Постанова від 09 березня 2026 р. у справі №183/5067/22 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/777/26 Справа № 183/5067/22 Суддя у 1-й інстанції - Дубовенко І. Г. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого – судді Макарова М.О.

суддів – Городничої В.С., Свистунової О.В.

при секретарі – Пікос А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” на рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2024 року представник ОСОБА_1 – адвокат Берест Олександр Миколайович звернувся до суду із позовом до відповідача кошти, які були безпідставно списані з карткового рахунку в розмірі 2750 грн на підставі кредитного договору № SAMDN1400002201141, який ним з відповідачем не укладався.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк» та отримує заробітну плату на картковий рахунок (картку для виплат) № НОМЕР_1 . При надходженні на вказану картку коштів 18 травня 2022 року, із суми заробітної плати було незаконно списано 2 750 грн., як було зазначено на інтернет-сайті Приват-24, як «Автоматичне погашення заборгованості 99**55». Але, ОСОБА_1 стверджує, що даний кредитний договір він ніколи не укладав та не отримував у відділеннях АТ КБ «ПриватБанк» карту з № НОМЕР_2 , нею жодного разу не користувався. ОСОБА_1 відомо, що приблизно у 2007-2008 роках невідомі шахраї отримали на його ім`я кошти, але після безпосереднього звернення до служби безпеки Банку їх особи були встановлені, грошові кошти ними були повернуті та будь-які питання до ОСОБА_1 з цього приводу до травня 2022 року не було, Банк ніяких претензій не пред`являв та кошти не списувались. Оскільки інцидент та той час було вичерпано, у зв`язку з цим ОСОБА_1 до правоохоронних органів не звертався.

Про вказані обставини ОСОБА_1 відразу ж після незаконного списання коштів, тобто 18.05.2022 та зранку 19.05.2022 року, повідомив представників ПриватБанку як дзвінками на гарячу лінію за №3700 так і безпосереднім відвідуванням відділення Банку в м.Новомосковську Дніпропетровської області, але йому у допомозі було відмовлено. З метою повернення безпідставно списаних коштів, ОСОБА_1 16.06.2022 року звернувся до територіального головного офісу АТ КБ «ПриватБанк» із письмовою Вимогою про повернення незаконно списаних коштів та надання інформації, на що отримав листа за №20.1.0.0.0/7-220617/1299 від 23.06.2022 року спеціаліста по роботі з клієнтами АТ КБ «ПриватБанк», яким у задоволенні вимог було також відмовлено.

Рішенням Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2025 року позов задоволено та ухвалено стягнути з з Акціонерного Товариства комерційний Банк «ПриватБанк», на користь ОСОБА_1 , безпідставно списані кошти з карткового рахунку в розмірі 2 750 (дві тисячі сімсот п`ятдесят) гривень.

Рішення суду мотивовано тим, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими.

В апеляційній скарзі АТ КБ “ПриватБанк” просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що Позивач ОСОБА_1 є клієнтом АТ «КБ «Приватбанк», на його ім`я відкритий картковий рахунок (картку для виплат) № НОМЕР_1 .

17 червня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» із вимогою про повернення незаконно списаних коштів та надання інформації. Так, у вимозі позивача він посилається на те, що 18 травня 2022 року, об 19 годині 45 хвилин, при надходженні на карту для виплат № НОМЕР_1 коштів, із суми заробітної плати було незаконно списано (утримано) 2 750 грн. (дві тисячі сімсот п`ятдесят гривень), як зазначено на інтернет-сайті Приват-24, як «Автоматичне погашення заборгованості 99**55». Але, ОСОБА_1 наполягає на тому, що кредитний договір ніколи підписував та кредитну картку з №99**55 ніколи не отримував та нею не користувався. Будь-яких дій, що могли призвести до списання грошовий коштів не вчиняв і не міг вчинити за наведених вище причин. ОСОБА_1 відомо, що приблизно у 2007-2008 роках невідомі шахраї - працівники КБ «ПриватБанк», отримали на за його реквізитами кошти (суму вже не пам`ятає), але після його безпосереднього звернення до служби безпеки Банку їх особи були встановлені, грошові кошти ними були повернуті та будь-які питання до ОСОБА_1 з цього приводу до травня 2022 року не було, банк будь-яких претензій не пред`являв та кошти не списувались. Оскільки інцидент та той час було вичерпано, у зв`язку з цим ОСОБА_1 до правоохоронних органів не звертався. Про вказані обставини ОСОБА_1 відразу ж після незаконного списання коштів, тобто 18.05.2022 та зранку 19.05.2022 року, повідомив представників ПриватБанку як дзвінками на гарячу лінію за №3700 так і безпосереднім відвідуванням відділення Банку в м. Новомосковську Дніпропетровської області.

На підтвердження наявності між сторонами кредитних зобов`язань АТ КБ «ПриватБанк» надало копію договору №SAMDN14000022011841 від 26.05.2008 року. З огляду на те, що позивачем було заявлено, що він такий договір не укладав, та підпис, що містить у копії договору вчинений не ним, за клопотанням сторони позивача призначалася судова почеркознавча експертиза та АТ КБ «ПриватБанк» було зобов`язано надати оригінал кредитного договору №SAMDN14000022011841 від 26.05.2008 року, для дослідження.

На виконання ухвали про витребування оригіналу кредитного договору №SAMDN14000022011841 від 26.05.2008 року – АТ КБ «ПриватБанк» повідомлено суду, що вони не можуть надати оригінал цього договору, у зв`язку з відсутності його оригіналу.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що кредитний договір № SAMDN1400002201141 від 26.05.2008 року між сторонами не укладався, грошові кошти в розмірі 2750 грн, списані відповідачем безпідставно.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Частиною першої статті 1066 ЦК України, що за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка.

Відповідно до частини третьої статті 1066 ЦК України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Підстави для списання грошових коштів з рахунку визначені статтею 1071 ЦК України відповідно до якої банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом п.п. 1.38, 1.39 ст. 1 Закону України від 5 квітня 2001 року №2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» договірне списання банком з рахунка клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом, або згідно з умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку; списання примусове списання коштів, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.

Згідно з п.п. 26.1, 26.3 ст. 26 Закону №2346-ІІІ платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб. Договірне списання здійснюється за платіжною вимогою отримувача або за меморіальним ордером, оформленим банком.

Із положень п. 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за №377/8976; далі Інструкція), кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

Колегія суддів враховує, що саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними;

Аналогічні висновки наведено у Постанові Верховного Суду від 29 березня 2024 року у справі №456/4026/21.

За своїми правовими ознаками договір банківського рахунку є консенсуальною та двосторонньою угодою, при укладенні якої банк бере на себе зобов`язання прийняти та зарахувати на рахунок клієнта належні йому грошові кошти, а також виконувати грошові операції по рахунку за розпорядженням клієнта.

Договір банківського вкладу має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, зокрема, шляхом приєднання клієнта до запропонованих банком умов. При цьому сторони можуть обумовити підстави та порядок списання грошових коштів з рахунку клієнта.

Кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на банківський рахунок переходять у власність останнього, який має виключне право розпоряджатися ними, а банк, у свою чергу, в межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо). За відсутності розпорядження клієнта банк може списати грошові кошти з рахунку лише на підставі рішення суду, а також якщо таке списання передбачено нормами закону чи умовами договору.

Будь-яке рішення суду чи закон, які б зобов`язували АТ КБ «Приватбанк» здійснити списання коштів з карткового рахунку ОСОБА_2 відсутні.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд і в постанові від 08 жовтня 2024 року у справі №759/3004/22.

Доводи апелянта в скарзі про те, що 26 травня 2008 року між ОСОБА_1 та АТ КБ “ПриватБанк” було підписано кредитний договір кредитного договору № SAMDN1400002201141 (бланковий номер договору ЕДН/ SEU 300166/ SEU 0035) , згідно якого позивач отримав кредит у розмірі 5000 грн., але зобов`язання належним чином не виконав та мав залишок заборгованості по договору, який був наданий суду першої інстанції разом з відзовом на позов є недоведеним, оскільки суду першої інстанції було надано копію кредитного договору, а у заяві від 14 березня 2024 року АТ КБ “ПриватБанк” зазначено, що Банк не може надати оригінал кредитного договору № SAMDN1400002201141, оскільки такий відсутній в архіві Банку.

Статтею 1212 ЦК України визначено, що – особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд першої інстанції чітко вказав підстави для задоволення позову, які відповідають нормам чинного законодавства та з якими погоджується колегія суддів.

Інші доводи апелянта колегією суддів перевірені та визнані такими, що не впливають на законність оскаржуваного рішення суду.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Рішення, як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

В зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, відповідно до ст. 141 ЦПК України, сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” — залишити без задоволення.

Рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст судового рішення складено 19 березня 2026 року.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді В.С. Городнича

О.В. Свистунова