Рішення від 17 березня 2026 р. у справі №320/14882/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2026 року м. Київ справа №320/14882/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС, у якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0626205-2408-2656 від 02.06.2021, податкове повідомлення-рішення №0153088-240110-2656 від 21.09.2022 Головного управління Державної податкової служби у м.Києві.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, оскільки, відповідно до підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, не є об`єктом оподаткування: будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Враховуючи вищенаведене, позивач вважає, що належні йому на праві власності об`єкти нерухомого майна не можуть бути об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з цим позовом, відкрито провадження в адміністративній справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач своїм правом подати відзив на позовну заяву скористався та повністю заперечив щодо обґрунтованості позовних вимог, оскільки позивач є власником об`єкта нерухомості, який підлягає оподаткування відповідно до ст.266 Податкового кодексу України.

Відповідач також надав до суду додаткові пояснення, у яких наголосив на правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та необґрунтованості позовних вимог.

Встановивши правові позиції сторін по справі та їх обґрунтування, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані до матеріалів справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі на підставі договору купівлі продажу від 15.07.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Іллінецького районного нотаріального округу Вінницької області Татаранюк Т.Є., а саме комплексу будівель та споруд, що розташований за адресою: Вінницька обл., Іллінецького району, с.Волошкове, вул. Травнева, 1:

- Насіннесховище з шлакобетону площею 764,3 кв.м;

- Бригадний будинок з блоку ракушняку площею 2121,3 кв.м.;

- Заправна база з цегли площею 13,9 кв.м.;

- Склад міндобрив з блоку ракушняку площею 365,1 кв.м;

- Зерновий тік з блоку ракушняку з площею 2121,3 кв.м.;

- Конюшня з шлакобетону площею 199,1 кв.м.;

- Водонапірна башта з блоку ракушняку площею 7,5 кв.м.;

- Їдальня з блоку ракушняку площею 311,7 кв.м.;

Майстерня з блоку ракушняку площею 381,7 кв.м.;

- Гуртожиток з шлакобетону площею 429,60 кв.м.;

- Майстерня з шлакобетону площею 207,60 кв.м.;

- Артезіанський колодязь.

Головним управлінням ДПС у місті Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.06.2021 №0626205-2408-2656 на суму 21 585,17 грн. за 2020 рік та від 21.09.2022 №0153088-240110-2656 на суму 29 914,20 грн. за 2021 рік.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень, якими позивачу нараховано до сплати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регламентовано приписами Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 ст.266 ПК України).

Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Згідно з підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується, зокрема, фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктами оподаткування.

Так, підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 визначено, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Аналіз змісту підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати відповідно до пункту "ж" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України є призначення такої будівлі для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, а також особа має бути сільськогосподарським товаровиробником.

Так, передбачена підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України пільга стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

Згідно з положеннями Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 року № 507 (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин), клас будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства з кодом 1271 включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та т. ін. При цьому, він не включає споруди зоологічних та ботанічних садів (2412). До будівель з кодом 1271 відноситься: будівлі для тваринництва (1271.1); будівлі для птахівництва (1271.2), будівлі для зберігання зерна (1271.3), будівлі силосні та сінажні (1271.4), будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства (1271.5), будівлі тепличного господарства (1271.6), будівлі рибного господарства (1271.7), будівлі підприємств лісівництва та звірівництва (1271.8), будівлі сільськогосподарського призначення інші (1271.9).

Поняття "сільськогосподарський товаровиробник" визначено підпунктом 14.1.235 пункту 14.1 статті 14, згідно з яким це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Водночас, у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України зазначено, що визначення сільськогосподарського товаровиробника дано виключно для цілей глави 1 "Спрощена система оподаткування, обліку та звітності" розділу XIV цього Кодексу "Спеціальні податкові режими", до якої віднесено четверту групу - сільськогосподарські товаровиробники.

Тобто, визначення "сільськогосподарський товаровиробник", яке міститься у підпункті 14.1.235. пункту 14.1 статті 14 ПК України, застосовується виключно для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу "Спрощена система оподаткування, облік та звітність", що прямо визначено вказаним підпунктом.

Таким чином, до спірних правовідносин щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, дане визначення не застосовується, оскільки вказаний податок відноситься до розділу ХІІ "Податок на майно".

Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 статті 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Визначення поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років», під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Крім того, законодавцем з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції».

Згідно з абзацом другим статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) виробники сільськогосподарської продукції - сільськогосподарські товаровиробники, фізичні особи (у тому числі домогосподарства, фізичні особи, що здійснюють діяльність, пов`язану з веденням особистого селянського господарства, самозайняті особи у сфері сільського господарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про застосування визначень поняття сільськогосподарського товаровиробника у наведених законодавчих актах для цілей визначення змісту статусу сільськогосподарського товаровиробника, оскільки наведені поняття "сільськогосподарський товаровиробник" не суперечать його визначенню у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, яке має чітко обмежену сферу застосування. Тому, як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень пункту 5.3 статті 5 ПК України.

На користь висновку, що нормою підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачено податкову пільгу, в тому числі і для фізичних осіб, свідчить і подальше законодавче уточнення правового регулювання. Законом України від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII, підпункт "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України викладено в новій редакції, згідно з якою не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Тобто, законодавець уточнив з 1 січня 2019 року, що сільськогосподарським товаровиробником є юридичні і фізичні особи.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у постановах від 11.04.2023 у справі №380/2434/20, від 26.11.2020 у справі №560/168/19 та від 16.12.2021 у справі №160/9061/20.

Як встановлювалось судом вище, оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями позивачу за 2020 та 2021 роки був нарахований податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на об`єкт нерухомості, який перебуває у власності позивача (комплекс будівель та споруд, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ).

У позовній заяві позивач зазначив, що комплекс споруд і будівель, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично використовуються у сільськогосподарській діяльності, яку ОСОБА_1 реалізує як фізична особа-підприємець, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру про зареєстровану класифікацію його діяльності: КВЕД 4621 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 01.25 Вирощування ягід, горіхів, інших плодовитих дерев і чагарників. До того ж, на підтвердження надаю докази перебування у власності земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які мною обробляються у сільськогосподарській діяльності.

Крім того, позивач вказав, що ФОП « ОСОБА_1 » також зареєстрований в Державному аграрному реєстрі, як сільгоспвиробник. Зокрема, позивач пояснив, що він обробляє земельні ділянки сільськогосподарського призначення, що належать йому на праві власності.

Позивач зауважив, що вищевказаний об`єкт нерухомості використовується ним для здійснення сільськогосподарської діяльності, що здійснюється шляхом здійснення підприємницької діяльності, з приводу чого суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та не є спірним між сторонами, ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі на підставі договору купівлі продажу від 15.07.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Іллінецького районного нотаріального округу Вінницької області Татаранюк Т.Є., а саме комплексу будівель та споруд загальною площею 4985,70 км., що розташований за адресою: Вінницька обл., Іллінецького району, с.Волошкове, вул. Травнева, 1:

- Насіннесховище з шлакобетону площею 764,3 кв.м;

- Бригадний будинок з блоку ракушняку площею 2121,3 кв.м.;

- Заправна база з цегли площею 13,9 кв.м.;

- Склад міндобрив з блоку ракушняку площею 365,1 кв.м;

- Зерновий тік з блоку ракушняку з площею 2121,3 кв.м.;

- Конюшня з шлакобетону площею 199,1 кв.м.;

- Водонапірна башта з блоку ракушняку площею 7,5 кв.м.;

- Їдальня з блоку ракушняку площею 311,7 кв.м.;

Майстерня з блоку ракушняку площею 381,7 кв.м.;

- Гуртожиток з шлакобетону площею 429,60 кв.м.;

- Майстерня з шлакобетону площею 207,60 кв.м.;

- Артезіанський колодязь.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд визнає, що нежитлова будівля, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 фактично є нерухомістю сільськогосподарського товаровиробника.

Відтак, нерухомість за цією адресою не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в силу положень пункту "ж" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 649/593/16-а та 24 квітня 2020 року у справі № 540/2206/19, у яких судами застосовано підпункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України у подібних правовідносинах.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

За визначенням частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Достатніми, у розумінні частини першої статті 76 КАС України, є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За змістом частини другої вищезазначеної правової норми процесуального закону, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Разом з тим частина перша статті 77 КАС України покладає на кожну сторону обов`язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду у розмірі 1 211,20 грн., що документально підтверджується платіжним документом.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір за подачу позову до суду у сумі 1 211,20 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.

Керуючись статтями 2, 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 02.06.2021 №0626205-2408-2656 та від 21.09.2022 №0153088-240110-2656.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 211,20 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.