Рішення від 12 березня 2026 р. у справі №367/10431/25 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/10431/25

Провадження №2/367/1527/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

13 березня 2026 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді Мерзлого Л.В.,

за участі секретаря Колодезної В.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м.Ірпінь цивільну справу за позовною заявою Приватного комунально-побутового підприємства «Теплокомунсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги за період з 01.10.2018 року по 31.07.2025 року в розмірі 100 589,58 грн..

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду вказує, що позивач надавав послуги з централізованого опалення будинку АДРЕСА_1 , у тому числі і у квартиру АДРЕСА_2 , яка належить відповідачу на праві приватної власності.

Зазначає, що позивачем визначені у договорі зобов`язання виконані належним чином та у повному обсязі, проте відповідач свої зобов`язання не виконує, за надані послуги не розрахувався, внаслідок чого у ОСОБА_1 утворилась заборгованість перед позивачем за період з 01.10.2018 по 31.07.2025 року на загальну суму в розмірі 100 589,58 грн., з вимогою про стягнення якої позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 08.09.2025 року провадження у справі було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до частини 8 статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надійшло.

22.09.2025 року через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому не погоджувалась зі змістом позовних вимог. Посилалась на відсутність доказів акцептування та укладання договору з позивачем та порушення строків позовної давності. Не заперечувала проти стягнення заборгованості за період з 04.09.2022 року по 31.07.2025 року в розмірі 44 079,12 грн..

29.09.2025 року представник позивача подав до суду відповідь на відзив у якому вказав про те, що чинним законодавством на споживача покладено обов`язок укласти договір на надання житлово-комунальних послуг. Зазначив, що в силу приписів п.12, п.19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України позивачем дотримано строки позовної давності.

Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

11.12.2025 року від представника позивача до суду надійшли додаткові пояснення у справі.

Враховуючи, що розгляд справи відбувається без участі сторін, у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, оцінивши та з`ясувавши обставини справи, прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідачу ОСОБА_1 з 27.05.2011 року на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_3 .

З 04.11.2021 року послуги надаються на підставі типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року №830.

Плата за надані послуги з централізованого опалення нараховувалась відповідачу відповідно до тарифів на послуги з централізованого опалення для населення, які затверджені рішенням Виконавчого комітету Бучанської міської ради №510 від 15.08.2017 р.; рішенням Виконавчого комітету Бучанської міської ради №661 від 18.12.2018 р.; рішенням Виконавчого комітету Бучанської міської ради №801 від 19.10.2021 р.; рішенням Виконавчого комітету Бучанської міської ради №449 від 12.10.2022 р.; рішенням Виконавчого комітету Бучанської міської ради №1219 від 12.10.2023 р.; рішенням Виконавчого комітету Бучанської міської ради №5241 від 11.10.2024 р..

З наданого представником позивача розрахунку встановлено, що заборгованість відповідача ОСОБА_1 за отримані послуги за період з 10.2018 року по 07.2025 року становить 100 589,58 грн..

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до положень ст.322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст.16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги визначено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Згідно із ст.19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

За п.5 ч.3 ст.20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.67 Житлового кодексу України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Відповідно до ст.68 Житлового кодексу України наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця в строки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Статтею 162 Житлового кодексу України передбачено, що власник зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Згідно п.20 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630 плата за надані послуги вносяться споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплої енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 року "Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" та укладеного Договору, відповідач повинен був сплачувати плату за надані послуги з централізованого опалення, не пізніше 20-го числа місяця, що настає за розрахунковим. Нарахування здійснювалися за фактично спожиту теплову енергію, кількість якої визначено загально будинковим тепловим лічильником. За наявності заборгованості у відповідача за цим договором позивач зараховує кошти, що надійшли від відповідача як погашення заборгованості за надані послуги в минулі періоди за цим Договором, незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу.

Відповідно до п.13 постанови КМУ "Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії" від 21 серпня 2019 р. №830, індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем. Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептуваннядоговору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги. У разі зміни тарифу протягом строку дії договору новий розмір тарифу застосовується з дня введення його в дію.

Відповідно до п.п.5 п.45 постанови КМУ "Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії" від 21 серпня 2019 р. №830, індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, та вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг

Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічна правова позиція сформульована у постановах Верховного Суду України від 30.10.2013 р. у справі № 6-59цс13, постановах Верховного Суду від 10 грудня 2018 року у справі № 638/11034/15-ц, 18 березня 2019 року у справі № 210/5796/16-ц, 18 грудня 2019 року у справі № 522/2625/16-ц, 25 березня 2020 року у справі № 211/3347/18-ц, 18 травня 2020 року у справі № 176/456/17, Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 712/8196/20 від 7 липня 2020 року.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 712/8196/20 погодилася за аналогічних обставин з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про те, що у сторін спору є фактичні договірні відносини щодо надання відповідних житлово-комунальних послуг, а відсутність укладеного письмового договору не звільняє відповідача від обов`язку оплати за надані такі послуги.

Доводи відповідача щодо відсутності укладеного між сторонами договору, за відсутності у матеріалах справи доказів його акцептування, спростовується як окрім вищевикладених вимог діючого законодавства, так і частковим визнанням самим відповідачем боргу та відсутністю заперечень щодо його стягнення на користь позивача.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність відповідно до ст.257 ЦК України встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Було запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, було введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Законом України №530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID- 19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Тобто, строк позовної давності в силу пункту 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України продовжено на строк дії карантину.

Крім того 17 березня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.05.2022 року відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 19 за змістом якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Отже, згідно п.п. 12, 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, були продовжені на строк дії карантину та на строк дії воєнного стану.

У постанові від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 (провадження № 61- 5238св22) Верховний Суд зазначив про те, що у пункті 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України в редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540 - ІХ перелічені всі статті Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Зупинення позовної давності було скасовано із набранням чинності Законом N 4434-IX від 14.05.2025, який набув чинності 04.09.2025.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24 підсумувала, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02.04.2020, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30.06.2023 - на строк дії карантину, а надалі до 29.01.2024 - на строк дії воєнного стану), а з 30.01.2024 перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

Враховуючи наведене правове регулювання, а також дату звернення позивача до суду, суд дійшов висновку, що строки позовної давності позивачем не порушені.

Згідно ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Згідно положень ст.ст.12, 13 ЦПК України, учасники справи, мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно до ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У ч.ч.1-4, 8 ст.83 ЦПК України визначено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинний подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно із ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На основі всебічно з`ясованих обставин, на які посилається позивач, як на підставу заявлених вимог, підтверджених доказами, перевіреними судом, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню та стягненню з ОСОБА_1 на користь Приватного комунально-побутового підприємства «Теплокомунсервіс» заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги за період з 01.10.2018 по 31.07.2025 року в розмірі 100 589,58 грн..

Стягненню з відповідача, на підставі ст.141 ЦПК України, на користь позивача підлягає сума судового збору в розмірі 3028,00 грн.

Керуючись ст.ст.12, 133, 141, 258-259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Приватного комунально-побутового підприємства «Теплокомунсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги,- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного комунально-побутового підприємства «Теплокомунсервіс» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги в розмірі 100 589 (сто тисяч п`ятсот вісімдесят дев`ять) гривень 58 копійок.

Стягнути ОСОБА_1 на користь Приватного комунально-побутового підприємства «Теплокомунсервіс» судовий збір в 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Позивач: Приватне комунально-побутове підприємство «Теплокомунсервіс», код ЄДРПОУ 19408548, місцезнаходження за адресою: Київська область, місто Буча, вулиця В.Ковальського, будинок 59Б, офіс 127.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 .

Суддя: Л.В. Мерзлий