Рішення від 19 березня 2026 р. у справі №560/12070/25 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/12070/25

РІШЕННЯ

іменем України

20 березня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Петричковича А.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом від 11.07.2025 в якому просить: 1) Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.06.2025 по 28.06.2025 (включно); 2) Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.06.2025 по 28.06.2025 (включно).

Позивач у позові пояснив, що 12.06.2025 капітана ОСОБА_2 , командира взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (по особовому складу) від 06.06.2025 №480 наказом, начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №224 (по стройовій частині) звільнено з військової служби у запас за пунктом «б» (за станом здоров`я - за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) частини четвертої пункту другого статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». 25.06.2025 позивачу проведено виплату грошового забезпечення при звільненні не у повному розмірі, а саме на суму 115174,42 гривень. Після його звернення до відповідача із заявою від 26.06.2025, на яку не надано відповіді, відповідач 28.06.2025 доплатив 17477,15 гривень. Вважає, що має право на отримання середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 13.06.2025 по 28.06.2025 включно, тому звернувся до суду з цим позовом (арк. спр. 1 - 2).

Після усунення недоліків позову, суд, відповідно до ухвали від 17.07.2025 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників та витребував докази (арк. спр.19).

У Відзиві на позов від 09.09.2025 за №6/7019 відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Пояснив, що відповідач провів розрахунок в межах відповідних бюджетних асигнувань, одразу після їх надходження. Також, просить застосувати принцип співмірності у випадку задоволення позову (арк. спр.23-24).

Встановивши обставини (факти), якими сторони пояснюють вимоги та заперечення, оцінивши надані ними докази, беручи до уваги норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд робить такі висновки, враховуючи наступне.

Сторони не оспорюють і це підтверджено матеріалами справи, зокрема, проведення розрахунку при звільненні позивача, зокрема виплати ОСОБА_1 25.06.2025 - 115174,42 гривень, і у червні 2025 року - 17477,15 гривень, тому це не потребує доказуванню в силу вимог ч.1 ст.78 КАС України.

При цьому, відповідно до Витягу з Розрахунково-платіжної відомості на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям щодо капітана ОСОБА_1 на суму 17477,15 гривень з відміткою: "Перераховано п/д 1626 від 27.06.2025 та платіжної інструкції №1626 від 27.06.2025 з відміткою ГУДКСУ "Оплачено" - 27.06.2025, фактично підтверджується розрахунок з позивачем на суму 17477,15 гривень саме 27.06.2025, а не 28.06.2025, як він вказує у позові. Тобто, повний розрахунок з ОСОБА_1 при його звільненні було проведено 27.06.2025, що не спростовує зарахування цієї суми на рахунок 28.06.2025 (арк. спр.10), адже немає вини (порушення) відповідача (роботодавця) щодо часу зарахування коштів.

Відповідно до Довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.08.2025 за №10/2926 грошове забезпечення в день за квітень 2025 року - 887,17 гривень, а за травень 2025 року - 858,55 гривень (арк. спр.27).

Статтею 117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2025 року у справі № 489/6074/23 (провадження № 14-85цс25) ствердила, що: "92. Зі змісту наведеної норми вбачається, що законодавець установив максимальну межу періоду, за який нараховується компенсація за затримку розрахунку. Очевидною метою такого законодавчого втручання є забезпечення правової визначеності та запобігання ситуаціям, за яких розмір відповідальності роботодавця міг досягати надмірних значень, що не відповідало б принципу пропорційності. Таким чином, законодавець врегулював критерій «період затримки (прострочення)», установивши для нього граничну межу.

93. Водночас установлення максимального і преклюзивного строку для нарахування середнього заробітку не слід тлумачити як відмову від застосування принципу пропорційності при визначенні остаточного розміру стягнення.

94. Законодавче рішення усуває ризик «нескінченної» відповідальності в часі, проте не вирішує проблему можливої неспівмірності суми компенсації та розміру основного боргу, яка може виникати і в межах установленого шестимісячного строку. Законодавець установив максимальний поріг відповідальності, однак не визначив, що сума компенсації має бути безумовно стягнута незалежно від обставин.".

Також, Великою Палатою Верховного Суду у згаданій справі зроблений висновок, що: " 106. Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.".

З урахуванням Довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.08.2025 за №10/2926 середньоденний заробіток (грошове забезпечення) позивача становить 872,86 гривень ((887,17 + 858,55) : 2).

Як встановлено судом (описано вище) відповідач провів повний розрахунок при звільненні з позивачем у період з 13.06.2025 по 27.06.2025, а не 28.06.2025, як вважає позивач. Відтак, ІНФОРМАЦІЯ_2 прострочив виплату ОСОБА_1 на 15 днів, тому повинен виплатити військовослужбовцю його грошове забезпечення (середній заробіток) за весь час затримки по день фактичного розрахунку у розмірі 13092,90 гривень ( 15 днів х 872,86 грн).

Також, суд враховує, що стягуючи з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід зазначити про відрахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов`язком роботодавця та працівника, а не суду, тому розрахунки, наведені в судовому рішенні, є тією сумою коштів, з яких в подальшому роботодавцем здійснюються утримання податку з доходів та інших обов`язкових платежів.

Аналогічна правова позиція зазначена в пунктах 39-41 постанови Верховного Суду від 08.11.2018 у справі №805/1008/16-а.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин у цій адміністративній справі та правових позицій Верховного Суду, суд першої інстанції вважає, що позивач частково довів позовні вимоги, а суб`єкт владних повноважень, який заперечує проти позову, не довів правомірності невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку вчасно у повному обсязі у порушення вимог ст. 117 КЗпП України, що підтверджено доказами, перевіреними в суді, тому позов задовольняється частково.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 гривень, тому ці витрати слід присудити на його користь.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.06.2025 по 27.06.2025 в сумі 13092,90 (тринадцять тисяч дев`яносто дві гривні дев`яносто копійок) гривень, з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) гривень за рахунок асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 20 березня 2026 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )

Відповідач:ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 )

Головуючий суддя А.І. Петричкович