Рішення від 19 березня 2026 р. у справі №320/25859/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2026 року Київ № 320/25859/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в межах адміністративної справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Деметра-Агро» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08.01.2025, адміністративний позов – задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 12.02.2024 № 4679/0709.

Стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Деметра-Агро» (код ЄДРПОУ: 37517930; місцезнаходження: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Храпачанська, буд. 70) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ ВП: 44096797; місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5-А) судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень.

09.01.2025 від представника позивача надійшла заява (зареєстрована 05.02.2025) в порядку статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. Крім того, від позивача додатково надійшли відповідні докази понесення витрат на професійну правничу допомогу.

Від представника відповідача надійшли заперечення на заяву про розподіл і стягнення судових витрат.

Розглядаючи заяву позивача, суд виходив із такого.

За правилами частини третьої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Як зазначалось, рішення суду від 08.01.2025 ухвалено у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Оскільки у суду відсутня необхідність в розгляді питання щодо ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, а також те, що судове рішення ухвалено в порядку письмового провадження, суд визнав за необхідне питання про ухвалення додаткового рішення за заявою представника позивача розглянути в порядку письмового провадження.

Так, частинами першою та другою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Таким чином, із урахуванням наведених вимог процесуального закону, підставою для ухвалення додаткового судового рішення є, зокрема не вирішення судом питання про судові витрати.

Разом із заявою представником позивача подані відповідні докази щодо витрат на професійну правничу допомогу.

У силу вимог частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Статтею 59 Конституції України регламентовано, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно із частиною другою статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України, представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI).

Так, відповідно до статті 1 цього Закону: договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 4); інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6); представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9).

Згідно з положеннями статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Частинами другою-третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно зі статтею 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За нормами частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За приписами частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 Кодексу).

Водночас у силу вимог частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За нормами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За правилами частин сьомої, дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Системний аналіз названих законодавчих положень дозволяє дійти висновку, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі витрати, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги. Склад та розміри витрат, пов`язаних із оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов`язані із наданням правової допомоги.

Судом установлено, що позивачем 27.11.2023 було укладено договір про надання правової допомоги № 27/11 (далі – договір) з адвокатським об`єднання «Кучак та партнери» (далі – Об`єднання).

Крім того, 23.02.2024 між позивачем та Об`єднанням було укладено додаток № б/н (далі – додаток) до договору, у якому позивачем та Об`єднанням було погоджено:

1. Перелік правової допомоги щодо: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.02.2024 № 4679/0709 ухвалене ГУ ДПС у Київській області. Об`єднанням забезпечувалась підготовка усіх необхідних судово-процесуальних документів, судове представництво замовника з усіма правами, що визначені Кодексом адміністративного судочинства України.

2. Порядок оплати та розмір гонорару Об`єднання за надання правової допомоги, а саме: 10000,00 грн за супровід справи.

У відповідності до положень статті 139 Кодексу, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивач стверджував, що відповідно до платіжної інструкції від 25.07.2024 № 228, було сплачено 10000,00 грн.

З`ясовано, що 29.07.2024 позивачем та Об`єднанням підписано акт приймання-передачі правової дороги до договору та додатку на суму 10000,00 грн, у якому зафіксовано факт передання Об`єднанням позивачу правничої допомоги.

Як зазначалось, відповідач заперечував щодо заяви позивача про розподіл та стягнення судових витрат, обґрунтовуючи тим, що до заяви не долучено рахунків, платіжних доручень. Крім того, зазначили, що як убачається з матеріалів справи, спірне податкове повідомлення-рішення було прийнято контролюючим органом 12.02.2024.

Не погоджуючись із рішенням контролюючого органу, платник звернувся до суду з позовом 04.03.2024. Спрощене провадження без проведення судового засідання в адміністративній справи № 320/25859/23 відкрито 02.07.2024. За таких обставин, на переконання представника відповідача, розмір гонорару адвокату в сумі 10000,00 грн за надання послуг з правової допомоги по оскарженню ППР визначений 23.02.2024 (додаток до договору) передчасно та безвідносно: складності справи та фактично виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціни позову та (або) значенням справи для сторони. Указане, на думку представника відповідача, прямо суперечить вимогам частини п`ятої статті 134 Кодексу щодо дотримання критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Отже, за твердженнями відповідача, розмір витрат на професійну правничу допомогу, який зазначений позивачем у клопотанні про стягнення судових витрат на правову допомогу, не відповідає критерію дійсності, обґрунтованості, розумності і співмірність відповідно до ціни позову, із урахуванням складності та значення справи для сторін.

Разом із тим, суд зазначає, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, ураховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу суд також ураховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 14.11.2019 у справі № 826/15063/18, відповідно до яких при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Як видно з наявних у матеріалах справи доказів, позивачем понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

При цьому, суд не бере до уваги твердження представника відповідача, що позивачем не було подано доказів понесення цих витрат, а саме у зв`язку з не долученням рахунків та платіжних доручень, оскільки у силу вимог статті 139 Кодексу, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Таким чином, такі докази як «рахунки» є одним із доказів, яким може бути підтверджено понесення витрат на професійну правничу допомогу, при цьому норма названої статті Кодексу імперативно визначає, що розмір витрат, які сторона має сплатити, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Виходячи з обставин розгляду цієї справи, її складності та виконаної роботи, критерію необхідності вчинення відповідних дій адвокатом та значимості таких дій у справі, зважаючи на критерій розумності розміру витрат та встановлені судом обставини їх понесення, що підтверджено, зокрема, договором, додатковим до договору та актом від 29.07.2024, суд доходить висновку, що заявлений позивачем до відшкодування розмір правової допомоги не є завищеним та не підлягає зменшенню.

З огляду на викладене суд присуджує позивачеві 10000,00 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 134, 139, 143, 242, 246, 250-252, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

заяву про ухвалення додаткового рішення - задовольнити.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Деметра-Агро» (код ЄДРПОУ: 37517930; місцезнаходження: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Храпачанська, буд. 70) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ ВП: 44096797; місцезнаходження: 09117, Київська обл., Білоцерківський район, м. Біла Церква, вул. Героїв 72-ї Бригади, буд. 12) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн (десять тисяч гривень 0 копійок).

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Скрипка І.М.