Рішення від 18 березня 2026 р. у справі №320/43822/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2026 року № 320/43822/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Управління соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації в м. Києві, в якому просить суд:

Визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання позивачу статусу «інвалід війни» у відповідності до пункту 2 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», викладену у листі № 7371/35-01/22 від 03.07.2024р.

Визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання позивачу статусу «інвалід війни» у відповідності до статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», викладену у листі № 7589/35-01/22 від 10.07.2024р.

Зобов?язати відповідача встановити позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видати посвідчення "Інвалід війни".

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що його визнано особою з інвалідністю ІІІ групи, внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, що дає право на встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, тоді як відповідачем протиправно відмовлено у наданні такого статусу, що порушує конституційні права позивача на належний соціальний захист.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позовну заяву.

Від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, відповідно до якого відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є підполковником Національної гвардії України у відставці.

Військову службу проходив у період з 2005 по 2024р.р.

Приймав безпосередню участь у антитерористичній операції та отримав посвідчення учасника бойових дій 14.11.2019р. (серії НОМЕР_1 ).

05.10.2016р. близко 18:00 год. позивач, у відповідності до наказу від 29.09.2016р. № 193 «Про організацію та проведення навчальних стрільб з особовим складом» начальника Факультету №2 підготовки фахівців для Національної гвардії України Національної академії внутрішніх справ був запланований керівником стрільби на ділянці № 2 для проведення стрільб з особовим складом вночі.

Прибувши на військове стрільбище військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України з метою організації та проведення занять в рамках тренування та навчання підрозділів (випускних курсів 4 року навчання) до виконання завдань за призначенням в тому числі в зоні АТО отримав поранення (травму) внаслідок нещасного випадку, що стався під час висадки з кузова грузового автомобіля.

У відповідності до вимог Наказу МВС України № 1346 від 27.12.2002р. «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України» було призначене службове розслідування, за результатами якого був складений Акт № 2 від 28.10.2016р. «Про нещасний випадок (в тому числі поранення)» в якому в п. 14 зазначено, що нещасний випадок (поранення) стався в період проходження служби при виконанні обов?язків військової служби (службових обов?язків).

Згідно діагнозу лікувально-профілактичного закладу: "розрив передньої хрестоподібної зв?язки, розрив медіального меніска, ушкодження суглобового хряща медіального виростка стегнової кістки, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку".

Місце, де стався нещасний випадок: с. Старе, Бориспільський район, Київська область, полігон військової частини НОМЕР_2 .

У зв?язку з різким погіршенням стану здоров?я у грудні 2023р. позивач був направлений для проходження військово-лікарської комісії, та за її рішенням був визнаний непридатним до військової служби та звільнений з військової служби наказом командувача Національної гвардії України від 09.02.2024р. № 35 у відставку за станом здоров?я відповідно до підпункту «б» пункту три частини п?ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу».

Згідно довідки до акта огляду МСЕК серія 12ААГ № 631941 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності з 28.05.2024р., причина інвалідності: травма, так пов?язана з виконанням обов?язків військової служби.

04.06.2024р. позивач звернувся із заявою до Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації із заявою про надання статусу «інвалід війни» та видачу відповідного посвідчення, у відповідності до п. 2, ст. 7, Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Листом від 03.07.2024р. № 7371/35-01/22 відповідачем повідомлено позивача про відсутність підстав для надання позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни згідно п. 2. ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки згідного з пунктом 1 статті 9 Закону України «Про Національну гвардію України», особовий склад НГУ складається з військовослужбовців та працівників і до них не застосовується поняття - особи рядового і начальницького складу.

Вважаючи наведену відмову протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу соціального захисту ветеранів війни як особливої окремої категорії громадян врегульовані, насамперед, приписами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-XII.

Відповідно до статті 1 наведеного вище Закону цей Закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров`я та активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров`я.

За приписами статті 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Статтею 7 цього Закону встановлено перелік, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни та з приводу тлумачення якої між сторонами виник даний спір.

Відповідно до п.11 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа:

військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних, добровольців Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, а також працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції, до забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, до участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресію російської федерації проти України і стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення, під час забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпечення здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Тобто, обов`язковими умовами набуття статусу «особи з інвалідністю внаслідок війни» відповідно до п.11 ч.2 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є набуття інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Відповідно до частин 3, 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) військовий обов`язок включає, зокрема, проходження військової служби.

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на категорії, серед яких є: військовослужбовці - особи, які проходять військову службу.

Положеннями частини 2 статті 2 Закону № 2232-XII встановлено, що проходження військової служби здійснюється, у тому числі громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Статтею 24 Закону № 2232-XII визначено початок, призупинення і закінчення проходження військової служби, а також час та місце виконання обов`язків військової служби (у редакції, чинній на час проходження позивачем військової служби).

Відповідно до частин 1, 2 вказаної статті початком проходження військової служби вважається: 1) день відправлення у військову частину з обласного збірного пункту - для громадян, призваних на строкову військову службу; 2) день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації; 3) день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов`язаних; 4) день відправлення у військову частину з районного (міського) військового комісаріату - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Водночас, згідно із частиною 3 статті 24 Закону № 2232-XII військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби:

1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);

2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;

3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);

4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою;

5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Аналіз наведених норм дає підстави стверджувати, що поняття «проходження військової служби» включає весь період перебування військовослужбовця на військовій службі з дня зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) по день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, тобто є ширшим за поняття «виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків)», яке, в свою чергу, включає лише проміжок часу безпосереднього несення військової служби та виконання відповідних обов`язків.

Відповідно до пункту 2 Порядку видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни визначається Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302 (далі також Положення № 302) передбачено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.

Згідно з п.7 Положення № 302 «Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни», «Посвідчення учасника війни» і відповідні нагрудні знаки, «Посвідчення члена сім`ї загиблого» видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.

Відповідно до п.10 Положення № 302 «Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни» видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності. Особам з інвалідністю внаслідок війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до пункту 8 цього Положення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи» визначено порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями.

Причинний зв`язок інвалідності колишніх військовослужбовців з перебуванням на фронті або з виконанням ними інших обов`язків військової служби встановлюється на підставі документів, виданих військово-лікувальними закладами, а також інших документів, що підтверджують факт отримання поранення (захворювання).

Відповідно до п.26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого вказаною постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317, особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я особи з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.

Причинами інвалідності є:

- загальне захворювання;

- інвалідність з дитинства;

- нещасний випадок на виробництві (трудове каліцтво чи інше ушкодження здоров`я);

- професійне захворювання; поранення, контузії, каліцтва, захворювання:

- одержані під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язані з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, що визнані такими згідно із законодавством, в районі воєнних дій на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю у бойових діях у мирний час;

- одержані під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди;

- одержані в районах бойових дій у період Другої світової війни та від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння у повоєнний період; від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях до 1 грудня 2014 р., а з 1 грудня 2014 р. - на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, розташованих на лінії зіткнення, під час проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях; під час виконання робіт, пов`язаних з розмінуванням боєприпасів, незалежно від часу їх виконання;

- одержані у неповнолітньому віці внаслідок воєнних дій громадянських і Другої світової воєн та в повоєнний період;

- пов`язані з участю у бойових діях та перебуванням на території інших держав;

- пов`язані з виконанням службових обов`язків, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами;

- одержані внаслідок політичних репресій;

- пов`язані з виконанням обов`язків військової служби або службових обов`язків з охорони громадського порядку, боротьби із злочинністю та ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій;

- одержані під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 р. по 21 лютого 2014 р. за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (у Революції Гідності);

поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержані під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх проведення;

захворювання:

- отримані під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, державної безпеки, інших військових формуваннях;

- пов`язані з впливом радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

- одержані в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Держспецзв`язку.

