Рішення від 03 березня 2026 р. у справі №532/2978/25 — Кобеляцький районний суд Полтавської області

532/2978/25

2/532/280/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2026 р. м. Кобеляки

Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:

судді - Омельченко І.І.,

з участю секретаря судового засідання - Логвиненко А.В.,

учасники справи:

позивач - ТОВ «Новий Колектор»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кобеляки в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВ «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

05 грудня 2025 року до Кобеляцького районного суду Полтавської області надійшла позовна заява ТОВ «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява обґрунтована тим, що 27.03.2021 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 0659-1951, відповідно до умов якого, позичальнику надано кредит у розмірі 5000,00 гривень, строком на 14 днів, з фіксованою процентною ставкою 2,00 % від непогашеної суми кредиту за кожен день користування.

Кредитодавець свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі. В свою чергу, позичальник свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, в зв`язку з чим станом на 13.11.2025 року утворилась заборгованість у розмірі 15000,00 гривень, з яких: 5000,00 гривень - заборгованість по кредиту, 10000,00 гривень - заборгованість за відсотками.

26.12.2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» і ТОВ «Новий Колектор» укладено договір факторингу № УКФ-261224-2, за умовами якого, первісний кредитор передав (відступив) новому кредитору свої права вимоги до боржників, у тому числі, до ОСОБА_1 за кредитним договором № 0659-1951 від 27.03.2021 року, з моменту підписання ними відповідного Реєстру боржників.

Таким чином, позивач прохав суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 0659-1951 від 27.03.2021 року в розмірі 15000,00 гривень, а також судові витрати.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 08 грудня 2025 року по даній справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.60-61).

14 січня 2026 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що зобов`язання, на які посилається позивач, виникли в 2020-2021 роках. Будь-які платежі за договором ОСОБА_1 не здійснювалися, а тому перебіг строку позовної давності розпочався з моменту настання строку виконання зобов`язання. Позивач звернувся до суду лише в 2025 році, тобто після спливу встановленого законом трирічного строку позовної давності, в зв`язку з цим відповідач прохав суд застосувати наслідки пропуску строку позовної давності.

Крім того, відповідач вважає, що позивач не надав суду оригіналу кредитного договору з його підписом, доказів фактичного отримання ним кредитних коштів, належного та обґрунтованого розрахунку заборгованості, доказів направлення йому вимоги про погашення заборгованості. Також позивач не надав доказів відступлення права вимоги за спірним кредитним договором, повідомлення про заміну кредитора відповідно до статті 516 ЦК України.

Таким чином, ОСОБА_1 вважає позовні вимоги необґрунтованими, недоведеними і такими, що подані після спливу строку позовної давності, а тому прохав суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, судові витрати покласти на позивача.

Представник позивача ТОВ «Новий Колектор» прохав розглядати справу за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 подав заяву про розгляд справи без його участі на підставі наявних у справі матеріалів, оскільки не має можливості з`явитися в судове засідання в зв`язку з проходженням військової служби. Прохав врахувати поданий ним відзив на позовну заяву та викладені в ньому доводи.

Суд, розглянувши та вивчивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Судом установлено, що 27.03.2021 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» і ОСОБА_1 на підставі анкети-клієнта було укладено кредитний договір № 0659-1951 в електронній формі (а.с.7-9,29-30).

За умовами договору, кредитодавець надає позичальникові грошові кошти в кредит на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом (пункт 1).

Сума кредиту становить 5000,00 гривень. Строк кредиту 14 днів. Термін платежу 09.04.2021 року. Нараховані проценти 1400,00 гривень. Разом до сплати 6400,00 гривень (пункт 2-3).

Пунктом 4 Договору встановлено, що протягом строку кредиту фіксована процентна ставка складає 2 % від непогашеної суми кредиту за кожен день користування. Проценти за користування кредитом нараховуються з першого дня перерахування позичальнику суми кредиту до закінчення визначеного кредитним договором строку, на який надається кредит. Річна відсоткова ставка складає 730 %.

Відповідно до пункту 7 Договору, орієнтовна реальна річна процентна ставка за Кредитом складає 730 %. Орієнтовна загальна вартість кредиту (вартість користування кредитом) для позичальника на дату кредитного договору складає 128,00 % від суми кредиту (у відсотковому вираженні) або 6400,00 грн. та включає в себе проценти за користування кредитом 28,00 % від суми кредиту (у відсотковому вираженні) або 1400,00 грн. (у грошовому вираженні). Обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту є репрезентативними та базуються на обраних споживачем умовах кредитування, зазначених у договорі, і на припущенні, що договір про споживчий кредит залишатиметься дійсним протягом погодженого строку, а кредитодавець і позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі. Орієнтовна реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за Договором залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії Договору.

Згідно пункту 10 Договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити комісію (у разі нарахування), проценти за користування кредитом та нараховану кредитодавцем неустойку (якщо така буде) не пізніше Терміну платежу шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок кредитодавця у порядку, визначеному в Правилах.

Цей кредитний договір та Правила разом складають єдиний договір (надалі - Договір) та визначають усі істотні умови Договору. Укладаючи цей кредитний договір, позичальник підтверджує, що попередньо уважно ознайомився з Правилами на вебсайті кредитодавця (https://creditkasa.ua), повністю розуміє всі їх умови, зобов`язується та погоджується неухильно дотримуватись Договору, а тому добровільно та свідомо укладає Договір та бажає настання правових наслідків, обумовлених ним (пункт 13).

Відповідно до пункту 16 Договору, позичальник підтверджує, що до укладення Договору уважно ознайомився з тексом кредитного договору та Правилами, а також отримав від кредитодавця інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України, зокрема, частиною другою статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та статтею 9 Закону України «Про споживче кредитування», що забезпечує вірне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.

Кредитний договір № 0659-1951 від 27.03.2021 року підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором А434 (а.с.29-зворот,56).

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного, іншого технічного засобу зв`язку.

Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Положеннями ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11 Закону передбачено, що електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Нормами частин 3, 6, 7, 8, 12 ст. 11 Закону встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: 1) надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 2) заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 3) вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

У статті 12 Закону закріплено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону).

Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Встановивши, що без отримання смс-повідомлення, без здійснення входу на вебсайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір № 0659-1951 від 27.03.2021 року не був би укладений, суд вважає, що його укладення в запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача та, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», він вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року в справі № 234/7160/20, від 01 листопада 2021 року в справі № 234/8084/20, від 14 червня 2022 року в справі № 757/40395/20-ц.

Таким чином, кредитний договір № 0659-1951 від 27.03.2021 року укладено між сторонами відповідно до положень ст.ст. 10, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», тобто шляхом пропозиції на його укладення однієї сторони та її прийняття іншою стороною та підписанням зі сторони позичальника електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Щодо аргументів ОСОБА_1 про ненадання позивачем оригіналу кредитного договору з його підписом, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 100 ЦПК України, електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Згідно ч. 5 ст. 100 ЦПК України, якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Однак відповідач не звертався до суду з клопотанням про витребування у відповідної особи електронного доказу, підстав для самостійного витребування в суду також немає. З огляду на це, відповідну копію кредитного договору не можна визнати недопустимим та неналежним доказом.

Твердження відповідача про відсутність доказів на підтвердження перерахування йому кредитних коштів не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами справи.

Згідно довідки ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту № 0659-1951 від 27.03.2021 року, на картку № НОМЕР_1 здійснено переказ коштів у сумі 5000,00 гривень (а.с.17).

На виконання ухвали Кобеляцького районного суду Полтавської області від 14 січня 2026 року (а.с.72-74) АТ «Універсал Банк» повідомив, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 (а.с.82).

Зарахування 27.03.2021 року коштів у розмірі 5000,00 гривень на вказану платіжну картку підтверджується рухом коштів (випискою) по картці (а.с.84).

Щодо зауважень відповідача про відсутність належних, допустимих доказів переходу права грошової вимоги від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до ТОВ «Новий Колектор» за кредитним договором № 0659-1951 від 27.03.2021 року, суд зазначає наступне.

26.12.2024 року між ТОВ «Новий Колектор» і ТОВ «Укр Кредит Фінанс» укладено договір факторингу № УКФ-261224-2 (а.с.12-15,20-23).

Пунктом 2.1 Договору факторингу передбачено, що первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до Боржників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та передає первісному кредитору під відступлення права вимоги, грошові кошти за плату в порядку та строки встановлені цим Договором.

Пунктом 2.2.-2.3 Договору факторингу визначено, що обсяг (сума) прав вимоги за цим Договором визначаються як сукупність Реєстрів боржників до цього Договору.

Загальний розмір заборгованості Боржників, права вимоги до яких відступається, згідно цього Договору, складається із загального розміру заборгованості Боржників, право вимоги за якими передано первісним кредитором новому кредитору, згідно Реєстрів боржників, які складаються сторонами за формою, що наведена в Додатку № 1 до цього Договору.

Відповідно до реєстру боржників № 1 до Договору факторингу № УКФ-261224-2 від 26.12.2024 року, ТОВ «Новий Колектор» прийняло право грошової вимоги до боржників, належних ТОВ «Укр Кредит Фінанс», у тому числі і до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 0659-1951 від 27.03.2021 року в розмірі 15000,00 гривень, з яких: 5000,00 гривень - заборгованість по кредиту, 10000,00 гривень - заборгованість за відсотками (а.с.38-39).

Оскільки Реєстр боржників № 1 до Договору факторингу № УКФ-261224-2 від 26.12.2024 року містить інформацію про велику кількість договорів, укладених різними фізичними особами, яка є конфіденційною, тому в цій частині дані приховані та відкрито лише щодо боржника ОСОБА_1 .

Отже, факт передачі первісним кредитором права вимоги за кредитним договором позивачу підтверджується наданим Реєстром боржників № 1 за вищевказаним договором факторингу, підписаним учасниками договору та скріпленими печатками, за змістом якого встановлено факт передачі прав вимоги, зокрема, за договором, укладеним з ОСОБА_1 .

Відповідний доказ є належним та допустимим, у зв`язку з чим суд бере його до уваги.

Крім того, суд не бере до уваги доводи відповідача про не направлення йому повідомлення про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором, оскільки боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Така правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року в справі № 6-979цс15.

За загальним правилом, заміна кредитора в зобов`язанні здійснюється без згоди боржника (ч. 1 ст. 516 ЦК України), оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов`язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів.

Щодо строку нарахування нарахування відсотків за користування кредитом.

Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 ЦК України).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України).

Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Отже, сторони кредитного договору вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором з повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Відповідний правовий висновок викладений в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року в справі № 444/9519/12 та від 31.10.2018 року в справі № 202/4494/16-ц.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.04.2023 року в справі № 910/4518/16 не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку та водночас зауважила, що припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦПК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з ч. 2 ст. 625 ЦПК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності в певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Судом установлено, що сторонами договору № 0659-1951 від 27.03.2021 року погоджено строк кредиту - 14 днів (пункт 2). Термін платежу: до 09.04.2021 року (пункт 3.1).

Згідно довідки про розмір простроченої заборгованості, заборгованість за кредитним договором № 0659-1951 від 27.03.2021 року становить 15000,00 гривень, з яких: 5000,00 гривень - заборгованість по кредиту, 10000,00 гривень - заборгованість за відсотками (а.с.16).

Відповідно до розрахунку заборгованості, відсотки нараховувалися за період з 27.03.2021 року по 04.07.2021 року за процентною ставкою 2 % (а.с.40-54).

У пункті 15 кредитного договору передбачено, що позичальник має право у будь-який час повністю або частково повернути кредит до спливу строку, що встановлений у пункті 2 кредитного договору, а в разі пролонгації - до закінчення строку пролонгації. В такому випадку позичальник зобов`язаний сплатити проценти за ставкою(-ами), що діяла(-и) протягом відповідного періоду користування кредитом, за період фактичного користування кредитом.

Згідно пункту 14 кредитного договору, позичальник має право пролонгувати Договір на строк, що встановлений у пункті 2 кредитного договору, на умовах, у порядку та у спосіб, що визначені Правилами, але не більше 4 пролонгацій. На строк пролонгації процентна ставка складає 2 % від неповерненої суми кредиту за кожен день користування.

За змістом пунктів 7.1, 7.3 Правил надання споживчих кредитів, затверджених наказом виконавчого директора ТОВ «Укр Кредит Фінанс» № 31-П від 11.02.2021 року, позичальник має право в будь-який момент до дня фактичного погашення заборгованості пролонгувати договір на такий самий строк, на який договір було первинно укладено, але в будь-якому випадку не більше 10 пролонгацій. Для використання права пролонгувати договір позичальнику необхідно сплатити нараховані проценти за користування кредитом. Після отримання кредитодавцем відповідних коштів (відкладальна обставина) договір вважається пролонгованим без вчинення будь-яких додаткових дій з боку сторін.

Однак позивачем не надано доказів пролонгації кредитного договору відповідачем, шляхом сплати процентів за користування кредитом до 09.04.2021 року, відтак нараховувати проценти поза межами строку кредитування первісний кредитор не мав права.

При цьому, ТОВ «Новий Колектор» просить стягнути з ОСОБА_1 відсотки за користування кредитом як за період строку кредитування, так і після закінчення цього строку на підставі пункту 11.1 кредитного договору, яким передбачено, якщо кредитний договір не було пролонговано відповідно до пункту 14 кредитного договору, у випадку неповернення суми кредиту в строк, установлений пунктом 2 кредитного договору, позичальник сплачує кредитодавцю проценти за користування чужими грошовими коштами за частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України в розмірі 2 % за кожен день фактичного користування відповідною частиною суми кредиту по дату фактичного повернення всієї суми кредиту включно. Річна відсоткова ставка за процентами за користування чужими грошовими коштами складає 730 %. Максимальний сукупний розмір нарахованих процентів за користування грошовими коштами згідно даного пункту не може перевищувати 200 % від суми кредиту.

Суд зауважує, що поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, тому регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Верховного Суду від 27.07.2021 року в справі № 910/18943/20).

Враховуючи вказані вище правові позиції Верховного Суду, суд вважає, що право нараховувати передбачені кредитним договором № 0659-1951 від 27.03.2021 року проценти припинилося після спливу визначеного договором строку кредитування, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню відсотки лише за 14 днів користування кредитом у розмірі 1400,00 гривень.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання, а в ч. 1 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У статті 612 ЦК України вказано, що боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З огляду на наявність у ОСОБА_1 непогашеної заборгованості за кредитним договором № 0659-1951 від 27.03.2021 року, суд дійшов висновку про необхідність задовольнити позов частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 6400,00 гривень, з яких: 5000,00 гривень - заборгованість по кредиту, 1400,00 гривень - заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Щодо клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, суд виходить з наступного.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки (стаття 257 ЦК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) встановлено з 12.03.2020 року на всій території України карантин.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій в зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 року, який набрав чинності 02.04.2020 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, згідно якого, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки позовної давності, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк карантину неодноразово продовжувався до 30.06.2023 року.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року, який неодноразово було продовжено та який діє дотепер.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, відповідно до якого, в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259 (позовна давність), 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України № 3450-IX від 08.11.2023 року пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було викладено в такій редакції: «В період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану». Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився.

Законом України від 14 травня 2025 року № 4434-ІХ «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який набув чинності 04 вересня 2025 року, зазначений пункт виключений з Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Частиною 3 статті 263 ЦК України передбачено, що від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Оскільки перебіг позовної давності поновився 04.09.2025 року, позивач ТОВ «Новий Колектор» не пропустив строків звернення до суду з даним позовом, а тому відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про застосування наслідків пропуску позовної давності.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1033,64 гривень, виходячи з розрахунку: 6400,00 гривень (задоволені позовні вимоги) х 100 : 15000,00 гривень (ціна позову) = 42,67 % від сплаченого судового збору 2422,40 гривень.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Положеннями частин першої-третьої статті 137 ЦПК визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, надано договір № 07/24-НК про надання правничої допомоги від 02.07.2024 року, додаткову угоду № 4 від 14.08.2024 року, додаткову угоду № 17 від 03.04.2025 року, додаткову угоду № 19 від 16.04.2025 року, звіт про виконану роботу від 02.12.2025 року, платіжну інструкцію кредитового переказу коштів від 02.12.2025 року (а.с.19,25-28,37).

ТОВ «Новий Колектор» прохав суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу, надану АО «Верітас Центр», у розмірі 6000,00 гривень.

Частиною 3 статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Зі змісту частини 3 статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) реальність (встановлення їхньої дійсності); 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року по справі № 826/15063/18, додатковій постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року в справі № 201/14495/16-ц.

Також розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

За приписами ч. 5 ст. 137 ЦПК України, в разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).

Відповідач не заявив клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Такі висновки зроблені Верховним Судом у справах № 905/1795/18, № 922/2685/19.

З урахуванням часткового задоволення позову на 42,67 %, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов`язаних з правничою допомогою, пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме в розмірі 2560,20 гривень.

Керуючись статтями 12, 133, 137, 141, 259, 263-265, 354-356 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ТОВ «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Новий Колектор» заборгованість за кредитним договором № 0659-1951 від 27.03.2021 року в розмірі 6400,00 гривень, з яких: 5000,00 гривень - заборгованість по кредиту, 1400,00 гривень - заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Новий Колектор» судовий збір у розмірі 1033,64 гривень та витрати на правничу допомогу в розмірі 2560,20 гривень.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони:

позивач - ТОВ «Новий Колектор», код ЄДРПОУ 43170298, юридична адреса: 01133, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, 13, оф. 601.

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя