Рішення від 19 березня 2026 р. у справі №520/32803/25 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

20 березня 2026 р. справа № 520/32803/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марини Лук`яненко, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом, в якому просить суд:

1. визнати протиправними бездіяльність Головного управління національної поліції в Харківській області код ЄДРПОУ 40108599 (п.і. 61002, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, б. 13) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 (п.і. АДРЕСА_1 ) грошового забезпечення у вигляді доплати за 120 годин несення служби в нічний час за період з 01 січня 2023 р. по 31 липня 2023 р., надбавки до посадового окладу за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків щомісячно за період з 26 жовтня 2021 по 11 жовтня 2023 року та з 09 жовтня 2024 року по 27 серпня 2025 року, а також індексації грошового забезпечення з 07.11.2015 по 31.10.2017 р.;

2. зобов`язати Головне управління національної поліції в Харківській області код ЄДРПОУ 40108599 (п.і. 61002, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, б. 13) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 (п.і. АДРЕСА_1 ) грошове забезпечення у вигляді доплати за 120 годин несення служби в нічний час за період з 01 січня 2023 р. по 31 липня 2023 р., надбавки до посадового окладу за службу вумовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків щомісячно за період з 26 жовтня 2021 по 11 жовтня 2023 року та з 09 жовтня 2024 року по 27 серпня 2025 року, а також індексації грошового забезпечення з 07.11.2015 по 31.10.2017 р.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що відповідачем протиправно не проведено оплати служби поліцейського у вигляді доплати за 120 годин несення служби в нічний час за період з 01 січня 2023 по 31 липня 2023, надбавки до посадового окладу за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків щомісячно за період з 26 жовтня 2021 по 11 жовтня 2023 року та з 09 жовтня 2024 року по 27 серпня 2025 року, а також індексації грошового забезпечення з 07.11.2015 по 31.10.2017.

Ухвалою суду від 19.12.2025 відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у спірних правовідносинах він діяв згідно чинного законодавства, посилаючись на відсутність правових підстав для нарахування та виплати доплати за 120 годин несення служби в нічний час, надбавки до посадового окладу за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків щомісячно, а також індексації грошового забезпечення. У зв`язку з чим, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, приходить до наступного.

Позивач у період з 07 листопада 2015 року по 29 жовтня 2025 року проходив службу в Національній поліції України та у відповідності до Наказу Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 28 жовтня 2025 року № 638о/с «По особовому складу» звільнений згідно із п. 6 ч. 1 ст. 77 законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII.

Як стверджує позивач, що не заперечується відповідачем, під час проходження служби позивач не отримував грошового забезпечення у вигляді доплати за 120 годин несення служби в нічний час за період з 01 січня 2023 по 31 липня 2023, надбавки до посадового окладу за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків щомісячно за період з 26 жовтня 2021 року по 11 жовтня 2023 року та з 09 жовтня 2024 року по 27 серпня 2025 року, а також індексації грошового забезпечення з 07.11.2015 по 31.10.2017, що підтверджується довідками про доходи, наявними в матеріалах справи.

На запит представника позивача Відділом поліції № 1 Харківського РУП №2 ГУНП в Харківській області листом від 17.11.2025 №314121-2025 надано довідку обліку несення служби в нічний час, з якої встановлено, що позивач протягом 2023-2025 років залучався до несення служби у нічний час у загальній кількості 240 годин, у тому числі, за період з 01 січня 2023 року по 31 липня 2023 року (спірний період) кількість відпрацьованих годин у нічний час складає 120 годин.

На звернення представника позивача листом від 01.12.2025 №337316-2025 відповідачем повідомлено про відсутність підстав для виплати спірних виплат.

Не погодившись із повнотою оплати часу служби, позивач звернувся до суду з даним позвом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступного.

Стосовно доплати за несення служби в нічний час, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Правовідносини з приводу проходження публічної служби в поліції унормовані, насамперед, приписами Закону України "Про Національну поліцію", Дисциплінарного статуту Національної поліції України (затверджений Законом України від 15.03.2018р. №2337-VIII; далі за текстом - Статут).

Прогалини у нормативному регулюванні цих відносин можуть усуватись нормами Закону України "Про державну службу", Кодексу законів про працю, Закону України "Про оплату праці", Закону України "Про відпустки" тощо, але виключно в частині, котра не суперечить самій природі та суті служби у поліції.

