Рішення від 11 березня 2026 р. у справі №160/31513/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2026 рокуСправа №160/31513/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЮркова Е.О.

за участі секретаря судового засіданняВолок А.О.

за участі:

представник позивача Ямковий В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу №160/31513/25 за заявою фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про про ухвалення додаткового рішення, -

УСТАНОВИВ:

26 лютого 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення (розподіл) судових витрат на правничу допомогу у справі №160/31513/25 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправною та скасування вимоги, в якій заявник просить:

стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати витрат на професійну правничу допомогу адвокатав сумі 60000,00 грн.

Ухвалою суду від 02.03.2026 року заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення (розподіл) судових витрат на правничу допомогу у справі №160/31513/25 призначено до розгляду у судовому засіданні на 05.03.2026 року о 09:00 год.

У зв`язку з перебуванням судді Юркова Е.О. на лікарняному, справа № 160/31513/25 була знята з розгляду, засідання призначено на 12.03.2026 року о 09:00 год.

Представник позивача в судовому засіданні 12.03.2026 року вимоги заяви підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених у заяві.

Представник відповідача в судове засідання 12.03.2026 року не прибув; 03.03.2026 року подано заперечення на заяву, в яких зазначено, що розмір зазначених витрат на правничу допомогу, а саме 60000,00 грн. за подання позову, є неспівмірним із обсягом виконаних адвокатом робіт та складністю справи. Системний аналіз наведених вище по тексту норм права дає підстави вважати, що матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об`ємів робіт, їх кількості та видів. Надані представником позивача документи щодо обґрунтування витрат на правничу допомогу складені на підставі розрахунків самого позивача та/ або адвоката позивача, не підтверджені об`єктивними та належними доказами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наступне.

Так, згідно із пунктом 3 частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Як передбачено частиною 2 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. (частина 3 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України).

Зважаючи на предмет заяви – ухвалення додаткового рішення з питань про судові витрати, суд прийшов до висновку про розгляд зазначеної заяви без повідомлення учасників справи.

Так, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України).

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України).

Так, за приписами частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина 3 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини 4 вказаної статті, для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно частини 6 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.02.2026 року у адміністративній справі № 160/31513/25 позовну заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – задоволено, вирішено:

визнати протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.01.2025 № 0022550714, яким застосовано до фізичної особи-підприємці ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) штрафні (фінансові) санкції (штрафи) та/ або пені в тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності на суму 621 016, 36 грн.,

визнати протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.01.2025 №0022650714, яким застосовано до фізичної особи-підприємці ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 штрафні (фінансові) санкції (штраф) на суму 1020 грн.,

визнати протиправним та скасовано податкову вимогу форми «Ф» №0010316-1310-0436 від 20.03.2025 про стягнення з фізичної особи-підприємці ОСОБА_1 податкового боргу на суму 622 036,36 грн.

Також вирішено питання щодо розподілу судових витрат шляхом стягнення понесених судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову.

Частиною 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом частин 4-5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Вирішуючи заяву, суд виходить із того, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених 09 червня 2017 року Звітно-виборним з`їздом адвокатів України, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Аналізуючи наведені правові норми, суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19, від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19 та від 28 квітня 2021 року у справі № 640/13685/19.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V, рішення у справі “East/West Alliance Limited” проти України", заява №19336/04, п. 269).

Судом встановлено, що професійну правничу допомогу позивачу було здійснено за договором про надання правничої допомоги від 07.09.2025 року, укладеним між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (клієнт) та ОСОБА_2 (адвокат) (далі – Договор).

Предметом договору є: зобов`язання надавати професійну правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором, замовник зобов`язується оплатити зазначені допомогу та юридичні послуги на умовах Договору (пункт 1).

Відповідно до пункту 4.1 Договору за виконану виконавцем роботу замовник перераховує на поточний рахунок виконавця або сплачує готівкою оплату за юридичні послуги в наступному порядку: - за збирання доказів, вивчення документів, складання відзиву на позовну заяву та заперечень на відповідь на відзив в сумі 20000,00 гривень без ПДВ,

- за складання зустрічної позовної заяви, відповіді на відзив на позовну заяву та додаткових пояснень - в сумі 20000,00 гривень без ПДВ,

- за підготовку інших, крім заяв по суті, процесуальних документів (заяв, клопотань тощо) та участь у розгляді справи в суді першої інстанції - в сумі 20000,00 гривень без ПДВ.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано до суду акт приймання-передачі наданих послуг від 23.02.2026 року про надання послуг за Договором, а саме:

пункт 1.1 у адміністративній справі №160/24861/25: вивчення позовної заяви, ознайомлення з електронними копіями матеріалів – 3 години, збирання та вивчення доказів щодо спростування позовних вимог та інших документів про взаємовідносини сторін у справі, підготовка адвокатських запитів – 5 годин вивчення судової практики, консультування замовника та погодження правової позиції по справі – 1 година; складання відзиву на позов – 3 години; підготовка пояснень, клопотань з процесуальних питань (про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням, відкладення розгляду справи в підготовчому судовому засіданні, продовження строку підготовчого провадження, про участь представника позивача в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, про зупинення провадження) – 5 годин; участь у розгляді справи в суді першої інстанції у підготовчих судових засіданнях – 3 години: на суму 20000,00 гривень без ПДВ;

пункт 1.2 у адміністративній справі №160/31513/25: підготовка зустрічної позовної заяви (виділеної в окреме провадження) та відповіді на відзив на позов – 5 годин; підготовка клопотання про витребування доказів, додаткових пояснень (тричі) – 5 годин; підготовка заяви про стягнення (розподіл) судових витрат – 2 години; участь у розгляді справи в суді першої інстанції у підготовчих судових засіданнях та судових засіданнях з розгляду справи по суті – 3 години: на суму 40000,00 гривень без ПДВ.

Також на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано до суду платіжну інструкцію №2659 від 18.11.2025 року на суму 60000,00 грн., призначення: юридичні послуги дог.07.09.25.

Разом з тим, проаналізувавши складність справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд дійшов висновку про те, що розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу – 60000,00 грн. не відповідає умовам співмірності, отже судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, понесенні позивачем у зв`язку із розглядом цієї справи, підлягають відшкодуванню у розмірі 10000,00 грн.

Неспівмірність витрат на правничу допомогу із передбаченими законом критеріями є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому суд звертає увагу, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та покладається на сторону, яка подає таке клопотання.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було винесене судове рішення у справі, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Зважаючи на складність справи, а також ціну позову, суд вважає, що сума у розмірі 60000,00 грн. на оплату наданих адвокатом послуг є завищеною.

Отже, вказані вище обставини свідчать про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, а тому суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у цьому випадку має бути зменшений з 60000,00 грн. до 10000,00 грн.

На підставі викладеного,мзаява представника фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 160/31513/25 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 8, 9, 72-77, 134, 139, 242-244, 246, 250, 252, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17а, м. Дніпро, 49005; ІК в ЄДРПОУ 44118658) про про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17-А, м. Дніпро, 49005; ІК в ЄДРПОУ 44118658) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ПН НОМЕР_1 ) понесені позивачем судові витрати на правничу допомогу в сумі 10 000 грн.

В задоволенні іншої частини вимог заяви відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 20 березня 2026 року.

Суддя Е.О. Юрков