Рішення від 18 березня 2026 р. у справі №640/15276/20 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2026 року Київ № 640/15276/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення майнової та моральної шкоди,

у с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Міністерства оборони України (далі – відповідач, Міноборони), в якому просить суд:

- визнати незаконним та скасування рішення, а саме: пункт 16 Протоколу від 07.05.2014 № 1 засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 07.05.2014, затвердженого в.о. Міністра оборони України М.В. Коваль 13.05.2014 про призначення одноразової грошової допомоги по інвалідності ОСОБА_1 в розмірі 30-місячного грошового забезпечення, визначеному на день звільнення з військової служби в сумі 2 089,20 грн, як таке (такий) що суперечить вимогам Закону України, а саме: пункту 1 розділу 1 і пункту 2 розділу 2 Закону України "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців" від 04.07.2012 № 5040-VІ на день прийняття рішення органу державної влади про виплату позивачу одноразової грошової допомоги та порушує цивільні права та інтереси позивача;

- стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 заподіяну майнову і моральну шкоду на загальну суму 1 627 910,80 грн, внаслідок порушення права власності позивача, визначеного статтею 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод, у тому числі: 627 910,80 грн майнової шкоди та 1 000 000 грн моральної шкоди.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 640/15276/20 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та проведення судового засідання.

На виконання положень пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 13.12.2022 № 2825-ІХ "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду", адміністративна справа № 640/15276/20 надіслана за належністю до Київського окружного адміністративного суду супровідним листом Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.12.2022 № 03-19/7677/22.

Адміністративна справа № 640/15276/20 надійшла до Київського окружного адміністративного суду. Автоматизованою системою документообігу суду визначено Журавля В.О. головуючим суддею, який буде розглядати цю адміністративну справу.

У зв`язку з поданням суддею Журавлем В.О. заяви про самовідвід, яка задоволена судом, було здійснено повторний автоматизований розподіл справи, за наслідком якого головуючим у справі суддею визначено Басая О.В.

Ухвалою від 01.08.2023 суд прийняв адміністративну справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваним рішенням відповідач порушив особисте право приватної власності позивача, визначене статтею 1 Протоколу № 1 до Європейської конвенції по захисту прав і основних свобод, оскільки він має право на отримання одноразової грошової допомоги по інвалідності відповідно до Закону України від 04.07.2012 № 5040-VI.

Представник відповідача подав письмовий відзив на позов, в якому наголосив, що Міноборони у спірних правовідносинах діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що додатково підтверджено судовим рішенням у справі № 320/247/15-а, що набрало законної сили.

Позивач подав письмову відповідь на відзив відповідача, в якій зазначив на безпідставності доводів та аргументів представника відповідача.

Представник відповідача подав додатковий відзив на позов, в якому наголосив, що справа має бути закрити у зв`язку з наявністю рішення, яке набрало законної сили у справі № 320/247/15-а між тими ж сторонами і того ж предмету спору, а у разі розгляду справи по суті – відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.03.2026 суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі.

Розглянувши позовну заяву, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, дослідивши письмові докази, суд встановив таке.

Позивач є інвалідом ІІ групи внаслідок травм, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в місцях де велися бойові дії, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК від 10.10.2011 серія АД № 166818.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2013 у справі № 815/7954/12, яка набрала законної сили, зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 скласти та спрямувати до Міноборони висновок, стосовно можливості виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною другою статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а Міноборони зобов`язано у місячний строк після надходження зазначених документів та їх підставі прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною другою статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

При цьому судовим рішенням констатовано, що оскільки наказом Командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 31.01.1995 № 19, позивача було звільнено з військової служби у запас за пунктом 65, підпункт "в" (за станом здоров`я), а II група інвалідності була встановлена 10.10.2011, у зв`язку з виконанням обов`язків військової служби, позивач має право на виплату одноразової грошової допомоги.

На виконання зазначеного судового рішення, яке набрало законної сили, в.о. Міністра оборони України, генерал-полковником ОСОБА_2 13.05.2014 затверджено протокол засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служба від 07.05.2014, згідно з яким ОСОБА_1 було призначено одноразову грошову допомогу (далі - ОГД) в розмірі 30-місячного грошового забезпечення, визначеного на день звільнення з військової служби в сумі 2 089,20 грн. Такі кошти виплачені позивачу 23.05.2014, що підтверджується платіжним дорученням № 804.

Не погоджуючись зі здійсненим Міноборони розрахунком ОГД, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав, внаслідок чого постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 29.02.2016 у справі № 320/247/15-а, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2016, які залишені без змін постановою Верховного Суду від 19.09.2019, у задоволенні позову відмовив.

Запорізький окружний адміністративний суд у рішенні вказав, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню відповідні норми Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а також Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499, які діяли на день визнання позивача інвалідом.

Також суд зазначив, що Порядок № 499 визначав, що одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов`язків військової служби, інвалідам II групи, у розмірі 30-місячного грошового забезпечення.

За результатами розгляду справи № 320/247/15-а Запорізький окружний адміністративний суд дійшов висновку, що рішення Міністра оборони України, оформлене протоколом № 1 від 07.05.2014, у частині призначення ОСОБА_1 виплати одноразової грошової допомоги у разі інвалідності II групи у розмірі 30-місячного грошового забезпечення, визначеного не день звільнення, в сумі 2 089, 20 грн (пункт 16 протоколу), є правомірним, причинний зв`язок між рішенням відповідача про призначення одноразової грошової допомоги та шкодою, а також взагалі наявність самої шкоди позивачем не доведено.

