Рішення від 19 березня 2026 р. у справі №280/11149/25 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 березня 2026 року Справа № 280/11149/25 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Військової частини НОМЕР_4 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі – відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 грн. за тривалість проходження військової служби в бойових умовах на підставі пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану”;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та здійснити виплату ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 грн. за тривалість проходження військової служби в бойових умовах на підставі пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану”.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що позивач 15.12.2023 уклав контракт з Міністерством оборони України про добровільне проходження військової служби. Зазначає, що в період з 15.03.2024 по 17.03.2024, 10.05.2024, з 18.05.2024 по 20.05.2024, з 12.08.2024 по 20.10.2024, з 02.11.2024 по 17.02.2025 брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних дій. Станом на 17.02.2025 до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, дисциплінарних стягнень не мав. Окрім того, отримав поранення під час захисту Вітчизни. Враховуючи всі наведені обставини вважає, що має право на виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. грн., передбаченої Постановою КМУ від 11.02.2025 № 153. Позивач 25.09.2025 звернувся до відповідача із рапортом, в якому просив призначити та виплатити йому одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. грн., виплата якої передбачена п. 4 Постанови КМУ № 153 від 11.02.2025, однак відповідач відмовив у такій виплаті, оскільки підпорядковані ГУР МО України військові частини не належать до субєктного складу, передбаченого п. 4 Постанови КМУ № 153 від 11.02.2025, та виплата одноразової винагороди військовослужбовцям цих військових частин не передбачена. Позивач вважає таку бездіяльність протиправною та просить просить позов задовольнити.

Ухвалою від 23.12.2025 поновлено позивачу строк звернення до суду з цим позовом, у справі відкрите спрощене позовне провадження, судовий розгляд призначений без виклику (повідомлення) сторін.

03.01.2026 засобами системи “Електронний суд” від представника відповідача 1 до суду надійшов відзив на позов.

У відзиві відповідач посилається на те, що Військова частина НОМЕР_2 є розвідувальним, структурним підрозділом, який організаційно та функціонально перебуває у підпорядкуванні Головного управління розвідки Міністерства оборони України, яке у відповідності до законодавства є одним із розвідувальних органів держави. Розвідувальні органи України прямо виділені як окрема категорія, що функціонує нарівні з іншими суб`єктами. Таким чином, розвідувальні органи, зокрема Головне управління розвідки та підпорядковані йому військові частини, мають самостійний правовий статус у системі сектору безпеки і оборони України. Наголошує, що сама Постанова №153 передбачає вичерпний перелік військових формувань, на які поширюється її дія. У ній прямо визначено, які саме складові сектору безпеки і оборони відповідно до статті 12 Закону України «Про національну безпеку України» можуть бути учасниками експериментального проекту, — це Збройні Сили України, Національна гвардія України та Державна прикордонна служба України, окремі військові частини, визначені їх центральними органами управління, інші військові формування, утворені відповідно до законів України та правоохоронні органи спеціального призначення. Отже, законодавець чітко окреслив межі застосування Постанови №153, виключивши з її дії всі інші складові сектору безпеки і оборони, у тому числі розвідувальні органи та підпорядковані їм військові частини. Таким чином, отримати одноразову грошову винагороду можуть лише ті військовослужбовці, які проходять службу саме у визначених формуваннях та відповідають усім іншим встановленим умовам. Законодавець свідомо звузив коло суб`єктів, які можуть отримати одноразову грошову винагороду, не поширивши її на всіх представників сектору безпеки і оборони, зокрема на розвідувальні органи. Постанова не поширює свою дію на всі органи сектору безпеки і оборони, а лише на чітко визначені формування та установи. Відповідно, військовослужбовці розвідувальних органів, у тому числі військової частини НОМЕР_2 , не належать до числа учасників експериментального проекту. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою від 20.01.2026 залучено Військову частину НОМЕР_4 як співвідповідача у адміністративній справі № 280/11149/25.

Від відповідача військової частини НОМЕР_5 відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що 15.12.2023 між Міністерством оборони України в особі тимчасово виконуючого обов`язки командира військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_2 та громадянином України ОСОБА_1 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу.

