Рішення від 12 березня 2026 р. у справі №160/27492/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2026 рокуСправа №160/27492/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 , до відповідача-2: Комісії для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

18.09.2025р. (згідно штепмеля поштового зв`язку) ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 , до відповідача-2: Комісії для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 та просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленого повідомленням за №13/2/2128Р від 13.09.2025р., а також протоколом комісії з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_1 11 вересня 2025р. №61, в частині, що стосується відмови у наданні позивачеві відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 прийняти рішення, яким надати позивачеві відстрочку від призову за мобілізацію на підставі п.9 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він здійснює постійний догляд за своїм батьком – ОСОБА_2 згідно довідки ЛКК №256 від 13.05.2025р., висновку ЛКК від 06.08.2025р., який страждає на тяжкі захворювання, відповідно, вважає, що він як військовозобов`язаний (перебуває на обліку у відповідача-1) має право на відстрочку від призову за мобілізації на підставі п.9 ч.1 ст.23 Закону №3543-ХІІ. Проте, за його заявою та доданими до нього документами відповідачами було прийняте рішення, оформлене повідомленням за №13/2/2128Р від 13.09.2025р. та протоколом Комісії з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_1 за №61 від 11.09.2025р. про відмову у наданні йому такої відстрочки у зв`язку із наявною інформацією про інших членів сім`ї першого ступеня спорідненості, які зобов`язані та можуть здійснювати догляд. Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки п.9 ч.1 ст.23 Закону №3543-ХІІ не містить такої умови для відмови у наданні відстрочки, як наявність інших членів сім`ї першого ступеня споріднення, які зобов`язані та можуть здійснювати такий догляд, за вказаною нормою відстрочка від призову має надаватися за двох умов, а саме: наявності факту постійного догляду за своїм батьком/матір`ю (1); потреба у постійному догляді має бути підтверджена висновком МСЕК або ЛКК закладу охорони здоров`я (2). А оскільки, на переконання позивача, ним до його заяви про надання відстрочки були додані всі необхідні документи, а саме: довідка ЛКК №256 від 13.05.2025р., висновок ЛКК від 06.08.2025р. та акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 12.08.2025р., відмова у наданні йому відстрочки від призову на військову службу за вказаним оспорюваним рішенням є неправомірною, тому позивач просив визнати протиправним і скасувати рішення про відмову у наданні йому відстрочки, оформлене вищенаведеним повідомленням та відповідним протоколом, а також з метою ефективного способу захисту порушеного його права і зобов`язати відповідача прийняти рішення про надання йому відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією на підставі п.9 ч.1 ст.23 Закону №3543-ХІІ.

Ухвалою суду від 14.10.2025р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано, зокрема, відповідачів протягом 15 календарних днів після отримання цієї ухвали надати відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України та виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також зазначеною ухвалою суду у відповідачів-1,2 у порядку ст.80 КАС України були витребувані наступні копії документів, а саме:

- копію протоколу від 11.09.2025р. №61 про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Зазначена ухвала суду разом з адміністративним позовом та доданими до нього документами була направлена та отримана відповідачами-1,2 у їх електронному кабінеті – 24.09.2025р. та 15.10.2025р., відповідно, що є належним повідомленням останніх про час та місце судового розгляду справи згідно до вимог ст.ст.18, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, про що свідчать довідки про доставку електронного листа, наявними у справі.

На виконання вимог вищенаведеної ухвали суду від відповідача-1 на електронну адресу суду надійшли копії документів по справі, а саме: копія заяви позивача від 05.09.2025р., копія Висновку ЛКК №412 від 06.08.2025р., акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8 до Порядку КМУ №930 від 16.08.2025р.) за вих. №1908/0/2-25 від 12.08.2025р., копія свідоцтва про народження позивача, копія паспорта та копія військового квитка позивача, копія паспорту батька позивача та копія Протоколу №61 від 11.09.2025р.

Разом з тим, станом на 13.03.2026р. від відповідачів-1, 2 відзиви на позов не надійшли про причини їх не надання останні суд не повідомили.

У відповідності до вимог ч.6 ст.162 та ч.2 ст.175 КАС України у разі не надання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За викладених обставин та враховуючи, що на момент розгляду даної справи відповідачами-1, 2 відзиву на позов у встановлений судом строк не надано, про поважні причини їх не надання суд не повідомлено, строки розгляду справи, встановлені ст.258 КАС України, суд вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності відзиву на позов відповідачів-1,2 за наявними у справі матеріалами, що передбачено вищенаведеними приписами ч.6 ст.162 та ч.2 ст.175 наведеного вище Кодексу.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 13.03.2026р. через велику завантаженість суддів адміністративними справами, перебування судді Конєвої С.О. у щорічній відпустці, що, як наслідок, об`єктивно унеможливлювало здійснення адміністративного судочинства у даний період, розгляд даної справи було продовжено відповідно до ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України до 13.03.2026р.

Враховуючи викладене, рішення у даній справі приймається судом 13.03.2026р., тобто, у межах строку, визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що свідчать копія паспорту позивача № НОМЕР_1 від 17.05.2021р., копія Витягу з реєстру територіальної громади №2024/012001054 від 04.10.2024р. та копія військового квитка позивача серії НОМЕР_2 від 22.11.1993р., наявних у справі.

Згідно копії свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_3 від 06.12.1975р. його батьком є ОСОБА_2 .

Як встановлено зі змісту копій Довідки ЛКК №256 виданої ЛКК Синельниківського району Дніпропетровської області від 13.05.2025р., Висновку ЛКК КНП «Покровський центр ПМСД» №412 від 06.08.2025р. та Акту про встановлення факту здійснення особою (позивачем) постійного догляду за ОСОБА_2 , виданий Покровською селищною радою за вих. №1908/0/2-25 від 12.08.2025р., позивач – ОСОБА_1 здійснює постійний сторонній догляд за своїм батьком.

05 вересня 2025р. позивач звернувся до відповідача-2 (голови відповідної Комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 ) із заявою за вх. №7623/1 про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (у зв`язку із тим, що він здійснює постійний догляд за своїм хворим батьком – ОСОБА_2 ) на підставі п.9 ч.1 ст.23 Закону №3543-ХІІ, що підтверджується копією відповідної заяви, наявної у справі.

До зазначеної заяви позивачем були додані наступні копії документів, а саме: заява батька позивача – ОСОБА_2 про обрання для його догляду за ним свого сина ОСОБА_1 від 05.09.2025р.; копія Висновку КНП «Покровський центр ПМСД» №412 від 06.08.2025р. за формою №080-4/о; копія Акту про встановлення факту здійснення особою (позивачем) постійного догляду за ОСОБА_2 , виданого Покровською селищною радою за вих. №1908/0/2-25 від 12.08.2025р.; копія свідоцтва про народження позивача; копія паспорта позивача; копія Витягу з реєстру територіальної громади; копія паспорту батька-позивача – ОСОБА_2 ; копія ІНН батька позивача; копія пенсійного посвідчення батька позивача; копія військового квитка позивача.

За результатами розгляду згаданої вище заяви позивача, 11.09.2025р. Комісією для розгляду питання надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_5 було прийняте рішення, оформлене Протоколом за №61, за пунктом 31 якого, позивачеві на підставі п.9 ч.1 ст.23 Закону №3543-ХІІ було відмовлено у наданні відстрочки у зв`язку з наявною інформацією про інших членів сім`ї першого ступеню споріднення, які зобов`язані та можуть здійснювати догляд.

Повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_5 від 13.09.2025р. за №13/1/21285Р позивача було повідомлено про результати розгляду його заяви та прийняття відповідною Комісією рішення, оформленого протоколом №61 від 11.09.2025р. про відмову позивачеві у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізацією, у якому зазначено причини відмови: «у зв`язку з наявною інформацією про інших членів сім`ї першого ступеню споріднення, які зобов`язані та можуть здійснювати догляд».

Вважаючи вищенаведене рішення відповідачів, оформлене повідомленням від 13.09.2025р. за №13/1/21285Р та Протоколом Комісії №61 від 11.09.2025р. в частині відмови позивачеві у наданні відстрочки, протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду про його скасування.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача повністю, виходячи з наступного.

Розділом ІІ Конституції України передбачені основоположні права, свободи та обов`язки людини і громадянина, серед яких відповідно до статті 65 встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

У зв`язку із військовою агресією рф проти України, Указом Президента України від 24.02.2022р. №64/202 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022р. №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022р. строком на 30 діб.

На момент розгляду даної адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває та є продовженим.

Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон № 3543-XII) встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначено засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Відповідно до статті 1 Закону №3543-XII встановлено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації встановлені статтею 22 Закону № 3543-XII.

Відповідно до частини 5 статті 22 Закону №3543-XII передбачено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

При цьому, статтею 23 Закону №3543-XII передбачено, що для деяких категорій громадян встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII (в редакції, що діяла станом на час звернення позивача до відповідачів із відповідною заявою) визначено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю (батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду.

Пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення №154) установлено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

А згідно до положень пункту 9 Положення №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам, розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.

Приписами пункту 11 Положення №154 передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Із аналізу наведених приписів чинного законодавства слідує, що до повноважень районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить оформлення військовозобов`язаним відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (Порядок № 560).

Відповідно до п. 56 Порядку № 560 передбачено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Пунктом 58 Порядку № 560 визначено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов`язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Під час подання заяви військовозобов`язаний пред`являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі).

Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації в день її подання.

Згідно пункту 58-1 Порядку №560 передбачено, що військовозобов`язані, зайняті постійним доглядом за хворим батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), у випадках, передбачених пунктом 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зазначають у заяві, зазначеній у пункті 58 цього Порядку (додаток 4), про відсутність інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати постійний догляд за хворим батьком чи матір`ю дружини (чоловіка).

Військовозобов`язані, зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю, не зазначають у заяві, зазначеній у пункті 58 цього Порядку (додаток 4), інформацію про інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати постійний догляд.

Районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ за місцем перебування на військовому обліку військовозобов`язаного, який відповідно до закону зобов`язаний утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», або здійснює постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час прийняття рішення про надання відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації перевіряє:

- перебування такого військовозобов`язаного на військовому обліку;

- родинні зв`язки військовозобов`язаного та особи, яку відповідно до законодавства зобов`язаний утримувати військовозобов`язаний або за якою здійснює постійний догляд;

- наявність інших осіб, місце проживання яких задекларовано/зареєстровано за адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання військовозобов`язаного або особи, яка перебуває на утриманні або потребує постійного догляду, з використанням відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну.

Відповідно до п. 60 Порядку № 560 передбачено, що Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання.

Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов`язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв`язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7.

Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно пункту 61 Порядку №560 військовозобов`язані, які здійснюють постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини 1 статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, та не отримують компенсації (допомоги, надбавки) на догляд за ними, для розгляду питання надання їм відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації звертаються за встановленням факту здійснення постійного догляду із заявою у довільній формі на ім`я керівника виконавчого органу сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її утворення) ради, районної у м. Києві військової адміністрації за адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання особи, зазначеної у пунктах 9 і 14 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за якою здійснюється догляд.

У заяві повинні бути зазначені такі відомості про військовозобов`язаного, який здійснює постійний догляд:

- прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання, контактні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті);

- відомості про особу, за якою здійснюється постійний догляд (прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), адреса зареєстрованого/задекларованого місця проживання, контактні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті).

Військовозобов`язані, які здійснюють постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», до заяви, зазначеної в абзаці 1 цього пункту, додають документи, визначені у підпунктах 9 і 14 додатка 5 (крім акта про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).

За Додатком 5 до згаданого Порядку №560 такими документами мають бути, а саме:

- для особи, яка потребує постійного догляду, - довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;

- для особи, яка зайнята постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю, - документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про шлюб або свідоцтво про народження дитини, або свідоцтво про народження особи, яка здійснює постійний догляд), документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8);

Районні, міські держадміністрації (військові адміністрації), виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад для розгляду документів щодо встановлення факту здійснення військовозобов`язаним постійного догляду за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», утворюють постійно діючу комісію із встановлення факту здійснення особою постійного догляду.

Комісія із встановлення факту здійснення особою постійного догляду здійснює розгляд заяви протягом десяти календарних днів з дати її подання.

До складу комісії із встановлення факту здійснення особою постійного догляду можуть входити депутати місцевої ради, представники виконавчих органів місцевого самоврядування, громадських організацій загальною чисельністю не менше ніж п`ять осіб.

Під час своєї роботи комісія із встановлення факту здійснення особою постійного догляду:

- відвідує місце проживання особи, за якою здійснюється постійний догляд, зазначене у заяві військовозобов`язаного, для встановлення факту здійснення постійного догляду;

- перевіряє відомості щодо наявності/відсутності інших осіб, які здійснюють постійний догляд за особою, зазначеною в заяві, зокрема інформацію щодо наявних прийнятих структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, міських держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад рішень про надання соціальних послуг з догляду за особою, за якою здійснює догляд військовозобов`язаний, за її задекларованим/зареєстрованим місцем проживання.

За результатами роботи комісія із встановлення факту здійснення особою постійного догляду складає та надає військовозобов`язаному акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).

Отже, із аналізу приписів згаданого Порядку № 560 слідує, що ним визначено чіткий алгоритм вчинення дій військовозобов`язаним та прийняття рішень територіальним центром комплектування та соціальної підтримки щодо питання надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

За вказаними нормами Порядку №560 військовозобов`язаний має право на особисте подання на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки заяви за встановленою формою з доданими до неї документами, які підтверджують право на відстрочку.

Підтвердними документами, які надають право на відстрочку, особам, зайнятим постійним доглядом за своїм хворим батьком є такі документи: для особи, яка потребує постійного догляду – відповідний висновок ЛКК про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ; для особи, яка зайнята постійним доглядом за хворим своїм батьком - свідоцтво про народження особи, яка здійснює постійний догляд; акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду - за Додатком 5 до Порядку №560.

При цьому, у разі подання заяви на підставі п.9 ч.1 ст.23 Закону №3543-ХІІ військовозобов`язані, зайняті постійним доглядом за, зокрема, хворими своїми батьком чи матір`ю, інформацію про інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати постійний догляд, у відповідній заяві не зазначають.

Як встановлено судом із матеріалів справи, 05.09.2025р. позивач звернувся до відповідної ІНФОРМАЦІЯ_6 із заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі п.9 ч.1 ст.23 Закону №3543-ХІІ, яка була зареєстрована у ТЦК та СП за вх. №7623/1, про що свідчить зміст копії наведеної заяви.

До зазначеної заяви на підтвердження постійного догляду за хворим своїм батьком позивачем були додані копія Висновку КНП «Покровський центр ПМСД» №412 від 06.08.2025р. за формою №080-4/о про потребу ОСОБА_2 (батька позивача) у постійному догляді; копія Акту про встановлення факту здійснення особою (позивачем) постійного догляду за ОСОБА_2 , виданий Покровською селищною радою за вих. №1908/0/2-25 від 12.08.2025р., яким зафіксовано факт постійного догляду за ОСОБА_2 його сином – ОСОБА_1 (позивачем у справі); копія свідоцтва про народження позивача.

Зазначений перелік документів для надання відстрочки є вичерпним та узгоджується із переліком, який наведений вище та визначений Додатком 5 до Порядку №560.

В той же час, за результатами розгляду вказаної вище заяви позивача, відповідною ІНФОРМАЦІЯ_7 було прийняте рішення, оформлене Протоколом №61 від 11.09.2025р. за п. 31 якого, у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, позивачеві було відмовлено.

Також позивачеві було направлено і повідомлення за №13/2/2129Р від 13.09.2025р. у якому повідомлено про відмову у наданні відстрочки.

У вказаних рішенні та повідомленні були зазначені такі причини відмови: «у зв`язку з наявною інформацією про інших членів сім`ї першого ступеню спорідненості, які зобов`язані та можуть здійснювати догляд».

Разом з тим, суд вважає, що аналіз зазначених обставин, які були обрані підставами для відмови у наданні позивачеві відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та норм вищенаведеного чинного законодавства у їх сукупності, свідчить про те, що висловлена відповідачами відмова у наданні відстрочки від призову у оспорюваному повідомленні та протоколі ґрунтується на хибному тлумаченні відповідачами приписів пункту 9 ч.1 ст. 23 Закону №3543-ХІІ, виходячи з наступного.

Так, із аналізу пункту 9 ч.1 ст.23 Закону №3543-ХІІ висновується, що військовозобов`язаний має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період за двох умов: 1) необхідність постійного догляду за хворими своїм батьком чи матір`ю; 2) потреба у постійному догляді має бути підтверджена висновок МСЕК або висновком ЛЛК закладу охорони здоров`я за формою, затвердженою МОЗ.

При цьому, така умова як зазначення у заяві про надання відстрочки чи у переліку необхідних підтвердних документів щодо наявності інформації про інших членів сім`ї першого ступеню спорідненості, які зобов`язані та можуть здійснювати догляд, відсутня, що підтверджено вищенаведеними дослідженими приписами Порядку №560 та Додатку 5 до нього.

Суд зазначає, що така умова як наявність інших членів сім`ї першого ступеню спорідненості, які зобов`язані та можуть здійснювати догляд, якщо про надання відстрочки заявив військовозобов`язаний, який зайнятий постійним доглядом не за своїми батьками, а за батьком чи матір`ю дружини (чоловіка).

Ця частина норми викладена у дужках.

А отже, враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що якщо ж йдеться про догляд військовозобов`язаним за своїми батьком чи матір`ю, то наявність інших членів сім`ї першого ступеню спорідненості, які зобов`язані та можуть здійснювати за ними догляд, не є перешкодою для надання відстрочки.

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що рішення Комісії при третьому ІНФОРМАЦІЯ_5 , оформлене протоколом №61 від 11.09.2025р. (пункт 31 цього рішення) та повідомленням №13/2/2128Р від 13.09.2025р. про відмову у наданні позивачеві – ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ з причин – у зв`язку з наявною інформацією про інших членів сім`ї першого ступеню спорідненості, які зобов`язані та можуть здійснювати догляд, є протиправним, тому підлягає скасуванню.

Статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування – ст.76 наведеного Кодексу.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, у ході судового розгляду даної справи, правомірність оспорюваного рішення, оформленого Протоколом №61 від 11.09.2025р. (пункт 31 цього рішення) та повідомленням №13/2/2128Р від 13.09.2025р. про відмову у наданні позивачеві – ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ з причин – у зв`язку з наявною інформацією про інших членів сім`ї першого ступеню спорідненості, які зобов`язані та можуть здійснювати догляд, з урахуванням встановлених судом обставин та аналізу вищенаведеного чинного законодавства, належними, достатніми та допустимими доказами відповідачами не доведена.

У встановлений судом строк відзиву на позов до суду відповідачами не надано, про причини не надання не повідомлено.

Згідно до ч.4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

За таких обставин та враховуючи не подання відповідачами відзиву на позов без поважної причини, суд вважає за можливе кваліфікувати не подання відзиву на позов як визнання відповідачами позову.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши у відповідності до вимог ч.2 ст.2 наведеного Кодексу, правомірність прийняття відповідачами як суб`єктами владних повноважень оспорюваного рішення, оформленого Протоколом №61 від 11.09.2025р. (пункт 31 цього рішення) та повідомленням №13/2/2128Р від 13.09.2025р. про відмову у наданні позивачеві – ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ з причин – у зв`язку з наявною інформацією про інших членів сім`ї першого ступеню спорідненості, які зобов`язані та можуть здійснювати догляд, суд приходить до висновку, що наведене спірне рішення є таким, що прийняте не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Приймаючи до уваги викладене, судом встановлено, що відповідачами при прийнятті оспорюваного рішення, оформленого Протоколом №61 від 11.09.2025р. (пункт 31 цього рішення) та повідомленням №13/2/2128Р від 13.09.2025р. про відмову у наданні позивачеві – ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ з причин – у зв`язку з наявною інформацією про інших членів сім`ї першого ступеню спорідненості, які зобов`язані та можуть здійснювати догляд, були порушені права та інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання наведеного рішення протиправним та його скасування.

Також, оскільки у ході судового розгляду даної справи встановлено протиправність прийняття вищенаведеного оспорюваного рішення про відмову позивачеві у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, підлягають і задоволенню позовні вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача прийняти рішення, яким надати позивачеві відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.9 ч.1 ст.23 Закону України №3543-ХІІ у зв`язку з постійним доглядом за хворим своїм батьком - ОСОБА_2 (похідної позовної вимоги), виходячи з наступного.

На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження», суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акту.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Таким чином, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 та від 22.01.2020 у справах № 1640/2594/18 та № 826/9749/17 відповідно.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У постанові Верховного Суду від 16.05.2023 по справі № 380/3195/22 сформовано правовий висновок, відповідно до якого: «у випадку коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд може зобов`язати відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію».

Враховуючи наведені правові висновки та те, що у даних спірних правовідносинах судом було встановлено протиправність рішення відповідачів, оформленого Протоколом №61 від 11.09.2025р. (пункт 31 цього рішення) та повідомленням №13/2/2128Р від 13.09.2025р. про відмову у наданні позивачеві – ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ, суд приходить до висновку, що, у даному випадку, у відповідачів відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.

Також, слід зазначити, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За викладених обставин, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Виходячи з наведеного, наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову у повному обсязі, слід стягнути з бюджетних асигнувань суб`єктів владних повноважень – відповідачів у цій справі на користь позивача понесені ним згідно квитанції ID:5918-5106-8140-6842 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211 грн. 20 коп. з урахуванням розміру ставки судового збору за подання позову немайнового характеру, встановленого ст.4 Закону України «Про судовий збір» та виходячи з вимог ч.1 ст.139 наведеного Кодексу.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 , до відповідача-2: Комісії для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленого Повідомленням за №13/2/2128Р від 13.09.2025р., а також Протоколом комісії з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_1 11 вересня 2025р. №61 (пункт 31 цього рішення), в частині, що стосується відмови у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Зобов`язати Комісію для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) прийняти рішення, яким надати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ) відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі п.9 ч.1 ст.23 Закону №3543-ХІІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у зв`язку з необхідністю постійного догляду за хворим своїм батьком – ОСОБА_2 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 , Комісії для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва