Рішення від 19 березня 2026 р. у справі №380/16846/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/16846/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідач – 1), ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) (далі також – ІНФОРМАЦІЯ_5 , відповідач – 2), військової частини НОМЕР_1 (далі також – відповідач – 3), в якій, з урахування м заяви про зміну предмету позову за вх. № 75753 від 22.09.2025 та за вх. №77515 від 26.09.2025), просить суд:

- визнати дії ІНФОРМАЦІЯ_4 та ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час проведення загальної мобілізації протиправними;

- визнати протиправним та скасувати п. 17 наказу від 02.08.2025 № 219 командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) про зарахування ОСОБА_1 з 02.08.2025 в списки особового складу частини на всі види забезпечення, та на котлове забезпечення, зі сніданку, 03 серпня 2025 року, призначити на посади курсантів та вважати таким, що 02 серпня 2025 року справи та посаду прийняли та приступили до виконання, службових обов`язків за посадою;

- визнати протиправними дії військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_6 під час проведення 01.08.2025 медичного огляду ОСОБА_1 ;

- визнати протиправною та скасувати постанову військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_6 , оформлену довідкою військово-лікарської комісії № 2025-0801-1940-2518-0 від 01.08.2025 про придатність ОСОБА_1 до військової служби за мобілізацією.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що позивач з 02.09.2013 по теперішній час працює на посаді викладача фізики за основним місцем роботи (повна ставка) у Державному навчальному закладі «Львівському вищому професійному училищі харчових технологій. Позивач перебував на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 (Рогатин) та регулярно подавав документи про надання відстрочки, з підстав передбачених п. 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», які заносилися до військово-облікових даних ОСОБА_1 в Єдиному державному реєстрі військовозобов`язаних (реєстр «Оберіг») та інформація про відстрочку відображалася в «Резерв+». В другій половині серпня 2024 року (точного часу не пригадує) позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 (Рогатин) із заявою про відстрочку на підставі п. 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яку було задоволено. Відтак, на позивача на час призову його на військову службу розповсюджувався відповідний імунітет від такого призову, передбачений п. 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тобто на один рік. 01.08.2025 позивача примусово «бусифіковано» працівниками ІНФОРМАЦІЯ_7 та одразу скеровано для проходження ВЛК. Такі дії вважає незаконними, оскільки у позивача була відстрочка з підстав: п. 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну військову службу та мобілізацію». Крім цього, 07.09.2025 представником позивача адвокатом Снігур Г.М. на адвокатський запит № 426 від 11.08.2025 отримано витяг із наказу від 02.08.2025 № 219 командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) про зарахування ОСОБА_1 з 02.08.2025 в списки особового складу частини на всі види забезпечення, а на котлове забезпечення, зі сніданку, 03.08.2025, призначення на посади курсантів та вважати таким, що 02.08.2025 справи та посаду прийняли та приступили до виконання службових обов`язків за посадою. Позивач стверджує, що регулярно подавав документи про надання відстрочки, з підстав передбачених п. 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», які заносилися до військово-облікових даних ОСОБА_1 в Єдиному державному реєстрі військовозобов`язаних (реєстр «Оберіг») та інформація про відстрочку відображалася в «Резерв+», що підтверджується листом ІНФОРМАЦІЯ_5 від 16.09.2025 № 4/4942. Таким чином, на момент протиправної мобілізації у позивача ОСОБА_1 діяла відстрочка згідно вимог п. 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». У зв`язку з цим витяг з наказу від 02.08.2025 № 219 командира військової частини НОМЕР_1 , підлягає скасуванню як такий, що виданий за результатами протиправних дій відповідачів за відсутністю правових підстав, тобто з порушенням п. 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Крім цього, позивач зазначає, що висновок ВЛК про придатність позивача до військової служби винесений з порушенням гл. 6 розділу ІІ Положення № 402, зокрема порушено вимоги абз. 1 п. 6.1. гл. 6 розділу ІІ Положення № 402. Згідно вимог вище наведеної норми направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, штатних ВЛК, керівниками ТЦК та СП, начальниками (керівниками) закладів охорони здоров`я за місцем лікування, органів військового управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, органами прокуратури, слідчим, судом у порядку та з метою, визначеними цим Положенням. Направлення керівника ІНФОРМАЦІЯ_6 на медичний огляд позивача – відсутнє, чим порушено вимогу п. 6.6. гл. 6 розділу ІІ Положення № 402. Тобто, військовослужбовці оглядаються ВЛК у закладах охорони здоров`я (установах) за територіальним принципом або за місцем лікування, навчання, перебування у відрядженні, за місцем проведення відпустки. Також порушено вимоги абз. абз. 1, 2 п. 6.8. гл. 6 розділу ІІ Положення № 402. Відповідно до абз. абз. 1, 2 п. 6.8. гл. 6 розділу ІІ Положення № 402 на осіб, які проходять медичний огляд амбулаторно, заводиться Картка обстеження та медичного огляду, при стаціонарному огляді - медична карта стаціонарного хворого. Огляд військовослужбовців обов`язково проводиться хірургом, терапевтом, невропатологом, офтальмологом, оториноларингологом (військовослужбовців - жінок гінекологом), а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей. Обов`язково виконуються загальні аналізи крові та сечі, ЕКГ-дослідження, рентгенологічне обстеження органів грудної клітки. Потребу в додатковому обстеженні визначають лікарі за медичними показаннями. Картки обстеження та медичного огляду ОСОБА_1 не заводилася, а обстеження та дослідження до картки не заносилося. З аналізу п. 6.8. гл. 6 розділу ІІ Положення № 402 слідує, що комісія приймає рішення про придатність ОСОБА_1 за результатом медичного огляду та дослідження, які занесені до картки обстеження та медичного огляду. Таким чином, медичні дослідження ОСОБА_1 не проводились, а отже і не брались до уваги ВЛК при прийнятті 01.08.2025 року рішення про придатність позивача до військової служби за мобілізацією. Згідно абз. 3 п. 6.8 гл. 6 розділу ІІ Положення № 402 під час проходження медичного огляду військовослужбовець зобов`язаний надавати медичні документи щодо стану свого здоров`я. Дані, вказані в наданих військовослужбовцем медичних документах, враховуються лікарями під час формування постанов ВЛК. Позивач усно повідомив, що перехворів на енцефаліт та систематично проходить медикаментозний курс лікування з метою мінімізувати негативні наслідки перенесеного захворювання. Крім того, ОСОБА_1 був позбавлений можливості надати медичні документи, оскільки 01.08.2025 був затриманий працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 , доправлений до приміщення ТЦК за адресою АДРЕСА_1 , де позивачу вручили довідку ВЛК відповідно до якої придатний до військової служби і вказали, що має поставити підпис про ознайомлення з постановою ВЛК. Крім того, у довідці ВЛК № 2025-0801-1940-2518-0 від 01.08.2025 відсутня стаття графи ІІ розкладу хвороб, на підставі якої позивач визнаний таким, що придатний до військової служби за мобілізацією. Також позивач зазначає, що обраний ним спосіб захисту має бути спрямований на відновлення його порушених прав, тому з метою захисту своїх прав звернувся до суду.

Ухвалою суду від 25.08.2025 було залишено позовну заяву без руху.

29.08.2025 позивачем подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою від 01.09.2025 суддя відкрила провадження в адміністративній справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.

22.09.2025 від представника позивача надійшла заява про зміну предмету позову (вх. №75753), в якій просить суд визнати протиправним та скасувати п. 17 наказу від 02.08.2025 № 219 командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) про зарахування ОСОБА_1 з 02.08.2025 в списки особового складу частини на всі види забезпечення, а на котлове забезпечення - зі сніданку, 03.08.2025, призначення на посади курсантів та вважати таким, що 02.08.2025 справи та посаду прийняли та приступили до виконання, службових обов`язків за посадою.

23.09.2025 від представника позивача також надійшла заява (вх. №75819) про залучення до участі у справі військову частину НОМЕР_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 у якості співвідповідача.

25.09.2025 від відповідача – 2 за вх. №76998 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача пояснив, що у зв`язку з призовом 02.08.2025 на військову службу по мобілізації ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , позивач взятий на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_4 . 4-ий відділ ІНФОРМАЦІЯ_5 в процедурі мобілізації позивача не брав участі та міг брати в силу відсутності підстав та відповідного нормативного регулювання. Що стосується наявності чи відсутності оформленої відстрочки, то у зв`язку із постановкою позивача на військовий облік в ІНФОРМАЦІЯ_6 , доступу в ІНФОРМАЦІЯ_8 до облікової інформації в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів стосовно позивача немає. Виходячи із наданої на адвокатські запити відповіді, то відповідно журналів вхідної кореспонденції, заяви ОСОБА_1 про надання відстрочки не надходили та не реєструвалися. Також представник відповідача-2 звернув увагу, що в разі оформлення відстрочки від призову на військову службу через систему «Резерв+», така відстрочка надається автоматично без участі посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_4 . Також у разі автоматичного продовження такої відстрочки, то така відповідно продовжується також без участі уповноважених посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_4 . Таким чином вимоги до ІНФОРМАЦІЯ_8 щодо визнання протиправними дій щодо призову позивача на військову службу по мобілізації є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Окрім цього після мобілізації позивача виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII та Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008. Визнання дій ТЦК протиправними не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача. З урахування наведеного, представник відповідача-2 із позовними вимогами не погоджується, вважає їх необґрунтованим та безпідставним, доводи, наведені в позовній заяви надуманими та такими, що не можуть слугувати підставою для висновку про протиправність дій суб`єкта владних повноважень, відповідального за процес мобілізації в умовах воєнного стану. Просив суд відмовити у задоволенні позову.

26.09.2025 від представника позивача надійшла заява про зміну предмету позову (вх. №77515), в якій просив суд визнати протиправними дії військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_6 під час проведення 01.08.2025 медичного огляду ОСОБА_1 ; визнати протиправною та скасувати постанову військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_6 , оформлену довідкою військово-лікарської комісії № 2025-0801-1940-2518-0 від 01.08.2025 про придатність ОСОБА_1 до військової служби за мобілізацією.

26.09.2025 від позивача за вх. №77530 надійшли додаткові пояснення, в яких представник позивача пояснив, що основною підставою віднесення позивача ОСОБА_1 до категорії осіб, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації є: одночасно з проведенням медичного огляду проведення з дотриманням вимог Інструкції № 272 професійно - психологічного відбору. Чого суб`єктом владних повноважень ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) не було зроблено. Відповідно до ст. 19 Конституції України, ч. 8 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» та п. 11 Положення № 11 ІНФОРМАЦІЯ_4 є органом військового управління (суб`єктом владних повноважень), що відповідно до покладених на них обов`язків забезпечують проведення професійно - психологічний відбір.

26.09.2025 від позивача за вх. №77541 надійшли додаткові пояснення, в яких представник позивача пояснив, що позивач згідно вимог п. 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, про що внесено запис до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів («Резерв+»). Внесення даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів здійснюється ТЦК та СП. Таким чином, збирання відомостей здійснюється органами ведення Реєстру на підставі відомостей, що подаються органу ведення Реєстру особисто призовниками, військовозобов`язаними та резервістами, органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, закладами освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, ТЦК та СП, військовими частинами. Внесення даних, їх виправлення у реєстрі, а також включення до Реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, здійснюється за результатами розгляду їхньої мотивованої заяви із зазначенням підстав, передбачених законодавством, яка подається до органів ведення Реєстру. Пунктом 56 постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» за наявності технічної можливості відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період може оформлятися та надаватися автоматично у разі створення запиту на її оформлення військовозобов`язаним через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз (банків) даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

Ухвалою суду від 30.09.2025 залучено до участі у справі як співвідповідача військову частину НОМЕР_1 . Прийнято до розгляду заяви про зміну предмету позову (вх. №75753 від 22.09.2025, вх. №77515 від 26.09.2025).

16.10.2025 від відповідача – 3 за вх. №82787 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача пояснив, що солдат ОСОБА_1 , який був призваний на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.08.2025 №219 з 02.08.2025 зарахований в списки особового складу військової частини НОМЕР_1 і призначений на посаду курсанта. Враховуючи наведене, солдат ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних Сил України, призваним під час мобілізації, на нього розповсюджується законодавство про проходження військової служби та він повинен виконувати обов`язки військової служби. Командиром військової частини НОМЕР_1 не вчинялись жодні протиправні дії відносно позивача при прийнятті наказу про зарахування його до списків особового складу військової частини. Також слід зазначити, що ОСОБА_1 не позбавлений можливості у встановленому порядку звернутись до командування військової частини з рапортом про звільнення з військової служби на підставах, передбачених Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу». В разі відмови в такому звільненні він набуде права на судовий захист. З таким рапортом ОСОБА_1 до командування військової частини НОМЕР_1 не звертався. Позивач у позові просить також суд скасувати постанову ВЛК про його придатність до військової служби. Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Водночас, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. На підставі вищенаведеного, представник відповідача просить суд в задоволені позову, відмовити повністю.

21.10.2025 від позивача за вх. №83959 надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача пояснив, що ОСОБА_1 на підставі п. 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мав право на відстрочку та інформація про відстрочку відображалася у «Резерв+». Відповідач у відзиві від 15.10.2025 покликається на п. 3 ст. 24, п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» та п. п. 56, 242 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560. Ці норми права регламентують порядок звільнення військовослужбовця з військової служби і не мають жодного відношення до предмету спору, тому посилання позивача на ці норми права є безпідставне та необґрунтоване. Відповідач покликається на ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України. Позивачу не зрозуміле покликання на ці норми права, оскільки вони не мають жодного відношення до предмета спору. Відповідач Військова частина НОМЕР_1 у відзиві на позовну заяву від 15.10.2025 покликається на постанову Верховного Суду від 05.02.2025 в справі № 160/2592/23. Таке твердження є необґрунтоване, тому, на думку представника позивача, слід критично оцінювати доводи відповідача про те, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу за мобілізацією є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинить відновлення попереднього становища позивача, з посиланням на висновки Верховного Суду які викладені у постанові від 05.02.2025 в справі № 160/2592/23. Справа № 160/2592/23 на яку посилається військова частина НОМЕР_1 не є зразковою (ст. 290 КАС України) чи типовою (ст. 291 КАС України). Основний акцент у справі № 160/2592/23 був на тому, що позивач - військовослужбовець не проходив ВЛК, у вищезазначеній справі позивач оскаржував не акт індивідуальної дії (наказ начальника районного ТЦК та СП про мобілізацію позивача), а дії щодо порушення, допущені під час процедури проведення ВЛК. Позивач оскаржував саме акт індивідуальної дії в частині, яка безпосередньо його стосується, предметом судового розгляду у даній справі не було дослідження процедури проведення ВЛК та/ або інших дій (бездіяльності) районного ТЦК та СП, тобто справи не є тотожними. При цьому, висновки Верховного Суду про визнання процедури призову незворотною, не є зразковим, а стосується конкретного випадку військовослужбовця, який майже через рік звернувся до суду з позовом про не проходження ВЛК, а тому колегія суддів не вбачає підстав для прийняття до уваги такі посилання апелянта. Вище наведені мотиви викладені у постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2025 в справі № 400/11496/24. Також, відповідач військова частина НОМЕР_1 покликається на правову позицію Верховного Суду від 13.06.2018 в справі № 806/526/16. З аналізу вище наведеного судового рішення, слід прийти до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача. В матеріалах справи наявні копії адвокатських запитів №№ 424, 425, 433 про отримання копій документів у відповідача ІНФОРМАЦІЯ_6 , з невідомих причин відповідач не надає запитувані документи. Відтак, представник позивача просив суду позовні вимоги задовольнити.

Відповідач - 1 правом на подання відзиву, передбаченим ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), не скористався, свою позицію стосовно позову не висловив. Копію ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі отримав.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 з 02.09.2013 по теперішній час працює на посаді викладача фізики за основним місцем роботи (повна ставка) у Державному навчальному закладі «Львівському вищому професійному училищі харчових технологій.

Позивач перебував на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 (Рогатин) та, як стверджує, регулярно подавав документи про надання відстрочки з підстав, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», які заносилися до військово-облікових даних ОСОБА_1 в Єдиному державному реєстрі військовозобов`язаних (реєстр «Оберіг») та інформація про відстрочку відображалася в «Резерв+».

В другій половині серпня 2024 року (точного часу не пригадує) позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 (Рогатин) із заявою про відстрочку з підстав п. 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яку було задоволено.

Тобто, на позивача на час призову його на військову службу розповсюджувався відповідний імунітет від такого призову, передбачений п. 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», - на один рік.

01.08.2025 позивача примусово затримано працівниками ІНФОРМАЦІЯ_7 та скеровано для проходження ВЛК.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.08.2025 №219 солдат ОСОБА_1 був призваний на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_4 , та з 02.08.2025 зарахований в списки особового складу військової частини НОМЕР_1 і призначений на посаду курсанта.

Вважаючи дії відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ).

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст.1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 5 ст. 33 Закону №2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (ч. 1 ст. 34 Закону №2232-ХІІ).

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначений Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі - Порядок №1487, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 79 Порядку №1487 встановлено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; організовують оповіщення та у разі потреби можуть здійснювати безпосередньо через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання тощо) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис (додаток 11) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям; письмово повідомляють державним органам, органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам та організаціям про осіб, які не виконали наказ (розпорядження) керівника зазначених органів, підприємств, установ та організацій та не прибули за викликом до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки; розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням призовниками, військовозобов`язаними та резервістами, посадовими особами державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також зіпсуттям або недбалим зберіганням військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними та резервістами, які перебувають у запасі СБУ, розвідувальних органів); повідомляють органам досудового розслідування про факти, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення громадянами, які ухиляються від військового обліку або навчальних та спеціальних зборів, призову на базову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (додаток 19); звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку, з урахуванням вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку; повідомляють Національній поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, щодо яких надсилалося звернення відповідно до вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку. Таке повідомлення має містити прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), а також унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи; організовують контроль та у разі потреби через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки можуть проводити перевірку дотримання призовниками, військовозобов`язаними та резервістами правил військового обліку (додаток 2).

Що стосується позовної вимоги про визнання дій ІНФОРМАЦІЯ_4 та ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_3 ) щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час проведення загальної мобілізації протиправними, то суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 з 02.09.2013 по теперішній час працює на посаді викладача фізики за основним місцем роботи (повна ставка) у Державному навчальному закладі «Львівському вищому професійному училищі харчових технологій.

Позивач перебував на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 (Рогатин) та регулярно подавав документи про надання відстрочки, з підстав передбачених п. 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», які заносилися до його військово-облікових даних в Єдиному державному реєстрі військовозобов`язаних (реєстр «Оберіг») та інформація про відстрочку відображалася в «Резерв+».

Так, згідно даних, відображених в Єдиному державному реєстрі військовозобов`язаних «Резерв+», позивач 06.10.2024 оновив дані та отримав відстрочку від проходження військової служби до 30.06.2025.

Вказане підтверджується долученою до матеріалів справи копією з «Резерв+».

Доказів наявності у ОСОБА_1 відстрочки після 30.06.2025 позивачем надано не було та матеріали адміністративної справи таких доказів не містять.

Отже, у період з 30.06.2025 по 01.08.2025 (момент затримання позивача працівниками ІНФОРМАЦІЯ_7 ), військовозобов`язаний ОСОБА_1 підлягав призову на військову службу підчас мобілізації, на особливий період.

При цьому, судом не беруться до уваги як юридично неспроможні твердження позивача, викладені в позовній заяві про те, що оскільки він і надалі працює на посаді викладача фізики за основним місцем роботи (повна ставка) у Державному навчальному закладі «Львівському вищому професійному училищі харчових технологій, то відстрочка йому має надаватись автоматично.

Згідно зі ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Разом із тим, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан.

Указом Президента України №69/2022 "Про загальну мобілізацію" від 24.02.2022 було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Пунктом 8 цього Указу визначено місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку: 1) своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини; 2) здійснення призову військовозобов`язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України; 3) виділення тимчасово будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів, надання послуг Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Державній спеціальній службі транспорту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України та іншим військовим формуванням України відповідно до мобілізаційних планів.

На час виникнення спірних правовідносин та на дату ухвалення рішення у цій справі на території України продовжує діяти воєнний стан.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон №3543-XII).

Стаття 1 цього Закону передбачає, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до ч. 2 ст.4 Закону №3543-XII загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Згідно з ч. 5 ст. 4 Закону № 3543-XII вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.

За змістом ст. 2 Закону №3543-XII правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України "Про оборону України", цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.

Статтею 22 Закону №3543-XII встановлені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Частиною 3 вищевказаної статті передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Крім того, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).

Частина 2 ст. 1 Закону №2232-ХІІ передбачає, що військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 цього Закону проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.

Згідно з ч. 5 ст. 1 Закону №2232-ХІІ від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

За змістом ч. 9 ст. 1 Закону №2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:

- допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць;

- військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

- військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

- резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону №2232-ХІІ початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з ч. 1 ст. 39 Закону №2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.

Підстави, за якими військовозобов`язаним передбачено надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, визначені ст. 23 Закону №3543-XII.

Пунктом 2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом.

У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу.

З громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладається контракт згідно з додатками 1 і 2.

За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

За приписами ст. 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 №1932-XII особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно з вимогами п. 2 ч. 3 ст. 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період: наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів фахової передвищої освіти, професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної (професійно-технічної) чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки.

Частинами 4, 7, 8 ст. 23 Закону №3543-XII визначено, що особи, зазначені у пунктах 1-5 частини третьої цієї статті, у зазначений період можуть бути прийняті на військову службу за контрактом.

Перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абз. 7 п. 60 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560) у разі позитивного рішення військовозобов`язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.

Абзацом 10 п. 60 Порядку №560 визначено, що відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язаному продовжується, але не більш як до настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку.

Згідно з абз. 25 п. 60 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період особам, зазначеним у підпункті 2 пункту 2 додатка 5, надається строком на один рік, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений указом Президента України, чи настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави для відстрочки. У разі продовження строку проведення мобілізації, встановленого указом Президента України, для продовження відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період зазначені в цьому абзаці військовозобов`язані не раніше ніж за один тиждень до завершення попереднього строку проведення мобілізації, встановленого указом Президента України, подають до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділів) довідку про займану посаду за основним місцем роботи та розмір частки ставки під час оплати праці, зазначену у додатку 5.

Абзацами 28-29 п. 60 Порядку №560 визначено, що відомості про надання або скасування відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період заносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів у день оформлення довідки про надання відстрочки (додаток 6) або в день надсилання повідомлення про скасування відстрочки (додаток 10) засобами поштового зв`язку на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (за умови її уточнення) або адресу електронної пошти, зазначеної у заяві про надання відстрочки (додаток 4), або повідомлення засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).

У разі неможливості провести перевірку наявності у військовозобов`язаного підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та інших державних реєстрів або баз (банків) даних територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (Центральне управління або регіональні органи СБУ чи відповідний підрозділ розвідувальних органів) повідомляє такому військовозобов`язаному засобами телефонного, електронного або поштового зв`язку про необхідність надання ним відповідних підтвердних документів для продовження раніше наданої відстрочки.

Аналіз наведених положень законодавства свідчить, про те, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України в добровільному порядку або за призовом. Військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період, належить до військової служби за призовом.

У свою чергу ст. 23 Закону №3543-XII передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, яка надається, зокрема, військовозобов`язаним, з числа педагогічних працівників закладів загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки.

Крім цього, суд зазначає, що відповідно до п. 8 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, виконання завдання з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, призову громадян на військову службу покладені саме на районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до п. 4 вказаного Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки виконують покладені на них завдання у взаємодії з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також з органами військового управління, з`єднаннями, військовими частинами, установами, організаціями, вищими військовими навчальними закладами та військовими навчальними підрозділами закладів вищої освіти Збройних Сил та інших військових формувань, Держспецзв`язку, правоохоронними та розвідувальними органами, державними органами спеціального призначення з правоохоронними функціями, громадськими об`єднаннями (організаціями).

Відповідно до абз. 9 п. 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.

Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що обов`язок щодо перевірки наявності відстрочки від призову під час мобілізації на військову службу та підстав для її надання покладено на районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, а тому ІНФОРМАЦІЯ_4 мав перевірити наявність чи відсутність у позивача права на відстрочку від призову за мобілізацією, ураховуючи відповідне повідомлення збоку позивача.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 було надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на весь період мобілізації, (без зазначення терміну дії) на підставі п. 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» згідно довідки, виданої Державним навчальним закладом «Львівське вище професійне училище харчових технологій» №17 від 01.08.2025. Вказана довідка не була скасована ні в адміністративному ні в судовому порядку, відтак є чинною, доказів протилежному відповідачами надано не було.

При цьому, суд звертає увагу та не, що згідно даних відображених в Єдиному державному реєстрі військовозобов`язаних «Резерв+», позивач 06.10.2024 оновив дані, та в додатку зазначено, що в нього відстрочка до 30.06.2025. Тобто, на момент перевірки документів, у позивача не було відстрочки, передбаченої п. 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для визнання протиправними дій відповідачів -1, -2, які полягають у призові позивача на військову службу, оскільки на момент перевірки документів у позивача не було відстрочки. Доказів подання до ІНФОРМАЦІЯ_5 ( ОСОБА_2 ) документів про отримання відстрочки позивач не надав.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дії військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_6 під час проведення 01.08.2025 медичного огляду ОСОБА_1 та визнання протиправною та скасування постанови військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_6 , оформлену довідкою військово-лікарської комісії № 2025-0801-1940-2518-0 від 01.08.2025 про придатність ОСОБА_1 до військової служби за мобілізацією, то суд виходить з таких міркувань.

Судом встановлено, що позивач за результатом проходження медичного огляду щодо визначення ступеня придатності до військової служби визнаний придатним до військової служби, визнаний здоровий, що підтверджується довідкою військово – лікарської комісії № 2025-0801-1940-2518-0 від 01.08.2025.

Згідно з п. 2.1 глави 2 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони від 14.08.2008 № 402 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі – Положення № 402), для проведення військово- лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Відповідно до п. 1.1 глави 1 розділу ІІ Положення № 402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби допризовників, призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).

Питання медичного огляду військовозобов`язаних у мирний час та під час мобілізації, на особливий період регламентує глава 3 розділу II Положення № 402.

Зокрема, згідно з п. 3.1. глави 3 розділу II Положення №402 медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП ВЛК ТЦК та СП на збірних пунктах районних (міських) ТЦК та СП або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності лікарями, які включаються до складу ВЛК ТЦК та СП.

Відповідно до п. 3.4. глави 3 розділу ІІ Положення №402 перед оглядом військовозобов`язаних їм проводиться загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, серологічний аналіз крові на: антитіла до вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), поверхневий антиген до вірусу гепатиту "В" (HbsAg), загальні антитіла до вірусу гепатиту "С" (anti-HCV), реакція мікропреципітації з кардіоліпіновим антигеном або загальні антитіла до блідої трепонеми (RW); визначається група крові та резус-належність, проводяться рентгенологічне обстеження органів грудної клітки, ЕКГ. Особам старшим 40 років обов`язково проводиться вимір внутрішньоочного тиску, дослідження крові на цукор. Інші дослідження проводяться за показаннями.

Відповідно до п. 3.6. глави 3 розділу ІІ Положення № 402 картка обстеження та медичного огляду на солдатів, матросів, сержантів і старшин зберігається у ТЦК та СП до чергового огляду, а на офіцерів, прапорщиків (мічманів) у їх особових справах - постійно.

Абзацом 10 п. 5.1. глави 5 розділу ІІ Положення № 402 передбачено, що на кожного кандидата заводиться Картка обстеження та медичного огляду.

Отже, під час проходження ВЛК результати усіх аналізів, медичних оглядів, військовозобов`язаного заносяться до картки обстеження та медичного огляду, форма якої затверджена Положенням № 402.

За змістом Положення № 402 в картці обстеження та медичного огляду наявний, зокрема розділ дев`ятий під назвою: "Результати додаткових методів обстеження". Даний розділ картки обстеження та медичного огляду, згідно із додатком 13 до Положенням № 402 має таких вигляд: "9. Результати додаткових методів обстеження. Назва дослідження. Дата Результат. Загальний аналіз крові. Група крові та резус-фактор. Біохімічний аналіз крові: вміст глюкози, вміст білірубіну, вміст АЛТ, вміст загального білка. Серологічний аналіз крові на: ВІЛ, антиген до вірусу гепатиту В, антитіла до вірусу гепатиту С, реакція мікропреципітації з кардіоліпіновим антигеном. Загальний аналіз сечі. Флюорографія органів грудної клітки. ЕКГ. Інші дослідження. Місце для вклеювання направлення командира військової частини (військового комісара), характеристик, інших медичних та додаткових матеріалів, додаткових методів обстеження тощо.".

Вирішуючи спір, суд враховує правовий висновок Верховного Суду, наведений у постанові від 12.06.2020, що ухвалена у справі №810/5009/18, згідно якого до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає позивач під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби. Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку.

Відтак, надаючи оцінку доводам позову щодо порушення процедури прийняття висновку ВЛК про придатність позивача до військової служби, суд звертає увагу на те, що з відомостей, наявних у довідці медичного огляду від 01.08.2025 вбачається, що така не містить даних результатів проведення загального аналізу крові позивача, групи крові та резус-фактору, біохімічного аналізу крові, серологічного аналізу крові, загального аналізу сечі, флюорографії органів грудної клітини та ЕКГ.

Зазначене вказує, що медичний огляд військовослужбовця військово-лікарською комісією належним чином проведено не було та, як наслідок, у довідці від 01.08.2025 належної оцінки стану здоров`я ОСОБА_1 не надано.

За таких обставин суд вважає необґрунтованими та передчасними висновки ВЛК, наведені у довідці ВЛК №2025-0801-1940-2518-0 від 01.08.2025 про придатність позивача до військової служби.

Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду щодо застосування наведених норм матеріального права у цій категорії справ, що вбачається із постанови суду від 11.04.2024, що ухвалена у справі № 520/7954/22.

Згідно із ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд в постанові від 18.01.2023 у справі № 580/1300/22 визначив підходи щодо застосування принципу «легітимних очікувань» (legitimate expectations). Так, поняття «легітимні очікування», головним чином походять від англійського терміну «legitimate expectations» як розумні, небезпідставні або обґрунтовані очікування. У юридичній практиці зазначений термін також має такі альтернативні назви як правомірні, законні, розумні або виправдані сподівання. Принцип легітимних очікувань широко застосовується у судовій практиці та ґрунтується на низці конституційних положень, які гарантують захист права власності (ст. 41 Конституції України) та передбачуваність (прогнозованість) законодавства, яким визначаються обмежувальні заходи (ст. ст. 22, 57, 58, 94 та 152 Конституції України). Реалізація принципу легітимних очікувань полягає у досягненні бажаного результату шляхом вчинення правомірних дій з огляду на заздалегідь передбачені ймовірні наслідки; втілення легітимних очікувань унеможливлюється, зокрема, у випадку, коли особа не може досягнути прогнозованого результату внаслідок зміни правової основи у такі строки, що не є розумними та обґрунтованими. Принцип легітимних очікувань властивий, головним чином, для публічно-правових спорів, що вирішуються адміністративними судами, оскільки у сукупності з принципами правової визначеності та належного урядування створює надійну основу для гарантування реалізації в Україні основної ідеї/мети системи адміністративних судів, а саме, захисти «малої людини» від «великої держави», в особі її багаточисленних суб`єктів владних повноважень, які наділені множинністю повноважень та низкою механізмів владного примусу. Легітимні очікування не можна ототожнювати із сподіваннями, що виникають на підставі особистого сприйняття або помилкової оцінки певних обставин чи правових норм; не можуть виникати легітимні очікування, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства; обов`язковою умовою, за наявності якої певне сподівання (вимога) особи набуває ознак легітимного очікування є те, що таке очікування (вимога) має належне правове підґрунтя, тобто наявне достатнє джерело для відповідного очікування (вимоги). Правовим підґрунтям для виникнення в особи легітимного очікування можуть бути: норми права (законодавство), судова практика, акт індивідуальної дії, конкретне судове рішення, що набуло законної сили, або умови договору; відсутність у законі приписів щодо певного права, яке однак, слідує із загальних конституційних принципів або природного права, або відсутність закону, який визначає механізм реалізації такого права, не може свідчити про відсутність правового підґрунтя для виникнення в особи легітимного очікування щодо реалізації такого права.

У спірних правовідносинах, позивач після надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п. 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», мав легітимні очікування щодо забезпечення дотримання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки встановлених Порядком №560 заборони щодо його мобілізації до зберігання статусу науково-педагогічного працівника.

Враховуючи, що обов`язок щодо перевірки наявності відстрочки від призову під час мобілізації на військову службу та підстав для її надання з метою недопущення протиправних дій щодо особи покладено на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки а тому відповідач - 1 не виконав своїх обов`язків належним чином.

Відтак, суд дійшов висновку про протиправність дій військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_6 під час проведення 01.08.2025 медичного огляду ОСОБА_1 + та, як наслідок, визнання протиправною та скасування постанови військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_6 , оформлену довідкою військово-лікарської комісії № 2025-0801-1940-2518-0 від 01.08.2025 про придатність ОСОБА_1 до військової служби за мобілізацією.

Стосовно позовної вимоги про визнання протиправним та скасування п. 17 наказу від 02.08.2025 № 219 командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) про зарахування ОСОБА_1 з 02.08.2025 в списки особового складу частини на всі види забезпечення, та на котлове забезпечення, зі сніданку, 03.08.2025, призначення на посади курсантів та вважати таким, що 02.08.2025 справи та посаду прийняли та приступили до виконання, службових обов`язків за посадою, то суд зазначає таке.

Судом встановлено, що на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.08.2025 №219 відповідно до Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №69/2022, військовозобов`язаного призваного по мобілізації, який прибув із центру комплектування та соціальної підтримки з 02.08.2025 зараховано солдата ОСОБА_1 в списки особового складу частини та на всі види забезпечення, а на котлове забезпечення, зі сніданку, 03.08.2025, призначено на посаду курсантів та вважати таким, що 02.08.2025 справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 під дискреційним слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

Комітет Міністрів Ради Європи сформулював принципи, які слугують змістовими гарантіями ухвалення справедливого рішення. Здійснюючи дискреційні повноваження, адміністративний орган: переслідує лише ту мету, задля якої його наділено такими повноваженнями; дотримується принципу об`єктивності й безсторонності, враховуючи лише ті чинники, які стосуються конкретної справи; дотримується принципу рівності перед законом, не допускаючи несправедливої дискримінації; забезпечує належну рівновагу між несприятливими наслідками, які його рішення може мати для прав, свобод чи інтересів осіб, та переслідуваною при цьому метою; приймає своє рішення в межах строку, прийнятного під кутом зору питання, яке вирішується; забезпечує послідовне застосування загальних адміністративних приписів з одночасним врахуванням конкретних обставин кожної справи.

У п. 2.4 рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 №3-рп/2016 ідеться про те, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права (ч. 1 ст. 8 Конституції України), одним з елементів якого є правова визначеність положень законів та інших нормативно-правових актів.

За правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005, із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці, неминуче призводить до сваволі (абз. 2 п.п. 5.4 п. 5 мотивувальної частини).

Конституційний Суд України виходить із того, що принцип правової визначеності не виключає визнання за органом державної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у такому випадку має існувати механізм запобігання зловживанню ними. Цей механізм повинен забезпечувати, з одного боку, захист особи від свавільного втручання органів державної влади у її права і свободи, а з другого - наявність можливості в особи передбачати дії цих органів.

Практика ЄСПЛ свідчить, що надання правової дискреції органам влади у вигляді необмежених повноважень є несумісним з принципом верховенства права і закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, та порядок її здійснення, з урахуванням законної мети цього заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання (див. рішення від 02.11.2006 у справі «Волохи проти України», від 02.08.1984 у справі «Мелоун проти Сполученого Королівства»).

Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом №2232-XII.

Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Частина 3 ст. 24 Закону №2232-XII передбачає, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до п. 12 Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Відповідно до п. 12.1 розділу ХІІ Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170, звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється наказами посадових осіб, визначених пунктом 225 Положення №1153/2008.

Згідно з абз. 2 п. 225 Положення №1153/2008 звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених ч. 3, п. 2 ч. 4, п. 3 ч. 5 та п. 3 ч. 6 ст.26 Закону №2232-XII у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Ухвалюючи судове рішення, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п. 41) щодо якості судових рішень. та згідно з рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін інші проти України» (п. 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

У зв`язку з тим, що військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_6 під час проведення 01.08.2025 медичного огляду ОСОБА_1 не проведено всіх необхідних аналізів щодо встановлення дійсного стану його здоров`я і, як наслідок постанова ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 , оформлена довідкою №2025-0801-1940-2518-0 від 01.08.2025, судом визнана протиправною і скасована, відтак, п. 17 наказу від 02.08.2025 № 219 командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) про зарахування ОСОБА_1 з 02.08.2025 в списки особового складу частини на всі види забезпечення, та на котлове забезпечення, зі сніданку, 03.08.2025, призначення на посади курсантів та вважати таким, що 02.08.2025 справи та посаду прийняли та приступили до виконання, службових обов`язків за посадою, з огляду на матеріали та обставини справи є протиправним та порушує основоположні права позивача, а тому теж підлягає скасуванню.

Таким чином, встановивши порушення прав позивача, суд має обрати такий захисту, який з урахуванням конкретних обставин справи буде ефективним з точки зору ч. 1 ст. 2 КАС України та ст. 13 Конвенції та виключатиме можливі подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень у спірних правовідносинах.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачами – 1, 2 не подано належних доказів на підтвердження правомірності своїх дій, які є предметом оскарження.

Доводи відповідачів -1, 2 про правомірність таких спростовано наведеним вище аналізом чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Тому такі доводи судом до уваги не беруться.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оскільки відповідачами відповідні критерії не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду, тому суд дійшов висновку, о позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, п.п. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_9 , оформлену довідкою № 2025-0801-1940-2518-0 від 01.08.2025, про придатність ОСОБА_1 до військової служби за мобілізацією.

Визнати протиправним та скасувати пункт 17 наказу від 02.08.2025 № 219 командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) про зарахування ОСОБА_1 з 02.08.2025 в списки особового складу частини на всі види забезпечення, та на котлове забезпечення, зі сніданку, 03.08.2025, призначення на посади курсантів та вважати таким, що 02.08.2025 справи та посаду прийняли та приступили до виконання, службових обов`язків за посадою.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса місця знаходження: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_5 ) судовий збір у сумі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса місця знаходження: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_5 ) судовий збір у сумі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 коп.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 20.03.2026.

Суддя Потабенко В.А.