Наказом від 15.12.2023 року № 363 дск ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , про що міститься відмітка у військовому квитку серії НОМЕР_6 .

03.09.2025 військовою частиною НОМЕР_2 видано на ім`я ОСОБА_1 довідку про безпосередню участь військовслужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин № 222/2817/1507, відповідно до якої солдат ОСОБА_1 : дійсно в період з 15.03.2024 по 17.03.2024 брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, перебуваючи в Сумській області Охтирського району Великописарівської селищної територіальної громади ( АДРЕСА_3 ); дійсно в період 10.05.2024та з 18.05.2024 по 20.05.2024 брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, перебуваючи в Харківській області Харківського району Липецької сільської територіальної громади ( АДРЕСА_4 ); дійсно в період з 12.08.2024 по 20.10.2024 брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, перебуваючи в Харківській області Чугуєвського району Вовчанської міської територіальної громади (м. Вовчанськ), Харківської області Харківського району Липецької сільської територіальної громади ( АДРЕСА_4 ); дійсно в період з 02.11.2024 по 17.02.2025 брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, перебуваючи в Запорізькій області Василівського району Василівської територіальної громади (с. Кам`янське), Запорізькій області Василівського району Степногірської селищної територіальної громади (с. Степногірськ, с. Лук`янівське, с. Степове, с. Приморське, с. П`ятихатки, с. Павлівка). Всього брав безпосередню участь в бойових діях 185 (сто вісімдесят п`ять) днів. Станом на 17.02.2025 за солдатом ОСОБА_1 випадків притягнення до кримінальної відповідальності не обліковано; випадків притягнення до адміністративної відповідальності за військові адміністративні правопорушення не обліковано; дисциплінарних стягнень за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни та строк дії яких не закінчився не обліковано. Інформація щодо особливих обставин: військовослужбовець має поранення, одержані під час захисту Вітчизни (довідка від 18.06.2024 № 222/28/7/770); військовослужбовець не перебував у полоні.

25.09.2025 солдатом ОСОБА_1 на ім`я командира військової частини НОМЕР_2 було подано рапорт з проханням призначити та виплатити одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, виплата якої передбачена п. 4 Постанови КМУ № 153 від 11.02.2025. в якості додатків додано наступні документи: нотаріально засвідчена копія паспорту; витяг з реєстру територіальної громади від 17.09.2025; нотаріально засвідчена копія контракту від 15.12.2023; нотаріально засвідчена копія військового квитка серії НОМЕР_6 , виданого 08.01.2024; нотаріально засвідчена копія посвідчення ветерана війни – учасника бойових дій серії НОМЕР_7 , виданого 03.03.2025; довідка військової частини НОМЕР_2 № 222/28/7/1506 від 03.09.2025; довідка військової частини НОМЕР_2 № 222/28/7/1507 від 03.09.2025 про безпосередню участь військовслужбовця у бойових діях.

Судом досліджено лист відповідача від 21.11.2025 № 222/28/7/8440, у відповідь на адвокатський запит від 25.10.2025, де зазначено, що підпорядковані ГУР МО України військові частини не належать до суб`єктного складу, передбаченого п. 4 Постанови, виплата одноразової грошової винагороди військовслужбовцям цих військових частин не передбачена.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 04.11.2025 № 318ДСК солдата ОСОБА_1 , співробітника війської частини НОМЕР_2 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_8 від 10.10.2025 № 50РСт/7Д до військової частини НОМЕР_4 , вважати таким, що 04 листопада 2025 року справи та посаду здав та вибув до нового місця служби (м. Київ).

Не погоджуючись із бездіяльністю щодо невиплати одноразової грошової винагороди позивач звернувся до суду із цим позовом.

Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно зі статтею 67 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 64/2022, який затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, який триває й до теперішнього часу.

На підставі статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон № 2232, у редакції, чинній на час спірних правовідносин) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає, зокрема: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону № 2232 проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.

Згідно з частиною шостою статті 2 Закону № 2232 передбачені види військової служби, зокрема, базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу.

Як визначено частиною сьомою статті 2 Закону № 2232 базову військову службу громадяни України проходять відповідно до законів України у Збройних Силах України та інших військових формуваннях з метою здобуття військово-облікової спеціальності, набуття практичних навичок і умінь для збройного захисту Вітчизни.

На підставі частини першої статті 4 Закону № 2232 Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом:

призову (направлення) громадян України на військову службу;

прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Згідно з частинами першою та другою статті 15 Закону № 2232 для проходження базової військової служби направляються придатні для цього за станом здоров`я громадяни України чоловічої статі (жіночої статі - добровільно), яким до дня відправлення на базову військову службу виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 25-річного віку. Зазначені громадяни України можуть один раз обрати рік проходження базової військової служби до досягнення ними 24-річного віку.

Громадяни України, які перебувають на військовому обліку призовників, у добровільному порядку можуть бути прийняті на військову службу за контрактом на умовах, передбачених частиною першою статті 20 цього Закону, та в порядку, визначеному положеннями про проходження військової служби громадянами України.

11 лютого 2025 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», якою затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі Порядок № 153).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 153 цей Порядок визначає механізм реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Держприкордонслужбі під час воєнного стану (далі - експериментальний проект) та особливості залучення під час воєнного стану на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби на посади рядового складу громадян України віком від 18 до 25 років, проходження ними військової служби, а також створення для цього відповідних умов.

Метою експериментального проекту є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього.

Як визначено пунктом 2 Порядку № 153 під час воєнного стану в рамках реалізації експериментального проекту на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби на посади рядового складу строком на один рік можуть бути прийняті громадяни України віком від 18 до 25 років (далі - окремі категорії громадян).

Відповідно до пункту 3 Постанови № 153 встановлено, що:

1) учасниками експериментального проекту є:

громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу;

Збройні Сили;

Національна гвардія;

Державна прикордонна служба;

Міністерство оборони;

Міністерство внутрішніх справ;

військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Згідно з пунктом 4 Постанови № 153 встановлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань (…), які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року № 64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується (…).

Окремі категорії громадян укладають контракт, форма якого затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (…).

Контракт з окремими категоріями громадян укладається строком на один рік з обов`язковою умовою безпосередньої участі таких громадян у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців протягом дії контракту.

Укладення нового контракту з окремими категоріями громадян, які проходили військову службу на умовах експериментального проекту, здійснюється відповідно до статті 19 та частини четвертої статті 23 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу.

На підставі пункту 13 Порядку № 153 однією з обов`язкових умов проходження військової служби є безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком не менше шести місяців за сукупністю протягом дії контакту (…).

Військовослужбовцям, які уклали контракт відповідно до цього Порядку, виплачується одноразова грошова допомога після укладення контракту, проходження відповідної підготовки та вступу до виконання обов`язків за посадою у військових частинах відповідно до переліку, затвердженого Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії або Адміністрацією Держприкордонслужби (далі - одноразова грошова допомога), у розмірі 1 млн. гривень, яка виплачується трьома частинами:

перша частина 200 000 гривень протягом п`яти робочих днів після підписання контракту та вступу до виконання обов`язків за посадою, на яку призначений;

друга частина 300 000 гривень протягом п`яти робочих днів після проходження відповідної підготовки та залучення до виконання бойових (спеціальних) завдань, про що оголошується наказом командира військової частини;

третя частина 500 000 гривень у день виключення із списків особового складу військової частини, а у разі продовження військової служби за новим контрактом - в останній день дії контракту, укладеного відповідно до цього Порядку.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для відмови у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі 1 млн. гривень є те, що підпорядковані ГУР МО України військові частини не належать до субєктного складу, передбаченого п. 4 Постанови. Таким чином, позивач не підпадає під критерії отримання одноразової грошової винагороди.

Разом з тим, пункт 4 Постанови №153 регламентує випадки укладення контракту до набрання законної сили відповідними постановою та Порядком № 153.

Виплата одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень здійснюється до набрання чинності цією постановою за наступних умов:

- громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, у віці до 25 років;

- які прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану;

- проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій);

- строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 є особою рядового складу, який 15.12.2023 року уклав контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій: в період з 15.03.2024 по 17.03.2024 перебуваючи в Сумській області Охтирського району Великописарівської селищної територіальної громади (с. Лукашівка, с. Олександрівка); в період 10.05.2024та з 18.05.2024 по 20.05.2024 перебуваючи в Харківській області Харківського району Липецької сільської територіальної громади ( АДРЕСА_4 ); в період з 12.08.2024 по 20.10.2024 перебуваючи в Харківській області Чугуєвського району Вовчанської міської територіальної громади (м. Вовчанськ), Харківської області Харківського району Липецької сільської територіальної громади (с. Лук`янці, с. Стрілече, с. Липці); в період з 02.11.2024 по 17.02.2025 перебуваючи в Запорізькій області Василівського району Василівської територіальної громади (с. Кам`янське), Запорізькій області Василівського району Степногірської селищної територіальної громади (с. Степногірськ, с. Лук`янівське, с. Степове, с. Приморське, с. П`ятихатки, с. Павлівка), сумарно більше шести місяців, що підтверджується довідкою про безпосередню участь № 222/28/7/1507 від 03.09.2025 року.

Будь-яких доказів на підтвердження того, що позивач притягався до кримінальної, адміністративної відповідальності за військові адміністративні правопорушення, дисциплінарні правопорушення, суду не надано.

Відтак, позивач повністю відповідає вимогам п. 3,4 Постанови та має право на виплату відповідної винагороди.

Суд зауважує, що інше тлумачення, на переконання суду, не відповідатиме меті прийняття Постанови № 153 підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану та матиме ознаки дискримінації.

Суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, що підпорядковані ГУР МО України військові частини не належать до субєктного складу, передбаченого п. 4 Постанови, оскільки вказані обставини не змінюють того, що ОСОБА_1 , у віці до 25 років прийнятий на військову службу за контрактом під час воєнного стану, та брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій не менше шести місяців станом на дату набрання чинності постановою № 153.

При цьому, Постановою № 153 не встановлено будь-яких обмежень щодо виплати одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень особам, які проходять службу в розвідувальних органах України.

При цьому суд критично відноситься до доводів відповідача про те, що позивачем може бути реалізоване право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 1 млн. гривень під час проходження служби у військовій частині НОМЕР_4 , оскільки доказів протилежного до суду не надано.

З урахування наведених законодавчих норм та встановлених обставин, суд доходить висновку про протиправність бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 у непризначенні та невиплаті позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 1 млн. гривень, виплата якої передбачена Постановою КМУ від 11 лютого 2025 р. № 153.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

При цьому, з аналізу приписів Постанови Кабінету Міністрів України № 153 від 11 лютого 2025 року та Порядку реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану, затвердженого вказаною Постановою, убачається, що саме на Військовій частині НОМЕР_2 лежить обов`язок щодо нарахування та виплати спірної одноразової допомоги. Обставина того, що позивач на сьогоднішній день проходить службу в іншій військовій частині, якою і здійснюється фінансове, кадрове і організаційне забезпечення його служби не змінює порядку виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 1 млн. гривень., так як в/ч НОМЕР_4 не є військовою частиною, відповідальною за правильність обчислення та нарахування ОСОБА_1 одноразової грошової грошової винагороди, оскільки такими повноваженнями щодо позивача наділена в/ч НОМЕР_2 , позовні вимоги до якої заявлені позивачем ОСОБА_1 .

З огляду на вищенаведене, порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання Військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 1 млн. гривень, виплата якої передбачена Постановою КМУ від 11 лютого 2025 р. № 153.

Відтак, вищевказаний спосіб захисту порушених прав позивача відповідає об`єкту порушеного права й у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним та в повній мірі забезпечить повне припинення порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Судові витрати позивачем не понесені, а тому розподілу між сторонами не підлягають.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Військової частини НОМЕР_4 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, у відповідності до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану».

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. гривень, у відповідності до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану».

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 20 березня 2026 року.

Суддя А.В. Сіпака