Рішення від 16 березня 2026 р. у справі №356/904/25 — Баришівський районний суд Київської області

Справа № 356/904/25

Провадження № 2-а/355/11/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2026 року Баришівський районній суд Київської області в складі:

головуючого судді Чальцевої Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Верби Ю.О.,

представника відповідача – Даниленка Б.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності і закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення, -

УСТАНОВИВ:

15.09.2025р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності і закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позову зазначив, що після його звернення 24.03.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 , 31.03.2025 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 виніс оскаржувану постанову про накладення на нього штрафу в розмірі 17 000,00 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Позивач не згодний із встановленими фактичними обставинами та висновками зазначеними в постанові, виходячи з наступних підстав:

- він вчасно уточнив облікові дані;

- він не отримував повісток про виклик до ТЦК;

- в оскаржуваній постанові відсутні дані про реальну дату отримання або відмови в отриманні повістки, а також не зазначено, на яку адресу надсилалася повістка;

- з оскаржуваної постанови не вбачається складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП;

- оскаржувана постанова не містить посилань на протокол, оскільки відносно позивача не складався протокол ТЦК, а тому процедура розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідачем не дотримана;

- оскаржувана постанова не містить будь-яких даних про те, які саме дані відповідач хотів уточнити у позивача.

До предмету доказування входить, зокрема, встановлення порядку оповіщення про необхідність з`явитись до ТЦК (докази надсилання повістки, й отримання, неотримання, причини неотримання, тощо), зокрема, дотримання пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024р., підтвердженням чого є повідомлення про вручення поштового відправлення з однією з таких відміток: про отримання особою відправлення; про відмову отримати поштове відправлення чи про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою ТЦК під час уточнення своїх облікових даних або адресою задекларованого зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку.

Жодного доказу щодо надсилання відповідного оповіщення позивачу (поштове повідомлення про вручення) відповідач не надав, що, на думку позивача, виключає його відповідальність.

Згідно з підпунктом 2 пункту 41 Порядку, належним підтвердженням сповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних, день проставлення у поштовому повідомлений відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого / зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Зі змісту наведеного положення вбачається, що у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку, резервіст або військовозобов`язаний вважається належним чином оповіщеним про виклик до районного (міського) ТЦК у разі проставлення у поштовому повідомленні: (1) відмітки про отримання особою відправлення; (II) відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою ТЦК під час уточнення своїх облікових даних або ( ІІІ) відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку.

Позивач заперечую факт свого оповіщення та зазначає, що відповідачем в оскаржуваній постанові не зазначено дані про дату отримання або відмови в отримані такої повістки.

Відповідач (районний центр комплектування), відповідно до абзацу 2 пункту 7 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022р. № 154, є відокремленим підрозділом відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з частиною першою статті 43 КАС України, здатність мати процесуальні права та обов`язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами), адміністратором за випуском облігацій.

Суб`єкт владних повноважень орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Тобто зі змісту наведених норм вбачається, що стороною у справі, яка є суб`єктом владних повноважень може бути орган державної влади без статусу юридичної особи.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України враховує висновок Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права, викладений у постанові від 19.10.2022р. у справі № 522/22225/21, згідно з яким незважаючи на те, що районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки не має статусу юридичної особи та є відокремленим підрозділом обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, він є суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС України та є належним відповідачем у цьому спорі, пов`язаному зі скасуванням постанови про накладення адміністративного стягнення, яка прийнята військовим комісаром цього районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Такої ж практики притримується Другий апеляційний адміністративний суд (постанова від 03.02.2025 у справі № 638/22555/24)

Отже, районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки є належним відповідачем у цій справі.

Про наявність оскаржуваної постанови позивач довідався лише 10.09.2025 року після накладення арешту на банківський рахунок Березанським відділом державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ).

Отже, строки на оскарження даної постанови пропущені позивачем , на його думку, з поважних причин і підлягають поновленню.

Позивач вважає, що його притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, тому вимушений звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 17 жовтня 2025 року відкрито провадження у вказаній справі за правилами загального позовного провадження.

Позивач у судове засідання не з`явився; належним чином був повідомлений про час та дату судового розгляду; причини неявки суду не повідомив. Надав на адресу суду письмове клопотання щодо розгляду справи у його відсутність, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав; надав пояснення, аналогічні викладеним у відзові на позов; просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до частини першої ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права.

Судом встановлено, що 24 березня 2025 року старшим офіцером ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 , на підставі ст. 235 Кодексу України про адміністративне правопорушення, був складений протокол №68 про те, що гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою, не уточнив свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження, чим порушив абзац 6 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-ХІІ (в редакції від 18.05.2024, що міститься в матеріалах справи.

31.03.2025р. Начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 було винесено постанову № 421 від 31.03.2025 року за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення про накладення на громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , штрафу у розмірі 17 000,00 грн. (а.с. 4).

Відомостей про своєчасне вручення ОСОБА_1 копії оскаржуваної постанови від 31.03.2025 року матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП України, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 3 статті 210-1 КУпАП України передбачена адміністративна відповідальність, за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що вчинене в особливий період.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Відповідно до ст. 235 КУпАП України, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Надаючи оцінку доводам позивача, суд зазначає, що 31.03.2025р. ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності через не уточнення у період з 18 травня по 16 липня 2024р., протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента про оголошення мобілізації затвердженим Верховною Радою України, своїх облікових даних через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

Згідно статті 235 КУпАП України, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

За приписами частини 1 статті 268 КУпАП України, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи; давати пояснення, подавати докази; заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи; виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Водночас, жодних доказів на підтвердження того, що позивач в порядку статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» отримував виклик і не прибув у призначений час, суду не надано.

Так, матеріали справи не містять доказів того, що повістка з вимогою ОСОБА_1 прибути до ІНФОРМАЦІЯ_7 , направлялася позивачу поштою чи вручалася в інший спосіб, визначений законодавцем.

Відповідач не надав суду копію повістки/розпорядження/виклику, яка б доводила, що ОСОБА_1 викликався до ІНФОРМАЦІЯ_7 на конкретну дату та час, не надав доказів, що ОСОБА_1 отримав вказану повістку особисто або відмовився від отримання, про що зроблене відповідне застереження про відмову від її отримання та не надав суду доказів, що факт неявки ОСОБА_1 зафіксовано відповідним актом.

Суд звертає увагу, що положення ч. 2 ст. 77 КАС України перекладають обов`язок доказування правомірності оскаржуваного рішення на відповідача, однак у цій справі таких доказів відповідачем суду не надано.

Притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена відповідно до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, а також установлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Так, 18.05.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-ІХ від 11.04.2024 (далі Закон № 3633-ІХ).

Відповідно до абз. 4 п.п. 1 п. 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 3633-ІХ громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).

Відповідно до ч. 1 ст. 210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Водночас ст. 210 КУпАП містить примітку, згідно з якою положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Згідно положення ч. 2 ст. 77 КАС України, якими передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Таким чином, саме відповідач у справі, а не позивач - зобов`язаний довести правомірність свого рішення про притягнення останнього до адміністративної відповідальності.

Крім того, відповідачем не зазначено ані у протоколі, ані у постанові про адміністративне правопорушення, які саме дані позивач не уточнив.

Отже, обставин, які підтверджують неможливість отримання відповідачем відомостей щодо персональних даних військовозобов`язаного у спосіб, встановлений у примітці до ст. 210 КУпАП, відповідачем не надано.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийнятої ним постанови у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а тому постанова по справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню (як і штраф) із закриттям провадження у справі.

Частиною 3 ст. 286 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5-7, 77, 90, 139, 241-246, 286 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_7 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності і закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Визнати причини пропуску строку на оскарження Постанови № 421 від

31.03.2025 року, яка винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_3 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу у сумі 17 000,00 грн. поважними та поновити цей строк.

Визнати протиправною та скасувати Постанову № 421 від 31.03.2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_3 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу у сумі 17 000,00 грн.

Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення судового рішення.

Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Баришівського

районного суду Тетяна ЧАЛЬЦЕВА