Рішення від 19 березня 2026 р. у справі №363/618/26 — Вишгородський районний суд Київської області

20.03.26 363/618/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2026 року суддя Вишгородського районного суду Київської області Баличева М.Б., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , про визнання протиправною та скасування про притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП,-

встановив:

30.01.2026 року до Вишгородського районного суду Київської області, засобами поштового зв`язку, надійшла вказана позовна заява в якій, адвокат Голуб Т.І., діючи в інтересах ОСОБА_1 , просила: поновити строк для оскарження постанови, визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №77/1 від 20.01.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

В обґрунтування позову вказала, що позивач ОСОБА_1 перебував на обліку, як військовозобов?язаний у ІНФОРМАЦІЯ_3 . 12.01.2026 року ОСОБА_1 дізнався, що його банківські рахунки заблоковано та звернувся до адвоката для того, щоб вияснити, що трапилось. 15.01.2026 року представник позивача направила адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_4 з вимогою надати копії всіх матеріалів адміністративної справи. 22.01.2026 року представник позивача отримала відповідь, з якої стало відомо, що постановою №77/1 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП від 20.01.2025 року. на ОСОБА_1 накладено штраф у сумі 25 500 грн. Крім того, постановою установлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_5 у строк, а саме 09 січня 2025 року, зазначений в направленій через АТ «Укрпошта» з повідомленням про вручення повістці від 26.12.2024 року №837, чим порушив пп.2 п. Правил військового обліку призовників, військовозобов?язаних та резервістів, Затверджені Постановою КМУ №1487 30.11.2022 року, відповідно 09.01.2025 року скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП. Зі вказаною постановою позивач не погоджується, оскільки вважає, що його дії невірно кваліфіковано за ч. 3 ст. 210 КУпАП, при цьому, про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_5 09.01.2025 року, він не повідомлявся, жодних повісток від ІНФОРМАЦІЯ_5 не отримував, про їх надходження до відділення поштового зв?язку за місцем його проживання працівниками пересувного поштового відділення не повідомлявся. Позивач вважає, що працівниками поштового відділення АТ «Укрпошта» було порушено порядок вручення повістки про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 на 09.01.2025 року, так як даних про те, що потрібно з?явитись на поштове відділення для отримання цінного листа не було. Крім того, позивач не повідомлявся ІНФОРМАЦІЯ_6 про розгляд 20.01.2025 року відносно нього справи про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП, що позбавило його можливості бути присутнім під час розгляду справи, можливості надати пояснення, докази, заявляти клопотання, що є самостійною підставою для визнання оскаржуваної постанови неправомірною та такою, яка винесена з порушенням встановленої процедури.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 02.02.2026 року визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з вимогами про скасування постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

19.02.2026 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому вказано, що ІНФОРМАЦІЯ_7 не визнає заявленого позову, вважає його надуманим та направленим на уникнення відповідальності за порушення законодавства про оборону та мобілізаційну підготовку. ОСОБА_1 , являючись військовозобов`язаним не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_8 за повісткою №837 на 26 грудня 2024 року, яка була направлена надіслана через АТ «Укрпошта» за адресою задекларованого ним місця проживання, а саме: АДРЕСА_1 . Вказана повістка прибула за місцем проживання ОСОБА_1 , та рекомендоване повідомлення від поштового відправлення з проставленим підписом про отримання, було повернуто до ІНФОРМАЦІЯ_8 . Надуманими та спрямованими на уникнення відповідальності є твердження позивача, в якому він стверджує про не припустимість направлення повістки без позначки на конверті «Повістка ТЦК», оскільки, в пп. 2 п 41. Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №560 зазначено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку є день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання. ОСОБА_1 не отримав цього відправлення, оскільки до ІНФОРМАЦІЯ_4 було повернено поштове відправлення, з позначкою в довідці про причини повернення: адресат відсутній за вказаною адресою. Позивач в своєму позові ссилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_4 не було додержано вимог КУпАП, ніби то не було оповіщено позивача про дату час та місце розгляду справи. ІНФОРМАЦІЯ_4 було дотримано положення ст. 268 КУпАП. ОСОБА_1 був повідомлений про дату час та місце розгляду справи заздалегідь та належним чином, а тому твердження позивача, що його конституційні права було обмежено, є надуманими, та постанова не підлягає скасування з цієї підстави. Надуманим та спрямованим на уникнення відповідальності твердження позивача, що він не підлягає притягненню до адміністративної відповідальності у зв`язку з не правильною кваліфікацією правопорушення, оскільки вважає, що ним було вчинено порушення ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що в свою чергу повинно кваліфікуватись за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа може в порядку, встановленому КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ст. 19 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Судом встановлено, що

27.12.2024 року ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку, направлено повістку №837 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 09.01.2025 року о 09 год. 30 хв.

Також, ІНФОРМАЦІЯ_6 направлено ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку за адресою: АДРЕСА_1 , направлено повідомлення про дату час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення 20.01.2025 року о 10 год. 00 хв. у разі неприбуття 09.01.2025 року у строки визначені в повістці №837 від 26.12.2024 року для уточнення даних.

Вказані повістка та повідомлення повернулися на адресу ІНФОРМАЦІЯ_5 без вручення з причин «адресат відсутній за вказаною адресою», що вбачається з копії конверту з номером відправлення – 0601113185027.

20.01.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 винесено постанову №77/1 якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25 500,00 грн.

Зі змісту вказаної постанови слідує, що 20.01.2026 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_9 встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_5 у строк, а саме 09.01.2025 року, зазначений в направленій через AT «Укрпошта» з повідомленням про вручення повістці від 26.12.2024 року №837, для уточнення військово-облікових даних. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.п. 2 п.1 Правил військового обліку призовників військовозобов`язаних та резервістів, Затверджені Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 року, відповідно 18 березня 2025 року скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 cт. 210 КУпАП. 27.12.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_10 , було надіслано через AT «Укрпошта» з повідомленням про вручення та описом вкладення повістку від 26.12.2024 року №837, для уточнення військово-облікових даних ОСОБА_1 , в якій було зазначено дату прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_5 – 09.01.2025 року. Тому ОСОБА_1 , було належним чином оповіщено, що підтверджується реєстром ф. 103 з проставленим штемпелем від 27.12.2024 року, а також описом вкладення проставленим працівником AT «Укрпошта» 27.12.2024 року, та поштовим відправленням. Адреса за якою було направлено повістку та повідомлення була обрана з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, як таку, що повідомлена ОСОБА_1 в ІНФОРМАЦІЯ_11 під час уточнення своїх облікових даних.

11.03.2025 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 звернувся до Іванківського відділу ВДВС у Вишгородському районі Київської області ЦМУМБЮ в м. Києві із заявою про примусове виконання постанови №77/1 від 20.01.2025 року.

Частиною 1 статті 210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Частиною 2 статті 210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

Відповідно ч. 3 ст. 210 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ЗУ «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій

Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час.

Відповідно до ст. 39 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Згідно зі ст. 1 вищезазначеного Закону встановлено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані: - з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; Відповідно до ч. 3 ст. ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Відповідно до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період - належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Відтак, зазначеним Порядком врегульований порядок оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, відповідно до вимог якого у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку, день проставлення відмітки про відмову від отримати повістку вважається днем отримання такого поштового відправлення (повістки).

Крім цього, суд зазначає, що Постановою КМУ № 1147 від 08.10.2024 «Про внесення змін до Правил надання послуг поштового зв`язку» внесено зміни до Правил надання послуг поштового зв`язку.

Згідно з п. 82 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 15.03.2009, передбачено, зокрема, що «Рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».

Згідно зі ст. 235 КУпАП адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до частини 1 статті 246 КУпАП, порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Отже, матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у даному випадку повинні містити достатню сукупність належних, допустимих, достовірних доказів, з яких буде вбачатися, що особа, будучи належним чином повідомленою про необхідність явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або іншого визначеного законодавством органу влади, не прибув до відповідного органу влади у встановлені дату та час, яких відповідачем суду надано не було. При цьому з огляду на презумпцію протиправності рішення суб`єкта владних повноважень, що закріплена у ч. 2 ст. 77 КАС України, обов`язок доведення вчинення особою відповідного правопорушення, а отже і обов`язок доведення правомірності власного рішення, покладається саме на суб`єкта владних повноважень.