Верховний Суд у постанові від 19.09.2019 у справі № 320/247/15-а констатував, що в силу приписів ст. 58 Конституції України, ч. 8 ст. 16-3 Закону № 2011-XII, внесена Законом № 5040-VI, набрала чинності 01.01.2014, а тому на спірні правовідносини не розповсюджується. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 29.01.2019 у справі № 336/2660/17.

Одночасно виснував, що ОСОБА_1 , як інвалід ІІ групи внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, мав право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 30-місячного грошового забезпечення, визначеного на день звільнення позивача з військової служби. Отже, рішення Міноборони, оформлене протоколом від 07.05.2014 № 1, у частині призначення ОСОБА_1 виплати одноразової грошової допомоги у разі інвалідності II групи у розмірі 30-місячного грошового забезпечення, визначеного не день звільнення, у сумі 2 089,20грн, а також наказ ІНФОРМАЦІЯ_2 від 21.05.2014 № 152 про виплату вказаної допомоги, є законними та обґрунтованими.

Натомість позивач вважаючи, що рішення Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2013 у справі № 815/7954/12 виконано Міноборони не вчасно, а з 01.01.2014 разова грошова допомога по інвалідності для інвалідів 2-ої групи визначена у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, звернувся до Міноборони з заявою від 23.03.2016 про призначення та виплату йому у строк до 05.04.2016 одноразову грошову допомогу по інвалідності в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, передбаченого Законом України від 04.07.2012 № 5040-VI в сумі 273 510,80 грн.

Міноборони листом від 29.04.2016 № 248/3/6/2142/2114 повідомило позивача, що на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у справі № 815/7954/12 йому вже було призначено та виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 30-місячного грошового забезпечення відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у попередній редакції та постанови Кабінету Міністрів України № 499.

Також позивач звертався до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області із позовом до Міністерства Оборони України про відшкодування шкоди, спричиненої майну та просив суд стягнути з відповідача кошти в сумі 273 510,80 грн, як відшкодування заподіяної його майну (майновим правам та обов`язкам) шкоди, а також визнати за ним право на призначення та виплату одноразової грошової виплати по інвалідності в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на підставі п. б ч. 1 ст. 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції від 04.07.2012 № 5040-VІ.

Заочним вішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 15.11.2017 у справі № 320/2844/16-ц позов ОСОБА_1 було задоволено; визнано за ОСОБА_1 право військовослужбовця інваліда ІІ групи на призначення і виплату одноразової грошової допомоги по інвалідності в розмірі на підставі п. б ч. 1 ст. 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції від 06.04.2017 № 2004-VІІІ в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року; стягнуто з Міністерства оборони України, грошову допомогу в розмірі 477 910, 80 грн.

Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 23.08.2018 у справі № 320/2844/16-ц, залишеною без змін постановою Верховного суду від 18.05.202, заочне рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 15.11.2017 скасовано та ухвалено нове рішення, яким провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання за ним права на призначення та виплату одноразової грошової виплати по інвалідності у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на підставі п. б ч. 1 ст. 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції Закону від 06.04.2017 № 2004-VIII – закрито; у задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про відшкодування шкоди, спричиненої майну (стягнення з відповідача коштів у сумі 477 910,80 грн., як відшкодування заподіяної його майну (майновим правам та обов`язкам) шкоди), у цій справі - відмовлено.

Вважаючи рішення Міноборони протиправним та таким, що суперечить вимогам пункту 1 розділу 1 і пункту 2 розділу 2 Закону України "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців" від 04.07.2012 № 5040-VІ, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на наведені норми основного закону, у зв`язку з положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, здійснюючи судовий розгляд справи, перевіряє оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність вищенаведеним закріпленим процесуальним законом критеріям.

Згідно з частиною п`ятою статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до Конституції України Закон України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі – Закон № 2011-ХІІ) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з положеннями частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ, у редакції, чинній з 01.01.2007 по 01.01.2014, у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов`язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п`ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб від 28.05.2008 № 499 (далі – Порядок № 499).

Згідно з абзацом сьомим підпункту 2 пункту 2 Порядку № 499, одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, - у розмірі 30-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи.

З матеріалів справи встановлено, що відповідачем на виконання судового рішення від 12.09.2013 у справі № 815/7954/12, яке набрало законної сили, прийнято спірне рішення (оформлене протоколом), на підставі якого позивачу, як інваліду ІІ групи, призначено і виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 30-місячного грошового забезпечення, на підставі та у спосіб, передбачені положеннями частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ та абзацу сьомого підпункту 2 пункту 2 Порядку № 499 у редакції, що діяли на момент встановлення позивачу групи інвалідності і до 01.01.2014.

При цьому суд бере до уваги те, що правомірність обрахунку розміру ОГД та застосування до спірних правовідносин положень законодавства, які діяли саме на момент встановлення позивачу інвалідності, підтверджено судовим рішенням у справі № 320/247/15-а, яке набрали законові сили, тож такі обставини не підлягають додатковому доказуванню у даній справі.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За приписами частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховним Судом у постанові від 19.09.2019 у справі № 320/247/15-а встановлено, що в силу приписів статті 58 Конституції України, частина восьма статті 16-3 Закону № 2011-XII, внесена Законом № 5040-VI, набрала чинності лише 01.01.2014, а тому не розповсюджується на спірні правовідносини, які виникли на момент встановленні інвалідності позивачу.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 29.01.2019 у справі № 336/2660/17.

Окрім того, Конституційний Суд України у рішенні від 09.02.1999 у справі № 1-рп/99 зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З огляду на зазначене, суд вважає, що оскаржуване рішення відповідача є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.

Відповідно, оскільки зазнання майнової та моральної шкоди позивач пов`язує саме з протиправністю рішення відповідача, яке визначене судом правомірним, то позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаної шкоди теж не підлягають задоволенню.

Таким чином, з урахування вищезазначеного в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Басай О.В.