час (більше 10 років) ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не проживають за даною адресою, речей що належать вказаним особам в квартирі немає. В квартирі мешкають ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (а.с. 16-17).
Відповідно до відомостей з державного реєстру речових прав, ОСОБА_2 належить на праві спільної часткової власності 23/100 житлового будинку за адресою АДРЕСА_4 (а.с. 18).
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України). Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 71, 72 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців зокрема у випадку тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв`язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання;
З матеріалів справи вбачається , що відповідачі є членами сім`ї наймача квартири, зареєстровані в ній, проте не проживають протягом тривалого часу, особистих речей не зберігають, витрат на утримання квартири не несуть, а наявність їх реєстрації створює складнощі для позивача, внаслідок порушення права на пільги та приватизацію.
З урахуванням наведеного, позовні вимоги ОСОБА_1 до
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими що втратила право користування житловим приміщенням є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 2 ст. 141 ЦПК України.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується відповідною квитанцією, а отже, зазначена сума підлягає стягненню з відповідачів.
Щодо компенсації витрат позивача на правову допомогу суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268) (рішення від 23.01.2014 року у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України»).
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивачем заявлено, що нею понесені витрати на правову допомогу у розмірі 12500,00 грн., на підтвердження чого додано лише ордер, виданий 26.10.2026 . Жодних інших доказів понесення витрат позивачем до позовної заяви не долучено та у матеріалах справи не міститься, а
отже, витрати на правову допомогу не підтверджуються належними доказами.
Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідачів витрат на правову допомогу задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 11, 81, 128, 131, 247, 280, 281, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна організація №2» Полтавської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням – задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) такою, що втратила право користування житловим приміщенням, квартирою АДРЕСА_1 .
Визнати ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) такою, що втратила право користування житловим приміщенням, квартирою АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Полтавського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Полтави або безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд-якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони у справі:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП невідомий, адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП невідомий, адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .
Третя особа: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_3 .
Третя особа: Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна організація №2» Полтавської міської ради, код ЄДРПОУ 13961729, місцезнаходження: вул. І. Мазепи, буд. 30, м. Полтава.
Суддя Подільського районного суду міста Полтави В. В. Москаленко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua