Рішення від 08 березня 2026 р. у справі №537/4877/25 — Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/82/2026

Справа № 537/4877/25

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.03.2026 року м. Кременчук

Крюківський районний суд м. Кременчука у складі:

головуючої судді - Мурашової Н.В.,

за участю секретаря - Дьяченко В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

у с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог.

31.08.2025 року ТОВ «Коллект Центр», як правонаступник ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Договором позики №77832372 від 01.11.2021 року, що був укладений ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» з ОСОБА_1 , в розмірі 15959,86 грн., з яких заборгованість за основною сумою боргу - 7343 грн., заборгованість за процентами - 8615,66 грн., нараховані 3% річних 1,20 грн., а також понесені судові витрати на судовий збір 2422,40 грн. та на професійну правничу допомогу 9000 грн.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Коллект Центр» зазначило, що 01.11.2021 року позикодавець ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» з позичальником ОСОБА_1 уклали Договір позики на умовах ануїтету №77832372, за умовами якого Позикодавець надав Позичальнику грошові кошти у розмірі 7343 грн., зі сплатою процентів за користування позикою, базова процентна ставка/фіксована - 1,6% в день на залишок основного боргу, знижена процентна ставка - 1,52% у день на залишок основного боргу.

Відповідно до умов розділу 6 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (позика на умовах ануїтету) "…повернення суми Позики і процентів за користування нею здійснюється Позичальником шляхом внесення чергового Ануїтетного платежу в розмірі та в строки, передбачені Графіком платежів. Ануїтетний платіж включає в себе частину суми Позики та проценти за користування Позикою. Також у разі невнесення чергового Ануїтетного платежу, до складу якого входить частина Позики, Позичальнику на таку частину Позики нараховується процентна ставка у розмірі, передбаченому Договором позики, за кожний день понадстрокового користування Позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем сплати такого Ануїтетного платежу, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів по кожному подібному Ануїтетному платежу. Після оплати Ануїтетного платежу та процентів, нарахованих за понадстрокове користування Позикою (або її частиною), подальше повернення Позики здійснюється згідно з Графіком платежів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування Процентів на Позику (або її частину) за понадстрокове користування Позикою за Договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а Заяву подано через систему «Електронний суд» застосовується виключно в якості процентної ставки на Позику за понадстрокове користування…".

Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

Таким чином, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, Кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому Договором.

Договір підписано сторонами електронними підписами, зокрема Позичальником шляхом використання одноразового ідентифікатора в порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію».

Того ж дня, Позикодавець ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на виконання Договору позики №77832372 від 01.11.2021 року, виконав свої зобов`язання, зокрема передав позичальнику ОСОБА_1 у позику грошові кошти в розмірі 7343 00 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, вказаний ним при укладенні договору.

Проте позичальник ОСОБА_1 не виконав своїх зобов`язань за Договором позики №77832372 від 01.11.2021 року, не повернув Позикодавцю вчасно позику та проценти за користування нею.

22.02.2022 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» уклали Договір №22/02/2022, за умовами якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, зокрема до ОСОБА_1 за Договором позики №77832372 від 01.11.2021 року.

10.01.2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» уклали Договір №10-01/2023 за умовами якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, зокрема до ОСОБА_1 за Договором позики №77832372 від 01.11.2021 року.

Оскільки відповідач ОСОБА_1 не виконав своїх зобов`язань в повному обсязі ані перед первісним кредитором, ані перед його правонаступником ТОВ «Коллект Центр», то позивач ТОВ «Коллект Центр» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Договором позики №77832372 від 01.11.2021 року в розмірі 15959,86 грн., а також понесені судові витрати на судовий збір в розмірі 2422,4 грн. та витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 9000 грн., що підтверджені документально.

Короткий зміст відзиву на позов відповідача ОСОБА_1

06.10.2025 року до суду надійшов відзив на позов відповідача ОСОБА_1 , поданий його представником адвокатом Бахматом О.І., в якому просили відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків, а також відмовити у стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування відзиву зазначено, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача нарахованих відсотків - є необгрунтованою з наступних підстав. 1) Розмір нарахованих відсотків є нерозумним, непропорційним наслідкам порушення, невиправдано обтяжливим та непосильним, несправедливими, оскільки становить більше 50% вартості продукції, навіть більшим ніж надана сума основного боргу, а тому нараховані відсотки не підлягають стягненню на підставі ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів», з врахуванням правових позицій Великої Палати Верховного Суду у постановах від 18.03.2020 року у справі №902/417/18 та Верховного Суду у постановах від від 27.01.2020 року у справі №754/6091/18, у постанові від 07.10.2020 року у справі №132/1006/19, у постанові від 07.04.2021 року у справі №623/2936/19. 2) Частина відсотків нарахована поза межами правомірного строку користування позикою. Так, за умовами укладеного Договору №77832372 від 01.11.2021 року позика надавалась на 64 дні. Проте з розрахунку боргу вбачається, що відсотки за користування позикою нараховувались за межами строку позики, а саме в період з 01.11.2021 року по 23.02.2022 року, 76 днів. Тому відсотки, нараховані поза межами строку користування позикою, - не підлягають стягненню з врахування правової позиції Великої палати Верховного Суду у постанові від 04.02.2020 року у справі №912/1120/16. 3) вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9000 грн. є необґрунтованими та завищеними, не відповідають розміру фактично наданих послуг.

Короткий зміст відповіді на відзив, поданої позивачем ТОВ «Коллект Центр».

13.10.2025 року до суду надійшла відповідь на відзив від позивача ТОВ «Коллект Центр».

В обґрунтування позивач зазначив, що оспорюваний Договір позики укладений в електронній формі з дотриманням вимог ЗУ «Про електронну комерцію», ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», був підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором після його ідентифікації та верифікації через ІТС первісних кредиторів в особистому кабінеті клієнта. А тому ОСОБА_1 погодився та прийняв умови Договору позики з Правилами надання гошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», які є невід`ємною його частиною.

Умовами Договору позики від №77832372 від 01.11.2021 року з Правилами надання гошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», які є невід`ємною його частиною, передбачено в разі невиконання позичальником уов договору, не повернення позики з відсотками за користування позикою за зниженою процентною ставко - передбачено порядок пролонгації, автопролонгації установленого первинно строку надання позики до 90 днів, а також зміну розмір відсоткової ставки за користування позикою з першого дня її надання та у строк пролонгації (п.2.1., п.2.3 Договору, розділ 6, 7 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (позика на умовах ануїтету).

А тому наведений у позовних вимогах розмір заборгованості відповідає умовам Договору позики від №77832372 від 01.11.2021 року з Правилами, які є його невід`ємною частиною, оскільки відсотки за користування позикою нараховані лише в межах строку на який вона надавалася з урахуванням умов його автопролонгації у зв`язку з простроченням позичальником виконання своїх зобов`язань на підставі п.2.1., п.2.3 Договору позики, розділ 6, 7 Правил.

Понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9000 грн. - є обгрунтованими, підтверджені належними та допустимими доказами, пропорційні заявленим позовним вимогам, відповідають складності справи та обсягу наданої допомоги.

За таких обставин позивач ТОВ «Коллект Центр» вважав позовні вимоги законними та обгрунтованими, просив їх задовольнити.

Заперечерння на відповідь на відзив відповідача ОСОБА_1

02.01.2026 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив відповідача ОСОБА_1 , де він повторно виклав свою позицію про те, що позивач неправомірно просив стягнути відсотки за користування позикою поза межами строку, на який вона надавалася, та у несправедливому розмірі. Не визнавав доводи позивача про пролонгацію строку надання позики на підставі Правил про надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», оскільки Правила ним не підписані, а тому не є частиною укладеного ним Договору позики. Тому просив відмовити в задоволенні позовних вимог правонаступника первісного кредитора ТОВ «Коллект Центр» в частині нарахованих відсотків за користування позикою та в частині стягнення судових витрат на правову допомогу.

Письмові пояснення позивача ТОВ «Коллект Центр»

06.01.2026 року до суду надійшли письмові пояснення позивача ТОВ «Коллект Центр» в яких просили задовольнити позов, заперечення проти позиції відповідача виклили аналогічно як у відповіді на відзив.

Рух справи.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 29.08.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 06.01.2026 року позовну заяву залишено без руху. Надано строк для усунення її недоліків.

27.01.2026 року позивач ТОВ «Коллект Центр» усунув наведені судом недоліки позову.

Позиція учасників справи в судовому засіданні.

Представник позивача ТОВ «Коллект Центр» не з`явився в судове засідання 09.03.2026 року, хоча був повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи. Просив розглянути справу без його участі, позов підтримав в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник не з`явилися в судове засідання 09.03.2026 року, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Від представника відповідача адвоката Бахмата О.І. надійшла заява про рогляд справи без їх участі.

Згідно до ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У зв`язку з неявкою сторін в судове засідання, на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Норми права, якими керувався суд.

Відповідно до статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

ВП ВС неодноразово висловлювала правову позицію щодо необхідності втілення у судовій практиці принципу Jura novit curia («суд знає закони»), зокрема у постановах від 04.12.2019 по справі 917/1739/17, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 04.09.2019 у справі № 265/6582/16-ц. Оскільки повноваження органів влади є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін. При цьому суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У ст. 1046 ЦК України наведено визначення договору позики. Так, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У ст. 1047 ЦК України наведена форма договору позики. 1. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. 2. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст.1048 ЦК України, Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У ст. 1049 ЦК України наведений обов`язок позичальника повернути позику. 1. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. … 3. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

У ст. 1050 ЦК України визначені наслідки порушення договору позичальником. 1. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. 2. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У ст. 1054 ЦК України наведено визначення кредитного договору. 1. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. 2. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. 3. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

У ст. 1055 ЦК України наведена форма кредитного договору. 1. Кредитний договір укладається у письмовій формі. 2. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.2 ст. 1056 ЦК України, Позичальник має право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений; сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.

Не підписані позичальником умови кредитування не можуть бути частиною кредитного договору, оскільки не може бути встановлено, що позичальник погодився саме на такі умови, що наведено у правових позиціях Великої Палати Верховного суду у постанові від від 06.02.2019 року по справі № 202/26885/13-ц, у постанові від 03.07.2019 року по справі № 342/180/17.

Велика Палата Верховного Суду розглянула справу №342/180/17 та у постанові від 03.07.2019 року виснувала: 1) оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома; 2) банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші; 3) споживач послуг банку лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений; 4) роздруківка правил із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування; 5) оскільки умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача, неодноразово змінювалися самим Банком в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з тарифів і витяг з умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову; 6) відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з тарифів та витяг з умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин; 7) правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, і щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені; 8) пересічний споживач банківських послуг, з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки умови та правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

При винесенні рішення були застосовані:

- Резолюція Генеральної Асамблеї ООН № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийнята 9 квітня 1985 року на 106-му пленарному засіданні ГА ООН, у якій зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

- Рішення Конституційного Суду України у справі № 1-12/2013 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», у якому КСУ зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

У ст. 204 ЦК України установлено презумпцію правомірності правочину. Так, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Разом з тим, відповідно до ч.2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Відповідно до ч.1 ст. 217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Згідно з ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Частиною 2 ст. 627 ЦК України також передбачено, що в договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача

Відповідно до п.5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

У ст. 5 ЦК України установлено дію актів цивільного законодавства у часі. Так, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності (ч.1). Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. (ч.2). Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. (ч.3).

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року денна процентна ставка за користування кредитом, установлена у договорі, має бути не більше 2,5%, з 23 квітня 2024 року не більше 1,5%, а з 21 серпня 2024 року не більше 1%.

Розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом визначаються сторонами, однак вони повинні узгоджуватися із нормами Законодавства, що регулює порядок кредитування, захисту прав споживачів, інакше умови договору споживчого кредиту, які прямо суперечать вимогам законодавства - є нікчемними.

У разі, якщо сторони договору визнали підставою для зміни строку виконання основного зобов`язання саме виникнення в позичальника прострочення з погашення заборгованості, а не направлення банком письмового повідомлення позичальнику про припинення строку користування кредитом, то така зміна є безумовною і не залежить від волевиявлення однієї зі сторін. Постанова ОП КЦС ВС від 15.06.2020 року у справі №138/240/16-ц.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється. Права та інтереси кредитора в охоронних правовідносинах забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України. Постанова ВП ВС від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12.

У разі прострочення боржником умов договору про право банку нараховувати проценти за користування кредитом по день повного погашення заборгованості - не може бути підставою для нарахування процентів за частиною першою статті 1048 ЦК України. За період до прострочення виконання зобов`язання боржником підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Постанова ВП ВС від 4 лютого 2020 року у справі №912/1120/16.

В постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18) та в постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 712/9613/15-ц (провадження № 61-46733св18) вказано, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми, які підлягають стягненню. Нарахування позивачу пені (штрафу тощо) є лише попередньою фіксацією факту порушення цивільно-правових зобов`язань, яка безпосередньо не впливає на права позивача. Відповідний розрахунок може бути письмовим доказом, який у разі виникнення спору між сторонами повинен оцінюватися судом відповідно до вимог процесуального законодавства.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушення зобов`язання є й невиконання або виконання, порушення умов, визначених змістом зобов`язання.

В ч.2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та розмір процентів, встановлений договором.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконанням ним грошового зобов`язання.

В ст.546 ЦК України установлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року по справі №910/4518/16 вирішено виключну правову проблему щодо визначення періоду нарахування кредиторських вимог, що виникли у зв`язку з невиконанням договору банківського кредиту, які за своєю сутністю є процентами за користування кредитом.

Щодо строку нарахування процентів за користування кредитом у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі №910/1238/17 касаційний суд, формуючи практику, дійшов такого висновку:

«Проценти за користування кредитом - проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплати врегульований ч. 1 ст. 1048 ЦК України.

Проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами - проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, порядок виплати якого врегульований ч. 2 ст. 625 ЦК України, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування».

За логікою Верховного Суду, після закінчення строку дії кредитного договору або у разі пред`явлення банком вимоги про дострокове повернення грошових коштів змінюється правова природа зобов`язання. У такому випадку нарахування штрафних санкцій можливе не на підставі умов договору, а на підставі ст. 625 ЦК України (3% річних, якщо інше не визначено у договорі).

Велика Палата Верховного Суду дійшла до вказаного висновку з тих мотивів, що поведінка боржника не може бути одночасно правомірною і неправомірною, тобто виключається одночасне застосування ст. 1048 та ст. 625 ЦК України.

У п. 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України установлено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

У п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України установлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19, діяв в Україні з 12.03.2020 року по 30.06.2023 року.

Воєнний стан діє на території України з 24.02.2022 року по теперішній час.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Тобто, відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

За змістом статей 514, 516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора в зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

За положеннями ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

У ст. 1084 ЦК України наведені права фактора. Так, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові. Якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, фактор зобов`язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу. Якщо сума, одержана фактором від боржника, виявилася меншою від суми боргу клієнта перед фактором, який забезпечений відступленням права вимоги, клієнт зобов`язаний сплатити факторові залишок боргу.

Відповідно до ст. 1085 ЦК України про зустрічні вимоги боржника, якщо фактор пред`явив боржнику вимогу здійснити платіж, боржник має право пред`явити до заліку свої грошові вимоги, що ґрунтуються на договорі боржника з клієнтом, які виникли у боржника до моменту, коли він одержав повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові. Боржник не може пред`явити факторові вимоги до клієнта у зв`язку з порушенням ним умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання жодному з кредиторів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань. Постанова КЦС ВС від 06.02.2018 року у справі №278/1679/13-ц, постанова КЦС ВС від 06.02.2019 року у справі № 361/2105/16-ц.

Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, унаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі. Постанова КЦС ВС від 06 лютого 2019 року у справі № 667/11010/14-ц.

Обставини, установлені судом. Мотиви ухваленого рішення.

Судом установлено, що 01.11.2021 року між позикодавцем ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та позивачальником ОСОБА_1 був укладений Договір позики (ануїтет) №77832372. За умовами Договору позики Позикодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

За п.2.1. договору, Сума позики 7343 грн. За п.2.2., 2.3, строк позики 64 дні, дата надання позики 01.11.2021 року, дата повернення позики за Графіком: 4 платежі, а саме 16.11.2021 року, 02.12.2021 року, 18.12.2021 року, 03.01.2022 року по 3071,79 грн. За п.2.2., процентна ставка (базова) - 1,6% в день. За п.2.3., Знижена процентна ставка/день (застосовується у відповідності до умов Програми лояльності) - 1,52% в день, Процентна ставка за понадстрокове користування Позикою (її частиною) за день (не застосовується в період карантину) - 2,70%, Пеня (не застосовується в період карантину) - 2,70% в день, Орієнтовна реальна річна процентна ставка - 16457,81%, Орієнтовна загальна вартість позики - 12287,16 грн.

За п.3. Договору, Позикодавець надає Позичальнику детальний перелік складових загальної вартості кредиту у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супровідних послуг кредитодавця, кредитного посередника(за наявності) та третіх осіб за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що зазначена у додатку №1 до Договору, який є його невід`ємною частиною.

За п.4. Договору, проценти за цим Договором нараховуються на залишок Позики, за кожен день користування Позикою, включаючи дати отримання та повернення, на залишок Позики.

За п.5. Договору, підписанням цього Договору Позичальник підтверджує, що: п. 5.1. Позичальник ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ з повною інформацією щодо Позикодавця та його послуги, що передбачена ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Позичальник ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ з Офіційними правилами програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» ( TM «MYCREDIT»), в якій визначені умови застосування зниженої процентної ставки, а також із правилами постійно діючої акції під умовною назвою «OH MY FREEDOM (перша позика 0.01%)» для споживачів фінансових послуг ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (ТМ «MYCREDIT»), розміщених за адресою https://mycredit.ua/ua/akcii/, п. 5.2. Позичальник до моменту підписання Договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documentslicense/ (надалі «Правила»), їх зміст, суть, об`єм зобов`язань Сторін та наслідки укладення цього Договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення Позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.

За п.9. Договору, Позичальник має право протягом 14 календарних днів з дня укладення Договору відмовитися від Договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. Про намір відмовитися від Договору, Позичальник повідомляє Позикодавця у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) до закінчення строку, передбаченого для відмови від Договору. Протягом 7 календарних днів з дати подання письмового повідомлення про відмову від Договору, Позичальник зобов`язаний повернути Позикодавцю Позику, одержану згідно Договору, та сплатити Проценти за період з дня одержання коштів до дня їх повернення (включно) за ставкою, що встановлена п. 2 Договору.

За п.10. Договору, Позичальник має право достроково виконати Договір, шляхом повернення Позики, сплати Процентів за період з дня одержання коштів до дня їх повернення за ставкою, що встановлена п. 2 Договору.

За п.12. Договору, Цей Договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» Договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.

За п.14.Договору, зміна або припинення в односторонньому порядку договірних зобов`язань повністю чи частково, а також одностороння відмова від їх виконання, не допускаються, окрім випадків, встановлених законом, Договором та/або Правилами.

За п.15. Договору, Сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства. Позичальник несе повну відповідальність перед Позикодавцем за повернення Позики, сплату Процентів та належне виконання зобов`язань за цим Договором усім своїм майном.

За п.16. Договору, якщо сума Позики, зазначена в п.п. 2.1. п. 2 Договору, не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, за користування Позикою понад встановлений Договором строк Позикодавець має право нараховувати пеню в розмірі, визначеному п. 2 Договору за кожен день такого користування з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування».

За п.17.Договору, якщо сума Позики, зазначена в п.п. 2.1. п. 2 Договору, перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, за користування Позикою понад встановлений Договором строк нараховується процентна ставка за понадстрокове користування Позикою (її частиною) в розмірі, визначеному п. 2 Договору за кожен день такого користування.

За п.19. Договору, інші умови цього правочину регулюються Правилами, які є невід`ємною частиною Договору.

У розділі 20 Договору наведена інформація про сторін, зокрема щодо позичальника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ІПН: НОМЕР_1 , Паспорт: серії НОМЕР_2 , Адреса: АДРЕСА_1 , Тел.: НОМЕР_3 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рахунок: НОМЕР_4 . Електронний підпис одноразовим ідентифікатором 2RxjvS7Onl.

Також ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитов» та ОСОБА_1 підписали Додаток №1 до Договору позики № 77832372 (ануїтет) від 01.11.2021 року, а саме Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, за умовами якого 01.11.2021 року ОСОБА_1 отримав позику 7343 грн. А через 64 дні, тобто 03.01.2022 року, мав повернути 12287,16 грн., з яких сума позики 7343 грн., проценти за користування позикою 4944,16 грн. Виплати за Графіком: 4 платежі, а саме 16.11.2021 року, 02.12.2021 року, 18.12.2021 року, 03.01.2022 року по 3071,79 грн. кожен платіж. Реальна річна процентна ставка - 16457,81%, Загальна вартість кредиту - 12287,16 грн.

Простими арифметичними діями перевіряється, що Додатку №1 до Договору позики №77832372 (ануїтет) від 01.11.2021 року сторони домовилися про застосування для розрахунку відсотків за користування позикою у строк 64 дні, на якій вона видавалася, за зниженою процентною ставкою 1,52% у день на залишок основного боргу.

Договір позики № 77832372 від 01.11.2021 року з Додатком № 1 до нього від 01.11.2021 року Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит - підписано сторонами, зокрема електронним підписом відповідача, електронний підпис відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) 2RxjvS7Onl.

Подані суду Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (позика на умовах ануїтету) (нова редакція), затверджена Директором Наказом №08/10/2021 від 08.10.2021 року, - не підписані позичальником ОСОБА_1 . Цей факт визнавався обома сторонами.

А тому відповідно до правових позицій Великої Палати Верховного суду у постанові від від 06.02.2019 року по справі № 202/26885/13-ц, у постанові від 03.07.2019 року по справі № 342/180/17, не підписані позичальником Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (позика на умовах ануїтету) (нова редакція), затверджена Директором Наказом №08/10/2021 від 08.10.2021 року, - суд не вважає частиною Договору позики № 77832372 від 01.11.2021 року, оскільки з поданих суду доказів не може бути однозначно встановлено, що позичальник ОСОБА_1 погодився саме на такі умови, що наведено в поданих суду Правилах. Позивач не підтвердив, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Роздруківка Правил із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування; оскільки умови та правила надання послуг позики, що розміщені на офіційному сайті первісного кредитора, неодноразово змінювалися самим первісним кредитором в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з тарифів і витяг з Правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Відсутність в підписаному Договорі позики домовленості сторін про пролонгацію строку надання позики, наслідки невиконання умов Договору, а саме зміна процентної ставки за користування позикою зі зниженої на базову. Тому надані позивачем Правила не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем договору позики, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою Договору позики й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил чи можливості використання позикодавцем додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, і щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в Договорі позики, що підписаний сторонами.

Висловлена правова позиція Великої Палати Верховного суду у постанові від 03.07.2019 року по справі № 342/180/17 сформована у справі щодо аналогічних правовідносин. Так, відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Велика Палата Верховного Суду висловила свою правову позицію щодо укладення договору кредиту у письмовій формі, до якої відноситься як паперова так і електронна форми, а вимога укладати договір кредиту/позики саме у письмовій формі з підписами сторін, - стосується всіх учасників (щодо договорів позики з юридичними особами) у правовідносинах кредиту/позики. А тому суд вважає, що висловлена правова позиція Великої Палати Верховного суду у постанові від 03.07.2019 року по справі № 342/180/17 стосується правовідносин, які є предметом розгляду цієї справи, а тому підлягають застосуванню при вирішенні спору та ухваленні рішення.

Отже, суд вважає слушними доводи відповідача, що спірні правовідносин мають розглядатися лише за умовами підписаного ним Договору позики № 77832372 від 01.11.2021 року з Додатком №1 до нього - Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит. А подані Правила суд не приймає до уваги з наведених вище підстав, відповідно до викладених правових позицій Великої Палати Верховного Суду.

На підтвердження факту виконання первісним позикодавцем ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» своїх зобов`язань за Договором позики № 77832372 від 01.11.2021 року, надання ОСОБА_1 в позику коштів в сумі 7343 грн. шляхом перерахування 01.11.2021 року за реквізитами платіжної картки НОМЕР_4 , зазначеними ним у договорі позики, за посередництвом платіжної установи ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес», надано Довідку ТОВ «ФК «Фінекспрес» №КД-000034123/ТНПП від 14.06.2025 року.

ОСОБА_1 не оспорював факт укладення підписаного ним Договору позики № 77832372 від 01.11.2021 року з Додатком №1 до нього - Графіком платежів/Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит. Також не оспорював факт отримання від первісного позикодавця ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» позики в розмірі 7343 грн. за спірним Договором та невиконання ним своїх зобов`язань з повернення позики та відсотків за користування нею.

Відповідач ОСОБА_1 не заперечував, що не платив грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору.

Тому, з врахуванням принципів змагальності та диспозитивності суд вважає доведеним, що первісний позикодавець ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконало свої зобов`язання за договором позики № 77832372 від 01.11.2021 року в повному обсязі, 01.11.2021 року надало відповідачу ОСОБА_1 в позику кошти в сумі 7343 грн. шляхом перерахування за реквізитами платіжної картки НОМЕР_4 .

22.02.2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт капітал» укладено Договір факторингу №22/02/2022, за умовами якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступив ТОВ «Вердик капітал» право вимоги до боржників, зазначених у Реєстрі боржників як додатку до цього Договору, за плату 6382999,39 грн.

Сторони ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт капітал» підписали Додатки №1 та №2 від 22.02.2022 року до Договору факторингу №22/02/2022 від 22.02.2022 року, а саме Акт приймання-передавання Реєстру боржників в електронному вигляді та Реєстр боржників, згідно з яким ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступив ТОВ «Вердикт капітал» право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 77832372 від 01.11.2021 року на суму 15958,66 грн.

ТОВ «Вердикт капітал» виконало свої зобов`язання за Договором факторингу №22/02/2022 від 22.02.2022 року, що підтверджено платіжним дорученням №333740001 від 23.02.2022 року про перерахування ним коштів в сумі 6382999,39 грн. первісному позикодавцю ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».

10.01.2023 року ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект Центр» уклали Договір про відступлення (купівлю продаж) прав вимоги №10-01/2023, за умовами якого ТОВ «Вердикт капітал» відступив ТОВ «Коллект Центр» право грошової вимоги до боржників, зазначених у Реєстрі боржників як додатку до цього Договору, за плату 5312491,59 грн.

Сторони ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект Центр» підписали Додатки №3 та №4 від 10.01.2023 року до Договору про відступлення (купівлю продаж) прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 року, а саме Акт прийому-передачі Реєстру боржників та Реєстр боржників, згідно з яким ТОВ «Вердикт капітал» відступив ТОВ «Коллект Центр» право вимоги до ОСОБА_1 за Договором позики № 77832372 від 01.11.2021 року на суму 15959,86 грн.

