Рішення від 19 березня 2026 р. у справі №200/1407/26 — Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2026 року Справа№200/1407/26

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про:

- визнання протиправним і скасування рішення від 30 вересня 2025 року за № 914260148192 про виплату нарахованої пенсії за минулий період з 01 березня 2025 року із застосуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, встановлених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 року № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану»;

- визнання протиправним і скасування рішення від 05 січня 2026 року за № 914260148192 про виплату нарахованої пенсії з 01 січня 2026 року із застосуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, встановлених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 року № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану»;

- зобов`язання здійснити з 01 березня 2025 року виплату нарахованої пенсії по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи без застосування понижуючих коефіцієнтів зменшення пенсії за встановленим граничним (максимальним) розміром, передбачених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 року № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 року № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», з урахуванням раніше виплачених сум.

Крім того, представником позивача 17.03.2026 року надано заяву, відповідно до якої, просить відкласти вирішення питання про розподіл судових витрат після ухвалення відповідного процесуального рішення по справі за результатами її розгляду та вирішенню спору по суті.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Має першу категорію осіб, які постраждали від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та є інвалідом І групи.

Зазначає, що загальний нарахований розмір якої за результатом розгляду Донецьким окружним адміністративним судом адміністративної справи № 200/7839/25 перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Обов`язок з вирішення питання стосовно його пенсійного забезпечення покладено на Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Відтак, при виплаті цієї нарахованої пенсії станом на теперішній час відповідачем порушено встановлені умови її виплати, внаслідок чого пенсія виплачується йому у значно зменшеному розмірі.

Зокрема, 30 вересня 2025 року відповідачем було прийняте рішення у формі протокола за № 914260148192 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 за минулий період з 01 березня 2025 року із застосуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, встановлених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025р. № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» у відповідності до ст. 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024р. № 4059-IX, у зв`язку з чим розмір виплати нарахованої йому пенсії зменшено на 4848,90 грн. на місяць.

05 січня 2026 року відповідачем було прийняте рішення у формі протокола за № 914260148192 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2026 року із застосуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, встановлених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025р. № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» у відповідності до ст. 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025р. № 4695-IX, у зв`язку з чим розмір виплати нарахованої йому пенсії зменшено на 3372,38 грн. на місяць.

Наголошує, що положення п. 1 постанови КМУ від 03.01.2025р. № 1, ст. 46 Закону від 19.11.2024р. № 4059-IX, п. 1 ПКМУ від 30.12.2025р. № 1778 та ст. 30 Закону від 03.12.2025р. № 4695-IX суперечать вищенаведеним нормам ст.ст. 22 ч. 3, 46 ч. 1 Конституції України, які у відповідності до ст. 19 ч. 2 п. 1 Закону України «Про правотворчу діяльність» від 24 серпня 2023 року № 3354-IX мають найвищу юридичну силу і ієрархічну перевагу над цими нормативно-правовими актами.

Позивач не погоджується з такими рішеннями відповідача, тому звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду 04 березня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідачем надано відзив на позовну заяву від 17.03.2026 року. В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, як отримувач пенсії по інвалідності І групи (в розмірі відшкодування збитків) відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII.

За результатами розгляду документів електронної пенсійної справи встановлено, що з 01.03.2025 ОСОБА_1 здійснено перерахунок пенсії без обмеження пенсії максимальним розміром, який складається з наступних складових:

- середньомісячний заробіток для обчислення пенсії - 41083,31 грн;

- % втрати працездатності - 90;

- основний розмір пенсії від середнього заробітку - 36974,98 грн (41083,31 х 90%);

- цільова допомога інвалідам війни I-ї групи - 70,00 грн;

- підвищення інвалідам армії, прирівняних до інвалідів війни 1 групи (50% від 2361 грн) - 1180,50 грн;

- додаткова пенсія інвалідам І групи з числа ліквідаторів ЧАЕС Пост. № 112 п.5 - 474,50 грн.

Розмір пенсії з надбавками з 01.03.2025 складає - 31886,14 грн.

Розмір пенсії ОСОБА_1 приведено до відповідності з 01.03.2025 та нараховано доплату за період з 01.03.2025 по 31.10.2025 у сумі 30 149,30 грн, яку виплачено у повному обсязі в листопаді 2025 року шляхом включення до додаткової відомості на виплату пенсій з подальшим зарахуванням на рахунок в ПАТ КБ «Приватбанк» (04 число).

З 01.03.2025 до виплати пенсії ОСОБА_1 застосовано понижуючі коефіцієнти відповідно до п.1 Постанови № 1.

Розмір пенсії згідно із Постанови № 1 від 03.01.2025 склав:

Розрахунок пониження по діапазону 1: 1,0 * 23610 = 23610,00;

Розрахунок пониження по діапазону 2: 0,5 * 2361 = 1180,50;

Розрахунок пониження по діапазону 3: 0,4 * 4722 = 1888,80;

Розрахунок пониження по діапазону 4: 0,3 * 1193,14 = 357,94;

Виплачується з пониженням на 4848,9 грн згідно ПКМУ № 1 від 03.01.2025 - 27037,24 грн.

Наголошує, що відповідно до частини третьої постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» (далі - Постанова № 1778) Постанову № 1 (Офіційний вісник України, 2025, № 9, ст. 769) визнано такою, що втратила чинність.

Таким чином, розмір пенсії з 01.01.2026 з урахуванням Постанови № 1778 становить:

Розрахунок пониження по діапазону 1: 1,0 * 25950 = 25950;

Розрахунок пониження по діапазону 2: 0,5 * 2595 = 1297,50;

Розрахунок пониження по діапазону 3: 0,4 * 3458,14 = 1383,26;

Виплачується з пониженням на 3372,38 грн згідно ПКМУ № 1778 від 30.12.2025 28630,76.

Згідно статті 7 Закону України від 03.12.2025 № 4695-ІХ «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 1 січня 2026 року установлений прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність в розмірі 2595 гривень.

З 01.01.2026 ОСОБА_1 здійснено перерахунок пенсії «У зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму».

Після проведення перерахунку пенсії розмір пенсії складається з наступних складових:

- середньомісячний заробіток для обчислення пенсії - 41083,31 грн;

- % втрати працездатності - 90;

- основний розмір пенсії від середнього заробітку - 36974,98 грн (41083,31 х 90%);

- цільова допомога інвалідам війни I-ї групи - 70,00 грн;

- підвищення інвалідам армії, прирівняних до інвалідів війни 1 групи (50% від 2595 грн) - 1297,50 грн;

- додаткова пенсія інвалідам І групи з числа ліквідаторів ЧАЕС Пост. № 112 п.5 - 474,50 грн;

- обмеження в індексації з 01.03.2023 року - (-3555,27 грн);

- обмеження в індексації з 01.03.2024 року - (-945,02 грн);

- обмеження в індексації з 01.03.2025 року - (-2313.55 грн);

Розмір пенсії з надбавками з 01.01.2026 складає - 32003,14 грн.

З 01.03.2026 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» (далі - Постанова № 236) проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 .

Пенсії, призначені відповідно до Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» перераховуються із застосуванням коефіцієнта збільшення середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсій, у розмірі 1,121.

Внаслідок цього середньомісячна заробітна плата (дохід), яка враховується для обчислення пенсії збільшилась з 8913,83 грн до 9992,40 грн.

Після проведення перерахунку пенсії розмір пенсії складається з наступних складових:

- середньомісячний заробіток для обчислення пенсії - 46054,37 грн;

- % втрати працездатності - 90;

- основний розмір пенсії від середнього заробітку - 41448,93 грн (46054,37 х 90%);

- цільова допомога інвалідам війни I-ї групи - 70,00 грн;

- підвищення інвалідам армії, прирівняних до інвалідів війни 1 групи (50% від 2595 грн) - 1297,50 грн;

- додаткова пенсія інвалідам І групи з числа ліквідаторів ЧАЕС Пост. №112 п.5 - 474,50 грн;

- обмеження в індексації з 01.03.2023 року - (-3555,27 грн);

- обмеження в індексації з 01.03.2024 року - (-945,02 грн);

- обмеження в індексації з 01.03.2025 року - (-2313,55 грн);

- обмеження в індексації з 01.03.2026 року - ( -1878,95 грн).

Розмір пенсії з надбавками з 01.03.2026 складає - 34598,14 грн.

Таким чином, згідно ПКМУ від 30.12.2025 № 1778 до виплати пенсії застосовано понижуючі коефіцієнти та з 01.03.2026 розмір пенсійної виплати становить:

Сума, грн. Розрахунок пониження по діапазону 1: 1,0 * 25950 = 25950.

Розрахунок пониження по діапазону 2: 0,5 * 2595 = 1297,50.

Розрахунок пониження по діапазону 3: 0,4 * 5190 = 2076,00.

Розрахунок пониження по діапазону 4: 0,3 * 863.14 = 258,94 З 01.03.2026 пенсія ОСОБА_1 виплачується з пониженням на 5015,7 грн згідно Постанови № 1778 від 30.12.2025 29582,44 грн.

Вважає, що пенсію ОСОБА_1 обчислено відповідно до вимог чинного законодавства, а тому вимоги позивача є безпідставними.

Наголошує, що дії управління не суперечать чинному законодавству, тому просив відмовити в позові ОСОБА_1 в повному обсязі.

Відповідно до положень статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України даний предмет спору віднесено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача у відповідності до норм законодавства повідомлено про наявність позову щодо визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 . Згідно паспортних даних позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач значиться на пенсійному обліку відповідача та отримує пенсію по інвалідності І групи відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що підтверджується протоколами з його пенсійної справи від 30.09.2025 року, від 05.01.2026 року та посвідченням, виданим 03.04.2019 року.

Позивач набув право на отримання пенсії по інвалідності вказаної категорії з визначенням та обчисленням її складових нарахувань згідно норм, встановлених чинним законодавством України, загальний нарахований розмір якої, за результатом розгляду Донецьким окружним адміністративним судом адміністративної справи № 200/7839/25 перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Зокрема, ухвалою суду від 19 січня 2026 року закрито провадження в адміністративній справі №200/7839/25 у зв`язку з тим, що відповідачем до моменту звернення позивача до суду самостійно усунуто оспорювані останнім порушення шляхом прийняття рішення 914260148192 від 30.09.2025 року, яким електронну пенсійну справу ОСОБА_1 приведено у відповідність, а саме: розмір нарахованої пенсії по інвалідності відповідно до ст. 54 Закону №796 розраховано згідно довідки про заробітну плату від лютого 1998 без номера, виданої Будівельним управлінням № 2 треста «Краматорськжилбуд, за роботу в зоні відчуження, з 01.03.2025 року обчислено без обмеження максимального граничного розміру 10 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, та склав 31886,14 грн., середньомісячний заробіток для обчислення пенсії 41083,31 грн.

Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у вказаній справі №200/7839/25 визнало право позивача на отримання пенсії по інвалідності відповідно до ст. 54 Закону №796 без обмеження максимального граничного розміру 10 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до протоколу перерахунку пенсії від 30.09.2025 року розмір пенсії позивача за минулий період з 01 березня 2025 року із застосуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, встановлених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025р. № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» у відповідності до ст. 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024р. № 4059-IX, у зв`язку з чим розмір виплати нарахованої пенсії зменшено на 4848,90 грн. на місяць.

Також згідно з протоколом 05 січня 2026 року за № 914260148192 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2026 року із застосуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, встановлених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025р. № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» у відповідності до ст. 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025р. № 4695-IX, у зв`язку з чим розмір виплати нарахованої йому пенсії зменшено на 5015,70 грн. на місяць.

Вирішуючи питання протиправності дій відповідача щодо перерахунку пенсії позивача та обмеження пенсії її максимальним розміром, суд враховує таке.

Нормами статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Згідно із статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Конституційний Суд України у рішенні від 12.10.2022 №7-р(II)/2022 вказав на те, що встановлений частиною п`ятою статті 17 Основного Закону України обов`язок держави забезпечити соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, поширюється як на громадян України, які безпосередньо перебувають на такій службі, так і на тих, яких звільнено з неї.

Тобто, на Державу покладається конституційний обов`язок посиленого соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року, а також осіб, які вже виконали свій обов`язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності.

Ключовим у цій справі, є вирішення питання правомірності (неправомірності) застосування до виплати пенсії позивачу, призначеної йому на підставі Закону №2262-XII обмеження пенсії максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність та застосування понижуючих коефіцієнтів після перерахунку пенсії.

Так, частиною другою статті 64 Конституції України встановлено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Відповідно до статті 3 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ (далі Указ № 64/2022), у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Отже, у період дії в Україні воєнного стану, введеного Указом № 64/2022, не обмежується конституційне право громадян на соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України.

У рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 Конституційний Суд України зазначив, що в Конституції України виокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави; до них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004). Організаційно-правові та економічні заходи, спрямовані на забезпечення належного соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей пов`язані не з втратою працездатності, безробіттям або відсутністю достатніх засобів для існування (стаття 46 Конституції України), а особливістю виконуваних ними обов`язків щодо забезпечення однієї з найважливіших функцій держави - захисту суверенітету, територіальної цілісності України (частина перша статті 17 Основного Закону України). Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, абзац четвертий пункту 3 мотивувальної частини рішення від 17.03.2004 № 7-рп/2004). Заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, у зв`язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, визначені Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи № 796-ХІІ від 28.02.1991 (далі - Закон № 796-ХІІ).

Відповідно до статті 1 Закону № 796-ХІІ цей Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Нормою статті 49 Закону № 796-XII передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначає Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – Порядок № 1210).

Згідно з пп. 4 п. 3 Порядку № 1210 у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження менше календарного місяця у 1986 - 1990 роках, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати за період роботи за межами зони відчуження. У такому разі заробітна плата за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4. Якщо дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітної плати проводиться у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності додається до суми обчисленої заробітної плати. Відповідно до статті 15 Закону № 796-XII видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами, організаціями (військкоматами).

Щодо вимог стосовно обмеження пенсії відповідачем суд зазначає таке.

Частиною першою статті 54 Закону № 796-XII встановлено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

Згідно із частиною третьою статті 67 Закону № 796-XII максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Водночас, за змістом статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI, який набрав чинності 01.10.2011 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Вказаним Законом частину третю статті 67 Закону № 796-ХІІ викладено в такій редакції:

«Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність».

При цьому, абзацом першим пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №3668-VI унормовано, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим вказаним Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності зазначеним Законом.

Абзацом другим вказаного пункту визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності зазначеним Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений зазначеним Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), установленому цим Законом.

Таким чином, положення пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №3668-VI спрямовані на врегулювання питань, які виникли у зв`язку із застосуванням Закону України №3668-VI стосовно осіб, у яких розмір пенсії на момент набрання чинності вказаним Законом перевищував максимальний розмір, а саме: надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас, з моменту, коли особа набуде право на перерахунок, на розмір її пенсії будуть поширюватися загальні правила щодо обмежень.

З 01.03.2025 року до виплати пенсії ОСОБА_1 відповідачем застосовано понижуючі коефіцієнти відповідно до п.1 Постанови № 1 від 03.01.2025 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», якою встановлено, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до вище зазначених законів, розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:

- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5;

- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4;

- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3;

- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2;

- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,1.

Як вбачається із протоколу відповідача від 30.09.2025 року, внаслідок перерахунку пенсії позивача її розмір перевищив максимальний та складав 31886,14 грн., однак її виплата була обмежена до 27037,24 грн., що призвело до пониження на 4848,90 грн.

Відповідно до частини третьої постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» (далі - Постанова № 1778) Постанову № 1 (Офіційний вісник України, 2025, № 9, ст. 769) визнано такою, що втратила чинність.

Згідно з приписами частини першої Постанови № 1778 установлено, що у період воєнного стану у 2026 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379/95-ВР «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:

- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5;

- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4;

- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3;

- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2;

- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1.

Згідно з протоколом від 05 січня 2026 року за № 914260148192 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2026 року із застосуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, встановлених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025р. № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» у відповідності до ст. 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025р. № 4695-IX розмір перевищив максимальний та складав 34598,14 грн., однак її виплата була обмежена до 29582,44 грн., що призвело до пониження на 5015,70 грн. на місяць.

Водночас, Конституційний Суд України, в рамках розгляду справи №3-123/2023(229/23), у Рішенні від 20.03.2024 №2-р(ІІ)/2024 визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним), припис статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII зі змінами.

У пункті 2 Рішення Конституційного Суду України зазначено, що припис статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII зі змінами втрачають чинність з дня ухвалення цього рішення.

Згідно з частиною другою статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Із зазначеними положеннями Конституції України також узгоджується пункт 3 частини першої статті 61 Закону України «Про правотворчу діяльність» від 24 серпня 2023 року № 3354-IX (далі - Закон №3354-IX), відповідно до якого нормативно-правовий акт або окремий його структурний елемент визнається таким, що втратив чинність, у разі, якщо Конституційним Судом України прийнято рішення про визнання нормативно-правового акту або окремого його структурного елемента таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Аналогічні за змістом положення щодо строку втрати чинності актом (його окремими положеннями) містяться у частині першій статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13 липня 2017 року № 2136-VIII (далі - Закон № 2136-VIII).

Разом з тим, відповідно до статті 57 Конституції України кожному гарантується право знати свої права і обов`язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

Водночас, враховуючи висновки КСУ, викладені у рішенні №2-р(II)/2024, суд наголошує, що з 21 березня 2024 року правові підстави обмежувати пенсію позивача максимальним розміром у відповідача відсутні.

Також, суд звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових прогалин щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Відтак, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (далі - Указ №64/2022) у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому воєнний стан неодноразово був продовжений та діє на теперішній час.

За визначенням, що міститься у статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 29.03.2024 року у справі №440/3321/23 «…воєнний стан як особливий правовий режим вимагає вчинення уповноваженими суб`єктами стратегічних та оперативних заходів, спрямованих на захист держави, здійснення яких водночас пов`язане з небезпекою для життя і здоров`я…».

Врахувавши неодноразово викладену Конституційним Судом України юридичну позицію стосовно того, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок призводить до скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина, дійшов висновку про те, що застосування при обчисленні (перерахунку) розміру пенсій громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі та інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 796-ХІІ, положень статті 46 Закону № 4059-IX та постанови № 1, якими передбачено виплату таких пенсій, із застосуванням коефіцієнтів до суми пенсії, яка перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність (що фактично призводить до обмеження розміру таких пенсій), є протиправним та таким, що обмежує гарантоване право на належний соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України.

Суд зауважує, що відповідач протоколом перерахунку пенсії від 30.09.2025 року № 914260148192 застосувавши до пенсії позивача за минулий період з 01.03.2025 обмеження максимальним розміром та понижувальні коефіцієнти, передбачені пунктом 1 постанови № 1 Кабінету Міністрів України, діяв всупереч положенням спеціального Закону № 796-ХІІ.

Окрім того, судом встановлено, що у 2026 році згідно із протоколом від 05.01.2026 року № 914260148192 про перерахунок пенсії з 01.03.2026 року, який міститься в матеріалах справи ГУ ПФУ в Донецькій області до виплати нарахованої пенсії позивача застосувало обмеження відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778.

У цьому випадку суд враховує принцип «jura novit curia», що означає «суд знає закони» та зазначає, що статтею 30 Закону України від 03.12.2025 № 4695-IX «Про Державний бюджет України на 2026 рік» (далі - Закон № 4695-IX) установлено, що у 2026 році у період дії воєнного стану в Україні пенсії, призначені (перераховані) відповідно до, зокрема, Закону № 796-ХІІ, розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

З урахуванням наведеного вище, суд констатує, що постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 Уряд повторно запровадив правове регулювання з тим самим недоліком, а саме: запровадив тимчасово (на 2026 рік) застосування до призначених (перерахованих) пенсій (пенсійних виплат) згідно з Законом № 796-ХІІ, коефіцієнти зменшення пенсії, тобто вказаними положеннями законодавства фактично знов встановив інше (додаткове) регулювання відносин, відмінне від того, що встановлено Законом № 796-ХІІ.

Слід зазначити, що Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини рішення від 28.08.2020 № 10-р/2020 зазначав, що предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзац восьмий пункту 4 мотивувальної частини рішення від 09.07.2007 № 6-рп/2007). Крім того, виходячи з того, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України (далі - Кодекс), так само, як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, що обумовлено положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України в рішенні від 27.02.2020 № 3-р/2020 дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України (абзац восьмий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини). Ураховуючи викладене, Конституційний Суд України вкотре наголошує на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.

Таким чином, суд доходить висновку, що зміна правового регулювання відносин у сфері пенсійного забезпечення осіб, якім призначено пенсію згідно з Законом № 796-ХІІ можлива лише у випадку внесення відповідних змін, зокрема, до Закону № 796-ХІІ, а інші нормативно-правові акти підлягають застосуванню лише у випадку їх прийняття відповідно до цих законів.

Тож, враховуючи неодноразово викладену Конституційним Судом України юридичну позицію стосовно того, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони (зокрема, абзаци третій, четвертий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини рішення від 22.05.2008 № 10-рп/2008), суд зазначає, що Закон 4695-IX не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Тобто, у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо, застосувавши загальний принцип права «спеціальний закон скасовує дію загального закону» (Lex specialis derogate generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.

З урахуванням наведеного вище, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis), тобто Закону №796-ХІI, а положення Закону № 4059-IX та Закону № 4695-IX вважати загальними нормами (lex generalis).

Суд звертає увагу, що відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Повноваження суду не застосовувати нормативно-правовий акт у разі висновку про його суперечність Конституцій України закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту кореспондує з принципом верховенства права.

При цьому, дотримання принципу верховенства права можливе лише за умови застосування судами під час розгляду та вирішення справ законодавчого акта, який відповідає критерію «якості закону».

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі нормативно-правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).

При цьому, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Таким чином, вимоги про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні є обгрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач ОСОБА_1 звільненений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, як особа віднесена до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому судові витрати, що підлягають відшкодуванню, відсутні.

З огляду на викладене, на підставі положень Конституції України, Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, викладене у протоколі № 914260148192 від 30.09.2025 року про виплату ОСОБА_1 нарахованої пенсії за минулий період з 01 березня 2025 року із застосуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, встановлених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 року № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, викладене у протоколі № 914260148192 від 05.01.2026 року про виплату ОСОБА_1 нарахованої пенсії з 01 січня 2026 року із застосуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, встановлених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 року № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 з 01 березня 2025 року виплату нарахованої пенсії по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи без застосування понижуючих коефіцієнтів зменшення пенсії за встановленим граничним (максимальним) розміром, передбачених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 року № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 року № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 20 березня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Л.Б. Голубова