Рішення від 19 березня 2026 р. у справі №380/23394/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2026 рокусправа № 380/23394/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВЕРЛАЙТ» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,-

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВЕРЛАЙТ» (81400, м. Самбір, вул. Промислова, 2/52; код ЄДРПОУ 45661703) до Львівської митниці Державної митної служби України (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1; код ЄДРПОУ 43971343) із вимогами:

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/900525/2 від 17.09.2025;

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900553/2 від 07.10.2025;

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/900527/2 від 18.09.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів Львівська митниця необґрунтовано та безпідставно дійшла висновку, що декларантом або уповноваженою ним особою не було подано документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій – четвертій статті 53 Митного кодексу України. Позивач звертає увагу, що усі належно оформлені документи подавалися при декларуванні товарів, перелік поданих документів наведено у картках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. В оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості не визначено яких саме документів визначених положеннями ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України не надав декларант. Разом з тим, витребування документів передбачених положенням ч.3 ст. 53 Митного кодексу України можливе у випадку наявності розбіжностей, ознак підробки або відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни. Відповідачем в ході здійснення митних процедур не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а саме по собі зазначення митним органом у спірних рішеннях про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення. Позивач стверджує, що вказане свідчить про відсутність у відповідача фактичних підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості товарів, а саме коригування митної вартості є необґрунтованим. Просить позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 02.12.2025 позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк на усунення її недоліків. На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивачем усунуто вказані недоліки.

Ухвалою суду від 16.12.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання. Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано учасникам справи, відповідачу запропоновано у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали подати суду відзив на позовну заяву, в якому вказати про визнання/заперечення позовних вимог.

31.12.2025 за вх.№103933 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з тих підстав, що оскільки в документах, які надані позивачем до Львівської митниці, існують невідповідності та відсутні належні відомості, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом, та декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України, то зазначені обставини, у відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, стали підставами для невизнання заявленої митної вартості та прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митного органу у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Також Львівська митниця вказала, що під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підставі для задоволення адміністративного позову.

05.01.2026 за вх.№703 від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву. Зазначив, що за відсутності обґрунтованих доказів того, що виявлена розбіжність вплинула на правильність визначення митної вартості, наведені відповідачем твердження є необґрунтованими та не можуть розглядатися як об`єктивні сумніви у достовірності заявленої митної вартості. Позовні вимоги підтримує, просить суд позов задовольнити.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕВЕРЛАЙТ» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (ЄДРПОУ 45661703), основний вид господарської діяльності згідно з КВЕД: 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення.

Під час здійснення господарської діяльності ТзОВ «ЕВЕРЛАЙТ» (покупець) та компанія «HS GLOSS» (продавець) 06.08.2025 уклали зовнішньоекономічний контракт №06/08/2025, предметом якого є зобов`язання продавця надати покупцеві продукцію, що залишилась в його комерційній пропозиції, зазначену в рахунку-фактурі, кожна з яких є невід`ємною частиною цього договору, а покупець зобов`язується придбати та оплатити вищезазначені згадані товари на умовах цього контракту.

На виконання вимог зовнішньоекономічного контракту від 06.08.2025 №06/08/2025 позивач придбав у продавця товар згідно рахунку-фактури (Інвойсу) №FA/664/2025 від 15.09.2025 товар, загальною вартістю товару 43 991,72 польських злотих.

З метою митного оформлення вказаного товару 17.09.2025 р. до митного оформлення Львівській було подано електронну митну декларацію №25UA209170079990U2 відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації, зокрема на який прийнято оскаржуване рішення (тов. №1 вироби зі скла`ємності скляні, без кришок, використовуються для поміщення в них парафінових вкладів, застосовуються при здійсненні ритуальних послуг, різних розмірів та форм).

Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №25UA209170079990U2, було надано наступні документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації:

- зовнішньоекономічний контракт №06/08/2025 від 06.08.2025;

- рахунок-проформа №FPF/36/2025 від 26.08.2025;

- рахунок-фактура (iнвойс) №FA/664/2025 від 15.09.2025;

- пакувальний лист №664/2025 від 15.09.2025;

- сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR.1) №PL/MF/AU0122510 від 15.09.2025;

- автотранспортна накладна №15092025 від 15.09.2025;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №86 від 16.09.2025;

- прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 15.09.2025.

Відповідач надіслав в порядку до вимог ч.ч.3, 4 ст.53 Митного кодексу /МК/ України позивачу повідомлення, в якому просив надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів.

На вимогу декларантом додатково надано рахунок -проформу, платіжну інструкцію в іноземній валюті, цінник.

За результатами розгляду електронної митної декларації №25UA209170079990U2 та доданих документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 17.09.2025 №UA209000/2025/900525/2.

У рішенні Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 17.09.2025 №UA209000/2025/900525/2, в графі 33 зазначено наступне:

«В рамках реалізації положень статей 52, 53, 54, 55, 58, 335 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.

Декларантом здійснюючи декларування оцінюваного товару самостійно визначено митну вартість таких товарів за основним методом тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Відповідно до ч. 2 ст. 58 МКУ, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Під час здійснення митного контролю опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах та встановлено наступне:

Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Одним з таких документів є договір на перевезення. Даний документ до митного оформлення не поданий, що не дає можливості митному органу здійснити перевірку числових значень складових митної вартості.

Одним із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (пункти 4 частини другої статті 53 Кодексу). Згідно з нормами Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216 (далі –Положення № 216). Згідно п 5.1 згідно договору №06/08/2025 від 06.08.2025 оплата товарів здійснюється заздалегідь на баківський рахунок, зазначений у рахунку-фактурі, проте декларантом до митного оформлення не подано жодного платіжного документу.

У сукупності перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.

Отже, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу.

Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України декларанту надіслано вимогу про надання додаткових документів для підтвердження числового значення заявленої митної вартості, а саме: - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення;- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

На вимогу декларантом додатково надано рахунок -проформу, платіжну інструкцію в іноземній валюті, цінник. Документи, подані на вимогу митного органу не усувають вищезазначені невідповідності. Інших документів на вимогу митного органу не надано.

За результатами розгляду всіх наданих документів встановлено неподання документів, а саме: - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Платіжні документи на транспортні послуги. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - третій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.

Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III.

Основою для розрахунку слугувала митна вартість товару "скляні вироби" МД 25UA100440623629U8 від 22.08.2025 р., митна вартість товару становить 2,71 дол. США/кг. Коригування у зв`язку з відмінністю умов поставки не здійснювалося, оскільки митна вартість в джерелі визначена з урахуванням витрат до кордону України. Коригування на обсяг партії товару, комерційні рівні не здійснювалося оскільки заявлені показники оцінюваної партії товару відповідають таким у джерелі».

Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2025/001179.

Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 17.09.2025 №UA209000/2025/900525/2.

Також, згідно Рахунку-фактури (Інвойсу) №FA/710/2025 від 01.10.2025 позивач придбав у продавця товар, загальною вартістю товару 44 453,93 польських злотих.

З метою митного оформлення вказаного товару 06.10.2025 до митного оформлення Львівській митниці було подано електронну митну декларацію №25UA209170085711U8 відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації, зокрема на який прийнято оскаржуване рішення (тов. №1 вироби зі склаємності скляні, без кришок, використовуються для поміщення в них парафінових вкладів, застосовуються при здійсненні ритуальних послуг, різних розмірів та форм).

Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №25UA209170085711U8, було надано наступні документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації:

- зовнішньоекономічний контракт №06/08/2025 від 06.08.2025;

- рахунок-проформа №FPF/38/2025 від 24.09.2025;

- рахунок-фактура (iнвойс) №FA/710/2025 від 01.10.2025;

- пакувальний лист №710/2025 від 01.10.2025;

- сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR.1) №PL/MF/AU0122569 від 01.10.2025;

- договір-заявка на перевезення вантажу №2/09 від 29.09.2025;

- банківський платіжний документ, що стосується товару №5 від 30.09.2025;

- автотранспортна накладна №01102025 від 01.10.2025;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №93 від 03.10.2025;

- прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 24.09.2025.

Відповідач надіслав в порядку до вимог ч.ч.3, 4 ст.53 Митного кодексу /МК/ України позивачу повідомлення, в якому просив надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів.

На вимогу декларантом додатково надано прайс-лист, платіжний документ, проформа.

За результатами розгляду електронної митної декларації №25UA209170085711U8 та доданих документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 07.10.2025 №UA209000/2025/900553/2.

У рішенні Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 07.10.2025 №UA209000/2025/900553/2, в графі 33 зазначено наступне:

«В рамках реалізації положень статей 52, 53, 54, 55, 58, 335 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Декларантом здійснюючи декларування оцінюваного товару самостійно визначено митну вартість таких товарів за основним методом тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Відповідно до ч. 2 ст. 58 МКУ, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Під час здійснення митного контролю опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах та встановлено наступне:

Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Одним з таких документів є договір на перевезення. До митного оформлення подано договір-заявка від 29.09.2025 № 2/09, яка не підписана зі сторони замовника, таким чином вона є не належна. Крім того рахунок на перевезення від 03.10.2025 № 93 не містить посилання на договір, отже поданий договір-заявку не можливо спів ставити з рахунком, що в свою чергу не дає можливості митному органу здійснити перевірку числових значень складових митної вартості.

Пакувальний лист від 01.10.2025 № 710/2025 містить позначення 1/2 сторінок, але до митного оформлення подано лише першу сторінку. Таким чином пакувальний лист поданий не в повному обсязі, митному органу не відомий вміст 2 аркуша, який може містити інформацію для митної вартості.

У сукупності перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.

Отже, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України декларанту надіслано вимогу про надання додаткових документів для підтвердження числового значення заявленої митної вартості, а саме: - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення;- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

На вимогу декларантом додатково надано прайс-лист, платіжний документ, проформа. Документи, подані на вимогу митного органу не усувають вищезазначені невідповідності. Інших документів на вимогу митного органу не надано.

За результатами розгляду всіх наданих документів встановлено неподання документів, а саме: - транспортні документи (договір), - виписку з бухгалтерської документації; - копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Платіжні документи на транспортні послуги. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - третій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.

Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Основою для розрахунку слугувала митна вартість товару "скляні вироби" МД №UA209170/2025/58334 від 07.07.2025 р., митна вартість товару становить 2,71 дол. США/кг. Коригування у зв`язку з відмінністю умов поставки не здійснювалося, оскільки митна вартість в джерелі визначена з урахуванням витрат до кордону України. Коригування на обсяг партії товару, комерційні рівні не здійснювалося оскільки заявлені показники оцінюваної партії товару відповідають таким у джерелі».

Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2025/064388.

Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 07.10.2025 №UA209000/2025/900553/2.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕВЕРЛАЙТ» (покупець) та компанія «MASH-BIS», Monika Drozdowska, Marek Szczudlo (Республіка Польща) (продавець, постачальник) 09.07.2025 уклали зовнішньоекономічний контракт №09/07/2025, предметом якого є зобов`язання продавця надати покупцеві продукцію, що залишилась в його комерційній пропозиції, зазначену в рахунку-фактурі, кожна з яких є невід`ємною частиною цього договору, а покупець зобов`язується придбати та оплатити вищезазначені згадані товари на умовах цього контракту.

Згідно Рахунку-фактури (Інвойсу) №25/BIS/09/2025 від 16.09.2025 позивач придбав у продавця товар, загальною вартістю товару 130 661,38 польських злотих.

З метою митного оформлення вказаного товару 18.09.2025 р. до митного оформлення Львівській митниці було подано електронну митну декларацію №25UA209170080324U2 відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації, зокрема на який прийнято оскаржуване рішення (тов. №1 світильники неелектричні: лампадки зі скла різного дизайну та кольору, що складаються зі скляного корпусу з металевою або пластиковою кришкою і парафінових вкладок, призначені для ритуальних послуг: лампадка в асортименті).

Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №25UA209170080324U2, було надано наступні документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації:

- зовнішньоекономічний контракт №09/07/2025 від 09.07.2025;

- доповнення №1 від 16.09.2025 до зовнішньоекономічного договору (контракту) №09/07/2025 від 09.07.2025;

- рахунок-проформа №5/09/2025 від 16.09.2025;

- рахунок-фактура (iнвойс) №25/BIS/09/2025 від 16.09.2025;

- пакувальний лист №5/2025/PROM від 16.09.2025;

- сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR.1) №PL/MF/AU0351713 від 16.09.2025;

- автотранспортна накладна №484799 від 16.09.2025;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №17/09 від 17.09.2025;

- прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 16.09.2025;

- замовлення від клієнта №5/09/2025 від 16.09.2025;

- відомості з інтернет-джерел від 18.09.2025.

Відповідач надіслав в порядку до вимог ч.ч.3, 4 ст.53 Митного кодексу /МК/ України позивачу повідомлення, в якому просив надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів.

На вимогу декларантом додатково надано прайс – лист, інтернет пропозиція, фактура-проформа, замовлення від клієнта.

За результатами розгляду електронної митної декларації №25UA209170080324U2 та доданих документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 18.09.2025 №UA209000/2025/900527/2.

У рішенні Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 18.09.2025 №UA209000/2025/900527/2, в графі 33 зазначено наступне:

«В рамках реалізації положень статей 52, 53, 54, 55, 58, 335 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.

Декларантом здійснюючи декларування оцінюваного товару самостійно визначено митну вартість таких товарів за основним методом тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Відповідно до ч. 2 ст. 58 МКУ, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Під час здійснення контролю опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах та встановлено наступне:

- у наданій до митного оформлення фактурі від 19.09.2025 за № 25/BIS/09/2025 зазначено, що її складено на підставі замовлення № ZK 5/09/2025 від 16.09.2025, проте таке замовлення не подане до митного оформлення, що свідчить наявність інших документів, які до митного оформлення декларантом не подавались, однак є такими які об`єктивно містять відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за товари;

- згідно положень Інкотермс, термін FCA вибір місця постачання вплине на зобов`язання зі завантаження і розвантаження товару у даному місці. Якщо постачання здійснюється у приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець відповідальності за відвантаження товару не несе. Відповідно до гр.4 CMR № 484799 від 19.09.2025 р., товар завантажений в м. Bytom, Польша, а адресою продавця є Chorzow, Польша. Отже, витрати з навантаження, а також складські збори покладені на покупця, проте такі витрати (складові митної вартості) в товаросупровідних документах не відображені та не включені до митної вартості. Наявність таких обставин, не дає можливості митному органу здійснити контроль правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки відомостей щодо числового значення складових митної вартості в частині отриманих транспортно-експедиторських послуг.

- одним із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (пункти 4 частини другої статті 53 Кодексу). Згідно з нормами Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216 (далі – Положення № 216). Згідно п 5.1 згідно договору №09/07/2025 від 09.07.2025 оплата товарів здійснюється заздалегідь на баківський рахунок, зазначений у рахунку-фактурі, проте декларантом до митного оформлення не подано жодного платіжного документу.

У сукупності перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. У сукупності перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Отже, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Відповідно до статті 53 Митного кодексу України декларанту надіслано вимогу про надання додаткових документів для підтвердження числового значення заявленої митної вартості, а саме: - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення;- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Декларантом на вимогу митного органу надіслано прайс – лист, інтернет пропозиція, фактура-проформа, замовлення від клієнта. Додатково надані документи не усувають та не пояснюють встановлених розбіжностей та не містять відомостей про складові митної вартості. Інших документів на вимогу не надано.

За результатами розгляду всіх наданих документів встановлено неподання документів, а саме: - виписку з бухгалтерської документації; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме договір на перевезення; Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - третій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ.

Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала №25UA209030003081U0 від 15.09.2025 р., де митна вартість товару зі схожими характеристиками «світильники не електричні...», становить 3,751 дол. США/кг. Коригування у зв`язку з відмінністю умов поставки не здійснювалося, оскільки митна вартість в джерелі визначена з урахуванням витрат до кордону України. Коригування на обсяг партії товару, комерційні рівні не здійснювалося оскільки заявлені показники оцінюваної партії товару відповідають таким у джерелі».

Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2025/064323.

Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 18.09.2025 №UA209000/2025/900527/2.

Позивач, не погоджуючись із рішеннями відповідача про коригування митної вартості товарів, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

МК України №4495-VІ від 13.03.2012 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

Статтями 49, 50 МК визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК).

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно із частиною другою статті VII ГААТ, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно із статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до статті 57 МК, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 54 МК, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні.

Слід зауважити, що митним законодавством передбачена ціла система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові по справі №826/17509/16 від 09.02.2021.

Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи, закріплені приписами п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 58 МК передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п`ятої статті 54 МК України).

Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до положень статті 53 МК, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п`ятої статті 53 МК, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).

Відповідно до частини 1 статті 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 статті 55 МК передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Частиною 7 ст.55 МК передбачено, що у випадку незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу на строк 90 днів з дня випуску товарів.

Відповідно до ч.8 ст.55 МК протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Згідно з ч.9 ст.55 МК у разі надання декларантом додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому разі надане забезпечення сплати митних платежів відповідно повертається (вивільняється) або використовується для сплати відповідних митних платежів.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).

Згідно із пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Суд вважає, що надані позивачем документи відповідачу у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню та на їх підставі можливо ідентифікувати задекларовані товари, тому зазначені Львівською митницею розбіжності є необґрунтованими та безпідставними.

Щодо обґрунтованості застосування митним органом другорядного методу визначення митної вартості придбаного позивачем товару, суд зазначає, що встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

У свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Такий висновок, також узгоджується з правовою позицією, викладеній Верховним Судом України в постанові від 31.03.2015 року у справі №21-127а15, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах.

Положення статті 55 МК України визначають загальні вимоги до змісту рішення митного органу про коригування митної вартості товарів, згідно з якими, таке рішення повинно містити також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування (пункт 4 частини другої статті 55 МК України).

На виконання вимог статті 55 МК України наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. №598 затверджено Правила заповнення рішень про коригування митної вартості товарів (далі також Правила №598). Так щодо графи 33 рішення про коригування митної вартості товарів у пункті 2.1 Правил №598 вказано, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень ст. ст. 59, 60 та 64 МК України з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, відображеною у постанові від 18.08.2021 у справі № 160/4944/19 та у постанові від 04.11.2021 у справі №120/2634/19-а.

При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним митним органом за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Відтак Львівська митниця, приймаючи оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів, порушила вимоги п. 4 ч. 2 ст. 55 МК України та п. 2.1 Правил №598 в частині заповнення гр. 33 рішень, позаяк не вказала на яких умовах здійснювалась поставка товару за митною декларацією-джерелом коригування, які комерційні умови мали місце, та чи постачався подібний товар, що і в цій ситуації. Наведене є самостійною підставою для визнання протиправними та скасування відповідних рішень про коригування митної вартості Львівської митниці.

Стосовно зауважень, викладених в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості, суд зазначає наступне.

У рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900525/2 від 17.09.2025 в якості підстави прийняття такого рішення, митниця зазначила:

- Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Одним з таких документів є договір на перевезення. Даний документ до митного оформлення не поданий, що не дає можливості митному органу здійснити перевірку числових значень складових митної вартості.

Суд зазначає, що відповідно до положень частини другої статті 53 Митного кодексу України та Наказу Міністерства фінансів України №599 від 24.05.2012, витрати на транспортування можуть підтверджуватися різними документами, зокрема транспортними (перевізними) документами, рахунками-фактурами, а також іншими документами, що містять відомості про вартість перевезення. При цьому законодавством не встановлено вичерпного переліку документів, а використання формулювання «можуть належати» свідчить про можливість підтвердження таких витрат будь-якими належними доказами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, відповідно до якої, якщо законом не визначено виключного переліку доказів, витрати на перевезення можуть підтверджуватися будь-якими документами.

До митного оформлення декларантом було подано автотранспортну накладну №15092025 від 15.09.2025 та рахунок-фактуру №86 від 16.09.2025 за надання транспортно-експедиційних послуг, які містять усі необхідні відомості щодо вартості перевезення та дозволяють ідентифікувати такі послуги з конкретною поставкою товару.

Крім того, в порядку статті 55 Митного кодексу України позивачем додатково було подано договір-заявку на міжнародне перевезення вантажу №1/09 від 10.09.2025, який також підтверджує вартість перевезення та умови надання транспортних послуг, однак митним органом безпідставно не був взятий до уваги.

Суд зазначає, що рахунок №86 від 16.09.2025 містить усі необхідні реквізити, зокрема найменування сторін, їх реквізити, підпис та печатку перевізника, а також визначену суму оплати у розмірі 22 000 грн.

Водночас договір-заявка №1/09 від 10.09.2025, підписаний обома сторонами, містить погоджену вартість перевезення у розмірі 22 000 грн, реквізити замовника та перевізника, відомості про транспортний засіб (марка та реєстраційні номери), а також підписи сторін, що свідчить про досягнення сторонами згоди щодо істотних умов надання транспортних послуг.

Таким чином, надані декларантом документи у своїй сукупності підтверджують витрати на транспортування товару, а доводи митного органу про їх недостатність є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам митного законодавства.

Також митним органом було зазначено, що декларантом не подано банківських платіжних документів, які підтверджують оплату товару, незважаючи на передбачені умовами контракту вимоги щодо здійснення попередньої оплати.

