Рішення від 19 березня 2026 р. у справі №560/15469/25 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/15469/25

РІШЕННЯ

іменем України

20 березня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Михайлова О.О. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в Хмельницький окружний адміністративний суд з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якій просить суд:

1. Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області №220550003103 від 13.03.2025 щодо не зарахування періодів роботи до страхового стажу.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу періоди роботи:

- з 27.06.1992 по 31.05.1993 згідно трудової книжки від 23.08.1985 НОМЕР_1 ;

- з 01.06.1993 по 25.10.1995 згідно трудової книжки від 23.08.1985 НОМЕР_1 ;

- з 26.10.1995 по 25.04.1996 згідно трудової книжки від 23.08.1985 НОМЕР_1 ;

- з 06.08.2002 по 28.12.2002 згідно трудової книжки від 23.08.1985 НОМЕР_1 ;

- з 24.03.2008 по 19.05.2008 згідно трудової книжки від 23.08.1985 НОМЕР_1 ;

- з 28.05.2008 по 25.03.2009 згідно трудової книжки від 23.08.1985 НОМЕР_1 ;

- з 14.01.2013 по 17.02.2014 згідно трудової книжки від 23.08.1985 НОМЕР_1 ;

- з 04.03.2014 по 29.05.2015 згідно трудової книжки від 23.08.1985 НОМЕР_1 .

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 06 березня 2025 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем протиправно не взяті до відома документи, трудова книжка та архівні довідки для призначення пенсії за віком, що порушує його право на соціальний захист та вирішення питання призначення пенсії.

Ухвалою суду від 10.09.2025 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін.

Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області 29.09.2025 подало відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позову просить відмовити. Зазначає, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 13.03.2025 № 220550003103 ОСОБА_1 , відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно Закону №1058-IV у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу (32 роки).

Згідно поданих документів страховий стаж позивача складає 26 років 9 місяців 5 днів, що недостатньо для призначення пенсії за віком.

До страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано періоди роботи:

- з 27.06.1992 по 31.05.1993 та з 01.06.1993 по 25.10.1995, оскільки відсутній підпис відповідальної особи;

- з 26.10.1995 по 25.04.1996, оскільки в записі про звільнення виправлення в даті звільнення та в даті видання наказу;

- з 06.08.2002 по 28.12.2002, оскільки відсутня сплата в індивідуальних відомостях (ОК-5);

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 06.03.2025 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області винесено рішення від 13.03.2023 № 220550003103 про відмову у призначенні пенсії в зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється, зокрема Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Особи мають право на призначення пенсії за віком, згідно з частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV, після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

Згідно паспортних даних, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому має право на призначення пенсії за віком, за наявності страхового стажу не менше 32 років.

06.03.2025 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за віком, враховуючи ст. 26 Закону № 1058-IV.

При оформленні пенсії за віком позивач надав необхідний пакет документів для призначення пенсії.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Кодексу Законів про працю України - трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Згідно пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Відповідно до п.3 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Згідно ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Суд звертає увагу, що у трудову книжку НОМЕР_1 від 23.08.1985 внесені записи про всі періоди роботи ОСОБА_1 .

Трудова книжка позивача вперше заповнювалась 23.08.1985. На той час діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162.

Згідно з пунктом 2.2 Інструкції №162 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по-батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Згідно з пунктом 2.11 Інструкції №162 першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийом на роботу.

Відповідно до пункту 2.3 Інструкції №162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - день звільнень повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

При цьому, відповідальність за можливі помилки або виправлення у трудовій книжці, у тому числі якість записів та відбитків печаток не може бути перекладена на працівника та призводити до позбавлення його права на врахування фактично відпрацьованого часу у складі трудового стажу, який враховується для призначення пенсії.

Також, недотримання правил ведення трудової книжки, якщо є такі факти, може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року у справі №677/277/17.

Крім того, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

В свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо призначення пенсії за віком.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 21.02.2018 року в справі №687/975/17.

Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що спірні записи у трудовій книжці є недійсними та недостовірними.

Таким чином, періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 23.08.1995, а саме з 27.06.1992 по 31.05.1993, з 01.06.1993 по 25.10.1995 та з 26.10.1995 по 25.04.1996 мають бути зараховані до страхового стажу ОСОБА_1 .

Крім цього, позивач не повинен відповідати за ймовірне неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, оскільки за правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 17 липня 2019 року у справі №144/669/17, від 20 березня 2019 року у справі № 688/947/17 та від 01 березня 2021 року по справі № 423/757/17, несплата страхувальником страхових внесків (або відсутність інформації про таку сплату в системі персоніфікованого обліку) не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.

Окрім цього, позивач вказує, що в рішенні про відмову відповідачем не повідомлено, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи:

- з 24.03.2008 по 19.05.2008 в Деражнянському центрі зайнятості;

- з 28.05.2008 по 25.03.2009 в ТОВ "Гілея";

- з 14.01.2013 по 17.02.2014 в ТОВ "Інріч"(зараховано частково);

- з 04.03.2014 по 29.05.2015 в ТОВ "Каскад Холод ЛТД"(зараховано частково).

Вказана інформація, підтверджується розрахунком РС-право від 06.03.2025, який долучено до матеріалів справи.

Суд зауважує, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, а саме відомості про підприємство, дату прийняття позивача на посаду, назву цієї посади, дані про реквізити наказів про прийняття на роботу та звільнення з роботи; ці записи є належним та допустимим доказом підтвердження трудового стажу позивача. Також, інформація в архівних довідках підтверджена перевіркою пенсійного органу.

Відтак, оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області №220550003103 від 13.03.2025 є протиправним у частині визначення страхового стажу позивача.

Як наслідок, необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 27.06.1992 по 31.05.1993, з 01.06.1993 по 25.10.1995 та з 26.10.1995 по 25.04.1996, з 06.08.2002 по 28.12.2002, з 24.03.2008 по 19.05.2008, з 28.05.2008 по 25.03.2009, з 14.01.2013 по 17.02.2014, з 04.03.2014 по 29.05.2015.

Разом з тим, суд зазначає, що позивач не набув право на призначення пенсії, оскільки має страховий стаж менше 32 років, отже позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 гривень, тому ці витрати необхідно присудити на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №220550003103 від 13.03.2025 у частині визначення страхового стажу позивача.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 27.06.1992 по 31.05.1993, з 01.06.1993 по 25.10.1995 та з 26.10.1995 по 25.04.1996, з 06.08.2002 по 28.12.2002, з 24.03.2008 по 19.05.2008, з 28.05.2008 по 25.03.2009, з 14.01.2013 по 17.02.2014, з 04.03.2014 по 29.05.2015.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )

Відповідачі:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29013 , код ЄДРПОУ - 21318350) Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (просп. Соборний, 158Б,м. Запоріжжя,Запорізька обл., Запорізький р-н,69005 , код ЄДРПОУ - 20490012)

Головуючий суддя О.О. Михайлов