Рішення від 18 березня 2026 р. у справі №640/32851/21 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2026 року справа № 640/32851/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Приватного малого підприємства «Аптека Кіаво» до Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у м.Києві, начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у м.Києві Холоденка Миколи Миколайовича про визнання протиправними дій,

Суть спору: 10.11.2021 до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Приватне мале підприємство «Аптека Кіаво» із позовом до Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (далі - відповідач-1), директора Департаменту контролю якості лікарських засобів та контролю за наркотиками Суворової Ірини Миколаївни (далі - відповідач-2), Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у м. Києві (далі - відповідач-3), начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у м. Києві Холоденка Миколи Миколайовича (далі - відповідач-4), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками та директора Департаменту контролю якості лікарських засобів Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками Суворової Ірини Миколаївни щодо видання, складання та підписання листа № 8855-002.0.1/002.0/2-21 від 21.07.2021;

- визнати протиправними дії Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у м. Києві та начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у м. Києві Холоденка Миколи Миколайовича щодо видання, складання та підписання наказу «Про позапланову перевірку щодо забезпечення якості лікарських засобів» від 21.07.2021 року № 377, а також посвідчення на проведення перевірки від 21.07.2021 № 377.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі звернення Шморгуна В.В. про купівлю в аптеці ПП «Кіаво» забороненого лікарського засобу «ЛОНГІДАЗА 3000», відповідачем була проведена позапланова перевірка щодо контролю лікарських засобів. Однак, дії відповідача є протиправними, прийнятими з недотриманням процедури, передбаченої Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», оскільки заява Шморгуна В.В. не є скаргою в розумінні вимог Закону, а директор Департаменту контролю якості лікарських засобів Держлікислуби не є уповноваженою особою, яка вправі давати доручення на проведення позапланової перевірки.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2021 (суддя Клочкова Н.В.) відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

07.12.2021 на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва від відповідачів-3, 4 надійшли відзиви на позовну заяву.

14.12.2021 на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву. Також до відзиву відповідача-1 додано клопотання від 07.12.2021 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

14.12.2021 на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва від відповідача-2 надійшло клопотання про закриття провадження у справі.

21.12.2021 на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-1 на позовну заяву та заперечення проти клопотання відповідача-2 про закриття провадження у справі.

Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі -Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

14.12.2022 вказаний Закон був опублікований в газеті "Голос України" №254 та набрав чинності 15.12.2022.

11.05.2023 на адресу Київського окружного адміністративного суду супровідним листом від 26.12.2022 №03-19/5399/22 "Про скерування за належністю справи" надійшли матеріали адміністративної справи №640/32851/21.

11.05.2023 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Кушновій А.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.06.2023 адміністративну справу №640/32851/21 прийнято до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Кушнової А.О. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.03.2026 провадження у справі закрито в частині позовних вимог Приватного малого підприємства «Аптека Кіаво» до Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (відповідач -1), директора Департаменту контролю якості лікарських засобів та контролю за наркотиками Суворової Ірини Миколаївни (відповідач-2) про визнання протиправними дій Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками та директора Департаменту контролю якості лікарських засобів Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками Суворової Ірини Миколаївни щодо видання, складання та підписання листа № 8855-002.0.1/002.0/2-21 від 21.07.2021.

У відзиві на позовну заяву відповідач 3 проти позовних вимог заперечив, з огляду на те, що Державна служба з лікарських засобів та контролю за наркотиками у м. Києві є територіальним органом Держлікслужби, завданням якої є нагляд за дотримання законодавства щодо якості та безпеки лікарських засобів, порядку відпуску лікарських засобів з аптечних закладів, виконання ліцензійних умов провадження господарської діяльності. На підставі звернення фізичної особи, яке було направлено листом № 8855-002.0.1/002.0/2-21 від 21.07.2021, було погоджено провести позапланову перевірку дотримання вимог законодавства щодо забезпечення якості лікарських засобів. Реалізуючи покладені на відповідача-3 Законом повноваження, ним було видано наказ та посвідчення на проведення перевірки позивача, що свідчить про правомірність дій з боку контролюючого органу. Окрім того, під час проведення перевірки представником позивача було допущено посадових осіб до перевірки, а в акті перевірки особистим підписом підтверджено відсутність в останнього будь-яких зауважень та заперечень до перевірки, що свідчить про те, що позивач презюмує правомірність дій відповідача.

Відповідач – 4 правом на подання відзиву не скористався.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що лист № 8855-002.0.1/002.0/2-21 від 21.07.2021 не є підставою для ініціювання позапланової перевірки, а відтак відповідачі 3 та 4 діяли необґрунтовано, з порушенням процедури.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в :

Як вбачається із матеріалів справи, 13.07.2021 через засоби телефонного зв`язку, гр. Шморгун В.В. залишив скаргу на продаж заборонених лікарських засобів, а саме: «ЛОНГІДАЗА 3000» в аптеці ПП «КІАВО», що знаходиться у м. Київ, вул. Межигірська, 55/60 к. 41.

Дану скаргу було прийнято та опрацьовано заступником начальника відділу загально-адміністративної роботи Держлікслужби та зареєстровано за вх №Ш-258 від 13.07.2021.

21.07.2021 з метою здійснення в межах компетенції заходів державного нагляду (контролю) Держлікслужба листом №8855-002.0.1/002.0/2-21 направила Державній службі з лікарських засобів контролю за наркотиками у м. Києві на опрацювання копію скарги гр. ОСОБА_1

21.07.2021 наказом Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у м. Києві №577 з метою перевірки фактів, викладених у скарзі гр. ОСОБА_1 б/н (вх. №Ш-258 від 13.07.2021), враховуючи лист Держлікслужби від 21.07.2021 №8855-002.0.1/002.0/2-21 від 21.07.2021 ініційовано проведення позапланової перевірки Приватного малого підприємства «Аптека КІАВО».

21.07.2021 з метою проведення перевірки, Державною службою з лікарських засобів та контролю за наркотиками у м. Києві видано посвідчення №377 на проведення 23.07.2021 позапланової перевірки питань, викладених у скарзі гр. Шморгуна В.В.

23.07.2021 посадовими особами Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у м. Києві складено акт перевірки Приватного малого підприємства «Аптека КІАВО» №377, яким порушень, викладених у скарзі гр. ОСОБА_1 , не встановлено.

Зауваження або заперечення до перевірки з боку Приватного малого підприємства «Аптека КІАВО» не надавались.

Вважаючи дії Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у м.Києві та начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у м.Києві Холоденка Миколи Миколайовича щодо видання, складання та підписання наказу «Про позапланову перевірку щодо забезпечення якості лікарських засобів» від 21.07.2021 № 377, а також посвідчення на проведення перевірки від 21.07.2021 № 377 протиправними, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Приписами ст. 3 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено основні принципи державного нагляду (контролю), згідно з якими, державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами: пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров`я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської діяльності; підконтрольності і підзвітності органу державного нагляду (контролю) відповідним органам державної влади; рівності прав і законних інтересів усіх суб`єктів господарювання; гарантування прав та законних інтересів кожного суб`єкта господарювання; об`єктивності та неупередженості здійснення державного нагляду (контролю), неприпустимості проведення перевірок суб`єктів господарювання за анонімними та іншими безпідставними заявами, а також невідворотності відповідальності осіб за подання таких заяв; здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом; відкритості, прозорості, плановості й системності державного нагляду (контролю); неприпустимості дублювання повноважень органів державного нагляду (контролю) та неприпустимості здійснення заходів державного нагляду (контролю) різними органами державного нагляду (контролю) з одного й того самого питання; невтручання органу державного нагляду (контролю) у діяльність суб`єкта господарювання, якщо вона здійснюється в межах закону; відповідальності органу державного нагляду (контролю) та його посадових осіб за шкоду, заподіяну суб`єкту господарювання внаслідок порушення вимог законодавства, порушення прав та законних інтересів суб`єкта господарювання; дотримання умов міжнародних договорів України; незалежності органів державного нагляду (контролю) від політичних партій та будь-яких інших об`єднань громадян; наявності одного органу державного нагляду (контролю) у складі центрального органу виконавчої влади. презумпції правомірності діяльності суб`єкта господарювання у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків суб`єкта господарювання та/або повноважень органу державного нагляду (контролю); орієнтованості державного нагляду (контролю) на запобігання правопорушенням у сфері господарської діяльності; недопущення встановлення планових показників чи будь-якого іншого планування щодо притягнення суб`єктів господарювання до відповідальності та застосування до них санкцій; здійснення державного нагляду (контролю) на основі принципу оцінки ризиків та доцільності.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», підставами для здійснення позапланових заходів є: звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу. У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб`єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред`явили документи, передбачені цим абзацом.

Під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5, 6 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб`єкта господарювання.

Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею.

За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю). У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис. Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

Як вбачається із матеріалів справи, наказ на проведення позапланової перевірки, як акт індивідуальної дії було реалізовано, шляхом допущення позивачем посадових осіб відповідача-3 до перевірки.

Заперечень або зауважень до перевірки надано не було.

Окрім того, в матеріалах справи відсутні докази, що за результатами позапланової перевірки відповідачем-3 застосовано до позивача будь-які санкційні рішення, які порушують його права або інтереси.

Суд звертає увагу позивача, якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.

Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову.

При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №826/17123/18, від 02.04.2024 у справі № 640/22507/21.

В силу вимог частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

З огляду на вимоги статей 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України, об`єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб`єктом владних повноважень.

Для визначення інтересу, як об`єкта судового захисту в порядку адміністративного судочинства, окрім загальних ознак інтересу, він повинен містити спеціальні, визначені Кодексом адміністративного судочинства України.

Якщо перша група ознак необхідна для віднесення тієї чи іншої категорії до інтересу, то друга - дозволяє кваліфікувати такий інтерес як об`єкт судового захисту в адміністративному судочинстві.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово застосовував критерії, які дозволяють виявити наявність або відсутність охоронюваного законом інтересу в особи, яка звертається за судовим захистом. Судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який: має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання, але виходить за межі суб`єктивного права; пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом; є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві або скарзі особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; є персоналізованим (суб`єктивним), тобто належить конкретній особі - позивачу або скаржнику.

Крім цього, особа, яка звертається до суду з позовом повинна довести конкретні факти порушення її прав та інтересів, а саме підтвердити, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи порушені і в результаті визнання тих чи інших дій та/або бездіяльності майнові права чи інтерес заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Тобто позивач, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином така перевірка порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд має перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.

Отже, за вищезазначеними правовими нормами обов`язковою умовою звернення до суду передбачено наявність порушеного права, що, на думку суду, є самостійною підставою для відмови у позові, у разі відсутності такої умови. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Судовому захисту в адміністративних судах України підлягає лише порушене право, а отже предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов`язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Такої ж позиції дотримується Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 16.10.2020 у справі №910/12787/17.

Крім цього, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що результати проведеної перевірки можуть вплинути на права та обов`язки особи лише після винесення на основі даних та висновків зазначених в акті перевірки, будь-якого рішення суб`єкта владних повноважень, зокрема, розпорядження, припису, постанови, тощо, та таке рішення має створювати наслідки для такої особи.

Суд звертає увагу позивача, що контролюючий орган не позбавлений права видавати, складати, підписувати накази та посвідчення на проведення господарських перевірок, оскільки таким чином, відповідач реалізує власні владні/управлінські функції.

Натомість, обов`язковою ознакою рішень суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до адміністративного суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер.

Так, предметом спору у цій справі є дії щодо проведення позапланової перевірки позивача.

Водночас, аналізуючи вказані вище положення законодавства, вбачається, що дії контролюючого органу з проведення перевірки є лише способом реалізації наданої суб`єкту владних повноважень компетенції.

Суд вважає, що оскаржувані позивачем дії відповідачів 3 та 4 не порушують жодних прав, свобод або інтересів позивача. При цьому, неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставою для позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

Отже, за заявленими позовними вимогами у даному спорі, вбачається неправильно обраний спосіб захисту, що, на думку суду, є самостійною підставою для відмови у позові, адже предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства, повинен мати юридичне значення, тобто, впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов`язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Підсумовуючи, суд зазначає, що діяльність із проведення перевірки є реалізацією покладених на працівників контролюючого органу посадових обов`язків із збирання доказової інформації щодо предмета перевірки. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Належним способом захисту порушеного права у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки та яке створює/породжує саме для позивача певні наслідки у вигляді накладення санкцій, зобов`язання позивача вчинити певні дії тощо.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Враховуючи відмову у задоволенні позову, відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.