Рішення від 17 березня 2026 р. у справі №320/45033/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2026 року м. Київ № 320/45033/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши в електронній формі у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛУСКО РІТЕЙЛ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЛУСКО РІТЕЙЛ" звернулось до Київського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» з позовом про визнання протиправними дій Головного управління ДПС у Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області – відокремленого підрозділу Державної податкової служби України від 27.05.2024 №0316400407.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм ПК України, оскільки зобов`язання сплачено несвоєчасно внаслідок застосування за ініціативою органів досудового слідства у 2021 році обмежувальних заходів до позивача, шляхом встановлення обмежень користування власним активами та корпоративними правами, при цьому, невідкладно, після відновлення господарської діяльності, а саме починаючи з жовтня 2022 року останній почав сплачувати поточні податкові зобов`язання та інші обов`язкові платежі до бюджету, а також частково здійснювати погашення заборгованості минулих періодів, з огляду на викладене, а також, враховуючи запровадження змін до Податкового кодексу України на період карантину, а, згодом, воєнного стану, позивач доводить відсутність вини у своїх діях, та переконує, що податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем неправомірно. У зв`язку з викладеним, вважає прийняте податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, відтак просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі та визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідачем до суду направлено відзив на позов, в якому зазначено, що посадові особи контролюючого органу при проведенні перевірки та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Крім того, відповідач вказує, що позивачем самостійно задекларовано грошові зобов`язання з орендної плати за землю, згідно поданих податкових декларацій, тому, з огляду на відсутність своєчасної сплати узгоджених сум грошових зобов`язань, вважає спірне податкове повідомлення-рішення законним та обґрунтованим, прийнятим відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені податковим законодавством, а також вказує на відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України. Враховуючи вищевикладене, відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

На підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 розділу І, п. 75.1 ст. 75 розділу ІІ Податкового кодексу України, у порядку визначеному п. 76.2 ст. 76 розділу ІІ ПК України, ГУ ДПС у Дніпропетровській області проведено камеральну перевірку щодо порушення термінів сплати (перерахування) плати за землю (земельний податок).

Як вбачається з акта перевірки та на підставі аналізу даних інтегрованих карток платника встановлено порушення вимог ПК України, а саме несвоєчасно сплачено узгоджене податкове зобов`язання із земельного податку із затримкою до 30 календарних днів включно та більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, чим порушено п. 287.3 ст. 287 ПК України.

Відповідальність платника передбачена: п. 124.1 ст. 124 розділу ІІ ПК України.

За результатами перевірки ГУ ДПС у Дніпропетровській області складено акт камеральної перевірки від 24.04.2024 №27497/04-36-04-07/24812228.

Не погоджуючись із наведеними в акті перевірки висновками позивачем на підставі п. 86.7. ст. 86 ПК України подано заперечення від 08.05.2024 №197 на акт перевірки.

ГУ ДПС у Дніпропетровській області за результатами розгляду заперечень ТОВ «ГЛУСКО РІТЕЙЛ» висновки акта перевірки від 24.04.2024 №27497/04-36-04-07/24812228 залишено без змін.

На підставі висновків акта перевірки ГУ ДПС у Дніпропетровській області, за наслідками розгляду заперечень до акта, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.05.2024 №0316410407 про застосування штрафу за порушення граничного строку сплати узгоджених податкових зобов`язань із земельного податку у сумі 2 253,61 грн. (5%) та №0316400407 про застосування штрафу за порушення граничного строку сплати узгоджених податкових зобов`язань із земельного податку у сумі 33 923,16 грн. (10%).

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, позивач звернувся зі скаргою від 12.06.2024 №328 до Державної податкової служби України.

Проте, рішенням Державної податкової служби України від 14.08.2024 року №24764/6/99-00-06-03-02-06 про результати розгляду скарги, скаргу позивача на податкові повідомлення-рішення залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення без змін.

Не погоджуючись з правомірністю податкового повідомлення-рішення від 27.05.2024 №0316400407, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регламентовано приписами Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 та підпунктом 75.1.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні», своєчасність та повнота сплати узгодженої суми грошового зобов`язання у вигляді авансового внеску з податку на прибуток підприємств, визначеного відповідно до пункту 141.13 статті 141 цього Кодексу, на підставі даних Реєстру пунктів обміну іноземної валюти.

Відповідно до пункту 86.2 статті 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 86.2 статті 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 86.8 статті 86 ПК України, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Судом встановлено, що ТОВ «ГЛУСКО РІТЕЙЛ» за податковими деклараціями від 02.02.2022 (реєстраційний №9016023197) за 2022 рік та від 16.02.2023 (реєстраційний №9026541407) за 2023 рік самостійно задекларовані (нараховані) суми грошового зобов?язання, що підлягає сплаті до бюджету з помісячною розбивкою суми орендної плати за землю (по строку сплати протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця).

Сплата нарахованих сум податкових зобов?язань з за вказаними деклараціями відбувалась частково протягом жовтня, листопада, грудня 2022 року, січня, лютого та березня 2023 року з затримкою від 57 до 148 календарних днів.

У зв?язку з відсутністю своєчасної сплати самостійно визначених податкових зобов?язань, в ІКП ТОВ «ГЛУСКО РІТЕЙЛ» з плати за землю (орендна плата) виникла недоїмка (борг).

Суд зауважує, що товаристсвом не заперечується факт несвоєчасної сплати узгоджених сум грошових зобов`язань, проте останній зазначає, що зобов`язання сплачено несвоєчасно внаслідок застосування за ініціативою органів досудового слідства у 2021 році обмежувальних заходів до підприємства, шляхом встановлення обмежень користування власним активами та корпоративними правами.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова № 11-кс/953/1772/22 (справа № 953/17529/19) накладено арешт на понад 230 об`єктів нерухомого майна, яке належить ТОВ «ГЛУСКО РІТЕЙЛ», ТОВ «АВТОНАФТА», ТОВ «АГЕНСТВО ТРЕТЬОГО ТИСЯЧОЛІТТЯ» та іншим юридичним особам групи компаній «GLUSCO».

Після накладення арештів на корпоративні права та активи підприємств Групи «ГЛУСКО УКРАЇНА», відповідно до рішень Київського районного суду м. Харкова, діяльність Позивача була зупинена до вересня 2022 року.

Крім цього, ухвалами Київського районного суду м. Харкова від 03.06.2021 № 1 кс/953/5421/21 (справа № 953/17529/19) та від 08.06.2021 № 1-кс/953/5671/21 (справа № 953/17529/19) накладено арешт на частки у статутних капіталах (корпоративні права) вказаної групи компаній. Об`єкти нерухомого майна та корпоративні права 34 юридичних осіб групи компаній «GLUSCO» ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова № 11 кс/953/1772/22 (справа № 953/17529/19) передано Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів для здійснення заходів управління ним.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.05.2022 № 385-р «Деякі питання управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у виняткових випадках» Кабінет Міністрів України погодився із пропозицією Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів і Міністерства енергетики щодо передачі в управління ТОВ «Нафтогаз Ойл Трейдинг» активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні.

У порядку виконання ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 09.05.2022 у справі № 953/17529/19 у кримінальному провадженні № 22019000000000022 від 30.01.2019, а також ухвал слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 03.06.2021 № 1-кс/953/5421/21 (справа № 953/17529/19) та від 08.06.2021 № 1-кс/953/5671/21 (справа № 953/17529/19), розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.05.2022 № 385-р між ТОВ «Нафтогаз Ойл Трейдинг» (управитель) та Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі «АРМА») (установник управління) було укладено договори управління активами (майном).

22.06.2022 АРМА передало, а ТОВ «Нафтогаз Ойл Трейдинг» отримав у фактичне управління корпоративні права (частки у статутному капіталі) позивача, про що було складено Акт приймання-передачі активів в управління.

На підставі вищенаведеного позивач зазначає, що його господарська діяльність була відновлена лише у вересні 2022 року, після передання активів та корпоративних прав підприємств Групи «Глуско Україна» в управління ТОВ «Нафтогаз Ойл Трейдинг» на підставі відповідних договорів управління, укладених з АРМА, відповідно до Розпорядження КМУ №385-Р від 13.05.2022 року.

При цьому, починаючи з жовтня 2022 року позивач вказує, що почав сплачувати поточні податки і інші обов`язкові платежі до бюджету, а також частково здійснювати погашення заборгованості минулих періодів.

Вказаними обставинами, а також, враховуючи не доведеність вини у діях платника податків, у поєднанні із приписами абз. 1, 3 пп. 69.1 п.69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України позивач доводить відсутність вини у своїх діях та підстав для притягнення його до відповідальності.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо застосування штрафних санкцій, з підстав наявності/відсутності вини платника податків у вчиненому податковому правопорушенні суд, не приймаючи до уваги вищевикладені доводи позивача, виходить з наступного.

За правилами пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд встановив, що контролюючим органом застосовано до позивача штрафну санкцію на підставі пункту 124.1 статті 124 ПК України в розмірі 10% з посиланням на те, що позивачем допущено порушення терміну сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Так, згідно з пунктом 124.1 статті 124 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

При цьому, податковим правопорушенням, у відповідності із пунктом 109.1 статті 109 Податкового кодексу України, є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (у т. ч. осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 112.1, пункту 112.2 статті 112 ПК України особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Згідно з пунктом 109.3 ПК України, у випадках, визначених пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.

Тобто, згідно з пунктом 109.3 статті 109 ПК України необхідною умовою встановлення контролюючими органами вини особи передбачено лише у випадках, визначених пунктами 123.2-123.5 ст. 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2 - 125-1.4 статті 125-1 ПК України.

Натомість, до позивача застосована фінансова відповідальність за порушення вимог пункту 124.1 статті 124 ПК України, положення якої відсутні в пункті 109.3 статті 109 ПК України.

Відтак, суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що позивач не може бути притягнутий до фінансової відповідальності у спірних правовідносинах, поки його вина не буде доведена контролюючим органом або якщо контролюючий орган не доведе, що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються недостатніми.

Щодо посилання товариства на форс мажорні обставини, з підстав запровадження в країні воєнного стану та карантинних обмежень суд зазначає наступне.

18 березня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17 березня 2020 року № 533- IX (далі - Закон № 533- IX).

У зв`язку із набранням чинності Закону №533-ІХ (з урахуванням змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX та Закону України від 13 травня 2020 року № 591-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)») підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнений пунктом 52-1 такого змісту:

«За порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за: порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії; відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу; порушення вимог законодавства в частині: обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального, спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку; порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.

Протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню».

Пункт 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України містив чітку вказівку на темпоральний критерій незастосування штрафних санкцій за вчиненні відповідні порушення: з 1 березня 2020 року і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину.

Законодавець шляхом внесення змін до ПК України запровадив мораторій на застосування штрафних санкцій, у тому числі за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у відповідний період.

Необхідно зазначити, що карантин Кабінет Міністрів України установив на підставі постанови від 11 березня 2020 року № 211 з 12 березня 2020 року.

Постановою від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» Кабінет Міністрів України відмінив з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Разом з тим, до завершення карантину Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан, який на підставі Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжувався та станом на час розгляду справи триває.

З метою реалізації необхідних заходів щодо підтримки військових і правоохоронних підрозділів у відбитті збройного нападу російської федерації та забезпечення прав і обов`язків платників податків Верховна Рада прийняла Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» від 3 березня 2022 року №2118-IX, який набрав чинності 7 березня 2022 року (далі - Закон № 2118-IX).

Законом №2118-IX підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнений пунктом 69, яким установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

В подальшому Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» від 12 травня 2022 року № 2260-IX (далі - Закон № 2260-IX).

У зв`язку із набранням чинності 27 травня 2022 року Закону № 2260-IX підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України викладено у такій редакції:

«У разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року.

Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику».

Відтак, з набранням чинності Законом № 2260-IX передбачене підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України звільнення від відповідальності поставлене в залежність від підтвердження у визначеному законодавством порядку можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язку, зокрема, щодо реєстрації у відповідному реєстрі податкових накладних.

Закон № 2260-IX підпункт 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнив положеннями, відповідно до яких у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються.

Отже, з 27 травня 2022 року припинили застосовуватися положення законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, які поширювалися на правовідносини, що врегульовувались пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

З огляду на наведене вище правове регулювання спірних правовідносин суд зазначає, що платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне виконання податкових зобов`язань щодо дотримання термінів сплати податків та зборів в період дії мораторію, запровадженого пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, а саме з 01 березня 2020 року по 26 травня 2022 року.

Оскільки податкове правопорушення у вигляді несвоєчасної сплати узгоджених грошових зобов`язань з податкових декларації з орендної плати за землю є триваючим порушенням, початком якого є наступний день за останнім (граничним) днем сплати, а припиняється таке порушення в день сплати грошових зобов`язань, то у випадку коли граничний термін сплати з податкових зобов`язань наступає в період дії мораторію, а фактична сплата після скасування дії мораторію, відповідальність за порушення строків застосовується за період у якому підстави для звільнення від відповідальності перестали існувати.

В той же час, як зазначено вище, пунктом 69.1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України установлено, що платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки зокрема щодо дотримання термінів реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року.

Законом України від 13 грудня 2022 року № 2836-IX (набрав чинності 03 січня 2023 року) підпункт 69.1 викладено в новій редакції, зокрема щодо строків сплати податків та зборів за звітні (податкові) періоди 2021 рік (для річного звітного (податкового) періода граничний термін подання якої припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до 1 червня 2022 року, I квартал 2022 року (для звітності, що подається за квартальний звітний (податковий) період) та звітності за лютий травень 2022 року (для звітності, що подається за місячний звітний (податковий) період), за умови подання такої звітності до контролюючого органу не пізніше 20 липня 2022 року (абзац 6 підпункту 69.1 пунктом 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу).

Згідно з абзацом 12 підпункту 69.1 пунктом 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу в редакції Закону № 2836-IX визначено, що платники податків, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, у яких відновилася можливість виконувати свої податкові обов`язки, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня відновлення можливості платника податків, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, передбачених цим Кодексом, за умови виконання ними таких податкових обов`язків, щодо реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, сплати податків і зборів, протягом 60 календарних днів з першого дня місяця, наступного за місяцем відновлення таких можливостей платників податків.

Відповідно до абзацу 15 підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу в редакції Закону N 2836-IX визначено, зокрема, що порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Суд зазначає, що платник податків звільняється від відповідальності згідно пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, а саме з 01 березня 2020 року по 26 травня 2022 року.

Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України був затверджений наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022р. №225 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.08.2022 за №967/38303; набрав чинності - 06.09.2022; далі за текстом - Порядок №225).

Згідно з п.3, п.4, п.6 і п.7 Порядку №225 процедурою набуття особою правового статусу платника податків, у якого відсутня можливість виконання податкового обов`язку, у якості обов`язкової передумови визначено подання платником податків до контролюючого органу відповідної заяви та документів у підтвердження викладених у цій заяві фактів, а у разі невчинення платником означеного діяння - такий платник у силу застереження п.7 Порядку №225 вважається таким, що має можливість своєчасно виконати податкові обов`язки у терміни, визначені Податковим кодексом України або іншим законодавством, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи.

Зважаючи на викладене, визначальним критерієм, який має братися до уваги при вирішенні питання про відповідальність за несвоєчасне декларування податкових зобов`язань після скасування з 27 травня 2022 року дії мораторіїв, є можливість виконання платником своїх зобов`язань.

Таким чином, будь-яких інших обставин для звільнення від відповідальності платника податків на період до припинення або скасування воєнного стану на території України чинним законодавством не передбачено.

При цьому, матеріали справи не містять доказів подання позивачем заяви та документів, що підтверджують неможливість виконання податкового обов`язку, та рішення контролюючого органу щодо неможливості своєчасного виконання товариством свого податкового обов`язку.

Позивачем доказів на спростування цього до матеріалів справи також не надано.

У цій справі податковим органом враховано вказані зміни податкового законодавства, та застосовано штрафну санкцію за несвоєчасно сплачені грошові зобов`язання, сплачені після 01.08.2022.

Стосовно посилань позивача на лист Торгово-промислової палати України (ТПП) № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким повідомлено, що військова агресія російської федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили) суд зазначає, що форс-мажорні обставини повинні бути встановлені щодо конкретного платника податків з урахуванням обставин, що безпосередньо позбавили можливості саме даного платника податків виконати відповідний обов`язок.

З приводу належності підтвердження факту настання форс-мажорних обставин листом ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 Верховний Суд у постанові від 06.09.2023 у справі № 910/6234/22 зазначив про наступне: 31. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (ч.1 ст.617 ЦК, ч.2 ст.218 Господарського кодексу та ст.14-1 Закону "Про ТПП в Україні").

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Президент України видав Указ №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан.

ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).

Вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 у справі №906/540/22 зазначив, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Вказані положення також застосовуються в даному випадку, вирішуючи питання стосовно неможливості позивача виконувати податкові обов`язки в частині сплати грошових зобов`язань з підстав арешту активів товариства.

З огляду на це, помилковим є доводи позивача про те, що факт настання форс-мажору підтверджений листом ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 27.05.2024 №0316400407 є правомірним.

За визначенням частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Достатніми, у розумінні частини першої статті 76 КАС України, є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За змістом частини другої вищезазначеної правової норми процесуального закону, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Разом з тим частина перша статті 77 КАС України покладає на кожну сторону обов`язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про залишення позовних вимог без задоволення.

Належних та достатніх доказів, які б доводили обґрунтованість заявленого позову, суду не надано.

Інші доводи учасників справи не спростовують вищенаведених висновків суду.

Враховуючи висновки суду за наслідками вирішення справи, положення ст. ст. 139, 143 КАС України, у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 2, 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.