Суд відмічає, що згідно з ст.94 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. За поліцейськими, які тимчасово проходять службу за межами України, зберігається виплата грошового забезпечення в національній валюті та виплачується винагорода в іноземній валюті за нормами і в порядку, що визначаються Кабінетом Міністрів України. Поліцейські, відряджені до інших органів державної влади, установ, організацій та прикомандировані відповідно до цього Закону, отримують грошове забезпечення, враховуючи посадовий оклад за посадою, яку вони займають в органі, установі чи організації, до якої вони відряджені, а також інші види грошового забезпечення, визначені цим Законом. Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015р. №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" (далі за текстом постанова КМУ №988) передбачено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Підпунктом 3 п.5 Постанови №988 запроваджено такий платіж як доплата за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.

На реалізацію приписів ст.94 Закону України "Про Національну поліцію", постанови КМУ №988 з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (наказ Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016р. №260; далі за текстом - Порядок №260).

Згідно п.5 Розділу І вказаного Порядку № 260, грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Пунктом 11 Розділу І Порядку № 260 визначено, що грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.

За п.11 розділу ІІ Порядку №260 поліцейським, які виконують службові обов`язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні. Службою в нічний час вважається виконання поліцейськими службових обов`язків у період з 22.00 до 06.00. Поліцейським, які несуть службу в нічний час, надається перерва для відпочинку та харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва для відпочинку і харчування не включається в службовий час. Поліцейським добового наряду під час чергування почергово надаються перерви для вживання їжі та короткочасного відпочинку. Загальна тривалість такої перерви становить 4 години (2 години вдень і 2 години вночі) та не включається в службовий час. Підставами для виконання службових обов`язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції. Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до цих Порядку та умов. Поліцейським, що залучалися до служби в нічний час, виплата доплати за службу в нічний час за минулий місяць здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.

Зі змісту наведеного пункту слідує, що несення служби у добовому наряді поглинає нічний час (як проміжок з 22:00 год. однієї календарної дати до 06:00 год. наступної календарної дати) і складає 8 годин за одне чергування.

Зі змісту поданих позивачем процесуальних документів встановлено, що за період з 01 січня 2023 року по 31 липня 2023 року кількість відпрацьованих позивачем годин у нічний час складає 120 годин, проте, цей період залишився не оплаченим.

У відзиві на позов відповідачем зазначено, що облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до Порядку. Також зазначено, що до УФЗБО ГУНП в Харківській області довідки обліку несення служби заявником в нічний час не надходили, а тому були відсутні підстави для нарахування і виплати доплати.

Водночас, реальне виконання позивачем службових обов`язків у нічний час відповідачем не заперечується.

Суд зазначає, що реальне виконання позивачем службових обов`язків у нічний час при неналежному веденні адміністративним органом відповідної письмової документації про це, як то довідок несення поліцейським служби у нічний час, не може бути кваліфіковано судом у якості розумної причини для позбавлення публічного службовця права на отримання винагороди за виконану у дійсності роботу, позаяк протилежне явно та очевидно є проявом надмірного формалізму.

Тому, суд приходить до переконання про наявність у позивача порушеного суб`єктивного права за цим епізодом, а тому в цій частині позову позовні вимоги підлягають задоволенню.

Стосовно індексації грошового забезпечення поліцейського, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.94 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 2 липня 2015 року № 580-VІII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VІII).

Частинами першою, другою, п`ятої статті 94 Закону № 580-VІII визначено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-ХІІ).

Згідно зі статтею 1 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Частинами першою, п`ятою статті 2 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Статтею 4 Закону №1282-ХІІ передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Статтею 18 Закону України від 05 жовтня 2000 року № 2017-111 «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-111) визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції визначає Порядок виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за N 669/28799; далі - Порядок №260).

Відповідно до пункту 3 Порядку №260 до складу грошового забезпечення поліцейського входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із пунктом 2 Порядку № 1078 (у редакції до 24 жовтня 2017 року) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру:

- пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат, установлених законодавством), крім тих, які зазначені у пункті 3 цього Порядку;

- стипендії;

- оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер;

- грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби;

- розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі;

- суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування (допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, щомісячна грошова сума, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим), щомісячна страхова виплата особам, які перебували на утриманні потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, страхова виплата дитині, яка народилась інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності);

- суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року №782, яка набрала чинності 24 жовтня 2017 року, внесено зміну до пункту 2 Порядку № 1078, доповнивши абзац п`ятий після слова «військовослужбовців» словом «поліцейських».

Згідно із пунктом 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; 3) об`єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; 4) індексація пенсій, страхових виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії, інших видів соціальної допомоги провадиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування та коштів державного бюджету; 6) індексація стипендій особам, які навчаються, провадиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються; 7) індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Аналізуючи правові норми Закону №2017-ІІІ та Закону №1282-ХІІ індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. При цьому відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації, у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 вказав, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Суд наголошує, що, згідно зі статтями 18, 19 Закону N 2017-III, індексація є відповідною соціальною гарантією, оскільки це є виплата, що спрямована на забезпечення достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати.

Відповідно до законодавчого визначення індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, суд дійшов висновку, що механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.

Отже, нарахування індексації не є безумовним, а виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30 квітня 2020 року у справі №140/2006/19, від 21 січня 2021 року у справі №160/35/20.

У спірних правовідносинах відповідачем не проведено індексацію грошового забезпечення позивача з 07.11.2015 по 31.10.2017 до набрання чинності постановою КМУ від 18.10.2017р. №782 (24.10.2017р.).

Тому, суд приходить до переконання про наявність у заявника порушеного суб`єктивного права за цим епізодом, а тому в цій частині позову позовні вимоги підлягають задоволенню.

Стосовно надбавки до посадового окладу за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 94 Закону № 580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Суспільні відносини, пов`язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням, розсекречуванням її матеріальних носіїв та охороною державної таємниці з метою захисту національної безпеки України регулює Закон України "Про державну таємницю" (далі за текстом - Закон № 3855-XII).

Умови, за яких державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації можуть отримати дозвіл на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, установлено ст. 20 Закону № 3855-XII.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону № 3855-XII залежно від ступеня секретності інформації встановлюються такі форми допуску до державної таємниці:

форма 1 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності «особливої важливості», «цілком таємно» та «таємно»;

форма 2 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності «цілком таємно» та «таємно»;

форма 3 - для роботи з секретною інформацією, що має ступінь секретності «таємно», а також такі терміни дії допусків: для форми 1 - 5 років; для форми 2 - 7 років; для форми 3 - 10 років.

Згідно з ч. 2 ст. 22 Закону № 3855-XII допуск до державної таємниці надається дієздатним громадянам України віком від 18 років, які потребують його за умовами своєї службової, виробничої, наукової чи науково-технічної діяльності або навчання, органами Служби безпеки України після проведення їх перевірки. Порядок надання допуску до державної таємниці визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 7 ст. 22 Закону № 3855-XII надання допуску передбачає: визначення необхідності роботи громадянина із секретною інформацією; перевірку громадянина у зв`язку з допуском до державної таємниці; взяття громадянином на себе письмового зобов`язання щодо збереження державної таємниці, яка буде йому довірена; одержання у письмовій формі згоди громадянина на передбачені законом обмеження прав у зв`язку з його допуском до державної таємниці; ознайомлення громадянина з мірою відповідальності за порушення законодавства про державну таємницю.

Частиною 1 ст. 26 Закону № 3855-XII передбачено, що переоформлення громадянам допуску до державної таємниці здійснюється: у разі закінчення терміну дії допуску до державної таємниці за необхідності подальшої роботи з секретною інформацією; у разі необхідності підвищення чи зниження громадянину форми допуску для роботи із секретною інформацією вищого чи нижчого ступеня секретності; у разі необхідності проведення додаткової перевірки, пов`язаної з можливим виникненням обставин, передбачених пунктами 2 і 4 ч. 1 та ч. 2 ст. 23 цього Закону.

Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону № 3855-XII скасування раніше наданого допуску до державної таємниці здійснюється органами Служби безпеки України у разі виникнення або виявлення обставин, передбачених ст. 23 цього Закону, або після припинення громадянином діяльності, у зв`язку з якою йому було надано допуск, втрати ним громадянства або визнання його недієздатним на підставі інформації, здобутої органами Служби безпеки України або отриманої від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону № 3855-XII громадянина, якому скасовано допуск до державної таємниці, якщо виконання трудових чи службових обов`язків вимагає доступу до державної таємниці, а переміщення на інше робоче місце чи іншу посаду неможливе, може бути в передбаченому законодавством порядку переведено на іншу роботу або службу, не пов`язану з державною таємницею, чи звільнено.

Статтею 30 Закону № 3855-XII визначено, що у разі коли за умовами своєї професійної діяльності громадянин постійно працює з відомостями, що становлять державну таємницю, йому повинна надаватися відповідна компенсація за роботу в умовах режимних обмежень, види, розміри та порядок надання якої встановлюються Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених вимог закону Кабінет Міністрів України постановою від 15.06.1994 року № 414, затвердив Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці (далі за текстом - Положення № 414).

У пункті 1 Положення № 414 зазначено, що це Положення визначає види, розміри і порядок надання компенсації працівникам органів законодавчої, виконавчої та судової влади, органів прокуратури, інших державних органів, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, які за умовами своєї професійної діяльності постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю (далі - особи, які працюють в умовах режимних обмежень).

Згідно з пунктом 2 Положення № 414 особам, які працюють в умовах режимних обмежень, крім працівників режимно-секретних органів, установлюється надбавка до посадових окладів (тарифних ставок), заробітної плати (у разі визначення законом її розміру) залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «особливої важливості», - 20 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «цілком таємно», - 15 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «таємно», - 10 відсотків.

Відповідно до пункту 5 Положення № 414 такими, що постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю, вважаються особи, які за своїми функціональними обов`язками або на час виконання робіт згідно з укладеними договорами займаються розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв державної таємниці, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом захисту державної таємниці.

Згідно з пунктом 6 Положення № 414 персональний склад осіб, які працюють в умовах режимних обмежень, та розмір надбавки визначаються керівником відповідного органу законодавчої, виконавчої та судової влади, органу прокуратури, інших органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, де працюють ці особи. Надбавка до посадових окладів (тарифних ставок), заробітної плати (у разі визначення законом її розміру) виплачується лише за наявності дозволу на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, наданого відповідно до законодавства про державну таємницю.

Верховним Судом було сформовано правовий висновок щодо застосування приписів ст. 30 Закону № 3855-XII та пунктів 2, 5 Положення № 414, який викладений, зокрема, у постановах від 25.04.2018 у справі № 802/74/15-а, від 25.07.2019 у справі № 296/6615/17, від 27.05.2020 у справі № 806/2056/18, від 28.01.2021 у справі № 240/229/20.

У вказаних справах Верховний Суд підкреслив, що надання допуску до державної таємниці, передбачає визначення необхідності роботи громадянина із секретною інформацією. Зокрема така необхідність виникає, якщо виконання службових/посадових обов`язків вимагає доступу до державної таємниці.

Тобто, якщо обсяг функціональних обов`язків за певною посадою, зокрема в державному органі, передбачає, що під час їх виконання в особи виникне чи може виникнути необхідність доступу до державної таємниці (як-от ознайомлення з документами та/чи іншими матеріальними носіями інформації, засекреченими у встановленому законодавством порядку), така особа з огляду на таку службову необхідність повинна отримати у встановленому порядку допуск до державної таємниці відповідної форми, яка відповідно до статті 22 Закону № 3855-XII залежить від ступеня секретності.

Відсутність у посадової особи допуску до державної таємниці (встановленої форми) унеможливлює виконання нею посадових обов`язків, відтак і саме перебування на посаді, яка за обсягом покладених на неї завдань вимагає доступу до державної таємниці і умовою призначення на яку (перебування на якій) є наявність/необхідність оформлення допуску до державної таємниці.

Робота в умовах режимних обмежень покладає на особу, якій у встановленому порядку надано допуск до державної таємниці встановленої форми, певні зобов`язання та обмеження. Якщо така робота зумовлена виконанням професійних обов`язків (зокрема за відповідною посадою у державному органі), це означає, що в умовах режимних обмежень особа працює постійно, у зв`язку з чим у неї відповідно до статті 30 Закону № 3855-XII виникає право на отримання компенсації.

Судом встановлено, що позивач з 09 жовтня 2024 року по 06 березня 2025 року проходив службу на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції № 2 Харківського районного управління № 2 ГУНП в Харківській області.

Крім того, в період з 26 жовтня 2021 року по 11 жовтня 2023 року та з 06 березня по 27 серпня 2025 року позивач проходив службу на посаді оперуповноваженого СКП відділу поліції № 1 Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області.

Під час проходження служби позивач мав допуск та доступ до інформації з обмеженим доступом (допуск до державної таємниці) за формою 2 «цілком таємно», що підтверджується листом Головного управління НП в Харківській області від 01 грудня 2025 року № 337316-2025.

У відповідності до листа Головного управління НП в Харківській області від 01 грудня 2025 року № 337316-2025 під час проходження служби на посаді оперуповноваженого в період з 26 жовтня 2021 року по 11 жовтня 2023 року та з 09 жовтня 2024 року по 27 серпня 2025 року мав допуск до державної таємниці форми 2 та працював із секретними документами та матеріальними носіями секретної інформації, проте надбавка за службу (роботу) в умовах режимних обмежень.

Як вже було встановлено судом, допуск до державної таємниці за формою 2 надається для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності «цілком таємно» та «таємно».

Зазначені обставини є підставою для отримання позивачем надбавки за роботу в умовах режимних обмежень за період проходження служби на відповідних посадах.

З наявних у матеріалах справи документів вбачається, що надбавка за роботу в умовах режимних обмежень у спірний період позивачу не виплачувалась.

За змістом пункту 2 Положення № 414 компенсація надається у виді надбавок до посадових окладів (тарифних ставок) у відсотковому відношенні, розмір якого залежить від ступеня секретності інформації, до якої оформлено допуск. Зокрема, за допуск до відомостей та їх носіїв, що мають ступінь секретності «цілком таємно» встановлюється 15 відсоткова надбавка.

Виплата надбавки у відповідному розмірі до посадового окладу особі, яка працює в умовах режимних обмежень, здійснюється на підставі наказу керівника відповідного органу, у якому особа працює/проходить службу. Водночас умови, за яких особа має право на отримання такої надбавки, а також її розмір визначають Закон № 3855-XII та прийняте урядом на його виконання Положення.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова № 988) передбачено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Кабінетом Міністрів України постановлено виплачувати надбавку за службу в умовах режимних обмежень у розмірах та порядку, визначених законодавством (п. п. 2 п. 5 Постанови № 988).

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року № 260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які, зокрема, визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції (далі - Порядок № 260).

Відповідно до пункту 11 розділу 1 Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення. Виплата одноразових додаткових видів грошового забезпечення здійснюється, якщо звернення про їх отримання надійшли до закінчення трьох років з дня виникнення права на їх отримання.

Згідно з пунктом 7 розділу II Порядку № 260 поліцейським, які проходять службу в умовах режимних обмежень та за своїми функціональними обов`язками постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю (займаються розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв секретної інформації, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом охорони державної таємниці (далі - поліцейські, які проходять службу в умовах режимних обмежень)), установлюється надбавка до посадових окладів залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "цілком таємно", - 15 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "таємно", - 10 відсотків.

Установлення поліцейським надбавки за службу в умовах режимних обмежень здійснюється наказом керівника органу (міжрегіонального органу) поліції на підставі мотивованих рапортів керівників структурних або відокремлених підрозділів органу поліції, погоджених з режимно-секретним підрозділом цього органу, за умови надання йому допуску та доступу до державної таємниці та постійної роботи з відомостями, що становлять державну таємницю.

Таким чином, за роботу в умовах режимних обмежень, зокрема з відомостями та їх носіями, що мають ступінь секретності «Таємно» та «Цілком таємно», поліцейським встановлюється надбавка, у визначеному розмірі. При цьому установлення поліцейським надбавки за службу в умовах режимних обмежень здійснюється наказом керівника органу поліції на підставі мотивованих рапортів керівників структурних або відокремлених підрозділів органу поліції, погоджених з режимно-секретним підрозділом цього органу, за умови їх призначення на посаду, яку включено до номенклатури посад відповідного органу поліції, перебування на яких потребує оформлення та надання допуску до державної таємниці.

У той же час, Верховний Суд у постанові від 25.04.2018 року у справі № 802/74/15-а висловив правовий висновок, що положення статті 30 Закону № 3855-XII, пункти 2, 5 Положення № 414 слід розуміти так, що необхідною умовою отримання компенсації у зв`язку з виконанням робіт, які передбачають доступ до державної таємниці, є наявність в особи допуску до державної таємниці (на підставі якого надається доступ до державної таємниці), а також виконання робіт/завдань та/або посадових обов`язків, які вимагають доступу до державної таємниці чи з огляду на поставлені завдання передбачають виникнення необхідності у такому доступі.

Щодо останнього, то для вирішення питання про те, чи умови праці особи передбачають роботу з відомостями та їх носіями, які становлять державну таємницю, необхідно насамперед з`ясувати обсяг функціональних обов`язків цієї особи за посадою та умови (вимоги, критерії), яким повинна відповідати особа для того, щоб бути призначеною на цю посаду та/або виконувати роботу/завдання, пов`язані з доступом до документів, інших матеріальних носіїв інформації, що становить державну таємницю. Це можна встановити, зокрема, на підставі посадових інструкцій, внутрішніх відомчих документів та/або підзаконних нормативних актів, які містять вимоги для зайняття певної посади у відповідному органі або регламентують порядок виконання робіт/завдань, що вимагають доступу до державної таємниці.

Якщо особа отримала у встановленому порядку допуск до державної таємниці, працює, зокрема, в державному органі, і характер умов її праці, з огляду на займану посаду, передбачає режимні обмеження, пов`язані з доступом до державної таємниці, керівник відповідного органу зобов`язаний призначити їй надбавку у розмірі, визначеному Положенням, про що видати відповідний розпорядчий документ.

Факт невиплати надбавки за роботу в умовах режимних обмежень не є і не може бути свідченням невиконання роботи, пов`язаної з доступом до державної таємниці.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27 травня 2020 року у справі №806/2056/18, від 28.01.2021 у справі № 240/229/20, що враховується судом в силу приписів статті 242 КАС України.

Судом встановлено, що відповідач не заперечує факт виконання позивачем роботи/завдання, які вимагають наявність доступу до державної таємниці, проте вважає, що позивач не на постійній основі працював з матеріальними носіями секретної інформації.

Доводи відповідача про відсутність правових підстав для нарахування позивачу надбавки за роботу в умовах режимних обмежень за відсутності відповідних рапортів про встановлення такої надбавки за займаною посадою, суд вважає необґрунтованими, оскільки, як встановлено судом, позивач мав допуск до державної таємниці.

Посилання відповідача на те, що наявність допуску до державної таємниці не є безумовним доказом фактичного виконання громадянином такої роботи, суд вважає також необґрунтованими, оскільки у разі коли особа має відповідний доступ до державної таємниці і за умовами своєї професійної діяльності працює з відомостями, що становлять державну таємницю, йому повинна надаватися відповідна компенсація за роботу в умовах режимних обмежень.

Отже, той факт, що у спірний період не видавалися рапорти та накази про встановлення і виплату позивачу по справі надбавки за роботу в умовах режимних обмежень не може бути свідченням невиконання позивачем роботи, пов`язаної з доступом до державної таємниці і як наслідок невиплати цієї надбавки.

Також суд вважає безпідставними доводи відповідача про відсутність факту постійної праці позивача з відомостями, що становлять державну таємницю, оскільки у даному випадку поняття «постійно» не залежить від кількості виготовлених такою особою документів або часу витраченого на роботу з такими документами, інформацією, а головним критерієм в даному випадку є наявність відповідного допуску до державної таємниці та практична реалізація права на такий допуск відповідно до функціональних обов`язків посадовою особою. При цьому обсяг функціональних обов`язків позивача, пов`язаних з доступом до державної таємниці не може виконуватися періодично та в незначній кількості.

Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 28 вересня 2023 року у справі №520/18808/21.

Тому, суд приходить до переконання про наявність у заявника порушеного суб`єктивного права за цим епізодом, а тому в цій частині позову позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких підстав, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії); надав оцінку усім юридично значимим факторам, доводам і обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; вичерпно реалізував правові механізми, спрямовані на з`ясування об`єктивної істини.

Розподіл судових витрат зі сплати судового збору в порядку ст. 139 КАС України судом не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов – задовольнити.

Визнати протиправними бездіяльність Головного управління національної поліції в Харківській області (код ЄДРПОУ 40108599, адреса: 61002, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, б. 13) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) грошового забезпечення у вигляді доплати за 120 годин несення служби в нічний час за період з 01 січня 2023 року по 31 липня 2023 року, надбавки до посадового окладу за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків щомісячно за період з 26 жовтня 2021 року по 11 жовтня 2023 року та з 09 жовтня 2024 року по 27 серпня 2025 року, а також індексації грошового забезпечення з 07.11.2015 року по 31.10.2017 року.

Зобов`язати Головне управління національної поліції в Харківській області (код ЄДРПОУ 40108599, адреса: 61002, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, б. 13) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) грошове забезпечення у вигляді доплати за 120 годин несення служби в нічний час за період з 01 січня 2023 року по 31 липня 2023 року, надбавки до посадового окладу за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків щомісячно за період з 26 жовтня 2021 року по 11 жовтня 2023 року та з 09 жовтня 2024 року по 27 серпня 2025 року, а також індексації грошового забезпечення з 07.11.2015 року по 31.10.2017 року.

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати виготовлення повного судового рішення).

Повний текст рішення виготовлено та підписано - 20.03.2026, з урахуванням наявності сталого енергозабезпечення та Інтернет з`єднання, безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.

Суддя Марина Лук`яненко