Рішення від 19 березня 2026 р. у справі №380/25165/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2026 рокусправа № 380/25165/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гулкевич І.З., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича до Міністерства юстиції України, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю “Перший Інвестиційний Клуб”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування подання, наказу, -

встановив:

ОСОБА_2 звернувся із позовною заявою, у якій просить:

-визнати протиправним та скасувати подання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 17.11.2025 №165343/20.4.1/33-25 про зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича

-визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України “Про зупинення діяльності приватного виконавця Білецького І.М.” №2496/7 від 02.12.2025, яким зупинено діяльність приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І.М., посвідчення №0324, видане 29.03.2019, строком на один місяць.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що подання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 17.11.2025 №165343/20.4.1/33-25 та прийнятий на його підставі наказ Міністерства юстиції України №2496/7 від 02.12.2025 “Про зупинення діяльності приватного виконавця Білецького І.М.” є протиправними та підлягають скасуванню з огляду на таке.

Позивач вказує, що висновки, викладені у поданні та наказі, не відповідають фактичним обставинам справи. У Поданні зазначено, що позивачем було порушено вимоги пункту 1 частини першої статті 46 та частини п`ятої статті 51 Закону України “Про виконавче провадження” шляхом задоволення вимог стягувачів, які не є іпотекодержателями. Водночас іпотека, якою були обтяжені окремі земельні ділянки, припинилася ще 27.05.2021 у зв`язку з повним виконанням основного зобов`язання перед кредитором. Це підтверджується матеріалами справи про банкрутство ТОВ “Земкомерц” та відповіддю арбітражного керуючого щодо перерахування коштів забезпеченому кредитору ТОВ “Перший інвестиційний клуб”. Відповідно до статті 17 Закону України “Про іпотеку” іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання. Отже, на момент реалізації майна правові підстави для застосування обмежень, передбачених статтею 51 Закону України “Про виконавче провадження”, були відсутні.

Також твердження відповідача про неправильне визначення позивачем розміру основної винагороди приватного виконавця є безпідставними, оскільки матеріалами виконавчого провадження та банківськими квитанціями у виконавчому провадженні №77851357 на користь стягувача було фактично перераховано 12 146 357,55 грн, а основна винагорода приватного виконавця становила 1 214 635,76 грн, що складає 10 відсотків від фактично стягнутої суми та відповідає вимогам законодавства.

Необґрунтованим є висновок відповідача про безпідставність перерахування коштів у сумі 140 000 грн фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 . Вказані кошти є витратами на підготовку лотів до продажу арештованого майна та відповідно до умов проведення електронних торгів сплачуються переможцем торгів окремо від суми реалізації майна. Такі витрати не входять до суми коштів, отриманих від реалізації арештованого майна, і підтверджуються протоколами проведення електронних торгів. Відтак підстав вважати їх безпідставно перерахованими не існує.

Оскаржувані подання та наказ не містять належного обґрунтування того, чому дії позивача кваліфіковано саме як грубе порушення законодавства. Відповідно до підпункту 4 пункту 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”, під час дії воєнного стану діяльність приватного виконавця може бути зупинена лише у разі виявлення ознак грубого порушення законодавства, при цьому мотивоване обґрунтування грубості такого порушення має бути викладене у тексті наказу. Оскаржуваний наказ такого обґрунтування не містить, що свідчить про його невідповідність вимогам закону.

Крім того, під час розгляду подання було допущено порушення процедури роботи Дисциплінарної комісії приватних виконавців. Один із членів комісії Маковецький З.В. заявив про наявність потенційного конфлікту інтересів та залишив подання без розгляду, однак питання про його відвід або самовідвід у порядку, передбаченому Положенням про Дисциплінарну комісію приватних виконавців, належним чином не вирішувалося. Відсутність рішення щодо відводу члена комісії свідчить про порушення встановленої процедури розгляду подання та ставить під сумнів законність прийнятого рішення.

Таким чином, подання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 17.11.2025 №165343/20.4.1/33-25 та прийнятий на його підставі наказ Міністерства юстиції України №2496/7 від 02.12.2025 ґрунтуються на неправильному встановленні фактичних обставин справи, помилковому застосуванні норм законодавства та прийняті з порушенням визначеної законом процедури.

Враховуючи вищенаведене, просить позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 12.01.2026 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами та відповідачу запропоновано надати суду відзив на позовну заяву у п`ятнадцятиденний строк, з дня отримання цієї ухвали.

Представником відповідача-1 подано відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що під час дії воєнного стану на території України, незважаючи на те, що законодавець не передбачив проведення планових та позапланових перевірок діяльності приватних виконавців, однак це не вказує на заборону здійснення Міністерством, як головним очільником діяльності приватних виконавців, здійснення заходів контролю, перевірки дотримання приватним виконавцем вимог законодавства під час виконання ним професійних обов`язків на підставі відомостей Системи, шляхом проведення моніторингу відомостей з Системи. Вказане твердження узгоджується із висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 08.04.2025 у справі №380/12053/23.

Зазначає, що 29.04.2025 та 26.05.2025 на розгляд до Міністерства юстиції України надійшла скарга адвоката Ганусяка О.І., в інтересах ОСОБА_1 , та доповнення до неї, у яких, зокрема повідомлялось, що приватний виконавець звернув стягнення на належні боржнику земельні ділянки, які перебувають в іпотеці. На підставі скарги адвоката Ганусяка О.І. було перевірено діяльність приватного виконавця Білецького І.М. у зведеному виконавчому провадженні №64636560. Встановлено, що приватний виконавець Білецький І.М. звернув стягнення на 15 земельних ділянок боржника з кадастровими номерами: 4610137500:05:006:0181, 4610137500:05:006:0182, 4610137500:05:006:0183, 4610137500:05:006:0185, 4610137500:05:006:0180, 4610137500:05:006:0124, 4610137500:05:006:0126, 4610137500:05:006:0120, 4610137500:05:006:0122, 4610137500:05:006:0123, 4610137500:05:006:0127, 4610137500:05:006:0121, 4610137500:05:006:0125, 4610137500:05:006:0128, 4610137500:05:006:0022, частина з яких перебувала в іпотеці, після чого вони були реалізовані на електронних торгах. Виручені кошти у сумі понад 14 млн грн були розподілені між стягувачами та використані для сплати витрат виконавчого провадження і винагороди виконавця.

Під час перевірки встановлено низку порушень законодавства, зокрема: кошти, отримані від продажу земельних ділянок, що перебували в іпотеці, були спрямовані на задоволення вимог стягувачів, які не є іпотекодержателями, що суперечить вимогам законодавства щодо черговості задоволення вимог кредиторів; вимоги стягувача (ТОВ “Перший інвестиційний клуб”) у зведеному провадженні не були задоволені; приватний виконавець неправильно визначив і стягнув основну винагороду, отримавши її у більшому розмірі, ніж передбачено законом; частину коштів (140 000 грн) було перераховано фізичній особі-підприємцю за публікацію лотів без належного документального оформлення та без винесення постанови про витрати виконавчого провадження. Зазначене свідчить про грубе порушення приватним виконавцем вимог законодавства щодо примусового виконання рішень під час виконання ним професійних обов`язків. З огляду на це, Департаментом до Дисциплінарної комісії надіслано подання від 17.11.2025 № 165343/20.4.1/33-25 Подання про зупинення діяльності приватного виконавця строком на один місяць. Подання погоджене п`ятьма членами Дисциплінарної комісії.

Отже, встановлені під час перевірки численні порушення приватним виконавцем Білецьким І.М. вимог законодавства щодо черговості задоволення вимог стягувачів, порядку розподілу коштів, стягнення винагороди та витрат виконавчого провадження свідчать про грубі порушення норм профільного законодавства, що обґрунтовано зумовило зупинення його діяльності строком на один місяць на підставі наказу Міністерства.

Твердження позивача, що оскаржуване подання та наказ не містять належної мотивації кваліфікації його дій, як грубого порушення є безпідставними, у поданні та наказі викладено достатнє вмотивоване обґрунтування грубості порушення Позивачем вимог законодавства щодо примусового виконання рішень під час виконання ним професійних обов`язків та, як наслідок, відсутні підстави для задоволення вимог ОСОБА_2 , у зв`язку із їх необґрунтованістю. Таким чином, як вважає відповідач, оскаржуване подання та наказ Міністерства видано в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а вимоги Позивача щодо їх скасування та визнання протиправними є безпідставними, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Представником позивача подано додаткові пояснення, що приватний виконавець виконавчого округу Львівської області при вчиненні дій у виконавчому провадженні керувався виключно чинним законодавством України.

Третьою особою ОСОБА_4 подано пояснення. Зазначив, що приватним виконавцем постановою від 23.02.2021 відкриті виконавчі провадження: №64625196 з примусового виконання виконавчого листа від 19.06.2017, №465/2896/16-ц, виданого Франківським районним судом м. Львова, про зобов`язання ОСОБА_5 , ОСОБА_4 виконати умови мирової угоди, визнаної ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 24.09.2010 у справі №2-1687/10, шляхом солідарного стягнення на користь ПАТ “Банк Київська Русь” заборгованості за кредитним договором від 18.08.2008 №136/08-08, що становить 473 362,96 грн; №64624955 з примусового виконання виконавчого листа від 16.06.2017, №465/2896/16-ц, виданого Франківським районним судом м. Львова, про солідарне стягнення з ОСОБА_6 , ОСОБА_1 на користь ПАТ “Банк Київська Русь” суму сплаченого судового збору у розмірі 7 100,44 грн. Боржником у цих виконавчих листах визначено ОСОБА_4 . В подальшому 18 березня 2025 року приватним виконавцем Білецьким І. М. організовано проводення електронних торгів з продажу земельних ділянок. 26.02.2025 в інтересах ОСОБА_1 , адвокатом Ганусяком Олегом Ігоровичем було подано заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. 13.04.2025 представником подано до суду клопотання про зупинення виконавчого провадження № 64625196 від 23.02.2021 про стягнення з ОСОБА_5 , ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства “Банк “Київська Русь” заборгованості за кредитним договором №136/08-08 від 18.08.2008, що становить 473362,96 грн. Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 14.04.2025 у справі №465/2896/16-ц задоволено клопотання ОСОБА_1 , поданого в його інтересах адвокатом Ганусяком О.І., про зупинення виконавчого провадження №64625196. Зупинено виконавче провадження №64625196 від 23.02.2021 про стягнення з ОСОБА_5 , ОСОБА_1 на користь ПАТ “Банк Київська Русь” заборгованості за кредитним договором №136/08-08 від 18.08.2008, що становить 473362,96 грн. 16.04.2025 ОСОБА_1 , вручено під підпис приватному виконавцю Білецькому І. М. заяву про зупинення виконавчих дій (вих. № 04-25 від 15.04.2025 р.) з вимогою невідкладно винести постанову про зупинення виконавчих дій за виконавчим провадженням № 64625196, зупинити усі виконавчі дії, в тому числі, проведення усіх електронних торгів з продажу земельних ділянок, що є власністю ОСОБА_1 17.04.2025 приватним виконавцем Білецьким І. М. винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 64625196. Проте, приватним виконавцем Білецьким І. М. не вчинено жодних дій щодо зупинення електронних торгів з продажу зазначених вище земельних ділянки, Відтак електронні торги відбулися 21.04.2025 та, як наслідок, нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 за результатами торгів перейшло до третіх осіб. Постановою від 17 квітня 2025 року приватним виконавцем Білецьким І.М. відкрито виконавче провадження №77851357 з примусового виконання виконавчого листа від 07 вересня 2017 року №463/3825/16-ц, виданого Личаківським районним судом м. Львова, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 коштів у розмірі 500000,00 доларів США, що в еквіваленті станом на день постановлення рішення становить 13 010 000 гривень, та судовий збір в розмірі 6890,00 гривень, яке постановою від 17 квітня 2025 року приєднано до зведеного виконавчого провадження №64636560. Однак, згідно договору іпотеки від 18.08.2008 посвідченого нотаріусом Скречко М.М. укладеного між ОСОБА_1 та Акціонерним банком “Київська Русь” на дані земельні ділянки було накладено заборону на відчуження. Строк дії договору іпотеки встановлений до виконання усіх вимог Кредитного чи основного зобов`язання. Таким чином, на момент рішення суду про стягнення коштів, видачі Франківським райсудом м. Львова виконавчого листа від 23.02.2018, на момент відкриття виконавчого провадження №64625196 та зведеного виконавчого провадження №64636560 земельні ділянки перебували в іпотеці. Приватний виконавець не врахував, що іпотекодержатель не є учасником виконавчого провадження. Стягувач в межах даного виконавчого провадження до договору іпотеки і іпотечних земельних ділянок не має жодного відношення. Приватний виконавець не звернув стягнення на інше майно, яке наявне в ОСОБА_1 . Приватний виконавець не перевірив наявність коштів на рахунках в банках. Не перевірив наявність транспортних засобів. Не звернув стягнення в першу чергу на заробітну плату та пенсію. Цього зроблено не було, що є порушенням ст.48 Закону України “Про виконавче провадження”.

Частиною ж третьою статті 51 Закону України “Про виконавче провадження” зазначено, що про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, виконавець повідомляє заставодержателю, не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі. Проте, приватний виконавець Білецький І.М. в межах виконавчого провадження взагалі не повідомляв заставодержателя про будь-які дії щодо предмета іпотеки. Заставодержатель не давав своєї згоди на реалізацію предмета іпотеки. Право іпотеки виникло до ухвалення рішення про стягнення з ОСОБА_1 кошів на користь стягувача, іпотекодержатель не давав письмову згоду на реалізацію предмета іпотеки та навіть не повідомлявся про такі дії.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 08.07.2025 у справі № 465/2896/16-ц задоволено заяву скаржника ОСОБА_1 , про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Визнано виконавчий лист виданий Франківським районним судом м. Львова №465/2896/16-ц від 10.06.2017 про стягнення з ОСОБА_5 .. ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства “Банк “Київська Русь” заборгованості за кредитним договором №136/08-08 від 18.08.2008, що становить 473362,96 грн. таким, що не підлягає виконанню. Дані обставини також свідчать про незаконність дій приватного виконавця.

Крім того зазначає, що спірні ділянки є спільною сумісною власністю подружжя, як такі, що придбані ними у період шлюбу, а відчуження належної дружині частки на електронних торгах без її згоди є порушенням прав останньої як співвласника вказаного майна, то наявні передбачені законом підстави для визнання таких дій приватного виконавця як незаконні.