З цього приводу суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості. Умови термінів та розміри оплати безпосередньо на ціну товару не впливають. Відомості про умови та терміни оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а суперечності між цими даними не можуть бути підставою для твердження про розбіжності у митній вартості товару.

Верховний Суд у постанові від 29 липня 2020 року у справі №420/1709/19 дійшов висновку, що терміни оплати не впливають на числові значення митної вартості товару.

Факт оплати за імпортований товар підтверджується банківським платіжним документом №4 від 28.08.2025, в якому зазначено: номер і дата зовнішньоекономічного контракту №06/08/2025 від 06.08.2025; проформа-інвойс №FPF/36/2025 від 26.08.2025, що дозволяє однозначно співвіднести платіж із конкретною партією товару, яка стала об`єктом митного оформлення.

Таким чином, платіжний документ №4 безпосередньо підтверджує оплату товару, задекларованого до митного оформлення.

Відповідно до ст. 55 Митного кодексу України, позивач додатково надав митному органу зазначений платіжний документ, що підтверджує оплату товару.

У відповідь на зауваження митного органу про те, що платіжна інструкція в іноземній валюті нібито не може бути визнана банківським платіжним документом, суд зазначає, що Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затверджене Постановою Правління Національного банку України №216 від 28.07.2008 (у редакції від 24.12.2023 №179), визначає обов`язкові реквізити платіжної інструкції, серед яких: підпис відповідальної особи платника або код автентифікації.

Наданий банківський платіжний документ містить підпис та печатку платника, що підтверджує його відповідність вимогам Постанови №216, а отже, засвідчує належне оформлення та справжність платіжної інструкції.

Суд вважає, що платіжний документ №4 від 28.08.2025 є належним підтвердним документом, що засвідчує здійснення ТОВ «ЕВЕРЛАЙТ» оплати на користь контрагента за товар, що поставляється.

У рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900553/2 від 07.10.2025 в якості підстави прийняття такого рішення, митниця зазначила:

Стосовно зауваження, що договір-заявка не може бути взята до уваги, оскільки вона не підписана зі сторони замовника.

Суд дійшов висновку, що до митного оформлення декларантом було подано договір-заявку від 29.09.2025 №2/09, укладений між замовником та перевізником з метою здійснення транспортування товару та визначення вартості перевезення. Водночас суд встановив, що випадково була подана версія договору без підпису зі сторони замовника.

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом можуть подаватися: рахунок-фактура (акт виконаних робіт/наданих послуг) від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення здійснюється власним транспортом), що містить відомості про маршрут, протяжність у кілометрах та тарифні ставки.

Термін «можуть належати» означає, що для підтвердження витрат на транспортування достатньо одного із перелічених документів.

В обґрунтування заявлених транспортних витрат декларантом було подано: Договір-заявку на перевезення вантажу №2/09 від 29.09.2025; Банківський платіжний документ за товар №5 від 30.09.2025; Автотранспортну накладну №01102025 від 01.10.2025; Рахунок-фактуру №93 від 03.10.2025 про надання транспортно-експедиційних послуг.

Надані транспортні документи містили ті самі відомості, що й договір-заявка, та підтверджують понесені витрати.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14 зазначив: «Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів».

Таким чином, декларантом позивача було надано весь пакет товаросупровідних документів, які підтверджують транспортні витрати відповідно до положень Наказу Міністерства фінансів України №599.

Більше того, відповідно до статті 55 Митного кодексу України, позивач разом із Заявою №3 додатково надав митному органу належним чином оформлений договір-заявку від 29.09.2025 №2/09, підписаний обома сторонами, який містить необхідні відомості щодо вартості перевезення та підтверджує понесені транспортні витрати. Однак цей документ був безпідставно не взятий до уваги.

Отже, усі транспортні витрати, понесені позивачем, були включені до митної вартості та належним чином підтверджені документально.

Щодо зауваження митного органу, що рахунок на перевезення від 03.10.2025 №93 не містить посилання на договір, отже поданий договір-заявку не можливо спів ставити з рахунком.

Суд дійшов висновку, що рахунок №93 від 03.10.2025 можна співставити з договором-заявкою №2/09 від 29.09.2025 на міжнародне перевезення вантажу, оскільки: як у рахунку, так і в договорі вказано однакові реквізити транспортного засобу – марка та номер автомобіля MAN НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ; у рахунку і в договорі зазначена однакова сума оплати за перевезення – 30 000 грн; рахунок та договір-заявка містять підпис та печатку перевізника – ФОП ОСОБА_1 . зазначені ознаки дозволяють чітко ідентифікувати зв`язок між рахунком і договором-заявкою, що надає можливість перевірити числові значення складових митної вартості.

Суд встановив, що рахунок та договір-заявка є взаємопов`язаними: зазначено однаковий вантаж, транспортний засіб і сума оплати, а також однакові реквізити сторін. Ці обставини чітко підтверджують, що надані транспортні послуги стосуються саме перевезення декларованого товару і належать до відповідної поставки.

Твердження митного органу про відсутність умов платежу та неможливість встановити належність транспортних послуг до поставки товару є необґрунтованим. Рахунок №93 та договір-заявка №2/09 містять усі необхідні відомості, що дозволяють перевірити числові значення складових митної вартості та підтверджують понесені транспортні витрати.

Стосовно зауваження, що пакувальний лист поданий не в повному обсязі.

Суд дійшов висновку, що пакувальний лист фактично складається лише з однієї сторінки, яка і була подана до митного оформлення. Позначення « 1/2» на документі виникло в процесі формування пакувального листа і не свідчить про наявність другої сторінки або додаткової інформації. Таке позначення могло з`явитися внаслідок використання стандартних шаблонів документів або автоматичного нумерування сторінок у програмі для створення документів, де загальна кількість сторінок за замовчуванням задається більшою, ніж фактична кількість змістовних сторінок. В результаті на першій (і єдиній) сторінці вказується номер « 1» із позначенням «із 2», хоча друга сторінка фактично порожня або не містить жодної інформації.

Суд встановив, що до митного оформлення було надано повний обсяг інформації, що міститься в пакувальному листі, і вона достатня для підтвердження митної вартості товару.

Суд дійшов висновку, що пояснення щодо пакувального листа, надані декларантом митниці разом із заявою в порядку ст. 55 Митного кодексу України, були належним чином оформлені, але безпідставно не були враховані митним органом.

У рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900527/2 від 18.09.2025 в якості підстави прийняття такого рішення, митниця зазначила:

Щодо зауваження митного органу про неподання заявки-замовлення.

Суд зазначає, що заявка-замовлення не є первинним документом, який містить у собі інформацію про вартість товару. Крім того, суд звертає увагу, що на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (обов`язкових реквізитів) заявки до договору. Частини друга та третя статті 53 Митного кодексу України не визначають заявку на перевезення або замовлення документом, який обґрунтовує заявлену митну вартість та підлягає обов`язковому поданню до митного контролю.

Суд встановив, що разом із митною декларацією до митного оформлення було подано замовлення від клієнта №5/09/2025 від 16.09.2023, яке зазначено у графі 44 митної декларації під кодом 9000.

До переліку додаткових документів, визначених частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, належать, зокрема, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару. Водночас замовлення як документ на підтвердження заявленої митної вартості нормами зазначеної статті не передбачене.

Суд дійшов висновку, що неподання або оцінка такого документа не може впливати на правильність визначення митної вартості товару.

Крім того, суд встановив, що відповідно до статті 55 Митного кодексу України, позивач разом із Заявою №2 додатково надав митному органу замовлення №5/09/2025 від 16.09.2023 року, однак цей документ був безпідставно не взятий до уваги митним органом.

Суд вважає, що наведені обставини свідчать про безпідставність зауважень митного органу в цій частині.

Стосовно зауваження про те, що витрати з навантаження, а також складські збори покладені на покупця, проте такі витрати (складові митної вартості) в товаросупровідних документах не відображені та не включені до митної вартості.

Суд встановив, що з метою усунення зауважень митного органу щодо розбіжностей у транспортних документах контрагент позивача - компанія «MASZ-BIS» надала лист від 25.09.2025, в якому зазначено, що фактичне завантаження товару здійснювалось у місті Битом (Польща), за адресою розташування складів та виробничих потужностей, тоді як юридичною адресою підприємства є м. Хожув (Польща). Суд дійшов висновку, що зазначені обставини не свідчать про наявність будь-яких порушень або розбіжностей, оскільки відстань між містами Битом та Хожув становить близько 9 км, що не є суттєвим у контексті виконання умов поставки.

Відповідно до правил Інкотермс за умовами FCA передача товару перевізнику може здійснюватися у будь-якому погодженому сторонами місці, а відтак фактичне завантаження товару у місті Битом повністю відповідає умовам поставки.

Суд встановив, що всі витрати, понесені позивачем у зв`язку з транспортуванням товару, відображені у рахунку-фактурі №17/09 від 17.09.2025, який було надано до митного оформлення, у зв`язку з чим усі складові митної вартості були враховані та документально підтверджені.

Крім того, відповідно до статті 55 Митного кодексу України, позивач разом із Заявою №2 додатково надав митному органу лист компанії «MASZ-BIS» від 25.09.2025 з перекладом, однак зазначений документ безпідставно не був врахований митним органом.

Разом з тим, суд встановив, що митний орган висловив зауваження щодо рахунку на оплату №17/09 від 17.09.2025, зокрема щодо відсутності умов платежу та неможливості встановлення належності транспортних послуг до відповідної поставки, а також щодо різниці дат між рахунком та автотранспортною накладною (CMR) №484799 від 16.09.2025.

Суд дійшов висновку, що такі зауваження є необґрунтованими з огляду на наступне.

По-перше, виставлення рахунку після складання CMR є звичайною та загальноприйнятою практикою у сфері міжнародних автоперевезень, оскільки CMR підтверджує факт відправлення вантажу та його характеристики, тоді як рахунок формується після надання послуги та визначення її вартості. Така хронологія відповідає звичайному діловому обороту та не впливає на можливість ідентифікації транспортної послуги.

По-друге, рахунок №17/09 від 17.09.2025 може бути однозначно співставлений із автотранспортною накладною (CMR) №484799, оскільки вони містять однакові ідентифікуючі дані, а саме: однаковий транспортний засіб - НОМЕР_3 / НОМЕР_4 ; однакове місце завантаження - м. Битом; однакове місце розвантаження - м. Самбір; ідентичні дані щодо маршруту перевезення. Суд вважає, що зазначені реквізити дають можливість однозначно встановити належність рахунку до конкретного перевезення, відображеного у CMR.

По-третє, суд зазначає, що саме CMR підтверджує факт здійснення перевезення, маршрут і характеристики вантажу, тоді як рахунок №17/09 є фінансовим документом, який відображає вартість наданої послуги. У сукупності ці документи повністю підтверджують обсяг, зміст та вартість транспортно-експедиторських послуг.

По-четверте, Митний кодекс України та наказ Міністерства фінансів України №599 не містять вимог щодо обов`язкової тотожності дат рахунку та CMR, а також не встановлюють заборони на різницю дат у межах одного перевезення.

З огляду на викладене, суд вважає, що надані позивачем документи у своїй сукупності є достатніми для підтвердження витрат на транспортування, а доводи митного органу щодо неможливості ідентифікації транспортних послуг та перевірки складових митної вартості є безпідставними.

Стосовно не подання банківського платіжного документа, суд зазначає, що відповідно до пункту 4 частини другої статті 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема, банківські платіжні документи - у разі якщо рахунок сплачено.

Умовами контракту від 09.07.2025 №09/07/2025 передбачено можливість як попередньої оплати, так і післяплати протягом 30 днів з дати виставлення рахунку-фактури. Водночас рахунок-фактура №25/BIS/09/2025 датований 16.09.2025, а оплата за даною поставкою здійснювалась на умовах післяплати.

Отже, суд встановив, що на момент подання товару до митного оформлення рахунок не був оплачений, а тому відсутність банківського платіжного документа на цей момент не може розцінюватися як порушення вимог митного законодавства.

Разом з тим суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості. Умови та строки оплати не впливають на числові значення митної вартості товару.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.07.2020 у справі №420/1709/19, відповідно до якої умови та строки оплати не повинні братися митним органом до уваги при контролі митної вартості, а суперечності у таких відомостях не можуть бути підставою для висновків про недостовірність митної вартості.

Крім того, суд встановив, що відповідно до статті 55 Митного кодексу України, позивач разом із Заявою №2 додатково надав митному органу банківський платіжний документ №6 від 06.10.2025, який підтверджує оплату товару на суму 130 661,38 польських злотих, однак цей документ безпідставно не був врахований митним органом.

Оцінюючи доводи митного органу щодо невідповідності платіжної інструкції вимогам законодавства, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 40 Закону України «Про платіжні послуги», платіжна інструкція повинна містити інформацію, що дає змогу ідентифікувати платника, отримувача, їх рахунки, суму операції та інші необхідні реквізити. Частиною сьомою цієї ж статті встановлено, що Національний банк України визначає обов`язкові реквізити платіжних інструкцій. Згідно з Положенням, затвердженим постановою Правління Національного банку України №216, платіжна інструкція в іноземній валюті повинна містити обов`язкові реквізити, зокрема призначення платежу, яке має містити інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється.

Суд дійшов висновку, що чинне законодавство не містить вичерпного переліку вимог щодо наповнення реквізиту «Призначення платежу» та не встановлює обов`язку зазначення у ньому конкретних реквізитів контракту чи митної декларації у визначеному вигляді, оскільки вимога «повноти інформації» має оціночний характер.

Суд встановив, що у банківському платіжному документі №6 від 06.10.2025 у призначенні платежу міститься посилання на контракт №09/07/2025 від 09.07.2025 та митну декларацію №080538 від 19.09.2025, що дозволяє ідентифікувати відповідну господарську операцію.

Крім того, зазначений платіжний документ містить дату операції, суму в польських злотих, реквізити рахунків сторін, що узгоджується з іншими документами, поданими до митного оформлення. Загальна сума за товар у розмірі 130 661,38 польських злотих була повністю сплачена.

Суд вважає, що наведені обставини свідчать про можливість однозначної ідентифікації платіжного документа з відповідною поставкою товару.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що банківський платіжний документ №6 від 06.10.2025 є належним та допустимим доказом, який підтверджує факт оплати товару, а доводи митного органу щодо його невідповідності вимогам законодавства є необґрунтованими.

Суд звертає увагу, що при визначенні митної вартості ідентичних товарів (код УКТ ЗЕД – 7013990000) митний орган встановлював різні показники митної вартості.

- у Рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900525/2 від 17.09.2025 митним органом було визначено різні показники митної вартості для одного й того ж товару. Так, у графі 33 рішення зазначено митну вартість на рівні 2,71 дол. США/кг, у той час як у графі 30 рішення — 2,6412 злотих/шт, метод 2ґ.

- у Рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900553/2 від 07.10.2025 митним органом було визначено різні показники митної вартості для одного й того ж товару. Так, у графі 33 рішення зазначено митну вартість на рівні 2,71 дол. США/кг, у той час як у графі 30 рішення — 3,0458 злотих/шт, метод 2ґ.

Такі дії митного органу свідчать про вибірковий підхід та незаконність здійсненого коригування, оскільки відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 64 МК України митна вартість імпортних товарів не може визначатися на підставі системи, яка передбачає прийняття для митних цілей більшої з двох альтернативних вартостей. У розглянутому випадку фактично обрана митна вартість значно перевищує мінімальну, наявну у матеріалах відповідача.

Крім того, у Рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900527/2 від 18.09.2025 митним органом було визначено різні показники митної вартості для одного й того ж товару. Так, у графі 33 рішення зазначено митну вартість на рівні 3,751 дол. США/кг, у той час як у графі 30 рішення — 13,4762 злотих/кг.

Суд також враховує практику Верховного Суду, зокрема постанову від 08.07.2024 у справі №380/16340/23, відповідно до якої при коригуванні митної вартості митний орган зобов`язаний визначати митну вартість у валюті рахунка-фактури або рахунка-проформи, поданих декларантом до митного оформлення. У справі, що розглядається, митний орган застосував валюту, відмінну від валюти рахунка-фактури (замість польських злотих – долари США), що суперечить вимогам законодавства та затверджених правил заповнення рішень про коригування митної вартості.

Отже, дії митного органу щодо коригування митної вартості товарів є незаконними, вибірковими та такими, що не відповідають вимогам частини третьої статті 64 МК України та затвердженим правилам, що підтверджує неправомірність застосованого підходу до визначення митної вартості.

Таким чином, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах викликані безпідставними припущеннями. Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення, Львівською митницею не обґрунтовано, яким чином вищевикладені обставини впливають на рівень митної вартості ввезеного товару.

Інші доводи відповідача висновків суду не спростовують.

Враховуючи наведене, суд вважає, що під час розгляду справи, відповідачем не спростовано та не надано належних доказів неможливості застосування для визначення митної вартості товару основного методу, а також не обґрунтовано застосування до визначення митної вартості товару резервного методу та методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

В той же час, позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами.

За наведених обставин, позивачем у відповідності до вимог статей 52, 53 Митного кодексу України подано всі необхідні документи для митного оформлення зазначеного товару за ціною договору, які не містили в собі будь-яких розбіжностей зазначених в частині третій статті 53 МК України і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав для витребування додаткових документів та прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постановах від 13.10.2021 року у справі №804/15600/15, від 14.04.2021 року у справі №820/4849/16, від 21.04.2021 року у справі №809/1838/15.

Суд враховує, що відповідно до норм чинного законодавства з питань митної справи митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою обставиною, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість випробовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим можуть бути витребувані лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 13.07.2021 у справі №200/6521/20-а та від 18.11.2022 у справі №818/902/17.

При цьому суд додатково звертає увагу на те, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення. Відповідно, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару, висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відтак зазначені митним органом у вимозі про надання додаткових документів та в рішенні про коригування митної вартості зауваження, розбіжності та невідповідність, які стали підставою для витребування додаткових документів та прийняття картки відмови і коригування митної вартості товару не можуть бути визнані судом об`єктивними, обґрунтованими і такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що при здійсненні ввезення товару на митну територію України, ТОВ «ЕВЕРЛАЙТ» для підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано повний пакет документів відповідно до переліку, передбаченого частиною другою статті 53 МК України, а тому використання відповідачем другорядних методів визначення митної вартості товару є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості.

Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів митний орган повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Зважаючи на те, що відповідачем не надано належних та переконливих доказів того, що подані декларантом для митного оформлення документи не надавили можливості встановити всі складові митної вартості товари, мали розбіжності або виправлення, у зв`язку з чим спірні рішення митного органу про коригування митної вартості товару не можуть вважатися обґрунтованими та правомірними.

За таких обставин, оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із положеннями ст. 75 Кодексу адміністративного судочинства України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

При цьому, в силу положень ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

З огляду на все викладене вище та виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову судові витрати покладаються на відповідача. З огляду на те що, позивачем сплачений судовий збір, слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Крім того, на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху представником позивача подано переклад українською мовою документів, долучених до позовної заяви.

Відтак, позивач просить відшкодувати за рахунок відповідача витрати, понесення за проведення перекладу українською мовою документів, складених іноземною мовою, у сумі 8 190 грн.

Щодо витрат на переклад письмових документів.

Частиною 1 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Частиною 5 ст. 137 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, перекладач допускається ухвалою суду за клопотанням учасника справи або призначається з ініціативи суду.

З аналізу наведених вище правових норм слідує, що залучення перекладача до участі в адміністративному судочинстві здійснюється виключно ухвалою суду на підставі клопотання учасників справи або з ініціативи суду.

Втім, у ході судового розгляду цієї справи питання щодо залучення перекладача судом не вирішувалося, а тому витрати на переклад документів без залучення перекладача не можуть вважатися витратами, пов`язаними з розглядом справи.

Крім того, згідно зі ст. 254 МК України, документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Таким чином, витрати позивача на переклад документів на українську мову та нотаріальне посвідчення тексту перекладу, фактично зумовлені виконанням позивачем вимог митних формальностей, а тому не можуть вважатись судовими витратами, які пов`язані із розглядом даної справи. Окрім того, позивач і зазначає, що судочинство здійснюється державною мовою і відповідно судом досліджуються докази у підтвердження заявлених вимог позивачем українською мовою. При дослідженні доказів суд надавав оцінку таким у перекладі на українську мову і Рішення суду ґрунтується на поданих доказах. У випадку не взяття до уваги долучених доказів у перекладі на українську мову, може й стати підставою для ухвалення протилежного рішення (постанови) суду.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача витрат, пов`язаних із залученням перекладача.

Керуючись ст. ст. 72-79, 90, 131, 137, 139, 241-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВЕРЛАЙТ» (81400, м.Самбір, вул. Промислова, 2/52; код ЄДРПОУ 45661703) до Львівської митниці (79007, м. Львів, вул. Костюшка Т., 1; код ЄДРПОУ 43971343) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900525/2 від 17.09.2025 року.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900553/2 від 07.10.2025 року.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900527/2 від 18.09.2025 року.

Стягнути з Львівської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВЕРЛАЙТ» судовий збір в сумі 5 168 (п`ять тисяч сто шістдесят вісім) гривень 56 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з для складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.

Суддя Сподарик Наталія Іванівна