При цьому, відповідно до п.21.5 п.21 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800 (далі - Положення № 402) постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:

а) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов`язків військової служби під час служби у складі діючої армії і флоту у роки Громадянської війни, Великої Вітчизняної війни та війни з Японією (Другої світової війни), участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни (Другої світової війни), при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера), екіпажу літака (вертольота) або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань, а також під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

б) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане (крім випадків протиправного діяння), у разі фактичного виконання службових обов`язків під час проходження військової служби в частинах, які не входили до складу діючої армії.

в) «Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби» - якщо воно одержане за обставин, не пов`язаних з виконанням обов`язків, або одержане внаслідок правопорушення.

г) «Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії» - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.94 № 63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (із змінами), далі - Перелік країн), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.

ґ) «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини», якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, що входять до складу діючої армії, або коли захворювання, яке виникло до цього, у період служби у військових частинах і установах, які входять до складу діючої армії, досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби.

д) «Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби» - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, які не входять до складу діючої армії, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.

У такому самому формулюванні приймаються постанови при медичному огляді військовослужбовців за результатами поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних ними в період проходження військової служби, коли документи про обставини їх одержання на момент медичного огляду відсутні.

Із системного аналізу наведених положень слідує, що причинний зв`язок встановлення інвалідності з формулюванням «захворювання під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків)», «захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини», «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» та причинний зв`язок встановлення інвалідності з формулюванням «захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби» є відмінними підставами для встановлення відповідної групи інвалідності та не підлягають ототожненню між собою.

Як вбачається з доданих до матеріалів справи доказів, позивач брав безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

05.10.2016р. позивач, у відповідності до наказу від 29.09.2016р. № 193 «Про організацію та проведення навчальних стрільб з особовим складом» начальника Факультету № 2 підготовки фахівців для Національної гвардії України Національної академії внутрішніх справ, був запланований керівником стрільби на ділянці № 2 для проведення стрільб з особовим складом вночі.

Прибувши на військове стрільбище військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України з метою організації та проведення занять в рамках тренування та навчання підрозділів (випускних курсів 4 року навчання) до виконання завдань за призначенням в тому числі в зоні АТО, отримав поранення (травму) внаслідок нещасного випадку, що стався під час висадки з кузова грузового автомобіля.

У відповідності до вимог Наказу МВС України № 1346 від 27.12.2002р. «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України», було призначене службове розслідування, за результатами якого був складений Акт № 2 від 28.10.2016р. «Про нещасний випадок (в тому числі поранення)» в якому в п. 14 зазначено, що нещасний випадок (поранення) стався в період проходження служби при виконанні обов?язків військової служби (службових обов?язків).

Разом з тим, згідно довідки до акта огляду МСЕК серія 12ААГ № 631941, позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності з 28.05.2024р., причина інвалідності: травма, так пов?язана з виконанням обов?язків військової служби.

Суд враховує, що інвалідність позивача не встановлена внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення.

Подані позивачем документи підтверджують його статус учасника бойових дій та настання інвалідності у зв`язку з тим, що він проходив військову службу, проте не містять відповідного формулювання, яке підтверджувало б причинний зв`язок захворювання, поранення, контузії, травми чи каліцтва, пов`язаних із захистом Батьківщини або під час безпосереднього виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків) в районах проведення відповідних операцій чи заходів, та надавало б право для встановлення статусу «особи з інвалідністю внаслідок війни».

Таким чином, позивач не належить до осіб з інвалідністю внаслідок війни відповідно до положень п.11 ч.2 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки ІІ група інвалідності йому встановлена внаслідок захворювання, яке пов`язане з проходженням військової служби, що має вирішальне значення при розгляду даної справи.

Зазначене свідчить, що позовні вимоги позивача є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Водночас, вказане судове рішення не перешкоджає позивачу повторно звернутися до відповідача щодо встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни з видачею посвідчення відповідного зразка, надавши відповідні документи на підтвердження підстав, передбачених статтею 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», враховуючи вищевикладене.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи встановлені обставини у справі, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову та відсутність підстав для його задоволення.

Відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для відшкодування або стягнення судових витрат по даній справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3 ) до Управління соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації в м. Києві (код ЄДРПОУ 37498541) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Марич Є.В.