Так, в провину ОСОБА_1 інкримінується порушення п.п. 2 п.1 Правил військового обліку призовників військовозобов`язаних та резервістів, Затверджені Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 року та відповідно вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 cт. 210 КУпАП, що виразилось неприбутті 09.01.2025 року о 09 год. 30 хв. за повісткою №837 що направлена 27.12.2024 року на адресу останнього, яка була обрана з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, як таку, що повідомлена ОСОБА_1 в ТЦК та СП під час уточнення своїх облікових даних. Метою явки за повісткою було уточнення військово-облікових даних.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» держателем Реєстру є Міністерство оборони України, розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.

Згідно ч. 5 ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень, серед інших, є територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Водночас, в оскаржуваній постанові не зазначено доказів, що відповідач, як Держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних резервістів, не мав можливості отримати персональні дані позивача шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційним системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, оскільки відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодекс не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у том числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками адміністраторами) яких є державні органи.

Будь-які докази про те, які саме відомості (персональні дані) не уточнено позивачем, які не могли бути одержані самостійно ІНФОРМАЦІЯ_12 по справі відповідачем суду не надано.

Відповідач, як держатель відповідного реєстру мав можливість перевірити та підтвердити всі необхідні відомості про особу позивача, враховуючи, що при винесені оскаржуваної постанови особу останнього встановлено через Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваженнями, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи. У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 (заява №7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Недотримання відповідачем приписів законодавства України про адміністративні правопорушення тягне недоведеність з боку суб`єкта владних повноважень правомірності оскаржуваної у цій справі постанови та є підставою для її скасування.

Відтак, оскаржувана постанова прийнята не у спосіб, який передбачений нормами КУпАП, оскільки має місце порушення норм процесуального права при її винесені, порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Із змісту рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 вбачається, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Відповідно до закріпленого у ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а вказав, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Тож згідно з принципом презумпції невинуватості, який діє в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10.02.1995 у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Будь-які докази стороною відповідача в обґрунтування правомірності винесення оскаржуваної постанови згідно ст.ст. 72-77 КАС України суду не надано.

Відповідачем не доведено правомірності прийнятого рішення, сама постанова без обґрунтування її доказами не дає підстав для висновку про вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Разом з цим, відповідно до ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.

Обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.

Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №676/752/17, від 21.03.2019 у справі №489/1004/17, від 30.01.2020 у справі №308/12552/16-а та у справі №482/9/17 та від 06.02.2020 у справі №205/7145/16-а.

Несвоєчасне повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури.

Наслідком цього є позбавлення особи прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №522/20755/16-а, від 30.09.2019 у справі №591/2794/17, від 06.02.2020 у справі №05/7145/16-а, від 21.05.2020 у справі №286/4145/15-а, від 31.03.2021 у справі №676/752/17 та від 25.05.2022 у справі№465/5145/16-а.

Із матеріалів справи вбачається, що повідомлення про розгляд справи особі відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення не вручено позивачу. Доказів про те, що позивач був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, зокрема, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач не надав.

Суд враховує, що особі, до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право завчасно знати про дату, час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.

Таким чином, судом встановлено, що уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_9 не було повідомлено представника позивача, яка просила проводити розгляд справи в її присутності, про день, час та місце розгляду справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд відповідно до вимог п. 1 ст.247, ст.293 КУпАП, п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити, скасувати вказану постанову і закрити провадження у справі.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 251, 268, 280, 289 КУпАП, ст. 72-79, 90, 242-246, 255, 286, 295 КАС України, суд,-

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , про визнання протиправною та скасування про притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП – задовольнити.

Постанову №77/1 від 20.01.2025 року за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, яка була складена начальником ІНФОРМАЦІЯ_13 ОСОБА_2 – скасувати.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч. 1 ст.247 КУпАП, - за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_3 витрати за сплату судового збору в розмірі 605,6 грн.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_15 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_3 .

Третя особа: Начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 Прибора Микола Володимировчи, код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_3 .

Суддя М.Б. Баличева