Рішення від 18 березня 2026 р. у справі №380/17438/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2026 рокусправа № 380/17438/25

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши в письмовому провадженні, у м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул. Андрея Митрополита, 10, м. Львів, 79016; код ЄДРПОУ 13814885), в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обчислення, починаючи з 01.11.2024 основної пенсії ОСОБА_1 в разі втрати годувальника у спосіб обчислення основної пенсії (30 % від суми грошового забезпечення годувальника (посадовий оклад, оклад за військове звання, процентна надбавка за вислугу років 50%, середньомісячна сума додаткових видів ГЗ за 24 місяці)) в розмірі меншому, ніж два розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначених статтею 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_1 , починаючи з 01.11.2024, у спосіб обчислення основної пенсії (30% від суми грошового забезпечення годувальника (посадовий оклад, оклад за військове звання, процентна надбавка за вислугу років 50%, середньомісячна сума додаткових видів Г3 за 24 місяці)) з урахуванням мінімального розміру пенсії, визначеної статтею 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що не може становити менше ніж два розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням щомісячної доплати, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», урахування інших доплат, підвищень до цього розміру основної пенсії та з урахуванням виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно не враховано приписи ст. 37 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а саме, що пенсія в разі втрати годувальника не може бути меншою, ніж два визначені законом розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Вважає, що всі доплати, підвищення та індексації повинні обраховуватись з основного розміру пенсії, який не може бути менший розміру двох прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність.

Ухвалою від 01.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що розмір прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність з 01.01.2024 по 31.12.2024 становив 2361 грн, а 01.01.2025 становить 2361 грн. Тобто, мінімальний розмір пенсії в разі втрати годувальника відповідно до ст.37 Закону-2262 становить 4722 грн у 2024 та 2025 роках.

Отже, розмір пенсійної виплати ОСОБА_1 , з урахуванням надбавок, підвищень, сум індексації, інших доплат до пенсій, встановлених законодавством перевищує два прожиткових мінімуми для осіб, які втратили працездатність та з 01.03.2025 становить 6943,82 грн, з 01.06.2025 - 7243,82 грн.

Враховуючи вищенаведене, вважає позовні вимоги безпідставними та просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 є пенсіонером, перебуває на обліку в ГУ ПФУ та отримує пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі – Закон № 2262-ХІІ).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 березня 2024 року у справі № 380/3030/24 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо непроведення перерахунку та невиплати ОСОБА_1 з 02 листопада 2023 року пенсії в разі втрати годувальника на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05 січня 2024 року № 1159/12/213 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 з урахуванням окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення і премії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_1 з 02 листопада 2023 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05 січня 2024 року № 1159/12/213 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 з урахуванням окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення і премії, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року у справі № 380/14180/24 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо припинення з 01.05.2024 виплати ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 гривень на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області поновити з 01.05.2024 ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000,00 гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» та виплатити перераховану пенсію із врахуванням раніше виплачених сум.

За результатами перерахунків пенсії позивача на виконання вказаних вище судових рішень з 01.11.2024 розмір пенсії ОСОБА_1 становить 6433,92 грн та складається з:

- основного розміру пенсії по втраті годувальника (30% від суми грошового забезпечення годувальника 13690,00 грн) – 4107,00 грн;

- доплати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» - 2 000,00 грн;

- індексації, проведеної відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 - 326,92 грн.

З 01.03.2025 розмір пенсії ОСОБА_1 становить 6943,82 грн та складається з:

- основного розміру пенсії по втраті годувальника (30% від суми грошового забезпечення годувальника 13690,00 грн) – 4107,00 грн;

- доплати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» - 2 000,00 грн;

- індексації, проведеної відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 - 326,92 грн;

- індексації, проведеної відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 - 509,90 грн.

Так як позивачу 02.05.2025 виповнилось 70 років, то їй доплачується до пенсії виплата в сумі 300 грн, що також не заперечується сторонами.

Позивач, через свого представника, звернулася зі заявою від 07.07.2025 до ГУПФУ у Львівській області щодо перерахунку та виплати її пенсії у спосіб обчислення основної пенсії (30% від суми грошового забезпечення годувальника (посадовий оклад, оклад за військове звання, процентна надбавка за вислугу років 50%, середньомісячна сума додаткових видів ГЗ за 24 місяці)) з урахуванням двох розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначених статтею 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» і з урахуванням щомісячної доплати, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» та інших доплат, підвищень до цього розміру основної пенсії, з урахуванням виплачених сум.

У відповідь ГУ ПФУ у Львівській області надіслало лист, в якому зазначило, що розмір пенсійної виплати ОСОБА_1 , з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, сум індексації, інших доплат до пенсій встановлених законодавством (крім пенсій за особливі заслуги перед Україною), ОСОБА_1 перевищує два прожиткових мінімуми для осіб, які втратили працездатність та становить 7243,82 грн, тому підстави для перерахунку відсутні.

Позивач вважає, що всі доплати, підвищення та індексації повинні обраховуватись з основного розміру пенсії, який не може бути менший розміру двох прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, а тому звернулася до суду з цим позовом.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спірні правовідносини врегульовані, зокрема, Законом України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ).

Відповідно до частини 3 статті 1 Закону № 2262-XII члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.

Умови призначення пенсій в разі втрати годувальника визначені статтею 29 Закону №2262-XII, згідно якої пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.

Згідно з частиною 1 статті 30 Закону № 2262-XII право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Так, непрацездатними членами сім`ї вважаються батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» або є особами з інвалідністю (пункту «б» частини 4 статті 30 Закону № 2262-XII).

Згідно статті 36 Закону № 2262-XII пенсії в разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах:

а) членам сімей військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час, які є непрацездатними та перебували на утриманні загиблого (померлого) годувальника (при цьому дітям та іншим особам, зазначеним в абзаці другому статті 30 цього Закону, незалежно від того, чи перебували вони на утриманні загиблого (померлого) годувальника), - 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на одного непрацездатного члена сім`ї. Якщо на утриманні загиблого (померлого) годувальника перебували двоє і більше членів сім`ї, пенсія призначається у розмірі 90 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника, що розподіляється між ними рівними частками, але не менше ніж 40 процентів на кожного непрацездатного члена сім`ї. У таких самих розмірах, незалежно від причини смерті годувальника, обчислюються пенсії членам сімей померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків;

б) сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які померли внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби, - 30 процентів заробітку годувальника на кожного непрацездатного члена сім`ї.

У відповідності до ст. 37 Закону №2262-ХІІ пенсія в разі втрати годувальника (або частина спільної пенсії кожного непрацездатного члена сім`ї), що призначається членам сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, з розрахунку на кожного непрацездатного члена сім`ї не може бути меншою ніж два визначені законом розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Приписами ст. 43 Закону №2262-ХІІ визначено, що пенсії, які призначаються відповідно до цього Закону особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей, обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, який одержували військовослужбовці до призову на строкову військову службу чи після звільнення з військової служби до звернення за пенсією, або до середньомісячного грошового забезпечення, одержуваного військовослужбовцями в період проходження військової служби за контрактом. При цьому середньомісячний заробіток (грошове забезпечення) для обчислення їм пенсій визначається в порядку, встановленому Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Особам із числа військовослужбовців строкової служби, які до призову на строкову військову службу та після звільнення з військової служби не працювали і не перебували на військовій службі за контрактом, та членам їх сімей пенсії встановлюються у мінімальних розмірах, передбачених відповідно статтями 22 і 37 цього Закону.

Пенсії особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, оклади та/чи доплати за військове (спеціальне) звання, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку (доплату) за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, пунктом «б» ч. 1 ст. 36 Закону №2262-ХІІ чітко врегульований розмір пенсії в разі втрати годувальника, а саме 30 відсотків заробітної плати загиблого (померлого) годувальника на одного непрацездатного члена сім`ї. При цьому у статті 37 цього ж Закону закріплено, що такий розмір не може бути нижче двох визначених законом розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Схожа правова позиціях викладена в постанові Верховного Суду від 20.03.2025 у справі № 420/18361/23.

Так, розмір прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність встановлений Законами України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 01.01.2024 та з 01.01.2025 становив - 2361,00 грн.

Отже, основний розмір пенсії не може становити менше 2 розмірів прожиткового мінімуму (4722,00 грн).

Однак, відповідач протиправно обчислив основний розмір пенсії позивача в сумі 4107,00 грн, що є меншим ніж 2 розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (4722,00 грн).

Суд враховує, що 14.07.2021 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», якою установлено з 01.07.2021 особам, яким призначено пенсію до 01.03.2018 відповідно до Закону №2262 (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21, 36 цього Закону станом на 01.03.2018, щомісячну доплату в сумі 2000 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до цих статей Закону №2262.

Особам, яким призначено (поновлено) пенсію після 01.03.2018, розмір якої обчислено відповідно до статей 13, 21, 36 Закону №2262 (крім військовослужбовців строкової служби) з грошового забезпечення, визначеного станом на 01.03.2018 або до цієї дати, встановлюється щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту.

У разі коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, переглядалася (перераховувалася) після 01.03.2018, щомісячна доплата, встановлена абзацами першим і другим цього пункту, не виплачується, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000 гривень. Якщо сума збільшення пенсії під час її перегляду (перерахування) не досягала 2000 гривень, щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту, встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.

Щомісячна доплата, передбачена цим пунктом, встановлюється у межах максимального розміру пенсії, визначеного Законом, починаючи з 01.07.2021.

Водночас суд звертає увагу на те, що КМУ прийняв Постанову №713 саме з метою поетапного зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, призначених військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та деяким іншим особам, та до прийняття Верховною Радою України законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців і деяких інших осіб.

При цьому, щомісячна доплата у розмірі 2000,00 грн встановлюється додатково до основного розміру пенсії, тому відповідач не вправі за рахунок неї вносити зміни в основний розмір пенсії та більше того дотягувати вказаною сумою до законодавчо встановленого мінімального розміру пенсії.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Згідно з частиною дев`ятою статті 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз положень процесуального законодавства, якими врегульовано питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу, дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат на правову допомогу до суду надано копії: довідки про отримання оплати за професійну правничу допомогу від 26.08.2025, акту прийняття-передачі наданих послуг від 26.08.2025 на суму 6000,00 грн.

Поряд з цим, ні в довідці про отримання коштів, ні в акті прийняття-передачі наданих послуг не зазначено, що позивачу надавалася правова допомога безпосередньо у цій справі, підготовці позову у ній, відсутні відомості про предмет спору, тощо, відсутній також сам договір про правову допомогу.

Будь-яких інших доказів на підтвердження понесених витрат позивачем суду не надано.

Наведене свідчить про непідтвердженість заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а тому такі відшкодуванню не підлягають.

Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28 липня 2023 року у справі № 640/583/20, від 23.09.2024 у справі № 420/14435/22.

Щодо судового збору, то відповідно до вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такий відшкодовується позивачу в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обчислення, починаючи з 01.11.2024 основного розміру пенсії ОСОБА_1 в разі втрати годувальника в розмірі меншому, ніж два розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначених статтею 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016; код ЄДРПОУ: 13814885) здійснити перерахунок та виплату пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), починаючи з 01.11.2024 у спосіб обчислення основного розміру пенсії з урахуванням двох розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначених статтею 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням щомісячної доплати, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», інших доплат, підвищень до цього розміру основної пенсії та з урахуванням виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016; код ЄДРПОУ: 13814885) сплачений судовий збір в сумі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяБратичак Уляна Володимирівна