Рішення від 19 березня 2026 р. у справі №160/1126/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2026 року Справа № 160/1126/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЮркова Е.О.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

19 січня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему "Електронний Суд" надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 18.07.2025 року № 047250026088 Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) період роботи: з 25.04.1990р. по 28.02.1993р. в кооперативі "Комплекс" на посаді слюсаря інструментальщика та періоди підприємницької діяльності з 01.03.1993р. до 28.02.1997р, з 01.01.1998р. до 31.03.1998р., з 01.07.2000 р. до 31.03.2002р., з 01.10.2002р. до 31.12.2003р., з 01.01.2012р. до 31.03.2012р. - повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії за віком від 11.07.2025 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 11 липня 2025 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Проте рішенням про відмову у призначенні пенсії від 18.07.2025 року № 047250026088 Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області відмовлено у призначенні пенсії та не зараховано до страхового стажу періоди роботи: з 25.04.1990р. по 28.02.1993р. в кооперативі "Комплекс" на посаді слюсаря інструментальщика та періоди підприємницької діяльності з 01.03.1993р. до 28.02.1997р, з 01.01.1998р. до 31.03.1998р., з 01.07.2000 р. до 31.03.2002р., з 01.10.2002р. до 31.12.2003р., з 01.01.2012р. до 31.03.2012р. Вказане рішення вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки відповідний стаж роботи позивача підтверджено даними трудової книжки та наданими довідками.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.01.2026 року відкрито провадження у даній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

02.02.2026 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підстав свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування. Згідно наданих документів та індивідуальних відомостей страховий стаж позивача на дату звернення становить: 20 років 09 місяців 15 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви позивачу не зараховано період роботи з 25.04.1990р. по 28.02.1993р., згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 14.04.1981р., оскільки наявне виправлення в наказі про прийняття на роботу. Суд не може вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції Пенсійного фонду України (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження останнього та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

03.02.2026 року третьою особою подано до суду письмові пояснення на позов, згідно з якими до страхового стажу не враховано період роботи з 25.04.1990 по 28.02.1993, згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 14.04.1981, оскільки наявне виправлення в наказі про прийняття на роботу. ОСОБА_1 відмовлено в призначені пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

09.02.2026 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій викладено доводи, аналогічні доводам позовної заяви.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 11.07.2025 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням про відмову у призначенні пенсії від 18.07.2025 року № 047250026088 Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсі за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу – 32 роки. Вказано, що відповідно до наданих документів страховий стаж становить 27 років 9 місяців 20 днів, якого не достатньо для призначення пенсії за віком.

Також за даними Пенсійного фонду, страховий стаж ОСОБА_2 становить 20 років 09 місяців 15 днів, не зараховано період роботи з 25.04.1990р. по 28.03.1993р., згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 14.04.1981, оскільки наявне виправлення в наказі про прийняття на роботу.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).

Відповідно до статті першої Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно частини 1 статті 26 Закону № 1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Згідно частини першої статті 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення” до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Також згідно пункту ж) частини 3 статті 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення” до стажу роботи зараховується також: час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Так, матеріалами справи, а саме даними трудової книжки позивача НОМЕР_3 від 14.04.1981 року, підтверджено, що останній, зокрема:

- 25.04.1990р. прийнятий в кооператив "Комплекс" слюсарем інструментальником (наказ №4 від 25.04.1990 р.);

- 28.02.1993р. звільнений за ст. 38 КЗпП за власним бажанням (наказ №47 від 26.02.1993р.).

Записи про спірний період роботи засвідчено відповідними печатками підприємства.

Щодо зауважень відповідача про наявність виправлення запису трудової книжки позивача НОМЕР_3 від 14.04.1981 р. суд вказує, що ведення трудових книжок у вказаний період здійснювалось відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої постановою Державного комітету праці СРСР від 20.06.1974 року № 162, яка втратила чинність 29.07.1993 року (надалі - Інструкція № 162).

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції № 162, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Згідно з пунктом 2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.

У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.

Також пунктом 8.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58, вказано, що контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок проводиться в порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР ВЦСПС від 06.09.1973 року № 656 “Про трудові книжки працівників і службовців”.

Згідно пункту 18 вказаної Постанови відповідальність за організацію роботи по веденню, обліку, зберіганні і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) зазначив, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2019 року у справі № 638/18467/15-а зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

З огляду на наведену норму, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно було відмовлено в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи, відповідно до трудової книжки НОМЕР_3 від 14.04.1981 р., а саме: з 25.04.1990 р. по 28.03.1993 р..

На підставі викладеного суд приходить до висновку про протиправність рішення про відмову у призначенні пенсії від 18.07.2025 року № 047250026088 Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та необхідність його скасування.

Щодо вимоги в частині зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період підприємницької діяльності з 01.03.1993р. до 28.02.1997р, з 01.01.1998р. до 31.03.1998р., з 01.07.2000 р. до 31.03.2002р., з 01.10.2002р. до 31.12.2003р., з 01.01.2012р. до 31.03.2012р. суд вказує таке.

За приписами частини 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для обчислення страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу відповідно до цього Закону, страховий стаж обчислюється на підставі довідки про проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків.

Загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають: фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (пункт 2 частини 1 статті 11 Закону № 1058-IV).

До стажу роботи зараховується також: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків (пункт а частини 1 статті 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення”).

Пунктом 3-1 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV вказано, що до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди:

1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:

з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності;

з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1, визначено, що період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.

Також законодавством, що діяло до 01.01.2004 року, зокрема Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, передбачено, що періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ). Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в Реєстрі застрахованих осіб.

Постановою Кабінету Міністрів України Про внесення зміни до пункту 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній №793 від 03.10.2018 внесено зміни до п. 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993, пункт 4 доповнено абзацом наступного змісту: Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

На підставі аналізу наведених правових норм суд першої інстанції дійшов висновку про те, що до страхового стажу включаються період здійснення особою підприємницької діяльності за таких умов:

- до 01 січня 1998 року підтверджується спеціальним торговим патентом, патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків;

- з 01 січня 1998 року до 01 січня 2004 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців, якщо вони підтвердженні довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування; сплатою фіксованого податку (патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян); спеціальним торговим патентом; свідоцтвом про сплату єдиного податку; довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб`єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку; а з 01 липня 2000 - додатково лише за умови сплати страхових внесків;

- з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).

Належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Також, аналіз вказаних вище нормативно-правових норм дає підстави для висновку про те, що сам по собі статус підприємця та перебування на відповідній системі оподаткування не означає фактичне провадження підприємницької діяльності особою та автоматичну сплату страхових внесків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 17.10.1994 року зареєстрований виконавчим комітетом Нікопольської міської ради як фізична особа-підприємець, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію серія В01 №684061.

Листом Головного управління ДПС в Дніпропетровській області №62968/6/04-36-24-17-16 від 03.07.2025 року у відповідь на заяву позивача від 01.07.2025 року повідомило, що ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області, Нікопольській ДПІ (м. Нікополь) як фізична особа підприємець з 11.09.1992 року по теперішній час. З моменту реєстрації по 28.02.1997 року здійснював підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування. 3 01.03.1997 року по 31.12.1997 року здійснював підприємницьку діяльність за умовами фіксованої плати фіксованого розміру прибуткового податку; з 01.01.1998 року по 31.03.1998 року - на загальній системі оподаткування; з 01.04.1998 року по 30.06.1999 року - за умовами фіксованої плати фіксованого розміру прибуткового податку; з 01.07.1999 року по 17.07.1999 року - на загальній системі оподаткування; з 18.04.1998 року по 16.09.1999 року - за умовами фіксованої плати фіксованого розміру прибуткового податку; з 17.09.1999 року по 23.09.1999 року - на загальній системі оподаткування; з 24.09.1999 року по 23.10.1999 року - за умовами фіксованої плати фіксованого розміру прибуткового податку; з 24.10.1999 року по 26.10.1999 року - на загальній системі оподаткування; з 27.10.1999 року по 26.11.1999 року - за умовами фіксованої плати фіксованого розміру прибуткового податку; з 27.11.1999 року по 30.11.1999 року - на загальній системі оподаткування; з 01.12.1999 року по 31.12.1999 року - за умовами фіксованої плати фіксованого розміру прибуткового податку; з 01.01.2000 року по 08.01.2000 року - на загальній системі оподаткування; з 09.01.2000 року по 07.02.2000 року - за умовами фіксованої плати фіксованого розміру прибуткового податку; з 08.02.2000 року по 09.02.2000 року - на загальній системі оподаткування; з 10.02.2000 року по 09.03.2000 року - за умовами фіксованої плати фіксованого розміру прибуткового податку; з 10.03.2000 року по 14.03.2000 року - на загальній системі оподаткування; з 15.03.2000 року по 13.04.2000 року - умовами фіксованої плати фіксованого розміру прибуткового податку; з 14.04.2000 року по 18.04.2000 року - на загальній системі оподаткування; з 19.04.2000 року по 17.05.2000 року - за умовами фіксованої плати фіксованого розміру прибуткового податку; з 18.05.2000 року по 22.05.2000 року - на загальній системі оподаткування; з 23.05.2000 року по 21.07.2000 року - за умовами фіксованої плати фіксованого розміру прибуткового податку; з 22.07.2000 року по 26.07.2000 року - на загальній системі оподаткувания; з 27.07.2000 року по 25.08.2000 року - за умовами фіксованої плати фіксованого розміру прибуткового податку; з 26.08.2000 року по 28.08.2000 року - на загальній системі оподаткування; з 29.08.2000 року по 27.09.2000 року - за умовами фіксованої плати фіксованого розміру прибуткового податку; з 28.09.2000 року по 01.10.2000 року - на загальній системі оподаткування; з 02.10.2000 року по 30.10.2000 року - за умовами фіксованої плати фіксованого розміру прибуткового податку; з 01.11.2000 року по 06.11.2000 року - на загальній системі оподаткування; з 07.11.2000 року по 05.12.2000 року - за умовами фіксованої плати фіксованого розміру прибуткового податку; з 06.12.2000 року по 04.01.2001 року - на загальній системі оподаткування; з 05.01.2001 року по 30.09.2001 року - за умовами фіксованої плати фіксованого розміру прибуткового податку; з 01.10.2001 року по 31.03.2003 року - на загальній системі оподаткування; з 01.04.2003 року по 30.06.2003 року - за умовами фіксованої плати фіксованого розміру прибуткового податку; з 01.07.2003 року по 31.07.2003 року - на загальній системі оподаткування; з 01.08.2003 року по 31.12.2003 року - за умовами фіксованої плати фіксованого розміру прибуткового податку; з 01.01.2004 року по 31.01.2004 року - на загальній системі оподаткування; з 01.02.2004 року по 31.12.2004 року - за умовами фіксованої плати фіксованого розміру прибуткового податку; з 01.01.2005 року по 31.01.2005 року - на загальній системі оподаткування; з 01.02.2005 року по 31.12.2005 року - за умовами фіксованої плати фіксованого розміру прибуткового податку; з 01.01.2006 року по 31.01.2006 року - на загальній системі оподаткування; з 01.02.2006 року по 30.06.2006 року - за умовами фіксованої плати фіксованого розміру прибуткового податку; з 01.07.2006 року по 31.07.2006 року - на загальній системі оподаткування; з 01.08.2006 року по 31.08.2006 року - за умовами фіксованої плати фіксованого розміру прибуткового податку; з 01.09.2006 року по 30.09.2006 року - на загальній системі оподаткування; з 01.10.2006 року по 31.01.2007 року - за умовами фіксованої плати фіксованого розміру прибуткового податку; з 01.02.2007 року по 28.02.2007 року - на загальній системі оподаткування; з 01.03.2007 року по 31.03.2011 року - за умовами фіксованої плати фіксованого розміру прибуткового податку; з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року - на загальній системі оподаткування; з 01.05.2011 року по 30.09.2011 року - за умовами фіксованої плати фіксованого розміру прибуткового податку; з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року - на загальній системі оподаткування; 3 01.11.2011 року по 31.12.2011 року - за умовами фіксованої плати фіксованого розміру прибуткового податку; з 01.01.2012 року по 31.03.2012 року - на загальній системі оподаткування; з 01.04.2012 року по теперішній час здійснює підприємницьку діяльність за умовами спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності на 1 групі з обраною ставкою 10% до розміру прожиткового мінімуму.

Також судом було досліджено надані позивачем патенти про сплату фіксованого розміру прибуткового податку №006758 від 18.02.1997 року, № 039679 від 07.04.1998 року, АЕ №020433 від 29.09.1998 року, АЕ №054282 від 23.02.1999 року, ПАВ №257071 строком з 01.04.2003 року.

Так, матеріалами пенсійної справи ОСОБА_1 підтверджено, що періоди здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності з 01.03.1993р. по 28.02.1997р, з 01.01.1998р. по 31.03.1998р., з 01.07.2000 р. по 31.03.2002р., з 01.10.2002р. по 31.12.2003р., з 01.01.2012р. по 31.03.2012р. до страхового стажу не включено.

Разом з тим, питання щодо незарахування спірних періодів провадження позивачем підприємницької діяльності слід розглядати в контексті прийнятого відповідачем оспорюваного рішення від 18.07.2025 року № 047250026088 про відмову у призначенні пенсії, при прийнятті якого, саме відповідачем проводився розрахунок стажу позивача на підставі наданих до пенсійного органу документів. При цьому, ані оспорюване рішення від 18.07.2025 року № 047250026088, ані поданий ним відзив на позовну заяву не містить підстав та мотивів, з яких до страхового стажу позивача не було зараховано певних періодів провадження підприємницької діяльності.

Також в силу абзацу 13 пункту 4.2 Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

А відповідно до абзацу 1 пункту 4.10 Порядку №22-1, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

За таких обставин, у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

При цьому, суд зауважує, що позивач не позбавлений права звернутися до пенсійного органу із заявою про перерахунок її пенсії (у разі призначення такої) та долученням наявних документів щодо підтвердження незарахованих періодів провадження підприємницької діяльності.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про необґрунтованість вимог в частині зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період підприємницької діяльності з 01.03.1993р. до 28.02.1997р, з 01.01.1998р. до 31.03.1998р., з 01.07.2000 р. до 31.03.2002р., з 01.10.2002р. до 31.12.2003р., з 01.01.2012р. до 31.03.2012р. та відсутності підстав для їх задоволення.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У свою чергу, суд перевіряє, зокрема, чи діяв ПФУ обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною третьою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1 064,96 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією від 17.01.2026 року № 8494-9397-5618-7033.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 532,48 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст.9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, буд. 22, м. Вінниця, Вінницька обл., Вінницький р-н, 21005; ІК в ЄДРПОУ 13322403), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094; ІК в ЄДРПОУ 21910427), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову у призначенні пенсії від 18.07.2025 року № 047250026088.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 25.04.1990р. по 28.02.1993р. в кооперативі "Комплекс" на посаді слюсаря інструментальника.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.07.2025 року про призначення пенсії за віком.

В задоволенні іншої частини вимог – відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ПН НОМЕР_1 ) з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, буд. 22, м. Вінниця, Вінницька обл., Вінницький р-н, 21005; ІК в ЄДРПОУ 13322403) за рахунок бюджетних асигнувань понесені витрати з оплати судового збору в сумі 532,48 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 20 березня 2026 року.

Суддя Е.О. Юрков