З відомостей вебсайту Prozorro.продажі встановлено, що 21 квітня 2025 року відбулись земельні торги з продажу земельних ділянок. Приватним виконавцем Білецьким І.М. 26 травня 2025 року видані акти про проведені електронні торги та 30 травня 2025 року в Державному реєстрі прав припинено іпотеку. У квітні – червні 2025 року у зведеному виконавчому провадженні №64636560 на депозитний рахунок приватного виконавця Білецького І.М. надійшли кошти в загальній сумі 14 080 281,00 гривень, які перераховані таким чином: у виконавчому провадженні №64625196: 75 069,00 гривень – витрати виконавчого провадження (платіжні інструкції від 06 червня 2025 року №№ 152007, 152169); у виконавчому провадженні №77505246: 1 069,00 гривень – витрати виконавчого провадження (платіжні інструкції від 10 червня 2025 року №№152169, 152172); 373 221,54 гривень – на користь стягувача ОСОБА_8 (платіжні інструкції від 10 червня 2025 року №152171, від 16.06.2025 №152330); 37 322,15 гривень – основна винагорода приватного виконавця (платіжні інструкції від 10 червня 2025 року №152172, від 16.06.2025 №152332); у виконавчому провадженні №77851357: 1 069,00 грн – витрати виконавчого провадження (платіжні інструкції від 10 червня 2025 року №№152168, 152173); 12 146 357,60 гривень – на користь стягувача ОСОБА_7 (платіжні інструкції від 10 червня 2025 року №152167, від 16.06.2025 №152329); 1 214 635,76 гривень – основна винагорода приватного виконавця (платіжні інструкції від 10 червня 2025 року №152173, від 16.06.2025 №152333). 140 000,00 гривень перераховано ФОП ОСОБА_3 платіжною інструкцією від 10 червня 2025 року №152202 (призначення платежу: “сплата згідно договору 03/02/25 за публікацію лоту в межах ВП 64636560”.). Платіжною інструкцією від 22 жовтня 2025 року №158770 приватним виконавцем Білецьким І.М. у виконавчому провадженні №77851357 перераховано 29 000,00 гривень як основна винагорода приватного виконавця. При цьому з коштів, які надійшли у зведеному виконавчому провадженні №64636560, вимоги стягувача у виконавчому провадженні №64624955 не задовольнялись. Приватним виконавцем Білецьким І.М. у виконавчому провадженні №77851357 стягнуто основну винагороду приватного виконавця в загальній сумі 1 243 635,76 гривень, незважаючи на те, що фактично на користь стягувача перераховані кошти в загальній сумі 1 214 6357,60 гривень. З коштів, які надійшли від реалізації майна боржника у зведеному виконавчому провадженні №64636560, приватним виконавцем Білецьким І.М. платіжною інструкцією від 10 червня 2025 року №152202 кошти в сумі 140 000,00 гривень перераховано ФОП ОСОБА_3 . Відомості про укладання приватним виконавцем Білецьким І.М. договору 03/02/25 з ФОП ОСОБА_3 про публікацію лотів з реалізації земельних ділянок, а також винесення постанови, якою визначено розмір таких витрат, в автоматизованій системі виконавчого провадження відсутні та пояснення приватного виконавця не додані. Зазначене має ознаки грубого порушення приватним виконавцем вимог законодавства з примусового виконання рішень.

Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представником відповідача подано заперечення на додаткові пояснення позивача, в яких зазначено, що доводи позивача не підтверджені належними доказами та ґрунтуються на вибірковому тлумаченні норм права; не спростовують встановлених Департаментом порушень, а отже позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Представником позивача подано заперечення на додаткові пояснення Міністерства юстиції України, в яких зазначає, що момент припинення іпотеки визначається моментом припинення основного зобов`язання, а не внутрішніми технічними або службовими діями виконавця. ТОВ “Земкомерц” було повністю виконано зобов`язання перед кредитором ТОВ “Перший Інвестиційний Клуб”, а відтак обов`язок боржників ОСОБА_5 та ОСОБА_1 по виконанню даного виконавчого листа відсутній повністю у зв`язку із його припиненням добровільним виконанням ТОВ “Земкомерц” 27.05.2021. Сума 140000,00 грн перерахована ФОП ОСОБА_3 за оплату послуг з підготовки лоту до реалізації арештованого майна. Вказана сума сплачується переможцем електронних торгів, сплачується окремо від суми реалізації арештованого майна, не включається до суми, що підлягає розподілу між стягувачем і боржником, не є витратами виконавчого провадження та не підлягає стягненню з боржника. Відповідно до Закону України “Про виконавче провадження”, витрати виконавчого провадження — це витрати, пов`язані з організацією та здійсненням примусового виконання рішення, які авансуються, обліковуються, розподіляються, підлягають стягненню з боржника. Сума 140 000,00 грн не авансувалася виконавцем, не покривалася за рахунок коштів боржника, не включалася до розрахунку заборгованості, не розподілялася між сторонами виконавчого провадження. Отже, вона не відповідає правовій природі витрат виконавчого провадження. Оплата підготовки лоту є складовою процедури реалізації майна через систему електронних торгів, здійснюється переможцем торгів, має договірну природу між переможцем та суб`єктом, який забезпечував підготовку лоту та не створює фінансових зобов`язань боржника. Таким чином, ці правовідносини є цивільно-правовими, а не елементом виконавчого провадження у частині розподілу коштів. Отже можна прийти до логічного і юридично висновку, що сума 140 000,00 грн не є витратами виконавчого провадження, вказані кошти не підлягають стягненню з боржника та не включаються до суми реалізації майна та не впливають на розподіл коштів. Відсутність документів щодо цих цивільно-правових відносин у матеріалах виконавчого провадження не є порушенням спеціального законодавства.

Представником відповідача подано додаткові пояснення. Зазначає, що банківські документи підтверджують факт руху коштів, АСВП та матеріали виконавчого провадження підтверджують правову природу, підстави та ціль такого руху. Платіжна інструкція не містить відомостей про правову підставу платежу в розумінні виконавчого провадження; не підтверджує дотримання черговості розподілу; не відображає статус отримувача коштів у провадженні. Твердження позивача щодо “збою АСВП” не звільняє виконавця від обов`язку належно вести провадження відповідно до вимог Закону № 1404. Згідно з вимогами щодо функціонування АСВП виконавець зобов`язаний вносити до системи всі відомості про виконавчі дії, прийняті рішення, а також документи, які є підставою для їх вчинення. Водночас перевірка діяльності виконавця проводиться на підставі матеріалів, наявних у виконавчому провадженні; саме приватний виконавець несе обов`язок забезпечити повноту та достовірність відомостей. Ненадання документів під час перевірки не може тлумачитися на користь виконавця; не усуває встановлені порушення; свідчить про неналежну організацію діяльності виконавця. Висновок позивача про припинення іпотеки є помилковим, оскільки сам по собі факт, на який він посилається, за відсутності належного процесуального оформлення та відображення у матеріалах виконавчого провадження, не породжує правових наслідків припинення іпотеки та не звільняє приватного виконавця від обов`язку дотримання встановленої законом черговості задоволення вимог.

У своїх запереченнях Позивач одночасно стверджує, що кошти у розмірі 140 000,00 грн, перераховані на ФОП ОСОБА_3 не є витратами виконавчого провадження; вони не впливають на розподіл; і водночас були перераховані приватним виконавцем у межах виконавчого провадження. Суму 140 000,00 грн перераховано ФОП ОСОБА_3 платіжною інструкцією від 10.06.2025 № 152202 (призначення платежу: “сплата згідно договору 03/02/25 за публікацію лоту в межах ВП 64636560”.). Підготовка лоту до реалізації є невід`ємною частиною виконання рішення; здійснюється в межах процедури примусового виконання та прямо пов`язана з реалізацією арештованого майна. Відповідно до частини четвертої статті 42 Закону №1404 на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення. Жодних постанов про інші витрати виконавчого провадження, здійснені під час проведення виконавчих дій (стягнення коштів за публікацію лоту у розмірі 140 000,00 грн) приватним виконавцем Білецьким І.М. не виносилось.

Отже, такі платежі не можуть бути “винесені за межі” виконавчого провадження та не можуть існувати як ізольовані цивільні правовідносини, якщо їх стягує виконавець, включення таких витрат до розподілу коштів від реалізації майна та їх перерахування третій особі є прямим порушенням законодавства. Позивач також стверджує, що кошти сплачуються переможцем торгів. Однак, у цьому випадку кошти перераховував саме виконавець, а не безпосередньо переможець торгів. З огляду на це можна зробити висновок, що кошти були залучені в механізм виконавчого провадження; виконавець здійснював розпорядження ними у межах виконавчого провадження. Будь-які розбіжності між: сумами, відображеними в АСВП, фактичними платежами, та підтверджуючими документами, обґрунтовано розцінюються як порушення порядку розподілу коштів. Посилання ОСОБА_2 на “необізнаність” щодо необхідності надання документів прямо суперечить принципу професійної відповідальності приватного виконавця. Отже, перерахування коштів ФОП ОСОБА_3 у розмірі 140 000,00 грн здійснено в межах виконавчого провадження, вплинуло на обсяг коштів, що підлягали розподілу та не мають належного документального підтвердження в матеріалах провадження. Відтак, це обґрунтовано кваліфіковано Департаментом як порушення. Таким чином, встановлена перевіркою невідповідність між розміром стягнутої основної винагороди приватного виконавця та сумою коштів, фактично перерахованих стягувачу у виконавчому провадженні №77851357, свідчить про порушення вимог статті 31 Закону №1403 та порядку нарахування основної винагороди. Натомість доводи Позивача не підтверджені належними і допустимими доказами, не спростовують встановлені порушення та не відповідають стандарту доказування в адміністративному судочинстві.

Представником позивача подано заперечення на додаткові пояснення. Зазначає, що платіжна інструкція з відміткою банку, банківська виписка, квитанція про зарахування коштів є первинними фінансовими документами, які підтверджують реальний рух коштів та мають юридичну силу первинного бухгалтерського документа. Вони створюються та обліковуються банківською установою і не можуть бути змінені виконавцем після їх виконання. На відміну від цього, АСВП є інформаційною системою, що лише відображає внесені до неї дані. АСВП адмініструється Міністерство юстиції України та є внутрішньою електронною базою даних. Вона не є первинним джерелом виникнення платежу і не породжує фінансово-правових наслідків, а лише фіксує інформацію, внесену виконавцем. Інформаційна довідка з АСВП є витягом із системи, а не первинним доказом факту платежу. Більше того, дані в АСВП вносяться людиною і можуть бути скориговані, а тому не мають статусу незмінного фінансового документа. Натомість банківські документи після проведення операції не можуть бути відредаговані виконавцем. У матеріалах справи наявна платіжна інструкція №158770 від 22.10.2025, якою приватний виконавець перерахував 394,74 грн із призначенням платежу — витрати виконавчого провадження №75878312. Саме цей документ підтверджує факт перерахування коштів та містить конкретне призначення платежу яке підтверджений банківською установою. Тому посилання виключно на дані інформаційної довідки з АСВП як на визначальний доказ є неправомірним. Жодна норма Закону №1404 не встановлює, що відсутність або неточність даних в АСВП автоматично свідчить про незаконність перерахування коштів, якщо цей факт підтверджений первинними банківськими документами. Закон не ставить припинення іпотеки у залежність від внесення відомостей до АСВП чи завершення виконавчого провадження чи складання довідок чи постанов, а тимпаче проведення розподілу коштів. Таким чином, момент припинення іпотеки визначається виключно припиненням забезпеченого зобов`язання, а не внутрішніми технічними діями виконавця. Тому твердження про те, що приватний виконавець “самостійно припинив іпотеку”, є юридично некоректним. Припинення іпотеки настало в силу закону, а не внаслідок розсуду виконавця. Автоматизована система виконавчого провадження (АСВП) є технічною інформаційною системою обліку. Вона не створює та не припиняє цивільні права та не змінює обсяг зобов`язань сторін. Невнесення або несвоєчасне внесення інформації до АСВП не може впливати на існування чи припинення іпотеки, оскільки такі наслідки визначаються нормами матеріального права, а не технічним реєстром. Протилежний підхід фактично означав би, що інформаційна система має вищу юридичну силу, ніж закон, що є неприпустимим. Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ “Земкомерц” повністю виконало зобов`язання перед ТОВ “Перший Інвестиційний Клуб”. Таке виконання відбулося 27.05.2021 та саме з цього моменту забезпечене зобов`язання припинилося. Внаслідок цього іпотека припинилася в силу статті 17 Закону України “Про іпотеку”, а тому відсутній предмет подальшого застосування черговості задоволення вимог. Черговість задоволення вимог застосовується за наявності чинних та непогашених вимог. Якщо зобов`язання припинене — черговість не може застосовуватися до неіснуючого боргу. Міністерство фактично підміняє правову природу платежу його технічним способом перерахування. Сам по собі факт проходження коштів через рахунок приватного виконавця не змінює їх правової природи. Сума 140 000,00 грн, не авансувалася виконавцем, не покривалася за рахунок коштів боржника, не включалася до розрахунку заборгованості та не підлягає стягненню з боржника. Отже, вона не відповідає жодній із обов`язкових ознак витрат виконавчого провадження, визначених законом. Сума 140 000,00 грн — це оплата послуг з підготовки лоту до реалізації арештованого майна, що сплачується переможцем електронних торгів окремо від ціни реалізації майна. Даний платіж не формує жодного боргу для боржника та не впливає на розмір вимог стягувача. Таким чином, у нашому випадку виникають цивільно-правові відносини, які регулюються нормами цивільного законодавства, а не спеціальним законодавством про виконавче провадження. Частина четверта статті 42 Закону передбачає винесення постанови про стягнення витрат виконавчого провадження у разі необхідності їх примусового стягнення з боржника. Однак у цій ситуації жодного стягнення з боржника не здійснюється, оскільки відсутній обов`язок боржника компенсувати зазначені кошти. Отже, механізм, передбачений статтею 42, не може застосовуватись до платежу, який не є витратами виконавчого провадження за своєю правовою природою. Оскільки спірні правовідносини є цивільно-правовими та не створюють зобов`язань боржника, вони не впливають на розподіл коштів і не змінюють суму, що підлягає перерахуванню стягувачу, як і не формують витрати виконавчого провадження. Відтак відсутність документів щодо таких договірних відносин у матеріалах виконавчого провадження не може кваліфікуватися як порушення спеціального законодавства, хоча такі містяться в матеріалах справи. Отже, позиція Міністерства ґрунтується на формальному ототожненні технічного руху коштів із їх правовою природою та не відповідає змісту законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Білецький Ігор Миронович є приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області, що підтверджується посвідченням приватного виконавця №0324, виданим Міністерством юстиції України 29 березня 2019 року, копія якого наявна у матеріалах справи.

Приватним виконавцем Білецьким І.М. відкриті виконавчі провадження: № 64625196 з примусового виконання виконавчого листа від 19 червня 2017 року № 465/2896/16-ц, виданого Франківським районним судом м. Львова, про зобов`язання ОСОБА_5 , ОСОБА_4 виконати умови мирової угоди, визнаної ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 24 вересня 2010 року у справі № 2 1687/10, шляхом солідарного стягнення на користь ПАТ “Банк Київська Русь” заборгованості за кредитним договором від 18 серпня 2008 року № 136/08-08, що становить 473362,96 гривень; №64624955 з примусового виконання виконавчого листа від 16 червня 2017 року № 465/2896/16-ц, виданого Франківським районним судом м. Львова, про солідарне стягнення з ОСОБА_6 , ОСОБА_1 на користь ПАТ “Банк Київська Русь” суми сплаченого судового збору в розмірі 7100,44 гривень. Боржником у цих виконавчих листах визначено ОСОБА_4 .

Боржником у виконавчих листах визначено ОСОБА_1 .

Постановою Львівського апеляційного суду від 07.09.2021 у справі №465/2896/16-ц замінено стягувача ПАТ “Банк “Київська Русь” на його правонаступника ТОВ “Перший інвестиційний клуб” у виконавчих листах у справі №465/2896/16-ц про зобов`язання ОСОБА_5 , ОСОБА_4 виконати умови мирової угоди, визнаної Франківським районним судом м. Львова ухвалою від 24.09.2010 у справі №2-1687/10 шляхом солідарного стягнення на користь ПАТ “Банк “Київська Русь” заборгованості за кредитним договором від 18.08.2008 №136/08-08, що становить 473362,96 грн.

Постановою приватного виконавця від 24.02.2021 виконавчі провадження №64624955, 64625196 об`єднані у зведене виконавче провадження №64636560.

Приватним виконавцем Білецьким І.М. 05 грудня 2024 року та 06 грудня 2024 року у зведеному виконавчому провадженні № 64636560 описано та арештовано належні боржнику (згідно з відповіддю Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 11 березня 2021 року №11-13-0.2-1427/2-21) 15 (п`ятнадцять) земельних ділянок з кадастровими номерами: 4610137500:05:006:0181 (далі – земельна ділянка), 4610137500:05:006:0182 (далі – земельна ділянка 1) 4610137500:05:006:0183 (далі - земельна ділянка 2), 4610137500:05:006:0185 (далі – земельна ділянка 3), 4610137500:05:006:0180 (далі – земельна ділянка 4), 4610137500:05:006:0124 (далі - земельна ділянка 5), 4610137500:05:006:0126 (далі – земельна ділянка 6), 4610137500:05:006:0120 (далі – земельна ділянка 7), 4610137500:05:006:0122 (далі - земельна ділянка 8), 4610137500:05:006:0123 (далі – земельна ділянка 9), 4610137500:05:006:0127 (далі – земельна ділянка 10), 4610137500:05:006:0121 (далі земельна ділянка 11), 4610137500:05:006:0125 (далі – земельна ділянка 12), 4610137500:05:006:0128 (далі – земельна ділянка 13), 4610137500:05:006:0022 (далі земельна ділянка 14).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі Державний реєстр прав), сформованою приватним виконавцем 11 березня 2025 року, земельна ділянка АДРЕСА_1 перебували в іпотеці на підставі іпотечного договору від 18 серпня 2008 року № 2039, посвідченого приватним нотаріусом Скречко М.М. (іпотекодержатель АБ “Банк “Київська Русь”, код згідно з ЄДРПОУ 24214088).

Листом від 17 грудня 2024 року №60-12825/24 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повідомив приватного виконавця, що процедура ліквідації ПАТ “Банк “Київська Русь” здійснюється цим Фондом та знаходиться на завершальному етапі. Всі активи банку реалізовані в межах процедури ліквідації неплатоспроможного банку. Також у цьому листі зазначено, що право вимоги за кредитним договором від 18 серпня 2008 року №136/08-08 (позичальник – ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ), із забезпеченням – договір поруки (поручитель – ОСОБА_1 ), було відступлено ТОВ “Перший Інвестиційний Клуб” (код згідно з ЄДРПОУ 41058345). Зазначена інформація викладена також у листі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 10 червня 2025 року №60-5359/25 на вимогу приватного виконавця Білецького І.М. від 28 травня 2025 року №5883.

Постановою від 13 березня 2025 року приватним виконавцем Білецьким І.М. відкрито виконавче провадження №77505246 з примусового виконання виконавчого листа від 31 липня 2024 року №463/4376/21, виданого Личаківським районним судом м. Львова, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8 15618,90 доларів США, а також 4366,92 гривень судового збору, 8750,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу, яке постановою від 13 березня 2025 року приєднано до зведеного виконавчого провадження №64636560.

Приватним виконавцем Білецьким І.М. 18 березня 2025 року оприлюднено оголошення щодо проведення земельних торгів з продажу: земельної ділянки (лот № 64636560 – 12); земельної ділянки 1 (лот № 64636560 – 6); земельної ділянки 2 (лот № 64636560 – 7); земельної ділянки 3 (лот № 64636560 – 14); земельної ділянки 4 (лот № 64636560 – 8); земельної ділянки 5 (лот № 64636560 – 1); земельної ділянки 6 (лот № 64636560 – 15); земельної ділянки 7 (лот № 64636560 – 9); земельної ділянки 8 (лот № 64636560 – 11); земельної ділянки 9 (лот № 64636560 – 3); земельної ділянки 10 (лот № 64636560 – 13); земельної ділянки 11 (лот № 64636560 – 10); земельної ділянки 12 (лот № 64636560 – 4); земельної ділянки 13 (лот № 64636560 – 8); земельної ділянки 14 (лот № 64636560 – 5).

У виконавчому провадженні № 64625196 приватним виконавцем Білецьким І.М. 17 квітня 2025 року, на підставі ухвали Франківського районного суду м. Львова від 14 квітня 2025 року у справі №465/2896/16-ц, винесена постанова про зупинення вчинення виконавчих дій на підставі пункту 2 частини першої статті 34 Закону України “Про виконавче провадження”.

Постановою від 17 квітня 2025 року приватним виконавцем Білецьким І.М. відкрито виконавче провадження № 77851357 з примусового виконання виконавчого листа від 07 вересня 2017 року № 463/3825/16-ц, виданого Личаківським районним судом м. Львова, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 коштів у розмірі 500000,00 доларів США, що в еквіваленті станом на день постановлення рішення становить 13 010 000 гривень, та судовий збір в розмірі 6890,00 гривень, яке постановою від 17 квітня 2025 року приєднано до зведеного виконавчого провадження № 64636560.

З відомостей вебсайту Prozorro.продажі встановлено, що 21 квітня 2025 року відбулись земельні торги з продажу: земельної ділянки – ціна продажу 900 000,00 гривень; земельної ділянки 1 – 1 200 000,00 гривень; земельної ділянки 2 – 1 030 001,00 гривень; земельної ділянки 3 – 802 000,00 гривень; земельної ділянки 4 – 900 000,00 гривень; земельної ділянки 5 – 352 000,00 гривень; земельної ділянки 6 – 750 000,00 гривень; земельної ділянки7 – 951 601,00 гривень; земельної ділянки 8 – 1 100 000,00 гривень; земельної ділянки 9 – 802 400,00 гривень; земельної ділянки 10 – 1 001 002,00 гривень; земельної ділянки 11 – 950 001,00 гривень; земельної ділянки 12 – 1 000 001,00 гривень; земельної ділянки 13 – 1 200 001,00 гривень; земельної ділянки 14– 950 100,00 гривень.

26.05.2025 приватним виконавцем видані акти про проведені електронні торги. 30.05.2025 в Державному реєстрі прав припинено іпотеку земельної ділянки 5, земельної ділянки 6, земельної ділянки 7, земельної ділянки 8, земельної ділянки 9, земельної ділянки 10, земельної ділянки 11, земельної ділянки 12, земельної ділянки 13, земельної ділянки 14.

Згідно відомостей АСВП у квітні – червні 2025 року у зведеному виконавчому провадженні №64636560 на депозитний рахунок приватного виконавця Білецького І.М. надійшли кошти в загальній сумі 14 080 281,00 грн , які перераховані таким чином :

у виконавчому провадженні № 64625196: 75 069,00 грн – витрати виконавчого провадження (платіжні інструкції від 06.06.2025 №152007, 152169);

у виконавчому провадженні №77505246: 1069,00 грн – витрати виконавчого провадження (платіжні інструкції від 10.06.2025 №152169, №152172); 373221,54 грн – на користь стягувача ОСОБА_8 (платіжні інструкції від 10.06.2025 №152171, 16.06.2025 № 152330); 37 322,15 грн – основна винагорода приватного виконавця (платіжні інструкції від 10.06.2025 №152172, 16.06.2025 №152332);

у виконавчому провадженні №77851357: 1 069,00 грн – витрати виконавчого провадження (платіжні інструкції від 10.06.2025 №152168, №152173); 12 146 357,60 грн – на користь стягувача – ОСОБА_7 (платіжні інструкції від 10.06.2025 №152167, 16.06.2025 № 152329); 1214635,76 грн – основна винагорода приватного виконавця (платіжні інструкції від 10.06.2025 №152173, 16.06.2025 №152333);

140 000,00 грн перераховано фізичній особі – підприємцю ОСОБА_3 платіжною інструкцією від 10.06.2025 № 152202 (призначення платежу: “сплата згідно договору 03/02/25 за публікацію лоту в межах ВП 64636560”).

Платіжною інструкцією від 22 жовтня 2025 року №158770 приватним виконавцем Білецьким І.М. у виконавчому провадженні №77851357 перераховано 29 000,00 гривень як основна винагорода приватного виконавця.

На розгляд до Міністерства юстиції України надійшла скарга адвоката Ганусяка О.І., в інтересах ОСОБА_1 , на дії приватного виконавця, оскільки останній звернув стягнення на належні боржнику земельні ділянки, які перебувають в іпотеці.

Міністерством юстиції України направлено приватному виконавцю Білецькому І.М. запит від 27.05.2025 вих. №74758/72648-33-25/20.4.1 щодо надання інформації та копій матеріалів зведеного виконавчого провадження №64636560.

Приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Білецьким І.М. направлено до Міністерства юстиції України лист від 03.06.2025 щодо надання пояснень по ВП №64636560 та копії матеріалів зведеного виконавчого провадження №64636560.

Департаментом державної виконавчої служби Міністерством юстиції України підготовлено подання про зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І.М. №165343/20.4.1/33-25 від 17.11.2025, яким просять погодити подання про зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І.М. строком на один місяць на підставі підпункту 4 пункту 6-1 розділу IV “Прикінцеві та перехідні положення” Закону.

На підставі подання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 17.11.2025 №165343/20.4.1/33-25 прийнято наказ Міністерства юстиції України №2496/7 від 02.12.2025 “Про зупинення діяльності приватного виконавця Білецького І.М.”, яким зупинено діяльність приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І.М., посвідчення №0324, видане 29 березня 2019 року, строком на один місяць (пункт 1).

Позивач не погодився з поданням Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від №165343/20.4.1/33-25 від 17.11.2025 про зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І.М. та з наказом Міністерства юстиції України від 02.12.2025 №2496/7 “Про зупинення діяльності приватного виконавця ОСОБА_2 ”, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Судом встановлено, що на час розгляду справи у суді ОСОБА_2 поновлено діяльності приватного виконавця відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 05.01.2026 №17/7.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” від 2 червня 2016 року №1403-VIII (далі по тексту - Закон № 1403-VIII).

Частиною першою, пунктом 2 частини третьої, частинами четвертою, сьомою статті 34 Закону №1403-VIII визначено, що контроль за діяльністю приватного виконавця здійснюється Міністерством юстиції України шляхом проведення планових і позапланових перевірок у порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228, Міністерство юстиції України (Мін`юст) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мін`юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, державну політику з питань банкрутства та державну політику у сфері запобігання неплатоспроможності боржників, у сфері нотаріату, організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - виконання рішень), державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації обтяжень рухомого майна, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, фізичних осіб - підприємців та відокремлених підрозділів юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, реєстрації статуту територіальної громади м. Києва, реєстрації статутів Національної академії наук та національних галузевих академій наук, у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, з питань утримання військовополонених, у сфері правової освіти населення; забезпечує формування державної політики у сфері архівної справи і діловодства та створення і функціонування державної системи страхового фонду документації; забезпечує реалізацію державної політики у сфері стягнення в дохід держави активів осіб, щодо яких застосовано санкції.

Таким чином, саме Мін`юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, державну політику з питань, зокрема, у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів.

Підпунктом 83-25 пункту 4 вказаного Положення визначено, що Мін`юст відповідно до покладених на нього завдань здійснює відповідно до закону державне регулювання діяльності приватного виконавця.

Отже, на Мін`юст покладено превентивну функцію, зокрема щодо організації і контролю відповідно до законодавства державного регулювання діяльності приватних виконавців та у разі необхідності притягнення їх до відповідальності.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указами Президента України неодноразово продовжувався воєнний стан та на час розгляду цієї справи воєнний стан в Україні триває.

27 липня 2022 року прийнятий Закон України № 2455-IX “Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності приватних виконавців та примусового виконання судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб) у період дії воєнного стану” (далі по тексту - Закон № 2455-IX), який набрав чинності 25 серпня 2022 року. Вказаним нормативно-правовим актом були внесені зміни, зокрема, у Закон № 1403-VIII.

Згідно із підпунктами 3, 4 пункту 6-1 “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1403-VIII Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України “Про правовий режим воєнного стану”:

планові та позапланові перевірки діяльності приватних виконавців не проводяться, крім передбачених підпунктом 9 цього пункту перевірок приватних виконавців, стосовно яких є сумніви щодо факту здійснення ними своєї діяльності в офісі приватного виконавця. У разі якщо на день введення воєнного стану позапланова перевірка діяльності приватного виконавця не була проведена, така перевірка проводиться в порядку, встановленому Міністерством юстиції України, після припинення або скасування воєнного стану за письмовим зверненням учасника виконавчого провадження щодо рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця;

діяльність приватного виконавця може бути зупинена строком на один місяць на підставі наказу Міністерства юстиції України за поданням керівника структурного підрозділу Міністерства юстиції України, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері примусового виконання рішень, погодженим не менше ніж п`ятьма членами Дисциплінарної комісії, у разі виявлення ознак грубого порушення (мотивоване обґрунтування грубості порушення визначається у тексті наказу) приватним виконавцем вимог законодавства щодо примусового виконання рішень під час виконання ним професійних обов`язків. Протягом п`яти робочих днів з дня закінчення зазначеного строку чи дня припинення або скасування воєнного стану Міністерство юстиції України видає наказ про поновлення діяльності приватного виконавця.

Відповідно до пунктів 1, 2 розділу V Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22 жовтня 2018 року № 3284/5 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), у період дії воєнного стану структурний підрозділ Міністерства здійснює перевірку дотримання приватним виконавцем вимог законодавства щодо примусового виконання рішень під час виконання ним професійних обов`язків на підставі відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження.

За результатом перевірки відомостей в автоматизованій системі виконавчого провадження структурний підрозділ Міністерства формує інформаційну довідку відповідно до пункту 3 розділу VII Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05 серпня 2016 року № 2432/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 серпня 2016 року за № 1126/29256.

У разі необхідності одержання від приватного виконавця інформації або пояснень щодо примусового виконання рішень під час виконання ним професійних обов`язків, або копій відповідних документів структурний підрозділ Міністерства може надіслати приватному виконавцю відповідний обґрунтований запит. Запит надсилається на адресу електронної пошти приватного виконавця, зазначену в Єдиному реєстрі приватних виконавців України. Запитувану інформацію або копії документів приватний виконавець має надати структурному підрозділу Міністерства не пізніше п`яти робочих днів з дня надсилання запиту.

У разі виявлення ознак грубого порушення приватним виконавцем вимог законодавства щодо примусового виконання рішень структурний підрозділ Міністерства готує подання про зупинення діяльності приватного виконавця строком на один місяць на підставі підпункту 4 пункту 6-1 розділу IV “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”, яке підписує керівник структурного підрозділу Міністерства.

У поданні обов`язково мають бути зазначені обставини, установлені структурним підрозділом Міністерства, з посиланням на джерела інформації (відомості автоматизованої системи виконавчого провадження, звернення учасника виконавчого провадження або іншої особи, інформація отримана від приватного виконавця тощо), зміст виявлених порушень з посиланням на відповідні норми нормативно-правових актів.

Подання про зупинення діяльності приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня його підписання надсилається на електронні адреси всіх членів Дисциплінарної комісії приватних виконавців для погодження.

У разі погодження подання про зупинення діяльності приватного виконавця не менше ніж п`ятьма членами Дисциплінарної комісії приватних виконавців структурний підрозділ Міністерства готує проєкт наказу про зупинення діяльності приватного виконавця на підставі підпункту 4 пункту 6-1 розділу IV “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” з мотивованим обґрунтуванням грубості порушення.

Наказ про зупинення діяльності приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня його видання надсилається приватному виконавцю, діяльність якого зупинена, адміністратору автоматизованої системи виконавчого провадження, організатору електронних аукціонів, аукціонів за фіксованою ціною, операторам електронних майданчиків, підключених до електронної торгової системи, в якій здійснюються земельні торги, а також до державних банків, у яких відкриті рахунки для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів у національній та іноземній валютах та їх виплати стягувачам, зарахування коштів виконавчого провадження.

Відомості про зупинення діяльності приватного виконавця вносяться до Єдиного реєстру приватних виконавців України.

У постанові Верховного Суду від 08 квітня 2025 у справі №380/12053/23 викладено такий правовий висновок щодо застосування положень підпункту 4 пункту 6-1 розділу ІV “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 1403-VIII, у взаємозв`язку із пунктами 1, 2 розділу V Порядку проведення перевірок:

“54. Отже, під час дії воєнного стану на території України, незважаючи на те, що законодавець не передбачив проведення планових та позапланових перевірок діяльності приватних виконавців, однак це не вказує на заборону здійснення Міністерством, як головним очільником діяльності приватних виконавців, здійснення заходів контролю, перевірки дотримання приватним виконавцем вимог законодавства щодо примусового виконання рішень під час виконання ним професійних обов`язків на підставі відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження, шляхом проведення моніторингу відомостей з автоматизованої системи виконавчого провадження.

55. У разі виявлення ознак вчинення приватним виконавцем грубого порушення вимог законодавства щодо примусового виконання рішень, Міністерство може застосувати стягнення у вигляді зупинення його діяльності на один місяць. При цьому, визначення ознак грубого порушення законодавства приватним виконавцем, є дискреційним повноваженням членів Дисциплінарної комісії та Міністерства. ”.

За приписами частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2025 у справі №380/12053/23, є обов`язковими для врахування судом першої інстанції у даній справі.

Суд установив, що перевірка діяльності приватного виконавця Білецького І.М. була розпочата у зв`язку із скаргою адвоката Ганусяка О.І. в інтересах ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №64636560 про протиправні дії виконавця, щодо звернення стягнення на належні боржнику земельні ділянки, які перебувають в іпотеці.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII “Про виконавче провадження” (далі по тексту - Закон №1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 2 Закону №1404-VIII, виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Пунктом 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII, визначено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом i цим Законом.

Порядок звернення стягнення на заставлене майно визначений статтею 51 Закону №1404-VIII.

Положеннями частини 1 статті 51 Закону №1404-VIII регламентовано, що для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо:

1) право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів;

2) вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю;

3) наявна письмова згода заставодержателя.

Частиною третьою статті 51 Закону №1404-VIII зазначено, що про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, виконавець повідомляє заставодержателю, не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі.

Згідно з частиною п`ятою статті 51 Закону №1404-VIII за рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються відрахування, передбачені пунктами 1 і 2 частини першої статті 45 цього Закону, після чого кошти перераховуються заставодержателю та стягується виконавчий збір. Якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною сьомою статті 51 Закону №1404-VIII передбачено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України “Про іпотеку”.

Статтею 1 Закону України “Про іпотеку” визначено, що іпотекою є вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до статті 46 Закону №1404-VIII визначено черговість задоволення вимог стягувачів у разі недостатності стягнутої суми для задоволення вимог стягувачів.

Згідно частини першої та другої статті 46 Закону №1404-VIII у разі якщо під час розподілу грошових сум у випадку, передбаченому пунктом 3 частини першої статті 45 цього Закону, стягнутої суми недостатньо для задоволення вимог стягувачів за виконавчими документами, кошти розподіляються виконавцем між стягувачами в такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна;

2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок кримінального або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку із втратою годувальника;

3) у третю чергу задовольняються вимоги працівників, пов`язані з трудовими правовідносинами;

4) у четверту чергу задовольняються вимоги стягувачів за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, вимоги щодо збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та вимоги щодо податків та інших платежів до бюджету;

5) у п`яту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Вимоги стягувачів кожної наступної черги задовольняються після задоволення в повному обсязі вимог стягувачів попередньої черги. У разі якщо стягнутої суми недостатньо для задоволення в повному обсязі всіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно до належної кожному стягувачу суми. Вимоги стягувачів щодо виплати заборгованості із заробітної плати та інші вимоги, пов`язані з трудовими правовідносинами, задовольняються в порядку надходження виконавчих документів.

Згідно з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 910/7221/17, від 06 лютого 2020 року у справі № 640/7964/19, виконавець може звернути стягнення на заставлене майно боржника для задоволення вимог стягувачів, які не є заставо держателями за сукупності умов, визначених ч. 1 статті 51 вказаного Закону. Відсутність хоча б однієї з вказаних умов, встановлених ч. 1 статті 51 Закону, унеможливлює звернення стягнення на заставлене майно боржника. Відповідно, приватний виконавець не може діяти на власний розсуд у цьому випадку.

Судом встановлено, що за рахунок коштів, які надійшли від реалізації земельної ділянки 4610137500:05:006:0124, 4610137500:05:006:0126, 4610137500:05:006:0120, 4610137500:05:006:0122, 4610137500:05:006:0123, 4610137500:05:006:0127, 4610137500:05:006:0121, 4610137500:05:006:0125, 4610137500:05:006:0128, 4610137500:05:006:0022, приватним виконавцем задоволені вимоги стягувачів, які не є іпотекодержателями.

Позивач обґрунтовує свої дії тим, що одним із поручителів - ТОВ “Земкомерц” було повністю виконано зобов`язання перед кредитором - ТОВ “Перший Інвестиційний Клуб”, а відтак обов`язок боржників ОСОБА_5 та ОСОБА_1 по виконанню даного виконавчого листа відсутній повністю у зв`язку із його припиненням добровільним виконанням ТОВ “Земкомерц” - 27.05.2021.

Суд не погоджується з такими твердженнями позивача, оскільки згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованою приватним виконавцем 11 березня 2025 року, земельна ділянка 5, земельна ділянка 6, земельна ділянка 7, земельна ділянка 8, земельна ділянка 9, земельна ділянка 10, земельна ділянка 11, земельна ділянка 12, земельна ділянка 13, земельна ділянка 14 перебували в іпотеці на підставі іпотечного договору від 18 серпня 2008 року № 2039, посвідченого приватним нотаріусом Скречко М.М. (іпотекодержатель АБ “Банк “Київська Русь”, код згідно з ЄДРПОУ 24214088).

На момент оприлюднення оголошення про торги та розподілу коштів (квітень-червень 2025 року), в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містилися відомості про чинну іпотеку. Приватний виконавець не має дискреційних повноважень самостійно вирішувати питання про “фактичне припинення” іпотеки на підставі листів арбітражних керуючих чи власних висновків, ігноруючи дані Реєстру. Розподіл коштів між іншими стягувачами за наявності запису про іпотеку є прямим порушенням пріоритетності прав кредиторів.

З коштів, які надійшли від реалізації майна боржника у зведеному виконавчому провадженні №64636560 вимоги стягувача (ТОВ “Перший інвестиційний клуб”) у виконавчому провадженні 64624955 в порушення вимог частини другої статті 46 Закон № 1404 приватним виконавцем не задовольнялись.

Отже, суд доходить висновку, що приватним виконавцем Білецьким І.М. порушено вимоги частини п`ятої статті 51, пункту 1 частини першої статті 46 Закону №1404-VIII, оскільки задоволені вимоги стягувачів, які не є іпотекодержателями.

Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” від 02.06.2016 №1403-VIII (далі - Закон №1403-VIII).

Згідно з частиною третьою статті 31 Закону №1403-VIII основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді:

1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру;

2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 31 Закону №1403-VIII основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Частиною одинадцятою статті 31 Закону №1403-VIII встановлено, що стягнення з боржника додаткової винагороди приватному виконавцю, а також додаткових витрат, крім визначених Міністерством, не допускається.

Згідно з пунктом 12 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 №643 розмір основної винагороди приватного виконавця становить 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Враховуючи положення статті 31 Закону України від 02.06.2016 №1403-VIII “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” та пункт 12 Порядку №643, підставою для стягнення основної винагороди у межах виконавчого провадження є здійснення приватним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум та основна винагорода обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за своїм призначенням основна винагорода приватного виконавця є винагородою приватному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення та стягується з боржника в пропорційному до фактично стягнутої суми розмірі.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 03 березня 2020 року у справі №260/801/19 та постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі №640/13697/19.

Судом встановлено, що приватним виконавцем Білецьким І.М. на користь стягувача перераховано кошти в загальній сумі 1 214 6357,00 грн, а основну винагороду стягнуто в сумі 1 243 635,76 грн.

Відтак, приватним виконавцем Білецьким І.М. порушено вимоги частин п`ятої та одинадцятої статті 31 Закону №1403-VIII, оскільки останній у виконавчому провадженні №77851357 стягнув основну винагороду приватного виконавця в загальній сумі 1 243 635,76 грн (з урахуванням 29 000 грн, перерахованих платіжною інструкцією від 22.10.2025 №158770, незважаючи на те, що фактично на користь стягувача перераховані кошти в загальній сумі 1 214 6357,60 грн.

Порядок виплати стягнутих грошових коштів зазначений у ст. 47 Закону №1404-VIII.

Грошові кошти, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця.

Стягувачу - фізичній особі стягнуті з боржника кошти перераховуються виконавцем на зазначений у заяві про примусове виконання рішення рахунок у банку або іншій фінансовій установі, небанківському надавачу платіжних послуг (заяві про зміну реквізитів рахунку у банку або іншій фінансовій установі, небанківському надавачу платіжних послуг) чи надсилаються на адресу стягувача поштовим переказом не пізніше наступного робочого дня з дня надходження таких коштів на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця.

Стягувачу - юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем рахунки.

Грошові кошти, стягнуті до Державного бюджету України або місцевих бюджетів, перераховуються в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Не допускається виплата стягувачу стягнутих коштів готівкою або виплата стягнутих коштів іншим особам, які не є стягувачами (крім виплати грошових коштів заставодержателю, який не є стягувачем, згідно із статтею 51 цього Закону).

Органам державної виконавчої служби та приватним виконавцям забороняється використовувати стягнуті з боржників грошові кошти, що підлягають виплаті стягувачам, на цілі, не передбачені цією статтею, а також звертати на них стягнення для виплати іншим особам, які не є стягувачами за виконавчими документами, під час примусового виконання яких такі кошти стягнуто (крім випадків, коли стягувач є одночасно боржником в іншому виконавчому провадженні).

Судом встановлено, що приватним виконавцем Білецьким І.М. з коштів, які надійшли від реалізації майна боржника у зведеному виконавчому провадженні №64636560 платіжною інструкцією від 10.06.2025 №152202 кошти в сумі 140000,00 грн перераховано ФОП ОСОБА_3 .

В призначенні платежу зазначено: “сплата згідно договору 03/02/25 за публікацію лоту в межах ВП 64636560”.

Разом з цим, відомості про укладання приватним виконавцем договору 03/02/25 з фізичною особою – підприємцем ОСОБА_3 про публікацію лотів з реалізації земельних ділянок, а також винесення постанови, якою визначено розмір таких витрат відсутні.

Статтею 135 Земельного Кодексу України визначені загальні положення щодо проведення земельних торгів.

Згідно з частиною другою статті 135 Земельного Кодексу України земельні торги проводяться у формі електронного аукціону в режимі реального часу в мережі Інтернет, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з переможцем земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу ціну за придбання прав емфітевзису, суперфіцію, або найвищий розмір орендної плати, зафіксовані під час проведення земельних торгів (далі цінова пропозиція).

Земельні торги проводяться в електронній торговій системі, що перебуває у державній власності.

Статтею другою статті 137 Земельного кодексу України документація щодо кожного лота розміщується організатором земельних торгів в електронній торговій системі як окремий електронний документ, підписаний організатором або його представником та складений за формою, встановленою Кабінетом Міністрів України.

Документація щодо кожного лота після визнання торгів такими, що відбулися, передається організатором земельних торгів переможцю торгів.

Таким чином, оголошення про проведення земельних торгів публікується в електронній торговій системі приватним виконавцем, який є організатором земельних торгів, через особистий кабінет.

Відповідно до частини другої статті 42 Закону №1404-VIII витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження . Згідно частини четвертої статті 42 Закону №1404-VIII на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Відповідно до пункту 1 VI розділу Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства 29.09.2016 №2832/5 ) (далі – Інструкція), фінансування виконавчого провадження здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження, визначених статтею 42 Закону №1404-VIII. До додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати виконавчого провадження, які не визначені цим пунктом як мінімальні витрати виконавчого провадження.

Пунктом 2 VI розділу Інструкції встановлено, що якщо під час примусового виконання рішення органом державної виконавчої служби (приватним виконавцем) було здійснено додаткові витрати виконавчого провадження, виконавець виносить постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає розміри та види додаткових витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні.

Як встановлено з матеріалів справи, приватним виконавцем Білецьким І.М. постанов про інші витрати виконавчого провадження, здійснені під час проведення виконавчих дій (стягнення коштів за публікацію лоту у розмірі 140000,00 грн.) не виносилось.

Не підтвердження приватним виконавцем використання сум коштів під час проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні є порушенням вимог законодавства пунктом 2 розділу VІ Інструкції.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного суду від 29.02.2024 у справі 320/1771/19.

У зв`язку з цим Департамент державної виконавчої служби Мін`юсту констатував порушення частин п`ятої, одинадцятої статті 31 Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”, пункту 3 частини першої статті 2, , пункту 1 частини другої статті 18, пункту 1 частини першої, частини другої статті 46, частини п`ятої статті 47, частини п`ятої статті 51 Закону України “Про виконавче провадження”. Зазначене має ознаки грубого порушення приватним виконавцем вимог законодавства з примусового виконання рішень.

Департаментом державної виконавчої служби Мін`юсту до Дисциплінарної комісії надіслано подання від 17.11.2025 № 165343/20.4.1/33-25 про зупинення діяльності приватного виконавця ОСОБА_2 строком на один місяць.

Подання погоджене п`ятьма членами Дисциплінарної комісії.

Члени Дисциплінарної комісії приватних виконавців та Міністерство юстиції України визнали наведені в поданні факти грубим порушенням приватним виконавцем ОСОБА_2 вимог законодавства щодо примусового виконання рішень під час виконання ним професійних обов`язків, що у період дії воєнного стану є підставою для застосування до приватного виконавця стягнення у вигляді зупинення його діяльності строком на 1 місяць відповідно до підпункту 4 пункту 6-1 розділу ІV “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 1403-VIII.

Суд погоджується з такою кваліфікацією дій позивача та зазначає, що приватний виконавець, здійснюючи виконавчі дії та виконуючи делеговані державою повноваження, виступає як суб`єкт владних повноважень.

Суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися принципу публічного права, тобто діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії (приймати рішення), не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Діяльність приватного виконавця здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу “заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом”. Застосування такого принципу суттєво обмежує суб`єктів владних повноважень у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку цих органів та посадових осіб.

Отже, законність вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вчинення суб`єктом владних повноважень дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій (бездіяльності) та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, протиправними / незаконними.

Щодо тверджень позивача про те, що Подання було прийнято з порушенням процедури розгляду Дисциплінарною комісією, зокрема, без належного вирішення питання самовідводу одного з її членів, то суд не бере до уваги, оскільки необхідна кількість погоджень була отримана від інших членів Дисциплінарної комісії.

Таким чином, повідомлення одного з членів Дисциплінарної комісії про залишення Подання без розгляду у зв`язку з потенційним конфліктом інтересів не вплинуло на законність процедури його погодження, оскільки необхідна кількість погоджень була отримана від інших членів Дисциплінарної комісії.

В оскаржуваному наказі Міністерства юстиції України №2496/7 від 02.12.2025 наведене мотивоване обґрунтування грубості порушення, як того вимагає підпункт 4 пункту 6-1 розділу ІV “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1403-VIII.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -

ухвалив:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна