Рішення від 11 березня 2026 р. у справі №381/6066/25 — Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2/381/221/26

381/6066/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2026року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого судді Ковалевської Л.М.,

за участю секретаря Беленчук Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Фастові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фастівської міської ради Київської області про визнання права власності на самочинне будівництво, -

ВСТАНОВИВ :

Адвокат Дьячук Н.В., яка діє в інтересах позивачки ОСОБА_1 , через систему «Електронний суд» звернулась до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом до Фастівської міської ради Київської області про визнання права власності на самочинне будівництво.

Позовні вимоги мотивує тим, що позивачці належить на праві приватної власності земельна ділянка з кадастровим номером 3211200000:01:001:0573, площею 0,0255 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою внесення запису є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 57482973 від 06.04.2021.

У 2022 році на належній позивачеві на праві власності земельній ділянці з кадастровим номером 3211200000:01:001:0573, площею 0,0255 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за адресою: АДРЕСА_1 , вона побудувала нежитлову будівлю загальною площею 80,4 кв.м., житловою площею 73,5 кв.м.

У зв`язку з юридичною необізнаністю та активними бойовими діями, які велися на території Київської області та неналагодженою роботою органів державної влади та місцевого самоврядування, перед початком будівельних робіт позивач не отримала містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, будівельного паспорту та не подала повідомлення про початок будівництва до Державної інспекції архітектури та містобудування України (ДІАМ), як того вимагає Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядок проведення підготовчих та будівельних робіт, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 466 від 13 квітня 2011 року «Про деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт».

16.04.2025 позивач звернулася до Відділу містобудування та архітектури Фастівської міської ради з заявою щодо видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки 3211200000:01:001:0573. Однак, 28.04.2025 позивач отримала рішення № 18-16/04 про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень, мотивуючи неповним поданням, визначених ч. 4 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» документів, необхідних для прийняття рішення та в примітці вказав про виявлення недостовірних відомостей: на топографо-геодезичному плані не нанесені усі існуючі будівлі, що побудовані на земельній ділянці по АДРЕСА_1 .

З метою проведення технічного обстеження самочинно збудованого нежитлового приміщення ОСОБА_1 звернулась до судового експерта Малого Олексія Вікторовича. За результатами проведення будівельно-технічної експертизи № С2189/08-2025 від 22.08.2025 відсоток будівельної готовності об`єкту за адресою: АДРЕСА_2 станом на дату проведення експертизи становить 100 %. Об`єкт за адресою: АДРЕСА_2 станом на дату проведення експертизи перебуває у нормальному технічному стані та придатний для подальшої експлуатації. Зважаючи на це, представник позивача вважає законним та справедливим звернення позивача до суду з позовом про визнання за нею права власності на самочинно збудоване нежитлове приміщення.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 27 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено до підготовчого провадження.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача – адвокат Дьячук Н.В. підтримала вимоги позовної заяви, просила задовольнити.

Представник відповідача Шатківський О.К. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, враховуючи відсутність у позивача повідомлення, декларації про введення об`єкта в експлуатацію та відсутність містобудівних умов.

Заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання.

Відповідно до ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч.1-3 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно з ч. 4 ст. 373 ЦК України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року за № 6 «Про практику застосування судами ст. 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва )» визначено, що відповідно до ст. 376 ЦК України суди розглядають справи щодо самочинного будівництва, зокрема, про визнання права власності на самочинно збудоване майно власником земельної ділянки; про визнання права власності на самочинно збудоване майно на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснила самочинно будівництво.

Пункт 8 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» зазначає, що право на будівництво нерухомого майна (забудову) мають власники земельних ділянок (стаття 90 ЗК України) та землекористувачі (стаття 95 ЗК України). Власником або землекористувачем земельної ділянки право на її забудову (будівництво) реалізується за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та видом відповідно до містобудівних умов і обмежень, встановлених законодавством.

Судом встановлено, що позивачці ОСОБА_1 на підставі Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 251527894 від 04.07.2021 належить на праві приватної власності земельна ділянка з кадастровим номером 3211200000:01:001:0573, площею 0,0255 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою внесення запису є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 57482973 від 06.04.2021 (а.с.39-44).

Позивачем ОСОБА_1 на вказаній земельній ділянці самочинно збудовано нежитлову будівлю загальною площею 80,4 кв.м., житловою площею 73,5 кв.м.

В матеріалах справи наявна копія технічного паспорту на нежитлову будівлю, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , виготовлений станом на 14.05.2025, який складається з технічного паспорту на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, нежитлова будівля, схеми розташування будівель та споруд, план, експлікація приміщень громадського будинку, характеристика громадського будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, витяг з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (а.с.48-55).

З метою додержання вимог містобудівного законодавства 16 квітня 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Відділу містобудування та архітектури Фастівської міської ради з заявою щодо видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки 3211200000:01:001:0573.

28 квітня 2025 року позивач ОСОБА_1 отримала від Відділу містобудування та архітектури Фастівської міської ради рішення № 18-16/04 про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень. Рішення відповідач мотивував неповним поданням, визначених ч. 4 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» документів, необхідних для прийняття рішення та в примітці вказав про виявлення недостовірних відомосте: на топографо-геодезичному плані не нанесені усі існуючі будівлі, що побудовані на земельній ділянці по АДРЕСА_1 (а.с.45-47).

З метою проведення технічного обстеження самочинно збудованого нежитлового приміщення позивачка ОСОБА_1 звернулась до судового експерта Малого Олексія Вікторовича.

За результатами проведення будівельно-технічної експертизи № С2189/08-2025 від 22.08.2025 відсоток будівельної готовності об`єкту за адресою: АДРЕСА_2 станом на дату проведення експертизи становить 100%. Об`єкт за адресою: АДРЕСА_2 станом на дату проведення експертизи перебуває у нормальному технічному стані та придатний для подальшої експлуатації (а.с.12-29).

Відповідно до вимог ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Таким чином, побудована позивачем нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_1 , без одержання містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва є об`єктом самочинного будівництва.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети.

Згідно з правовою позицією висловленою Верховним Судом України при розгляді справи N6-1328цс15 зазначено, що згідно із частиною першою статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Згідно ст. 376 ЦК суди, розглядають спори щодо самочинного будівництва, зокрема про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно власником земельної ділянки.

Право власності у порядку, передбаченому частиною третьою статті 376 ЦК, може бути визнано лише на новозбудоване нерухоме майно або нерухоме майно, яке створено у зв`язку зі знесенням попередньої будівлі та відповідно до будівельних норм і правил є завершеним будівництвом.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об`єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об`єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Водночас згідно із ч. 3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, а саме об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту. Ця умова є єдиною для визнання права власності на самочинно збудований об`єкт нерухомості за такою особою на підставі рішення суду.

Згідно порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №461 у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта.

Частиною 3 ст. 375 ЦК України передбачено, що право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Відповідно до ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Аналізуючи викладене, суд вважає, що законодавство передбачає можливість визнання права власності на самочинно збудоване майно у разі якщо буде встановлено, що земельна ділянка, на якій воно розташоване, перебуває у власності особи, яка здійснила самочинне будівництво, будівництво не порушує права інших осіб і відповідає будівельним, архітектурним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам, державним стандартам а також, те що, на теперішній час, за таких обставин єдиним способом захисту своїх особистих майнових прав для позивача є спосіб визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, з послідуючим прийняттям його в експлуатацію відповідно до вимог чинного на теперішній час законодавства.

Враховуючи, що позивач є власником земельної ділянки, на якій розташоване самочинно збудоване нерухоме майно, місцезнаходження якого не порушує права інших осіб, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.15, 16, 319, 321, 328, 331, 373, 375, 376 ЦК України, ст.ст. 4, 13, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_3 до Фастівської міської ради Київської області, код ЄДРПОУ 34446857, адреса місцезнаходження: Київська область, м. Фастів, пл. Соборна, 1 про визнання права власності на самочинне будівництво задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на самочинно збудоване нежитлове приміщення (нежитлову будівлю) загальною площею 80,4 кв.м., житловою (основною) площею 73 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 20.03.2026.

Суддя Леся КОВАЛЕВСЬКА