Рішення від 18 березня 2026 р. у справі №460/23269/25 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 березня 2026 року м. Рівне№460/23269/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доВійськової частини НОМЕР_1

про визнання протиправними та скасування пунктів наказу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування пунктів 7, 14 та 15.7 наказу від 16.11.2025 № 716-ОД «Про результати службового розслідування».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Повідомлено, що у вересні 2025 року командуванням вказаної військової частини було ініційовано службове розслідування, зокрема, щодо позивача. За результатами службового розслідування на позивача було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани та вирішено стягнути завдану шкоду з місячного грошового забезпечення винних осіб в розмірі до 20 відсотків їх місячного грошового забезпечення. Стверджує, що комісією було порушено порядок проведення службового розслідування, а висновки акту службового розслідування є формальними і необґрунтованими, у зв`язку з чим оскаржуваний наказ прийнятий з порушенням норм чинного законодавства. За таких обставин, просив позов задовольнити.

Ухвалою суду від 22.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду суддею та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач подав до суду відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнав. На обґрунтування своїх заперечень зазначено, що в вересні-листопаді 2025 року відповідачем проводилося службове розслідування щодо вчинення певною категорією діючих військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , в т.ч. і позивачем, протиправної та безпідставної виплати військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 додаткової винагороди у розмірі 50000 грн, внаслідок чого державі заподіяно прямої дійсної шкоди всього на загальну суму 11400218,95 грн. Вказано, що жодних порушень розділу ІV Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608 не було допущено, а також дотримано процедури, визначеної Законом України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», у зв`язку із чим дотримано правових підстав для притягнення позивача до матеріальної відповідальності. За таких обставин, просив у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у якому не погодився з доводами відповідача та просив позов задовольнити з підстав, зазначених у позові.

Відповідач також подав до суду заперечення на відповідь на відзив, у яких позовні вимог не визнав та просив у їх задоволенні відмовити з підстав, наведених у відзиві.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, то відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши позовну заяву та долучені матеріали, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив таке.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 06.06.2024 №97-РС та наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 21.06.2024 №173, молодшого сержанта ОСОБА_1 призначено на посаду командира взводу зв`язку військової частини НОМЕР_2 .

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 28.07.2025 №167-РС та наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 29.07.2025 №215 старшого сержанта ОСОБА_1 призначено на посаду командира взводу зв`язку НОМЕР_3 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 17.09.2025 №733-АГД «Про призначення службового розслідування» відповідно до вимог ст. 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, на підставі доповідної записки начальника відділення з`ясування обставин, причин та умов вчинення правопорушень військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_2 від 17.09.2025 вх.№1488/26/4838-в про результати службової перевірки встановлено факт неправомірної виплати військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 , яку розформовано 29.07.2025, додаткової винагороди в розмірі 50 тисяч гривень військовослужбовцям, які не входять до складу командування і штабу військової частини та не виконують оперативного (бойового) управління підпорядкованими підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони, що призвело до безпідставної виплати військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 , яку розформовано, додаткової винагороди в сумі 12157845,30 грн., з метою уточнення причин та умов, що сприяли порушенню військової дисципліни, невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, а також встановлення ступеня вини наступних посадових осіб військової частини НОМЕР_2 , яку розформовано, в т.ч. старшого сержанта ОСОБА_1 , заступника начальника командного пункту штабу військової частини НОМЕР_1 (на момент вчинення правопорушення начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_2 ), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення, наказано призначити службове розслідування.

За змістом акту службового розслідування, затвердженого 15.11.2025 в.о.командира військової частини НОМЕР_1 , зокрема, встановлено, що неправомірні дії військовослужбовця та причинний зв`язок між діями військовослужбовця та подіями, що трапились полягає у тому, що колишній командир відділення управління командира батальйону – начальник радіостанції взводу зв`язку розформованої військової частини НОМЕР_2 старший сержант ОСОБА_1 , під час тимчасового виконання обов`язків за посадою командира взводу зв`язку розформованої військової частини НОМЕР_2 , через власну недисциплінованість, нехтування Статутами Збройних Сил України та у зв`язку з неналежним виконанням своїх службових обов`язків військової служби, маючи реальну можливість виконувати покладені на нього обов`язки за військовою посадою належним чином, тобто діяти як того вимагають інтереси військової служби, в порушення вимог абзаців 2, З, 5, 8 статті 11, статей 16, 49, 58, абзаців 5, 9, 11, 13 статті 59, абзацу 5 статті 120 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №548-ХІУ; статті 1, абзаців 1, 2, 6 статті 4, статті 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV, абзацу 3 пункту 1-1 постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 №168, абзацу 14 пункту 2 розділу XXXIV "Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану" Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, подав командиру розформованої військової частини НОМЕР_2 рапорти від 04.02.2024 вхідний №1489/713, від 05.03.2024 вхідний №1489/1757 з необґрунтованим проханням виплатити військовослужбовцям взводу зв`язку розформованої військової частини НОМЕР_2 додаткову винагороду (50000 грн), згідно яких командиром розформованої військової частини НОМЕР_2 видано накази від 05.02.2024 №98-АГД та від 05.03.2024 №65 за відсутності правових підстав для виплати додаткової винагороди, передбаченої вищевказаними нормативними актами, що призвело до неправомірної та безпідставної виплати військовослужбовцям розформованої військової частини НОМЕР_2 додаткової винагороди всього на загальну суму 11400218,95 грн.

Зазначено, що згідно з проведеного розрахунку, сума прямої дійсної шкоди, завданої державі, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 складає 182473,36 грн.

16.11.2025 командиром Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) винесено наказ «Про результати службового розслідування» №716-ОД, згідно з п.7 якого за неналежне виконанням своїх службових обов`язків військової служби, порушення вимог абз.2, 3, 5, 8 ст.11, ст.ст.16, 49, 58, абз.5, 9, 11, 13 ст.59, абз.5 ст.120 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548- XIV; ст.1, абз.1, 2, 6 ст.4, ст.6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV, абз.3 п.1-1 постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 №168, абз.14 п.2 розділу XXXІV "Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану" Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, що виразилось у поданні командиру розформованої військової частини НОМЕР_2 рапортів від 04.02.2024 вх.№1489/713, від 05.03.2024 вх.№1489/1757 з необґрунтованим проханням виплатити військовослужбовцям взводу зв`язку розформованої військової частини НОМЕР_2 додаткову винагороду (50000 грн), згідно яких командиром розформованої військової частини НОМЕР_2 видано накази від 05.02.2024 №98- АГД та від 05.03.2024 №65 за відсутності правових підстав для виплати додаткової винагороди, передбаченої вищевказаними нормативними актами, що призвело до неправомірної та безпідставної виплати військовослужбовцям розформованої військової частини НОМЕР_2 додаткової винагороди (50000 грн) всього на загальну суму 11400218,95 грн, на командира взводу зв`язку 1 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 старшого сержанта ОСОБА_1 , у відповідності до п."б" ст.48, ст.ст.55, 86, 87 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, вирішено накласти дисциплінарне стягнення – догана.

Відповідно до п.14 цього наказу вирішено за результатами службового розслідування та виявленими у службовому розслідуванні в діях військових посадових осіб військової частини НОМЕР_2 , яку розформовано 30.07.2025, протиправної поведінки у зв`язку із неналежним виконанням обов`язків військової служби та своїх службових обов`язків, наявністю нанесеної шкоди державі у розмірі 11400218,95 грн. та наявністю причинного зв`язку між протиправною поведінкою військових посадових осіб військової частини НОМЕР_2 , яку розформовано 30.07.2025, і завданою шкодою, виявленою за результатами проведеного службового розслідування, а також встановленням у їх діяннях вини, у відповідності до вимог статей 2, 3, 4, 6, 8, 10 та 13 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі", притягнути, зокрема, командира взводу зв`язку 1 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 старшого сержанта ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винних осіб в розмірі до 20 відсотків їх місячного грошового забезпечення.

Відповідно до п.15.7 наказу від 16.11.2025 №716-ОД начальнику фінансово-економічної служби-головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_1 стягнути з командира взводу зв`язку 1 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 старшого сержанта ОСОБА_1 пряму дійсну шкоду, завдану державі, у сумі 182473,36 грн, шляхом щомісячного утримання 20% від суми грошового забезпечення до повного утримання суми завданої шкоди.

Вважаючи протиправними пункти 7, 14 та 15.7 вказаного наказу, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Згідно з ст.17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Відповідно до ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів визнано обов`язком громадянина України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні” у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану” в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, дія якого в подальшому була неодноразово продовжена та наразі триває.

Воєнний стан в розумінні положень ст.1 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” від 12.05.2015 №389-VIII - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Окрім того, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 “Про загальну мобілізацію” постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з ч.4 ст.2 Закону №2232-ХІІ порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначено Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут). Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.

Відповідно до вимог статей 1, 2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Статтею 4 Дисциплінарного статуту передбачено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначаються Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, який затверджений Законом України від 24.03.1999 №548 (далі - Статут).

Статтею 11 Статуту визначаються загальні обов`язки військовослужбовців. Так, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Відповідно до статті 16 Статуту кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

За змістом статей 28-30 Статуту єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в: наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

За своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців.

Начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.

Згідно зі ст.26 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України “Про оборону України”, дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначено Законом України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 №160-IX.

За визначенням, наведеним в п.4 ст.1 Закону №160-ІХ матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.

Частиною 1 ст.3 Закону №160-ІХ передбачено, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону №160-ІХ умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.6 Закону №160 особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі: виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій.

Відповідно до ст.8 Закону №160-ІХ посадові (службові) особи зобов`язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів.

У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.

Щодо шкоди, завданої командиром (начальником), розслідування призначається письмовим наказом старшого за службовим становищем командира (начальника).

Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць.

Розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом.

Порядок проведення службового розслідування визначається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, правоохоронними органами спеціального призначення, Службою зовнішньої розвідки України, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України та Державним бюро розслідувань.

За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності.

Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.

Наказ доводиться до винної особи під підпис.

У разі якщо шкоду завдано кількома особами, у наказі командира (начальника) визначаються суми, що підлягають стягненню окремо з кожної особи, з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин завдання ними шкоди.

За правилами ст.10 Закону №160-ІХ відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.

Відшкодування шкоди, завданої командиром (начальником), здійснюється на підставі наказу старшого за службовим становищем командира (начальника).

В силу вимог ч.3 ст.5 Дисциплінарного статуту стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".

Відповідно до ч.1 ст.45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Згідно зі ст.48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

Відповідно до ст.83-87 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.

Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначено Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371 (далі - Порядок № 608).

Згідно з абз.4 п.2 розділу I Порядку №608 службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Пунктом 3 розділу ІІ Порядку №608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).

Пунктами 1, 3 розділу ІІІ Порядку №608 установлено, що рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).

Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.

Згідно з пунктами 8, 9 розділу ІІІ Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об`єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування.

Посадові (службові) особи Збройних Сил зобов`язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов`язків.

Відповідно до положень пунктів 13-14 розділу ІІІ Порядку №608 службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць.

Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців.

До строку службового розслідування не зараховується час перебування військовослужбовця, стосовно якого проводиться розслідування, у відпустці, на лікуванні або час відсутності з інших документально підтверджених поважних причин. Перенесення строків проведення службового розслідування здійснюється за відповідним наказом посадової особи, яка призначила службове розслідування.

Відповідно до пунктів 1, 3 розділу ІV Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.

У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.

Військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.

За змістом п.1 розділу V Порядку №608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування.

В описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв`язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.

У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.

Згідно з вимогами п.6 розділу V Порядку №608 після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування.

До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.

Пунктом 1 розділу VІ Порядку №608 визначено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.

Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до вимог п.2 розділу VІ Порядку №608 дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення.

Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник). У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.

Згідно з вимогами п.3 розділу VІ Порядку №608, якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк.

Відповідно до розділу VІІІ Порядку №608 у разі виявлення факту завдання шкоди державі командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає службове розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.

Під час проведення такого службового розслідування додатково необхідно з`ясувати: наявність шкоди; протиправну поведінку особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; ступінь нанесення матеріальної шкоди (пошкодження, псування або втрата військового майна); умисність чи необережність дій (бездіяльність) винної особи та обставини, за яких заподіяно шкоду. До матеріалів службового розслідування долучається довідка про вартісну оцінку заподіяної шкоди за підписом начальника відповідної служби та фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини.

Системний аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що передумовою для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є, зокрема проведення службового розслідування з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. Таке службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння). Результати службового розслідування фіксуються у акті службового розслідування, в якому і мають бути відображені усі зазначені вище складові, надана належна оцінка усім обставинам, встановленим під час проведення такого службового розслідування з урахуванням пояснень особи, відносно якої воно проведено, та, відповідно, має міститися висновок з урахуванням усіх обставин, встановлених під час проведення службового розслідування.

Судом встановлено, що 17.09.2025 начальник групи з`ясування обставин, причин та умов вчинення правопорушень військової частини НОМЕР_1 старший лейтенант ОСОБА_2 подав командуванню Військової частини НОМЕР_1 доповідну записку вх.№1488/26/4838-в згідно з якою військовими посадовими особами розформованої військової частини НОМЕР_2 , в т.ч. ОСОБА_1 , вчинено дії, внаслідок яких 139 військовослужбовцям розформованої військової частини НОМЕР_2 неправомірно та безпідставно виплачено додаткову винагороду, передбачену абз.3 п.1-1 постанови КМУ від 28.02.2025 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії військового стану" та абз.14 п.2 розділу XXXIV "Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану" Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, всього на загальну суму 11449468,94 грн.

У зв`язку з цим, з метою уточнення причин та умов, що сприяли порушенню військової дисципліни, невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, а також встановлення ступеня вини вказаних посадових осіб військової частини НОМЕР_2 наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 17.09.2025 №733-АГД призначено службове розслідування.

Так, проведеним в ході службового розслідування дослідженням документів та бойових наказів (розпоряджень) командира розформованої військової частини НОМЕР_2 , які стати підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі 50000 грн, встановлено, що у розформованій військовій частині НОМЕР_2 зазначена винагорода нараховувалася особам, які за штатом та призначенням відповідно до бойових порядків не належать до командування або штабу оперативного рівня.

Зокрема, зазначена винагорода у розмірі 50000 грн нараховувалась та виплачувалась військовослужбовцям, що входили до складу командування, штабу, групи персоналу штабу, групи розвідки штабу, групи планування штабу, групи логістики штабу, логістики, групи зв`язку та інформаційних систем штабу, групи цивільно-військового співробітництва штабу, групи сил підтримки, командного пункту штабу, служби охорони державної таємниці, 1 стрілецької роти, 2 стрілецької роти, 3 стрілецької роти, роти вогневої підтримки, гранатометного відділення, механізованої роти, протитанкового відділення та зенітно артилерійського відділення, мінометної батареї, розвідувальному взводу, взводу зв`язку, взводу матеріальнотехнічного забезпечення, контрольно-технічного пункту, військовослужбовцям служб стрілецького батальйону, відділення снайперів, відділення управління командира батальйону, відділення управління штабу батальйону, відділення зв`язку та лінійно-кабельної групи.

Зазначено, що відповідно до бойових розпоряджень командира розформованої військової частини НОМЕР_2 , з формулюванням завдань щодо оперативного бойового управління підрозділами (частинами), щомісяця протягом січня 2024 року - грудня 2024 року включно, тимчасово визначався особовий склад, та включався до складу командування або штабу (основного, тилового, передового командних пунктів) батальйону. В подальшому відповідно до рапортів командирів вищезазначених підрозділів особовий склад включався до наказів на виплату винагороди в сумі 50000 грн.

За сукупністю досліджених в ході службового розслідування бойових наказів та розпоряджень командира розформованої військової частини НОМЕР_2 встановлено, що особовий склад вищевказаних підрозділів військової частини НОМЕР_2 фактично не виконував бойових завдань з оперативного (бойового) управління військовими частинами та підрозділами (крім штатних підрозділів цієї ж військової частини), що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони до батальйону включно.

Матеріали службового розслідування свідчать, що позивач звертався до командира Військової частини НОМЕР_2 з рапортами від 04.02.2024 №713/1489 та від 05.03.2024 №1757/1489 про виплату військовослужбовцям взводу додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2025 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії військового стану", а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , за січень-лютий 2024 року.

У своїх поясненнях, наданих в ході службової перевірки, ОСОБА_1 повідомив, що підставою для написання цих рапортів було виконання, зазначеним у вказаних рапортах, особовим складом бойових (спеціальних) завдань у складі штабу військової частини НОМЕР_2 (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснював оперативне (бойове) управління підрозділами, у відповідності до вимог ДОКТРИНИ "Пункти управління (командні пункти) та організація управління на них", що вели воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною першого ешелону оборони до батальйону включно (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах), згідно бойових наказів та бойових розпоряджень, а саме: бойовий наказ військової частини НОМЕР_2 від 09.01.2024 №4дск, попереднє бойове розпорядження військової частини НОМЕР_2 від 25.02.2024 №322дск.

Суд враховує, що за правилами ч.1 ст.9 Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XІІ (далі - №2011-XІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів

Відповідно до ч.2-3 ст.9 Закону № 2011 до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до ч.4 ст.9 Закону № 2011 грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначено Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260).

Згідно з п. 16 розділу І Порядку №260 передбачено, що виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

З метою виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 “Про введення воєнного стану в Україні” та № 69 “Про загальну мобілізацію” Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” (далі - постанова №168).

Відповідно до п.1-1 постанови №168 (в редакції, чинній на час виплати спірної винагороди) установлено, що на період воєнного стану військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань відповідно до умов, визначених Міністерством оборони.

У роз`ясненні Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 14.11.2023 № 220/13/7643 деталізовано, що така винагорода може бути призначена лише за дотримання трьох умов:

залучення військовослужбовця до складу органу військового управління, а військовослужбовців, які обіймають (тимчасово виконують) посади, визначені штатом у складі командування і штабу військової частини (зведеного підрозділу) – до оперативного (бойового) управління підпорядкованими підрозділами на командному пункті військової частини;

наявність факту здійснення цим органом оперативного бойового управління підрозділами на передовій;

виконання безпосередньо бойових або спеціальних завдань у складі органу військового управління.

Згідно вимог статті 1 Закону України «Про оборону України», органи військового управління - Міністерство оборони України, інші центральні органи виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, Генеральний штаб Збройних Сил України, інші штаби, командування, управління, постійні чи тимчасово утворені органи у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, призначені для виконання функцій з управління, в межах їх компетенції, військами (силами), з`єднаннями, військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями, які належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади, а також територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до положень Бойового статуту Механізованих і Танкових військ Сухопутних військ Збройних Сил України (частина ІІ, батальйон, рота), затвердженого наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 30.12.2016 №605) (https://sprotyvg7.com.ua/wp-content/uploads/2022/11/2_СБП-3-010204.5657-БОЙСТАТУТ-МТВ-Ч-ІІ.pdf), організаційно-технічну основу управління складає система управління – сукупність функціонально і структурно пов`язаних між собою органів управління (командирів), ПУ і засобів управління.

Система управління повинна мати високу бойову готовність, забезпечувати ефективне управління штатними і доданими підрозділами, можливість централізоване і децентралізоване управління, бути надійно захищеною від вогневого та інформаційного впливу противника.

Орган управління – це організаційно-штатний колектив, який складається із посадових осіб, що наділені певними правами і обов`язками з управління підпорядкованими підрозділами. У батальйоні орган управління включає заступників командира та штаб, у роті – заступників командира.

Командир батальйону (роти) очолює орган управління і керує підрозділами особисто та через своїх заступників і штаб. Він зобов`язаний завжди знати положення, характер дій і стан підпорядкованих підрозділів. У вирішальні моменти бою (дій) командир батальйону (роти) повинен перебувати на найважливішому напрямку і вчасно впливати на хід виконання завдання силами та засобами, які є в його розпорядженні.

Основою органу управління батальйону є штаб. Організатором роботи штабу є начальник штабу, він особисто відповідає за виконання всіх покладених на штаб завдань.

Пункт управління – це спеціально обладнане та оснащене технічними засобами місце, з якого здійснюється управління підрозділами під час підготовки бою (дій) та у ході його ведення.

В батальйоні (роті) створюється ксП (Командноспостережний пункт). Командно-спостережний пункт повинен бути мобільним, мати надійний зв`язок і забезпечувати безперервне управління підрозділами в будь-якій обстановці на місці та під час руху. Він розгортається в місцях, які забезпечують найкраще спостереження за місцевістю, противником, діями своїх підрозділів і сусідів, при цьому повинні враховуватися захисні і маскувальні властивості місцевості, положення і характер імовірних дій противника, особливості застосування своїх підрозділів і сусідів. Як правило, ксП розташовується на напрямку зосередження основних зусиль, але осторонь від об`єктів, по яких противник може нанести вогневе ураження. В батальйоні (роті) передбачається декілька місць розгортаня ксП.

Системний аналіз вказаних норм свідчить, що розформована Військова частини НОМЕР_2 на період спірних правовідносин не здійснювала управління військовими частинами, а отже відповідно не мала статусу органу військового управління. При цьому, для окремого батальйону у статусі військової частини передбачено Командноспостережний пункт, а не Основний командний пункт управління. Окрім цього, в батальйоні передбачено орган управління, а не орган військового управління, суть термінів яких за своєю правовою природою містить різні функціональні та службові обов`язки із управління.

Водночас, твердження представника позивача, що Військова частина НОМЕР_2 , не зважаючи на свою ротну організаційно-штатну структуру, задля здійснення управління військами утворювала основний командний пункт управління судом оцінюються критично та відхиляються як безпідставні. Так, позивач в обґрунтування своєї позиції посилається на Бойовий статут Механізованих і Танкових військ Сухопутних військ Збройних Сил України (частина І, бригада), затвердженого наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 09.03.2021 №152. Натомість військова частина НОМЕР_2 є НОМЕР_4 окремим батальйоном територіальної оборони, а отже не може керуватися у своїй службовій діяльності керівними документами Збройних Сил України, які належать до функцій бригади.

З огляду на відсутність у Військовій частині НОМЕР_2 (як в окремому батальйоні) Основного командного пункту, який не передбачено керівними документами Збройних Сил України, а також беручи до уваги, що окремий батальйон не є органом військового управління, то у позивача були відсутні правові підстави подавати рапорти про нарахування і виплату військовослужбовцям такого окремого батальйону додаткової винагороди на період воєнного стану у розмірі 50000 грн.

Стороною позивача суду не надано та в матеріалах справи відсутні докази (бойові накази, рапорти на виконання бойових (спеціальних) завдань, а також журнали бойових дій), які б підтверджували участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах), як того вимагає п.1-1 постанови №168.

Також в матеріалах справи відсутні будь-які докази тієї обставини, що військовослужбовці, які зазначені позивачем у рапорті, виконували бойові (спеціальні) завдання у складі штабу військової частини НОМЕР_2 у підпорядкуванні військової частини НОМЕР_5 у складі тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_1 » оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » оперативностратегічного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » Сил оборони держав, який здійснював, оперативне (бойове) управління підрозділами військової частини НОМЕР_2 , що ведуть, воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони до батальйону включно, як про це зазначається в рапортах позивача.

Як свідчить зміст акту службового розслідування, відповідно до проведеного розрахунку, сума прямої дійсної шкоди, завданої державі внаслідок таких дій ОСОБА_1 складає 182473,36 грн

У зв`язку з встановленим в ході службового розслідування, 16.11.2025 командиром Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) винесено наказ «Про результати службового розслідування» №716-ОД, згідно з п.7 якого на командира взводу зв`язку 1 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 старшого сержанта ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення – догана, згідно з п.14 – притягнуто до матеріальної відповідальності шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винних осіб в розмірі до 20 відсотків їх місячного грошового забезпечення.

Зважаючи на ту обставину, що факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку, зафіксований в акті службового розслідування (подання рапортів про нарахування і виплату військовослужбовцям Військової частини НОМЕР_2 додаткової винагороди у розмірі 50000 грн за відсутності правових підстав) знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду, відповідачем дотримано встановлену процедуру проведення службового розслідування, враховано характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби, а також професійні та особисті якості, попередню поведінку позивача та можливість подальшого проходження військової служби, суд вважає, що спірні пункти наказу відповідають критеріям правомірності, а отже не підлягають скасуванню.

При цьому, доводи представника позивача про порушення строку призначення службового розслідування, оскільки таке повинне було розпочатися протягом 3-х днів з моменту подання рапорту начальника служби-головного бухгалтера фінансово-економічної діяльності військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_14 №1789/р від 21.08.2025, суд відхиляє як необґрунтовані, позаяк підставою для призначення службового розслідування в даному випадку стала Доповідна записка начальника групи з`ясування обставин, причин та умов вчинення правопорушень військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_2 від 17.09.2025, прийнята за результатами службової перевірки. Натомість рапорт майора ОСОБА_14 від 21.08.2025 не містить конкретної суми завданої державі прямої шкоди, конкретних осіб, які вчинили правопорушення та став підставою для призначення службової перевірки відповідно до резолюції командира Військової частини НОМЕР_1 (не службового розслідування).

Так, відповідно до визначень, наведених у п.2 розділу І Порядку №608 службова перевірка - комплекс заходів, які здійснюються відповідно до цього Порядку, з метою перевірки інформації про вчинення правопорушення, з`ясування наявності підстав для призначення службового розслідування, обставин порушення виконавської дисципліни, встановлення осіб, які вчинили правопорушення; службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Твердження позивача, що позивача не було повідомлено про проведення службового розслідування щодо нього, а отже він був позбавлений усіх прав, передбачених п.3 розділу IV Порядку №608, суд також не бере до уваги, оскільки такі суперечать фактичним обставинам справи. Матеріали справи свідчать, що 24.09.2025 позивач надавав письмові пояснення в ході проведення службової перевірки, яка проводилася з цього ж питання, та які були долучені до матеріалів службового розслідування. На бланку отримання пояснень позивач поставив підпис під твердженням «клопотань, заяв та пропозицій щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності осіб, які проводять службове розслідування не маю».

При цьому, суд зауважує, що в силу вимог положень розділу ІV Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані:

дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення;

виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника;

розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.

Водночас, військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, члені своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником).

Жодних доказів звернення позивача до командування Військової частини НОМЕР_1 з заявами про ознайомлення з результатами проведення службової перевірки, в ході якої у нього відбиралися пояснення, з клопотанням про долучення додаткових пояснень, документів та/або пропозицій позивач суду не надав та в матеріалах справи відсутні. Поряд з цим, обов`язку ознайомлювати під підпис осіб, стосовно яких проводиться службове розслідування з наказом про початок проведення службового розслідування та актом про результати службового розслідування положення Порядку №608 не містить.

Щодо посилань представника позивача, що Військова частина НОМЕР_1 як розпорядник коштів вищого рівня несе відповідальність за правильність нарахування і своєчасність виплати грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 , яка перебуває на її фінансовому забезпечення, суд зазначає, що вказане твердження жодним чином не спростовує обставин, встановлених в ході службового розслідування, та не пояснює вчинених позивачем дій щодо подання рапортів про нарахування і виплату військовослужбовцям Військової частини НОМЕР_2 додаткової винагороди у розмірі 50000 грн.

При цьому, суд зауважує, що відповідно до п.9, п.10 пункту 9 розділу XXXІV Порядку №260 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

Згідно з п.1.4 розділу 1 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.01.2024 №40, персональну відповідальність за зміст, якість підготовки та оформлення на належному рівні документів, їх відповідність законодавству України рівною мірою несуть посадові особи, які їх відпрацьовують, погоджують та візують відповідно до компетенції.

Матеріали справи свідчать, що нарахування додаткової винагороди військовослужбовцям Військової частини НОМЕР_2 , яку розформовано 30.07.2025, здійснювалося саме на підставі наказів командира Військової частини НОМЕР_2 , як окремого батальйону, а не на підставі наказів командира Військової частини НОМЕР_1 , як окремої бригади. Посадові особи Військової частини НОМЕР_1 не підписували та не погоджували такі накази.

Більше того, відповідно до Положення про об`єднане фінансове господарство військової частини НОМЕР_1 та військових частин НОМЕР_2 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , що зараховані на фінансове забезпечення, затвердженого наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.08.2022 №199-АГД, командиру Військової частини НОМЕР_2 , що зарахована на фінансове забезпечення до Військової частини НОМЕР_1 , зокрема, визначено керувати фінансовогосподарською діяльністю своєї частини, забезпечити законне, цільове та ефективне використання коштів та матеріальних цінностей в суворій відповідності з чинним законодавством. А отже доводи представника позивача в цій частині також відхиляються судом.

В силу вимог ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на встановлені обставини справи в їх сукупності суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті пунктів 7, 14, та 15.7 наказу від 16.11.2025 № 716-ОД «Про результати службового розслідування» діяв в порядку та у спосіб, що визначені чинним законодавством, в межах наданих повноважень, обґрунтовано і правомірно. В той час як порушення прав позивача, про захист яких він просив в судовому порядку, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

За таких обставин, у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Підстави для застосування положень ст. 139 КАС України у суду відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування пунктів наказу - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 19 березня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_12 )

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_13 )

Суддя Д.П. Зозуля