На підтвердження виконання ТОВ «Коллект Центр» своїх зобов`язань за Договором про відступлення (купівлю продаж) прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 року надано Акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2023 року.

ОСОБА_1 не оспорював факт, що ТОВ «Коллект Центр» набув право вимоги до нього за спірним Договором позики № 77832372 від 01.11.2021 року.

За таких обставин, відповідно до положень ст.55 ЦПК України, суд важає доведеним, що ТОВ «Коллект Центр» стало правонаступником ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» у зобов`язаннях за Договором позики № 77832372 від 01.11.2021 року., має право вимоги до ОСОБА_1 , а тому є належним позивачем у справі.

Заперечення відповідача ОСОБА_1 проти задоволення позову зводилися до незгоди з розміром заборгованості по відсоткам за спірним Договором позики № 77832372 від 01.11.2021 року, нарахованих первісним позикодавцем ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та наступним ТОВ «Вердикт капітал», які позивач ТОВ «Коллект Центр» просив стягнути на свою користь, як правонаступник первісного кредитора.

При цьому суд враховує, що відповідач та його представник не подали суду свого контррозрахунку заборгованості за спірним Договором позики.

Так, згідно з наданим позивачем розрахунком, первісний кредитор ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» нарахував ОСОБА_1 заборгованість за Договором позики №77832372 від 01.11.2021 року в сумі 15958,66 грн., з яких 7343 грн. заборгованість за основною сумою боргу; 8615,66 грн. заборгованість за відсотками. При цьому зазначено, що 01.11.2021 року була надана ОСОБА_1 позика 7343 грн. Проте ОСОБА_1 не сплатив жодного платежу на виконання умов Договору позики. З 01.11.2021 року по 15.01.2022 року, тобто 76 днів, були нараховані проценти 8615,66 грн., зазначено розмір ставок: промо-ставка 1,52% у день на залишок позики, базова ставка 1,60%, проте не наведено який саме розмір ставки та у який конкретний період застосовувався. Таким чином нараховано відсотки в розмірі: з 01.11.2021 року по 16.11.2021 року - по 111,64 грн. в день, з 17.11.2021 року по 02.12.2021 року - по 112,64 грн. в день, з 03.12.2021 року по 18.12.2021 року - по 113,92 грн. в день, з 19.12.2021 року по 03.01.2022 року - по 115,51 грн. в день, з 04.01.2022 року по 14.01.2022 року - по 117,49 грн. в день., 15.01.2022 року - 64,27 грн.

Оцінюючи розрахунок заборгованості, суд вважає частково слушними доводи відповідача про його невідповідність умовам Договору позики № 77832372 від 01.11.2021 року з Додатком № 1 до нього від 01.11.2021 року Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, які були підписані електронним підписом відповідача. З наведених вище вимог закону з врахуванням правових позицій Великої Палати Верховного суду щодо їх застосування, суд не вбачає підстав для врахування умов, зазначених у Правилах надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», які не були підписані ОСОБА_1 і позивачем не доведено, що останній був ознайомлений саме з цією редакцією умов.

Так, в Договорі позики № 77832372 від 01.11.2021 року року з Додатком № 1 до нього від 01.11.2021 року Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, які підписані відповідачем ОСОБА_1 , установлені істотні умови: надання позики в сумі 7343 грн. на строк 64 дні, зі сплатою в цей період зниженої процентної ставки за користування позикою - 1,52% у день від залишку основного боргу (що вбачається з Додатку №1), оплата проводиться ануїтетними платежами 16.11.2021 року, 02.12.2021 року, 18.12.2021 року та 03.01.2022 року по 3071,79 грн кожен платіж. З цих ануїтетних платежів частина оплати мала йти на погашення відсотків за користування позикою, частина - на погашення основного боргу. Підписаний Договір позики з Додатком №1 до нього не містять умов про пролонгацію строку його дії/строку позики, в період установленого 64-денного строку позики, не містить умов про збільшення процентної ставки за користування позикою у цей строк, що була визначена при його укладенні у Додатку №1 зі зниженої 1,52% у день на базову 1,6% у день.

За наведених обставин, суд вважає таким, що відповідає умовам Договору позики №77832372 від 01.11.2021 року року з Додатком № 1 до нього, що були підписані відповідачем ОСОБА_1 нарахування заборгованості за період з надання позики 01.11.2021 року до 03.01.2022 року (64 дні строку користування позикою), визначеного у п.2.2, п.2.3 Договору, тобто в розмірі 14 486,27 грн., з яких основний борг - 7343 грн., проценти за користування позикою 64 дні за зниженою процентною ставкою 1,52% у день на залишок основного боргу - 7 143,27 грн.(позика 7343 грн. х 1,52% х 64 дні = 7 143,27 грн.).

Розмір розрахованих судом відсотків за користування кредитом за зниженої процентною ставкою 1,52% у день у строк надання позики 64 дні з 01.11.2021 року по 03.01.2022 року, про який сторони домовилися у підписаному Договорі позики з Додатку №1 до нього, - більший ніж наведно у Додатку №1, оскільки відсотки за користування кредитом нараховувалися на залишок основного боргу, а відповідач не погасив ануїтетними платежами борг.

Оскільки спірний Договір позики №77832372 укладений ОСОБА_1 з первісним позикодавцем 01.11.2021 року, тобто до набрання чинності 24 грудня 2023 року Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, тому суд вважає, що цей Договір в частині визначення розміру денної процентної ставки за користування позикою - укладений з дотриманням положень цивільного законодавства, зокрема законодавства про захист прав споживачів. А тому з дотриманням принципу свободи договору суд вважає, що обрана сторонами спірного договору денна процентна ставка за користування позикою у визначений сторонами строк користування позикою - не підлягає зменшенню.

Суд критично відноситься к доводам відповідача ОСОБА_1 та його представника, за якими на їх думку з урахуванням положень законодавства про захист прав споживачів, відповідно до наведених ним правових позицій Верховного Суду, за спірним Договором позики №77832372 від 01.11.2021 року заборгованість по нарахованим відсоткам за користування позикою у строк з 01.11.2021 року по 03.01.2022 року (64 дні зі п.2.2. Договору) має рахуватися із розрахунку 50% від заборгованості по тілу позики, оскільки умови спірного Договору, якими установлені відсотки за користування позикою відповідно до ч.2, п.5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» є несправедливими і суперечать принципам розумності та добросовісності, встановлюють вимогу щодо сплати непропорційно великої суми відсотків.

Згідно зі статтями 11, 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» встановлений обов`язок кредитора щодо неухильного дотримання вимог Закону України «Про захист прав споживачів».

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (частина друга статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів).

Відповідно до п.5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Отже положення п.5 ч.3 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» стосуються не відсотків за користування кредитом, а компенсації за невиконання споживачем зобов`язань за договором (неустойка, ч.2 ст.625 ЦК).

А тому суд вважає помилковими та безпідставними посилання відповідача та його представника щодо розміру заборгованості за спірним Договором позики при визначенні процентів за користування кредитом в період з 01.11.2021 року по 03.01.2022 року на вимоги п.5 ч.3 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів». Наведені відповдачем та його представником правові позиції Верховного Суду стосуються інших правовідносин, а саме компенсації за невиконання споживачем зобов`язань за договором, а не відсотків за користування позикою.

Оскільки умовами підписаного ОСОБА_1 . Договору позики № 77832372 від 01.11.2021 року з Додатком №1 Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит не передбачено умов про можливість пролонгації строку позики, який визначений лише у 64 дні. Тому суд вважає, що правова природа нарахованих позивачем процентів у період з 04.01.2022 року по 15.01.2022 року, з 22.02.2022 року по 23.02.2022 року - є відповідальністю за прострочення виконання/ порушення грошового зобов`язання, що установлена ч.2 ст.625 ЦК України.

Такий правовий висновок суду відповідає правовим позиціям Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, у постанові від 4 лютого 2020 року у справі №912/1120/16, у постанові від 05.04.2023 року по справі №910/4518/16.

У п.17. підписаного відповідачем ОСОБА_1 . Договору позики №77832372 від 01.11.2021 року установлено сплату процентів як відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання, що за своєю природою відноситься до врегулювання ч.2 ст.625 ЦК України, не є платою процентів за користування позикою у правомірний строк її надання. А саме що за користування Позикою понад встановлений Договором строк нараховується процентна ставка за понадстрокове користування Позикою (її частиною) в розмірі, визначеному п. 2 Договору за кожен день такого користування.

Разом з тим у підписаному відповідачем Договорі позики №77832372 від 01.11.2021 року у п.2 установлена Процентна ставка за понадстрокове користування Позикою (її частиною) за день - 2,70%, із умовою, що вона не застосовується в період карантину.

Проте в період виникнення спірних правовідносин й нарахування відсотків за понадстрокове користування Позикою (її частиною) з 04.01.2022 року по 15.01.2022 року на всій території України діяв Карантин з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19.

Отже положення п.17 підписаного відповідачем Договору позики №77832372 від 01.11.2021 року про застосування процентної ставки за понадстрокове користування позикою у розмірі 2,7% на день, тобто як визначена договором відповідальність за прострочення виконання зобов`язання на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, - не підлягають застосуванню в період з 04.01.2022 року по 15.01.2022 року, коли позивач ТОВ «Коллект Центр» нарахував відповідачу ОСОБА_1 заборгованість, оскільки в цей період на всій території України діяв Карантин з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19.

Оскільки визнчений у п.17 підписаного відповідачем Договору позики №77832372 від 01.11.2021 року, де обумовлено окремий розмір для відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, не застосовується у період дії карантину. Разом з тим, суд не вбачає перешкод для застосування для ОСОБА_1 для понесення відповідальності за прострочення виконання зобов`язання на підставі ч.2 ст.625 ЦК України у розмірі, визначеному законом, а не підписаним ним Договором позики (п.17), тобто коли Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто у період прострочення виконання грошового зобов`язання за Договором позики №77832372 від 01.11.2021 року у визначений позивачем період прострочення з 04.01.2022 року по 15.01.2022 року відповідач має нести відповідальність за ч.2 ст.625 ЦК України, проте в іншому розмірі ніж визначена позивачем у підписаному договорі, а визначена законом, що становить 3% річних від простроченої суми 7343 грн. - 7,24 грн.

Також суд вважає слушними доводи позивача про правомірність нарахування на підставі ч.2 ст.625 ЦК України за порстрочення виконання зобов`язання за спірним Договором позики на суму основного боргу 7343 грн. у період з 22.02.2022 року по 23.02.2022 року 3% річних - 1,20 грн.

Некоректне або недостатньо коректне формулювання і виклад вимог або підстав позову, якщо не викликає сумніву мета та підстави звернення особи до суду, не може бути перешкодою для захисту порушеного права особи, яка звернулася до суду, оскільки надміру формалізований підхід щодо дослівного розуміння вимог та підстав позову, як реалізованого способу захисту, суперечить завданням цивільного судочинства, якими є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (постанова Верховного Суду від 20 серпня 2021 року у справі № 149/2736/20 (провадження № 61-9025св21)).

Повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін.

Враховуючи те, що позивач обрав правомірний та ефективний спосіб захисту своїх прав та інтересів - стягнення заборгованості за договором позики, яка складається із заборгованості за основним боргом, заборгованості по процентам, які фактично є процентами за користування позикою у строк, визначений договором, та заборгованість по процентам за користування позикою понад визначений договором строк надання позики, що за своєю правовою природою є відповідальністю за прострочення виконання грошового зобов`язання за ч.2 ст.625 ЦК України, обґрунтовано пояснив підстави, тому стягнення судом заборгованості за спірним договором позики, з яких заборгованість за тілом позики, заборгованість за процентами за правомірне користування позикою у визначений умовами підписаного договору строк 64 дні, заборгованість за неправомірне користування позикою понад наданий умовами Договору строк, що мають правову природу відповідальності за прострочення виконання зобов`язання на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, але з врахуванням перевірки судом правильності проведеного позивачем розрахунку заборгованості на підставі умов підписаного відповідачем Договору позики та закону - не є зміною судом предмета та підстав позову, оскільки обраний позивачем спосіб захисту прав та інтересів залишається незмінним.

З огляду на наведене, суд вважає, що згідно з умовами підписаного відповідачем Договором позики №77832372 від 01.11.2021 року з Додатком №1 до нього, у зазначений позивачем строк розрахунку заборгованості з 01.11.2021 року по 15.01.2022 року та з 22.02.2022 року по 23.02.2022 року, розмір заборгованості ОСОБА_1 за цим Договором становить 14 494,71 грн., з яких заборгованість за основним боргом позики - 7343 грн., заборгованість по відсоткам за користування позикою у визначений договором 64-денний строк надання позики з 01.11.2021 року по 03.01.2022 року із застосуванням визначеної у Договорі з Додатком №1 до нього зниженої процентної ставки 1,52% у день на суму боргу - 7 143,27 грн., на підставі ч.2 ст.625 ЦК України відповідальність за прострочення виконаня грошового зобов`язання у період з 04.01.2022 року по 15.01.2022 року та у період з 22.02.2022 року по 23.02.2022 року 3% річних - 8,44 грн. (7,24 грн.+1,20 грн.= 8,44 грн.)

Отже, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, а саме на 90,82% (ціна позову 15959,86 грн. х 90,82% =14 494,71 грн.)

Щодо судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч.9 ст.141 ЦПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, зазначені витрати на професійну правничу допомогу, які сторона понесла або має понести, обов`язково мають бути документально підтверджені та доведені.

Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах №923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вбачається з акту №11 про надання юридичної допомоги від 30.06.2025 року, правнича допомога ТОВ «Коллект Центр», надавалась Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», директором якого є адвокат Ткачук О.В., у виді: надання усної консультації, яка оцінена у 3 000 грн; складання позовної заяви, яка оцінена у 6 000 грн.

Виходячи з розумності розміру витрат на професійну правничу (правову) допомогу, слід звернути увагу на те, що вивчення документації клієнта з посиланням на нормативно-правові акти та усної консультації щодо судової практики не належать до представництва та захисту прав клієнта у суді та не є видом адвокатської діяльності відповідно до ст. 19 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», а тому не підлягає відшкодуваню.

Складання позовної заяви для професійних досвідчених адвокатів, враховуючи наявність правових висновків у даній категорії справ, малозначність та типовість справи, не становлять надмірної складності, не потребують допомоги помічників, значних витрат часу та не вимагають великого обсягу аналітичної й технічної роботи, тобто не займає багато часу на виготовлення вищевказаних документів та збору додатків до них. Суд вважає, що визначення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі у розмірі 9000 грн., що становить 56,39% від ціни позову 15959,86 грн - очевидно є неспівмірними ціні позову. Таким чином визначена вартість роботи у розмірі 2 години по 3000 грн = 6000 грн є завищеною, а тому підлягає зменшенню до 3000 грн.

На такі обставини в аналогічній справі вказав судді Мурашовій Н.В. Полтавський апеляційний суд у постанові від 04.03.2026 року у справі № 537/1349/25.

Враховуючи, що позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» задоволені частково (на 90,82%) то з відповідача необхідно стягнути на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог судові витрати, що визнані обгрунтованими та доведеними: 1) на судовий збір - 2 200,02 грн. (2422,4 грн. х 90,82% = 2 200,02 грн.), 2) на правничу допомогу адвоката - 2 724,60 грн. (3000 грн. х 90,82%=2 724,60 грн.).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Керуючись статтями 5-19, 76, 77, 81, 133, 141, 263-265, 352,354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за Договором позики №77832372 від 01.11.2021 року, укладеним ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» з ОСОБА_1 , в розмірі 14 494,71 грн., з яких заборгованість за основним боргом позики - 7343 грн., заборгованість по відсоткам за користування позикою у строк з 01.11.2021 року по 03.01.2022 року - 7 143,27 грн., на підставі ч.2 ст.625 ЦК України відповідальність за прострочення виконаня грошового зобов`язання з 04.01.2022 року по 15.01.2022 року та з 22.02.2022 року по 23.02.2022 року 3% річних - 8,44 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судові витрати на судовий збір в сумі 2 200,02 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 724,6 грн.

Інформація про сторони:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд.3, оф. 306.

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст з рішення складений 19.03.2026 року.

Суддя Мурашова Н.В.