Рішення від 19 березня 2026 р. у справі №200/923/26 — Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2026 року Справа№200/923/26

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач-1, ВЧ НОМЕР_1 ) та військової частини НОМЕР_2 (далі – відповідач-2, ВЧ НОМЕР_2 ) у якій просить:

визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо відмови провести перерахунок та виплату грошового забезпечення позивачу з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 з 01.02.2020 по 01.06.2020 (дата звільнення) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;

зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 перерахувати та виплатити грошове забезпечення позивачу з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, визначених шляхом множення мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 з 01.02.2020 по 01.06.2020 (дата звільнення) відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії;

визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 04.05.2018 по 01.06.2020;

зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 04.05.2018 по 01.06.2020 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення – березень 2018 року;

визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_2 щодо відмови провести перерахунок та виплату грошового забезпечення позивачу з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 з 02.06.2020 по 31.01.2021, на 01.01.2021 з 01.02.2021 по 31.01.2022, на 01.01.2022 з 01.02.2022 по 31.01.2023, на 01.01.2023 з 01.02.2023 по 31.01.2024, на 01.01.2024 з 01.02.2024 по 31.01.2025, на 01.01.2025 з 01.02.2025 по 12.11.2025 (дата звільнення) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» а також, у зв`язку зі змінами розмірів посадового окладу, окладу за військове (спеціальне) звання та, відповідно, додаткових видів грошового забезпечення не проведення перерахунку та виплатити одноразової грошової допомоги при звільненні, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку та інших сум, належних при звільненні, з урахуванням виплачених сум;

зобов`язати військову частину ВЧ НОМЕР_2 перерахувати та виплатити грошове забезпечення позивачу з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, визначених шляхом множення мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 з 02.06.2020 по 31.01.2021, на 01.01.2021 з 01.02.2021 по 31.01.2022, на 01.01.2022 з 01.02.2022 по 31.01.2023, на 01.01.2023 з 01.02.2023 по 31.01.2024, на 01.01.2024 з 01.02.2024 по 31.01.2025, на 01.01.2025 з 01.02.2025 по 12.11.2025 (дата звільнення) відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також, у зв`язку зі змінами розмірів посадового окладу, окладу за військове (спеціальне) звання та, відповідно, додаткових видів грошового забезпечення перерахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні, матеріальну допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку та інших сум, належних при звільненні, з урахуванням виплачених сум та з урахуванням індексації грошового забезпечення;

визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 02.06.2020 по 12.11.2025.

зобов`язати ВЧ НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 02.06.2020 по 12.11.2025 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення березень 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає таке.

ОСОБА_1 у період з 04.05.2018 по 01.06.2020 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 , а з 02.06.2020 по 12.11.2025 – у ВЧ НОМЕР_3 .

У спірний період відповідачі нараховували позивачу грошове забезпечення, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018, а не відповідного календарного року, що підтверджується листом відповідача-1 від 07.10.2025 № 692/23719 та листом відповідача-2 від 20.01.2025 № 1107/247/77/пс.

Позивач вважає, що відповідачами грошове забезпечення нараховувалося та виплачувалося йому не у повному обсязі, а саме невірно визначено розмір посадового окладу та окладу за військовим званням, що призвело до виплати грошового забезпечення у значно меншому розмірі.

Звертає увагу суду на протиправність застосування до спірних правовідносин положень постанови Кабінету Міністрів України № 481, що підтверджується висновками Верховного Суду, зокрема у постанові від 21.10.2025 у справі № 600/193/24-а.

Окрім того, відповідачі не виплачували позивачу індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового) місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення – березень 2018 року.

Відповідач-1 листом від 24.09.2025 № 692/22666 повідомив позивача, що ВЧ НОМЕР_1 виконано усі покладені на неї обов`язки та виплачено грошове забезпечення ОСОБА_1 у повному розмірі за період проходження військової служби, а відповідач-2 лише надав довідку про нараховану та виплачену позивачу індексацію грошового забезпечення.

Така бездіяльність відповідачів, на думку позивача, суперечить чинному законодавству, а тому він звернувся до суду за захистом порушеного права.

Ухвалою від 12.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №200/923/26. Розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами. Витребувано у відповідача докази у справі, згідно наведеного в ухвалі суду переліку.

ВЧ НОМЕР_2 подано відзив на позовну заяву, де викладено заперечення щодо доводів позовної заяви та прохання у позові відмовити, з огляду на таке.

Відповідно вимог ст.ст. 22, 51 Бюджетного кодексу України видатки на грошове забезпечення здійснюються лише у межах фонду грошового забезпечення, затвердженого для бюджетних установ у кошторисах, а відповідно ст. 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки у межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Вимоги позивача здійснити додаткові видатки з бюджету в умовах воєнного стану за рішенням суду без наявних доказів наявності бюджетних асигнувань на індексацію грошового забезпечення є грубим втручанням в дискреційні повноваження не тільки відповідача, але й Міністерства оборони України. Водночас згідно вимог абз.18 п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» у 2023 році призупинено виплату індексації грошового забезпечення військовослужбовцям до окремого доручення. Вказане також підтверджується дорученням Міністра Оборони України від 01.02.2023 № 2683/з. Тому у період з 01.01.2023 по 31.12.2023 індексація грошового забезпечення узагалі не виплачувалася.

Також вказує про відсутність підстав для нарахування індексації у 2024 році.

Щодо вимог про протиправність застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, ВЧ НОМЕР_2 зазначає таке. Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 704 (у редакції постанови № 103), пунктом 4 якої встановлено, що розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018.

Крім того, відповідач наголошує, що скасування у судовому порядку п. 6 Постанови № 103, яким були внесені зміни до п. 4 Постанови № 704, автоматично не відновлює дію попередньої редакції п. 4 Постанови № 704.

Отже, відповідач діяв відповідно вимог законодавства, розраховуючи грошове забезпечення позивача із розміру прожиткового мінімуму установленого законом станом на 01.01.2018 та не допускав порушення прав позивача.

Також ВЧ НОМЕР_2 звертає увагу, що позивач не сплатив судовий збір за позов у цій справі та пропустив строк звернення до суду.

ВЧ НОМЕР_1 також подано до суду відзив на позовну заяву, де викладно заперечення проти доводів останньої та прохання у її задоволенні відмовити, з огляду на таке.

Позивач проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 у період з 05.07.2018 по 01.06.2020, отже з березня 2018 року не відбулося такої обставини, як підвищення грошового забезпечення позивача, оскільки на момент набрання чинності Постановою №704, позивач не проходив військову службу у відповідача.

Вказана правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 04.04.2024 у справі № 160/2481/23.

Натомість поточна індексація грошового забезпечення позивачу ВЧ НОМЕР_1 нараховувалася та виплачувалася у повному обсязі.

Щодо застосування розміру прожиткового мінімуму для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням позивача, то доводи відповідача-1 у цій частині є аналогічними покликанням відповідача-2, що викладені судом вище за текстом.

Ухвалою суду від 05.03.2026 витребувано у позивача та відповідача докази, які підтверджують чи спростовують доводи сторін у частині виплати/невиплати позивачу індексації грошового забезпечення (обох видів) за період з 05.07.2018 по 01.06.2020.

Вимоги вказаної ухвали відповідачами не виконано.

Фактичні обставини справи.

ОСОБА_1 громадянин України паспорт НОМЕР_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 є учасником бойових дій про що йому 28.12.2019 видано посвідчення серія НОМЕР_6 .

Відповідно посвідчення офіцера НОМЕР_7 ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у Збройних Силах України.

Відповідно витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.07.2018 № 186 ОСОБА_1 , який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_1 , зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення з 05.07.2018.

Наказом командира ВЧ НОМЕР_2 від 12.11.2025 № 320 ОСОБА_1 з 12.11.2025 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.

Відповідачі не оспорюють факт проходження військової служби позивачем у ВЧ НОМЕР_1 та ВЧ НОМЕР_2 за період з 05.07.2018 по 01.06.2020 та з 02.06.2020 по 12.11.2025 відповідно.

ВЧ НОМЕР_1 листом від 24.09.2025 № 692/22666, у відповідь на заяву ОСОБА_1 від 30.07.2025 № б/н щодо перерахунку грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, повідомлено, що розмір посадового окладу та окладу за військовим званням розраховано згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, виходячи із 1762,00 грн.

ВЧ НОМЕР_2 листом від 20.01.2026 № 1107/247/77/61/пс, у відповідь на запит ОСОБА_1 від 22.12.2025 надано довідку про нараховане грошове забезпечення із зазначенням окремо всіх складових з 02.06.2020 по 12.11.2025.

Щодо перерахунку та виплати ОСОБА_1 за період з 02.06.2020 по 12.11.2025 грошового забезпечення (основних додаткових та одноразових видів) повідомлено, що підстави для перерахунку відсутні.

Наявна у матеріалах довідка ВЧ НОМЕР_2 від 31.12.2025 № 1107/247/77/878/пс «Про нараховане грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 02.06.2020 по 12.11.2025 із зазначенням окремо всіх складових» свідчить, що індексація грошового забезпечення (поточна) нараховувалася з червня 2020 року по грудень 2022 року. За період 2023 року не нараховувалася. У 2024 році нарахування відбулося з серпня по грудень. У 2025 році нараховано з липня по листопад.

За встановлених обставин, правова позиція суду така.

Щодо строку звернення.

Відповідач-2, вважаючи, що позивач пропустив строк звернення до суду посилається на ч. 5 ст. 122 КАС України за змістом якої для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Водночас ч. 3 ст. 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) у редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-ІХ назву та частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:

"Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів.

Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".

Отже, Законом № 2352-IX внесено зміни до статті 233 Кодексу законів про працю України, а відтак змінено нормативне регулювання правовідносин, які виникли з питань щодо стягнення (виплати) заробітної плати (її складових).

Відтак, починаючи з 19 липня 2022 року у Кодексі законів про працю України відсутня норма, яка б передбачала право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, у разі порушення законодавства про оплату праці, без обмеження будь-яким строком.

Водночас після внесення Законом № 2352-IX відповідних змін частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України установлено строк звернення до суду у справах про звільнення (місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення) та у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні (тримісячний строк з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні).

Отже позовні вимоги заявлені у цій справі за період з 04.05.2018 до 18.07.2022 строком звернення до суду не обмежувалися.

Щодо періоду з 19.07.2022, то позивача виключено зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_2 наказом від 12.11.2025 № 320. До суду позивач звернувся 10.02.2026, тобто у межах строків, визначених ч. 2 ст. 233 КЗпП України.

Ураховуючи викладене, підстав уважати, що позивач пропустив строк звернення до суду немає, відповідні покликання ВЧ НОМЕР_2 суд відхиляє.

Щодо зауважень про несплату позивачем судового збору, то позовні вимоги є вимогами про нарахування та виплату складових грошового забезпечення (заробітної плати), а відповідно п. 1 ч. 1 ст. 5. Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Щодо суті спірних правовідносин у частині вимог про перерахунок та виплату грошового забезпечення позивачу з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний календарний рік.

Статтею 17 Конституції України закріплено, що Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно із частиною другою статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону №2011-ХІІ).

01 березня 2018 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704 (далі – Постанова №704), якою було затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 2 постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 постанови №704 (в первинній редакції, на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Також додатки 1, 12, 13, 14 до постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив постанову №103, пунктом 6 якої було внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у постанові №704 пункт 4 викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Тобто, на момент набрання чинності постановою №704 (01.03.2018) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 постанови № 103, а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Отже, станом на 01.03.2018 пункт 4 постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103.

Отже, з 29 січня 2020 року - дати набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення пункту 4 Постанови № 704 в редакції до 24 лютого 2018 року, тобто в редакції, яка була чинна до набрання законної сили Постановою № 103.

Разом з цим, Закон України від 05.10.2000 №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

Згідно статті 6 Закону №2017 базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти.

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

При цьому, згідно із частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).

Верховним Судом у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 зазначено, що законодавець делегував Кабінету Міністрів України повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб. Так, під «умовами» слід розуміти встановлення Кабінетом Міністрів України необхідних обставин, які роблять можливим здійснення перерахунку пенсії. Під «порядком» розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методики здійснення перерахунку пенсій у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців. Величина грошового забезпечення як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень щодо визначення розміру перерахунку пенсій.

Отже зазначення у пункті 4 постанови №704 в формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ.

Тобто, Кабінет Міністрів України не уповноважений установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

З огляду на вищезазначене, Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 зазначив, що враховуючи на те, що з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовим актам, які мають вищу юридичну силу - Законів №294-ІХ та №1082-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Водночас Верховний Суд вказав, що встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704 не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується, як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.06.2023 у справі №380/7813/22, від 05.07.2023 у справі № 160/24227/21 та від 25.04.2024 у справі № 240/16735/21.

Відповідно до ч.5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено: у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2020 року – 2102,00 грн.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено: у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2021 року – 2270,00 грн.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено: у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2022 року – 2481,00 грн.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено: у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2023 року – 2684 грн.

Щодо позовних вимог, які стосуються перерахунку та виплати додаткових видів грошового забезпечення та премії, то перерахунку підлягають лише фактично нараховані та виплачені за спірний період види грошового забезпечення позивача, оскільки предметом даного спору не є установлення права на такі, а лише розрахункова сума, яка застосовувалася відповідачем для розрахунку та нарахування останніх.

Щодо спірних правовідносин за період з 20.05.2023 по 18.06.2025.

Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704» (Постанова № 481), пунктом 2 якої внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704, виклавши абзац перший в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Пунктом 3 Постанови № 481 установлено, що видатки, пов`язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.

Водночас Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 17.02.2026 у справі № 520/5814/24 зробив наступний правовий висновок:

"59. Натомість пункт 4 Постанови № 704 в редакції пункту 2 Постанови № 481 замінює такий державний соціальний стандарт як прожитковий мінімум на сталу величину - 1762,00 грн, застосування якої при визначенні посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців не лише суттєво зменшує їх розміри окладів, а й зводить нанівець мету прийняття Постанови № 704 як такої.

60. Така зміна правового регулювання щодо розрахунку грошового забезпечення військовослужбовців скасовує основну новелу пункту 4 Постанови № 704, яка полягала в тому, що розміри посадових окладів, окладів за військовим званням співвідносилися до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який установлюється законом про Державний бюджет на відповідний календарний рік, а також призводить до збільшення питомої частки додаткових видів грошового забезпечення, що нівелює ідею оптимізації структури грошового забезпечення та гарантії захищеності грошового забезпечення військовослужбовців від негативних економічних факторів.

61. Приписи пункту 4 Постанови № 704 у первинній редакції відповідали вимогам Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII, який запровадив розрахунковою величиною для визначення посадових окладів різних категорій публічних службовців саме прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

62. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20 жовтня 2025 року у справі № 600/3516/24-а та від 22 жовтня 2025 року у справі № 420/3824/25, у яких викладено правовий висновок про те, що з дня набрання чинності Постановою № 481 (20 травня 2023 року) та протягом усього періоду її дії (до 18 червня 2025 року) правові підстави для видачі довідок про розмір грошового забезпечення із застосуванням розрахункової величини у вигляді прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, відсутні. Протягом зазначеного періоду визначення посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями здійснювалося, виходячи з фіксованої величини 1762,00 грн, передбаченої Постановою № 481 та сформувати наступний:

до правовідносин, пов`язаних із оформленням та направленням до органу Пенсійного фонду України довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії позивача, визначеного станом на 01 січня 2024 року відповідно до Постанови № 704, під час обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням має застосовуватися пункт 4 Постанови № 704 в первісній редакції, яка передбачала використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, а не редакція, змінена Постановою № 481, якою визначено фіксовану розрахункову величину - 1762,00 грн".

Отже, на правовідносини щодо перерахунку грошового забезпечення військовослужбовців за період з 20.05.2023 по 18.06.2025 розповсюджується вказаний правовий висновок, і відповідач-2 має здійснити перерахунок грошового забезпечення позивача з урахуванням пункту 4 Постанови № 704 в первісній редакції з урахуванням постанови судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у своїй постанові від 17.02.2026 у справі №520/5814/24.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено: у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2023 року – 2684 грн.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено: у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2024 року –3028 грн.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено: у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2025 року – 3028 грн.

Щодо періоду з 18.06.2025 по 12.11.2025.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24 (набрало законної сили 18.06.2025) визнано протиправним та нечинним п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Отже, з 18.06.2025 – дати набрання законної сили рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24 до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовим актам, які мають вищу юридичну силу - Законів №294-ІХ та №1082-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

З цих підстав суд вважає, що у цій частині позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 04.05.2018 по 01.06.2020 та ВЧ НОМЕР_2 за період з 02.06.2020 по 12.11.2025 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення – березень 2018 року.

Суд уточнює, що установлені фактичні обставини у цій справі свідчать, що позивач проходив військову службу у відповідачів з 05.07.2018 по 01.06.2020 (ВЧ НОМЕР_1 ) та з 02.06.2020 по 12.11.2025 (ВЧ НОМЕР_3 ).

Право військовослужбовця на індексацію грошового забезпечення визначено ч. 3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ та членів їх сімей» грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII (далі – Закон № 1282, у редакції, чинній на момент спірних правовідносин)

Стаття 2.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: оплата праці (грошове забезпечення);

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Стаття 3.

Індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Стаття 4.

Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Стаття 6.

У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Пунктом 1-1 Порядку № 1078 (у редакції, чинній з 15.12.2015) передбачено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Згідно з пунктом 1-1 Порядку № 1078 (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 № 77, застосовується з 01.01.2016) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Пунктом 2 Порядку № 1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

За змістом пункту 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Відповідно до абзаців 1, 2, 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013, який застосовується з 01.12.2015) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Із 01.12.2015 відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.

Оклад за посадою позивача, як і будь-якого іншого військовослужбовця в Україні у період з 01.01.2008 до 01.03.2018 був визначений постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Наступне підвищення окладів військовослужбовців відбулося 01 березня 2018 року, після набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Тож з огляду на місяць підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців та правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, саме березень 2018 року є місяцем підвищення доходу позивача, за яким і слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації його грошового забезпечення за спірний період.

Суд також ураховує, що Верховний Суд наразі сформував правовий висновок у подібних правовідносинах щодо застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, викладений, серед іншого, у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30.03.2023 про виправлення описки), від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 12.04.2023 у справі № 420/6982/21, від 19.04.2023 у справі № 380/10594/21, від 05.02.2024 справа №360/383/23 та від 11.09.2025 у справі № 460/32253/22.

Відповідна практика Верховного Суду є сталою та послідовною, а висновки, наведені у вищевказаних справах, релевантні до обставин цієї справи, а саме у постанові від 05.02.2024 справа № 360/383/23, суд касаційної інстанції виснував про таке.

З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 військовослужбовець має право на отримання суми індексації - різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Внаслідок системного і цільового способу тлумачення абзаців 3, 4 Порядку № 1078 суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу військовослужбовця відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації - різниці, а якщо так, то у якій сумі.

Верховний Суд також наголосив, що ураховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації - різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, то повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними.

Застосовуючи вказаний підхід, Верховного Суду та ураховуючи, що 1 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, то з огляду на правила пунктів 5, 102 Порядку №1078 - березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

За такої умови відповідно до абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 слідує, що у березні 2018 року як місяці підвищення доходу позивача військовій частині належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці.

Поряд з цим з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Такий правовий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30 березня 2023 року про виправлення описки), від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 12.04.2023 року у справі № 420/6982/21.

При цьому, варто зауважити, що вищевказана позиція Верховного Суду не суперечить висновкам, викладеним судом касаційної інстанції у постанові від 09.06.2022 у справі №600/524/21-а, оскільки нею не заперечується відсутність в положеннях Порядку № 1078 (в редакції, чинній після 15 грудня 2015 року) такого поняття як «фіксована сума індексації», однак це не виключає того, що абзаци 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 передбачають правила нарахування й виплати сум індексації - різниці, що мають щомісячний фіксований характер.

На підставі наведених настанов Верховного Суду для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, ураховуючи спосіб застосований Верховним Судом у справі №400/3826/21, у цій справі потрібно установити:

- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) (визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року);

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).

- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б) (визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078));

- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Висновки суду.

Позивач має право на нарахування та виплату поточної індексації грошового забезпечення загалом за період 05.07.2018 по 01.06.2020 та з 02.06.2020 по 12.11.2025 відповідно до вимог Закону № 1282 та Порядку № 1078, а саме коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (ст. 4 Закону № 1282).

Поряд із цим на 2023 рік індексацію зупинено відповідно п. 3 Прикінцевих положень Закону України від 03.11.2022 № 2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік».

Наявна у матеріалах справи довідка ВЧ НОМЕР_2 від 31.12.2025 № 1107/247/77/878/пс про нараховане грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 02.06.2020 по 12.11.2025 у частині індексації грошового забезпечення свідчить, що позивачу нараховувалася поточна індексація за періоди: з червня 2020 року по грудень 2022 року; з серпня 2024 року по грудень 2024 року; з липня 2024 року по листопад 2025 року.

Отже, ВЧ НОМЕР_2 правомірно не нараховувалася й не виплачувалася індексація за 2023 рік.

Щодо періоду з січня по липень 2024 року, то індексація заробітної плати та доходів в Україні за цей проміжок часу не нараховувалася, оскільки приріст індексу споживчих цін не перевищував поріг у 103 %, аналогічно щодо періоду з січня по червень 2025 року.

Підсумовуючи суд зазначає, що у частині вимог про нарахування поточної індексації за період з 02.06.2020 по 12.11.2025 суд відмовляє, оскільки така відповідачем-2 виплачувалася позивачу відповідно вимог Закону № 1282 та Порядку № 1078, а саме коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (ст. 4 Закону № 1282).

Щодо періоду з 05.07.2018 по 01.06.2020.

Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідач-1 не виплачував індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення – березень 2018 року.

Вказане спростовує доводи відповідача-1, що поточна індексація не є предметом спору у цій справі.

Натомість з листа ВЧ НОМЕР_1 від 07.10.2025 № 692/23719, який надано на запит ОСОБА_1 від 30.09.2025 № 8976-09/2025, зазначено: «…у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у Міністерства оборони не було», а далі за текстом повідомлено, що ВЧ НОМЕР_1 виконано усі покладені на неї обов`язки та виплачено грошове забезпечення у повному розмірі за період проходження військової служби.

Тобто вказаний лист містить взаємовиключні висновки, що унеможливлює взяття його до уваги.

Більш того відповідачем-1 жодних письмових доказів у частині нарахування та виплати позивачу індексації (поточної) грошового забезпечення до суду надано не було.

Також суд звертає увагу позивача, що докази про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивачу ВЧ НОМЕР_1 витребувалися судом двічі, ухвалами від 12.02.2026 та від 05.03.2026, які відповідачем-1 не виконано.

Вказане є підставою для висновку, що відповідачем не виконано обов?язок, передбачений ч. 2 ст. 77 КАС України, та не доведено факт нарахування й виплати позивачу за вказаний період індексації грошового забезпечення.

З урахуванням установлених фактичних обставин, належним способом захисту буде зобов`язати відповідача-1 нарахувати й виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення з 05.07.2018 по 01.06.2020 відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, березень 2018 року, з урахуванням вже виплачених сум.

Щодо нарахування та виплати індексації-різниці за спірний період (05.07.2018 по 01.06.2020 та з 02.06.2020 по 12.11.2025), то у цій частині вимог суд відмовляє, оскільки право на отримання індексації-різниці грошового забезпечення виникає саме у зв`язку зі змінами розмірів посадових окладів (за однією ж і тією посадою) військовослужбовців з 01.03.2018 на підставі Постанови № 704, та виходячи із приписів п. 5 Порядку № 1078, з березня 2018 року, останні мали право на перерахунок індексації грошового забезпечення, з урахуванням особливостей, запроваджених указаними нормами Порядку № 1078.

Натомість за обставин цієї справи, посадовий оклад позивача установлено відповідно Постанови № 704, а не Постанови № 1294 та у межах спірного періоду внаслідок законодавчих змін не підвищувався, що виключає можливість розрахунку індексації-різниці.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.04.2024 у справі № 160/2481/23.

З урахуванням викладеного, позов належить задовольнити частково з підстав та у спосіб, що визначені у цьому рішенні.

Судовий збір розподілу не підлягає, оскільки позивач звільнений від його сплати. (п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»)

Керуючись вимогами ст.ст.2, 6-11,12, 77, 90, 241 246, 255, 257, 258, 262, 293, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_8 ), військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_9 ) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 01.06.2020, а також всіх інших належних та фактично виплачених за цей період додаткових видів грошового забезпечення, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік станом на 01.01.2020.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 01.06.2020, а також всіх інших належних та фактично виплачених за цей період додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік станом на 01.01.2020 з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 02.06.2020 по 12.11.2025, а також всіх інших належних та фактично виплачених за цей період додаткових видів грошового забезпечення, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік станом на 01.01.2023, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік станом на 01.01.2024, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік станом на 01.01.2025.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 02.06.2020 по 12.11.2025, а також всіх інших належних та фактично виплачених за цей період додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік станом на 01.01.2023, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік станом на 01.01.2024, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік станом на 01.01.2025 з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 05.07.2018 по 01.06.2020, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базовий місяць) – березень 2018 року.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 05.07.2018 по 01.06.2020 відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базовий місяць) – березень 2018 року, з урахуванням виплачених сум.

У решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.

Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.292, 295, 297 КАС України.

Повний текст судового рішення складено 20.03.2026.

Суддя І.В. Буряк