Рішення від 19 березня 2026 р. у справі №160/21182/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2026 рокуСправа №160/21182/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області в якому позивач просить:

визнати протиправними дії та скасувати рішення головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 24 червня 2025 року за номером № 047150029527 за підписом начальника відділу призначення пенсій О.Скоколь, оформленого у вигляді рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 047150022005 про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати позивачу - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 до загального трудового (страхового) стажу періоди роботи для призначення пенсії за віком:

період навчання з 01 вересня 1982 року по 20 липня 1983 року в Криворізькому ПТУ № 45 за професією електромонтер по ремонту та обслуговуванню електрообладнання;

період роботи з 21 липня 1983 року по 31 травня 1985 року в Криворізькому металургійному заводі «Криворіжсталь» ім. В.І.Леніна, перейменований в Криворізький металургійний комбінат «Криворіжсталь» на посаді електромонтера по ремонту електрообладнання 3 розряду;

період навчання з 18 жовтня 1985 року по 15 липня 1986 року в навчальному накладі СПТУ № 18;

період роботи з 11 серпня 1986 року по 28 травня 1987 року в Находкінській жестяночно - балочній фабриці «Дальморепродукт»;

період роботи з 19 червня 1987 року по 11 лютого 1991 року у виробничому об`єднанні «Дальморепродукт»;

період роботи з 27 березня 1991 року по 18 листопада 1991 року - мале підприємство «Сибирячка» на посаді учень кравця легкого плаття;

період роботи з 25 листопада 1991 року по 30.12.1992 року на посаді шлакоблочного цеха.

Зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії та здійснити призначення позивачу пенсії за віком з урахуванням періоду роботи з 01 вересня 1982 року по 30 грудня 1992 року з дати звернення до органів Пенсійного Фонду, а саме з 16 червня 2025.

В обґрунтування позову, позивач посилається на протиправну відмову у призначенні пенсії за віком, оскільки має достатнього підтвердженого стажу для призначення на пенсії за віком.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

ГУ ПФУ в Миколаївській області надіслано відзив на позов, в якому зазначено, про те, що позивач дійсно надав заяву та документи для призначення пенсії за віком. За результатами розгляду наданих документів встановлено відсутність права позивача на призначення пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного стажу.

У відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 16 червня 2025 року позивач звернулась до відповідача для призначенням пенсії за віком та надала:

паспорт та довідку про присвоєння ідентифікаційного коду;

витяг з реєстру територіальної громади;

диплом НОМЕР_2 від 20 липня 1983 року;

довідку про укладання та розірвання шлюбу від 04.03.1998 року про укладання та розірвання шлюбу;

свідоцтво про розірвання шлюбу серія НОМЕР_3 свідоцтва про народження доньки;

трудова книжка НОМЕР_4 ;

довідка № 36 від 15 квітня 2022 року про період навчання у навчальному закладі;

архівну довідку архівного відділу Виконкому Криворізької міської ради від 05.08.2022 року № Т-1803-В\25-02 на запит № 826244-2022 від 08.07.2022 щодо відомостей з розрахункових відомостей заробітної плати;

архівна довідка архівного відділу Виконкому Криворізької міської ради від 05.08.2022 № Т -1803-В\25-02 щодо кадрових наказів;

архівна довідка видана ПАТ « АрселорМіттал Кривий Ріг» від 20.04.2022 № 503978 особова картка позивача - СУ 232;

наказ № 16-К від 25 квітня 1994 року КСУ « ТЕПЛОСТРОЙ» № 232 ГСП «Коксохимтепломонтаж»;

наказ № 18 - К від 04.05.1995 ЗАЛ «ТЕПЛОСТРОЙ»;

особова картка позивача ЗАО «ТЕПЛОСТРОЙ»;

наказ № 32-к від 24.07.1996 ЗАО «ТЕПЛОСТРОЙ»;

наказ № 4-к від 14.02.2001 ЗАО «ТЕПЛОСТРОЙ»;

наказ № 93 від 20.06.1994.

Рішенням від 24 червня 2025 року за номером 047150029527 Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївської області відмовлено у призначенні пенсії та зазначено:

не прийнято до уваги копію довідки від 04.03.1998 року, виданої відділом записів актів цивільного стану адміністрації Кемеровської області, щодо зміни прізвища, російською мовою з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 »;

до страхового стажу не зараховано періоди навчання з 01.09.1982 по 20.07.1983, з 18.10.1985 по 15.07.1986, роботи протягом липня 1983 року - березня 2001 року, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_4 від 21.07.1983, оскільки на титульному аркуші запис щодо зміни прізвища, на підставі свідоцтва про шлюб VII НОМЕР_5 від 20.04.1991, не засвідчено печаткою підприємства, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах, і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162;

Крім того, щодо періодів навчання з 18.10.1985 по 15.07.1986, роботи з 11.08.1986 по 28.05.1987, 19.06.1987 по 11.02.1991, з 27.03.1991 по 18.11.1991 не надано документів, виданих органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в російській федерації, які підтверджують факт неотримання пенсійних виплат (Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особами, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 01 січня 1992 року за межами України в республіках колишнього Союзу PCP для зарахування їх до страхового стажу, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 № 562 «Деякі питання обчислення страхового стажу»);

роботи з 25.11.1991 по 30.12.1992 - відсутня назва підприємства в записі про прийняття, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постанови) Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162, одночасно, запис про звільнення засвідчено печаткою, по відтиску якої не можливо визначити назву підприємства;

роботи з 21.07.1983 по 31.05.1985, згідно з довідкою від 20.04.2022 № 503978, оскільки зазначено прізвище « ОСОБА_2 ».

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV).

Судом встановлено, що спірними у цій справі є періоди навчання та роботи позивача на території російської федерації: навчання з 18.10.1985 по 15.07.1986, роботи з 11.08.1986 по 28.05.1987, 19.06.1987 по 11.02.1991, з 27.03.1991 по 18.11.1991 та зарахування таких періодів до його страхового стажу.

Вирішуючи по суті існуючий спір суд першочергово звертає увагу на ту обставину, що оскільки трудовий стаж набутий позивачем на території російської федерації, тому при визначені права на пенсійне забезпечення суд відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 Закону від 09.07.2003 за № 1058-IV вправі застосовувати міжнародні договори з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація.

Так, відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і урядом російської федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Положення цієї Угоди були чинними на момент роботи позивача у спірних періодах та на момент звернення позивача зі заявою про призначення йому пенсії (31.01.2023). Дія цієї Угоди припинена згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 639 від 24.06.2023.

Статтею 7 Угоди від 14 січня 1993 року визначено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі - Угода про гарантії) та двосторонніми угодами в цій галузі.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» Україна вийшла із такої годи. Постанова набрала чинності 02.12.2022.

Водночас, відповідно до п.2 ст.13 Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Отже, зі змісту наведеного слід враховувати, що положення відповідних міжнародних договорів розповсюджується також і на питання пов`язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу та обчислення пенсій, пов`язаних із їх перерахунком. Діюче в Україні пенсійне законодавство передбачає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території російської федерації або на підприємстві зареєстрованому на території російської федерації після 13.03.1992, то цей стаж має враховуватись на території України як власний страховий (трудовий стаж), хоча пенсійні внески можуть сплачуватись в росії. Тобто існує гарантія врахування страхового стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі №676/6166/16-а, від 16 квітня 2020 року у справі №555/2250/16-а від 17 червня 2020 року у справі №646/1911/17, від 21 лютого 2020 року у справі № 291/99/17 та від 06 липня 2020 року у справі № 345/9/17.

Відтак, при прийнятті рішення щодо зарахування чи відмови в зарахуванні страхового стажу певних періодів роботи, орган пенсійного фонду повинен враховувати норми законодавства України, в сукупності з нормами законів тієї країни, на території якої працювала в спірний період роботи особа, яка звернулась за призначенням пенсії або ж перерахунком пенсії.

Суд відмічає, що на час набуття позивачем трудового стажу у спірних періодах, вказані вище Угода були чинними для України, відтак підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Окрім того, не зважаючи на вихід України з Угоди, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають (стаття 13 Угоди).

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 28 січня 2025 року у справі №620/3530/22. Окрім цього, Верховним Судом у справі №620/3530/22 було сформовано наступний висновок: «… відсутність інформації про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду російської федерації та неможливість їх підтвердження не може бути підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу для призначення пенсії за віком стажу роботи, набутого на підприємствах російської федерації, який підтверджений належними доказами, зокрема записами трудової книжки».

Відповідний висновок також викладений в постанові Верховного Суду від 30.10.2025 у справі № 300/6020/23.

Таким чином, періоди навчання з 18.10.1985 по 15.07.1986, роботи з 11.08.1986 по 28.05.1987, 19.06.1987 по 11.02.1991, з 27.03.1991 по 18.11.1991 підлягають зарахуванню до загального страхового стажу.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV(надалі - Закон №1058-IV) законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Згідно із ст.24 Закону України №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» трудова книжка є основним документом, що підтверджує загальний стаж роботи. Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Постановою Кабінету Міністрів України та пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 року № 637, передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Тобто, відповідно до наведених приписів законодавства, обов`язок щодо підтвердження трудового стажу на підставі відповідних довідок, покладається на особу, яка звертається із заявою про призначення пенсії, у разу відсутності у неї (особи) трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи.

Пунктом 10 Порядку застосування списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383) визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

При цьому, пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника визначено Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 10 листопада 2006 року № 18-1 (далі - Порядок № 18-1).

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Аналогічна правова позиція викладена постановою КАС ВС від 24.06.2021 у справі № 216/8709/15-а.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду у постановах від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а сформулював висновок про те, що «формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист».

Таким чином, періоди навчання з 01.09.1982 по 20.07.1983, роботи з 21.07.1983 по 31.05.1985, з 25.11.1991 по 30.12.1992 підлягають зарахуванню до загального страхового стажу.

Отже, оскаржуване рішення є протиправними та підлягає скасуванню.

Верховний Суд в постанові від 10.04.2018 року в справі № 348/2160/15-а (провадження № К/9901/32093/18) дійшов висновку, що обов`язок щодо обчислення загального стажу роботи особи та стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, покладено на орган Пенсійного фонду України, а тому для вирішення питання щодо призначення та виплати пенсії відповідачу слід встановити всі необхідні умови, яким має відповідати позивач для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

З огляду на вищевикладене, ГУ ПФУ в Миколаївській області зобов`язано зарахувати спірний стаж та повторно розглянути заяву позивача.

Відповідно до приписів ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За викладених обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст. ст.243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 24 червня 2025 року за номером № 047150029527.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 :

період навчання з 01 вересня 1982 року по 20 липня 1983 року в Криворізькому ПТУ № 45 за професією електромонтер по ремонту та обслуговуванню електрообладнання;

період роботи з 21 липня 1983 року по 31 травня 1985 року в Криворізькому металургійному заводі «Криворіжсталь» ім. В.І.Леніна, перейменований в Криворізький металургійний комбінат «Криворіжсталь» на посаді електромонтера по ремонту електрообладнання 3 розряду;

період навчання з 18 жовтня 1985 року по 15 липня 1986 року в навчальному накладі СПТУ № 18;

період роботи з 11 серпня 1986 року по 28 травня 1987 року в Находкінській жестяночно - балочній фабриці «Дальморепродукт»;

період роботи з 19 червня 1987 року по 11 лютого 1991 року у виробничому об`єднанні «Дальморепродукт»;

період роботи з 27 березня 1991 року по 18 листопада 1991 року - мале підприємство «Сибирячка» на посаді учень кравця легкого плаття;

період роботи з 25 листопада 1991 року по 30.12.1992 року на посаді шлакоблочного цеха.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 16 червня 2025.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в розмірі 1211,20 грн. з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова