Постанова від 18 березня 2026 р. у справі №183/2609/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/515/26 Справа № 183/2609/25 Суддя у 1-й інстанції - Сорока О. В. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Гапонова А.В., Красвітної Т.П.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників, цивільну справу №183/2609/25 за заявою ОСОБА_1 , заявник Товариство з обмеженою відповідальністю «ТПК Промліфтсервіс», про скасування судового наказу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2025 року про відмову у задоволенні заяви про скасування судового наказу, постановлену у складі судді Сороки О.В.,-

ВСТАНОВИВ:

21 березня 2025 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області було видано судовий наказ у справі №183/2609/25 за заявою ТОВ «ТПК Промліфтесервіс» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за житлові послуги у розмірі 10648,23 грн.; витрат пов`язаних зі сплатою судового збору у розмірі 302,80 грн.

27 березня 2025 року боржник ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою про скасування вказаного судового наказу №183/2609/25, виданого 21 березня 2025 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області, з тих підстав, що договір між споживачем та виконавцем відсутній, а також, на його думку, заявник повинен був при зверненні до суду з заявою про видачу судового наказу, довести, що послуги, за які вимагається оплата – було надано якісно, у повному обсязі та вчасно.

Ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2025 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про скасування судового наказу у цивільній справі № 183/2609/25 за заявою ТОВ «ТПК Промліфтсервіс».

Не погодившись із ухвалою суду від 30 червня 2025 року, якою відмовлено у скасуванні судового наказу, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що оскаржена ухвалу суду постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Суд помилково послався на ненадання боржником ОСОБА_1 відповідних доказів (чеків, квитанцій, довідки про відсутність заборгованості, тощо) на підтвердження доводів, викладених у заяві про скасування судового наказу.

У судовому засіданні не перевірено доводи щодо надання послуг та відсутність заборгованості.

У зв`язку із чим просив суд ухвалу суду від 30 червня 2025 року, якою відмовлено у скасуванні судового наказу, скасувати і задовольнити його заяву, подану 27 березня 2025 року.

ТОВ «ТПК Промліфтсервіс», скориставшись своїм правом, через представника подало відзив, в якому вважає апеляційну скаргу безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Вказує, що з 01 вересня 2020 року товариство розпочало надання послуг з управління баготоквартирним будинком АДРЕСА_1 .

Надані боржником докази на підтвердження оплати за надані послуги не можуть бути взяті до уваги, оскільки були сплачені на рахунок іншого підприємства - ТОВ «НВФ «Підйомник» (ліфтова служба у м.Самар).

Доказів на підтвердження оплати ОСОБА_1 за послуги на рахунок ТОВ «ТПК Промліфтсервіс» матеріали справи не місять та боржником не надано.

У зв`язку з чим просило суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до положень частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам закону.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні заяви про скасування судового наказу, суд першої інстанції послався на те, що боржником ОСОБА_1 не надано відповідних доказів (чеків, квитанцій, довідки про відсутність заборгованості, тощо) на підтвердження доводів, викладених у заяві про скасування судового наказу, тому відсутні підстави для задоволення вказаної заяви.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною 3 статті 19 ЦПК України визначено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Відповідно до статті 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.

Так, зокрема, пунктом 1 частини 1 статті 161 ЦПК України передбачено, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Відповідно до частини 3 статті 167 ЦПК України судовий наказ оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, проте може бути скасований у порядку, передбаченому цим розділом.

Аналіз приписів вказаного розділу ЦПК України дає підстави вважати, що особа із правовим статусом боржника у справі має право на скасування судового наказу.

Відповідно до частини 1 статті 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу.

27 березня 2025 року боржник ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою про скасування вказаного судового наказу №183/2609/25, виданого 21 березня 2025 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області.

У статті 170 ЦПК України визначено форму і зміст заяви про скасування судового наказу та строки її подання. Відповідно до частини 6 статті 170 ЦПК України у разі подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу суддя постановляє ухвалу про її повернення без розгляду не пізніше двох днів з дня її надходження.

Статтею 171 ЦПК України регламентовано порядок розгляду належним чином оформлених заяв боржників про скасування судового наказу.

Відповідно до частини 2 статті 171 ЦПК України у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз`яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження. В ухвалі про скасування судового наказу суд за клопотанням боржника вирішує питання про поворот виконання судового наказу в порядку, встановленому статтею 444 цього Кодексу.

Тобто, отримавши заяву про скасування судового наказу, суду необхідно встановити відповідність поданої заяви нормам статті 170 ЦПК України. У разі якщо суд дійде висновку про те, що така заява оформлена належним чином, вона має бути розглянута відповідно до вимог та у межах строків, встановлених у статті 171 ЦПК України.

При цьому, у разі якщо суд встановить, що заява про скасування судового наказу подана в межах строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, то відповідно до імперативної норми частини 2 статті 171 ЦПК України суддя зобов`язаний не пізніше двох днів після її подання постановити ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз`яснити заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

Таким чином, за результатом розгляду належним чином оформленої заяви боржника про скасування судового наказу суд першої інстанції може ухвалити лише два види судових рішень: ухвалу про повернення такої заяви або ухвалу про скасування судового наказу.

Цивільно-процесуальним законодавством в даному випадку не передбачено ухвалення судом першої інстанції такого рішення як відмова у задоволені заяви про скасування судового наказу.

Крім того, в оскарженій ухвалі суд не вирішив питання щодо відповідності заяви вимогам ст.170 ЦПК України.

Суд порушив визначений законом порядок розгляду заяви про скасування судового наказу та виніс судове рішення, яке не передбачено цивільно-процесуальним законом.

Відповідно до ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвалу Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2025 року скасувати, справу направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 — задовольнити частково.

Ухвалу Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2025 року у справі №183/2609/25 — скасувати.

Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 19 березня 2026 року.

Судді: