Постанова від 18 березня 2026 р. у справі №173/2884/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/451/26 Справа № 173/2884/24 Суддя у 1-й інстанції - Бурхан С. М. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Гапонова А.В., Красвітної Т.П.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників, цивільну справу №173/2884/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Верхньодніпровський відділ державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про збільшення розміру аліментів та стягнення додаткових витрат на дитину, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 — адвоката Богачової Наталії Петрівни на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2025 року, ухвалене у складі судді Бурхана С.М.,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Верхньодніпровський відділ державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про збільшення розміру аліментів та стягнення додаткових витрат на дитину.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що в період з березня 2018 року по травень 2020 року вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , але фактично ще з квітня 2019 року вони припинили шлюбі відносини.

Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 06 травня 2020 року у справі №173/350/20 шлюб між ними було розірвано.

В період шлюбу у сторін народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Питання щодо утримання дитини було вирішено рішенням Верхньодніпровського районного суду від 17 вересня 2019 року по справі №173/1514/19, згідно якого з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно.

Також, рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 14 липня 2022 року у справі №173/247/22 розмір аліментів було зменшено з 1/4 частини до 1/6 частини всіх його заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Позивач стверджує, з часу ухвалення рішення про зменшення розміру аліментів суттєво змінилися обставини, вона перебуває у дуже скрутному матеріальному положенні, так як донька ОСОБА_4 має серйозні захворювання, перебуває на «Д» обліку та потребує особливого підходу до способу життя і харчування, в зв`язку з цим значно збільшилися витрати на лікування, обстеження та харчування дитини. Середній заробіток позивача на місяць складає 10000 грн., яких недостатньо для належного утримання та лікування дитини.

Аліментів, які сплачує відповідач, сума яких складає 1700 грн. на місяць, також не вистачає. Додатково участі у фінансуванні дитини відповідач не приймає, незважаючи на те, що знає про потребу у цьому.

У зв`язку з чим просила суд збільшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на її користь на утримання доньки — ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/6 на 1/3 частини заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття; стягнути додаткові витрати на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 13236,48 грн.

Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2025 року, з урахуванням ухвали суду від 05 травня 2025 року про виправлення описки, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Збільшено розмір аліментів, що стягуються із ОСОБА_2 за рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 14 липня 2022 року по цивільній справі №173/247/22 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу) але неменше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) але неменше 50% від встановленого законом прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання чинності рішенням суду і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 додаткові витрати на оплату лікування дитини у розмірі 6618,24 грн. В решті позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави у сумі 1211,20 грн.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, представник ОСОБА_2 — адвокат Богачова Н.П. подала апеляційну скаргу, в якій вважає, що оскаржене рішення є необґрунтованим, не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України, суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, недоведені обставини, що мають значення для справи.

Зазначає, що висновки суду про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення понесених витрат на лікування дитини є безпідставними, оскільки відповідно до положень чинного законодавства, підставою для стягнення таких витрат є каліцтво дитини або тяжка хвороба, наявність яких доказами у справі не підтверджено.

Суд помилково вважав, що витрат, які просила стягнути позивач, які пов`язані з профілактичними оглядами дитини у приватних медичних закладах є доведеними, оскільки такі витрати були самостійним рішенням позивача, яка не була позбавлена можливості проведення обстеження, діагностики та лікування дитини у державних чи комунальних закладах охорони здоров`я.

При ухваленні рішення судом було порушено норми процесуального права, оскільки обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, а позивачаем не доведено заявлений розмір аліментів, їх достатність та співрозмірність з огляду на життєві потреби.

Суд першої інстанції зробив не правильний висновок про те, що витрати на обстеження у приватних закладах, після відкриття провадження у справі, є додатковими витратами у розумінні статті 185 СК України.

Безпідставним є посилання Суду першої інстанції на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові 56/14483/18 від 29 січня 2020 року та 13 вересня 2017 року у справі №6-1489цс17, оскільки обставини цих справи не є релевантними обставинам у цій справі.

Судом не взято до уваги, що рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2013 року з відповідача на користь - ОСОБА_6 стягуються аліменти на утримання доньки, ОСОБА_7 , в розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (прибутку), але не менше 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Старша донька, ОСОБА_7 є підлітком, тому витрати на її утримання значно збільшились.

Крім того, рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області з відповідача на користь позивача, стягуються аліменти на утримання доньки- ОСОБА_4 в розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (прибутку), але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку.

Відповідач регулярно сплачує аліменти та дбає про належне матеріальне забезпечення своїх доньок. Стягнення аліментів в розмірі, який ставить у своєму позові позивач, погіршить і так його скрутне матеріальне становище, оскільки, з нього буде відраховуватись 50% від його прибутку.

Стягнення з відповідача на протязі трьох років аліментів на утримання позивача та двох доньок призвели відповідача до фінансової скрути. Через брак коштів відповідач змушений був взяти кошти в борг, які в даний час сплачує.

Крім того, на утриманні відповідача знаходиться його батько, пенсіонер, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У зв`язку з чим просила суд рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно пункту 1 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч.3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 06 травня 2020 року.

В період шлюбу у сторін народилась донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Верхньодніпровського районного суду від 17 вересня 2019 року по справі №173/1514/19 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів— позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача аліменти на утримання доньки у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно.

Згідно долученої до позовної заяви копії виконавчого листа №173/247/22, виданого Верхньодніпровським районним судом Дніпропетровської області 22 серпня 2022 року, рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 14 липня 2022 року, розмір аліментів було зменшено з 1/4 частини до 1/6 частини всіх його заробітку (доходу) але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

З копії довідок ЛКК №139/107 від 03 травня 2024 року та №162 від 17 листопада 2023 року вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходиться на «Д» обліку, в зв`язку з чим потребує лікування та спеціального харчування.

Згідно копії довідки №121 від 31 травня 2024 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходиться на обліку у лікаря гастроентеролога та потребує постійного лікування та індивідуального харчування.

На лікування дитини, що включає в себе консультації лікарів, придбання ліків та лабораторні дослідження позивач в 2024 році витратила 13236 грн. 48 коп., що підтверджується копіями фіскальних чеків, долучених до позовної заяви копіями відповідних лабораторних досліджень, електронних направлень, висновків лікарів.

Відповідач є особою працездатного віку, будь-яких доказів втрати ним працездатності суду не надав та підтвердив, що має постійне місце роботи.

На заперечення позовних вимог в частині збільшення розміру аліментів, відповідач зазначив, що розмір стягуваних раніше аліментів у розмірі 1/4 було зменшено за рішенням Верхньодніпровського районного суду до 1/6 частини через те, що позивач пішла на роботу, дитина досягла трьох років і відпали підстави для сплати аліментів на її утримання, а також те, що на його утриманні перебуває ще одна дитина, на утримання якої на даний момент відповідач також сплачує аліменти.

Відповідач спростовує доводи позивача про те, що він сплачує аліменти у розмірі 1 700 грн., а насправді розмір останніх складає 2 400 грн.

Проте в судовому засіданні відповідачем не доведено факту утримання ще однієї дитини та фактичного розміру сплачуваних аліментів в грошовій сумі, які стягуються на користь ОСОБА_1 на утримання дитини - ОСОБА_3 .

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що відповідач є здоровою працездатною людиною, а також потребу дитини у лікуванні, спеціальному харчуванні, одязі, засобах особистої гігієни, забезпеченні належних побутових умов та умов для належного гармонійного розвитку, тому наявні підстави для збільшення розміру аліментів до 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) буде достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а також позивачем доведено оплату додаткових витрат на лікування дитини у розмірі 6618,24 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини, не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст.ст.150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями ст.181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частиною 1 статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Згідно ст.273 СК України якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-якого з них змінити розмір встановлених аліментів або звільнити від їх сплати. Дана норма містить дві підстави для коригування аліментів: а) шляхом зміни розміру аліментів у бік зменшення або збільшення; б) шляхом звільнення платника аліментів від їх сплати. Аліментні правовідносини існують тривалий час. Тому матеріальний або сімейний стан особи, яка одержує аліменти, а також того, хто їх сплачує, протягом цього часу може істотно змінитися як у бік погіршення так і у бік покращення.

Таким чином, із викладеного вище вбачається, що Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного рішенням суду.

У статті 192 СК України наведено перелік обставин, за яких суд може винести рішення, зокрема, про збільшення (зменшення) розміру аліментів. Такими обставинами є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я як особи, з якої стягуються аліменти, так і особи, на чию користь вони стягуються, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тому, виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті заявника, платника аліментів та доведеними при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.

Із зазначених норм закону також випливає, що зміна розміру аліментів, визначеного рішенням суду, є правом суду, а не його обов`язком, та може бути застосовано при наявності відповідних обставин для цього.

У п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

З аналізу зазначених правових норм також вбачається, що при вирішенні питання про збільшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.

Встановлено, відповідач ОСОБА_2 є батьком — ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Верхньодніпровського районного суду від 17 вересня 2019 року по справі №173/1514/19 з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно.

Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 14 липня 2022 року у справі №173/247/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_9 і ОСОБА_5 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Верхньодніпровський відділ державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про зменшення розміру аліментів - зменшено розмір аліментів, стягнутих із ОСОБА_2 за рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2019 року по цивільній справі №173/1514/19 на користь ОСОБА_5 на утримання доньки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу) але не менше 50% від встановленого законом прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання чинності рішенням суду і до досягнення дитиною повноліття.

З копії довідок ЛКК №139/107 від 03 травня 2024 року та №162 від 17 листопада 2023 року вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходиться на «Д» обліку, в зв`язку з чим потребує лікування та спеціального харчування.

Згідно копії довідки №121 від 31 травня 2024 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходиться на обліку у лікаря гастроентеролога та потребує постійного лікування та індивідуального харчування.

Відповідач є особою працездатного віку, працює та отримує дохід.

Доказів на підтвердження погіршення стану здоров”я відповідача матеріали справи не містять та відповідачем суду також надані не були.

Враховуючи встановлені обставини, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, встановлених судом фактичних обставин справи, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність збільшення розміру аліментів до 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) буде достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини

Посилання відповідача на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2013 року, яким з нього на користь - ОСОБА_6 стягуються аліменти на утримання доньки, ОСОБА_7 , в розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (прибутку), але не менше 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та те, що донька ОСОБА_7 є підлітком, тому витрати на її утримання значно збільшились не є безумовною підставою для відмови у зміни розміру аліментів.

Твердження відповідача про те, що на його утриманні знаходиться його батько, який є пенсіонером та наявність непогашеного боргу за розпискою, також не є підставою для відмови у позові про стягнення аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (прибутку).

Доводи позивача про те, що він має заборгованості за борговою розпискою не є підставою для відмови у зміні розміру аліментів.

Стосовно вимог про стягнення з відповідача на користь позивача додаткових витрат на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Аналіз положень ст. 185 СК України дає підстави для висновку про те, що при вирішенні вимог про участь одного з батьків у додаткових витратах на дитину суд має встановити реальне існування особливих обставин, які викликають необхідність таких витрат, а також розмір останніх. Лише при наявності цих умов і їх встановленні можливе ухвалення рішення про стягнення таких витрат в конкретній сумі.

Вказане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв`язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково. Суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі.

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, висновки МСЕК, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).

Додаткові витрати, зумовлені особливими обставинами, можуть бути присуджені судом у вигляді конкретної суми, що підлягає одноразовій сплаті, або у вигляді щомісячних чи інших періодичних платежів, здійснюваних протягом певного строку чи постійно. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення. Причому, якщо причина, що зумовила додаткові витрати, є триваючою (тяжка хвороба або каліцтво) додаткові витрати можуть фінансуватися наперед із вказівкою або без вказівки кінцевого терміну їх виплати.

Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).

Позивачем на лікування дитини, що включає в себе консультації лікарів, придбання ліків та лабораторні дослідження у 2024 році витратила 13236 грн. 48 коп., що підтверджується копіями фіскальних чеків, долучених до позовної заяви копіями відповідних лабораторних досліджень, електронних направлень, висновків лікарів.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що позивачем на підтримання здоров`я дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , були понесені додаткові витрати у загальному розмірі 13236 грн. 48 коп.

Враховуючи, що загальний розмір додаткових витрат на підтримання здоров`я дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , становить 13236 грн. 48 коп., то суд першої інстанції правильно стягнув з відповідача — батька дитини на користь позивача підлягає стягненню 1/2 частина розміру вказаних понесених матір”ю дитини витрат у сумі - 6618,24 грн.

Доводи апеляційної скарги про недоведеність позивачем здійснення додаткових витрат на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є безпідставними та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Доводи апеляційної скарги суд відхиляє, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і пов`язані з незгодою з висновками суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існуютьу державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстави для скасування рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2025 року відсутні.

Відповідно до ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 — адвоката Богачової Наталії Петрівни— залишити без задоволення.

Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2025 року у цивільній справі №173/2884/24 — залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 19 березня 2026 року.

Судді: