Постанова від 18 березня 2026 р. у справі №204/2981/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/222/26 Справа № 204/2981/24 Суддя у 1-й інстанції - Книш А. В. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Гапонова А.В., Красвітної Т.П.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників, цивільну справу №204/2981/24 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про захист прав споживача та стягнення грошових коштів, за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , представника Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - Проворотова Юрія Васильовича на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2025 року, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2025 року, ухвалені у складі судді Книш А.В.,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська з позовом до АТ КБ «Приватбанк», ПрАТ «СК «ВУСО» про захист прав споживача та стягнення грошових коштів.

В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням уточнень, ОСОБА_1 посилається на те, що за договором № SAMDNWFC00078492058 від 25 липня 2022 року по картці/рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), укладеним між нею та АТ КБ «Приватбанк», у її користуванні перебувала карта «Приват 24» НОМЕР_1 у валюті «Гривня», емітентом та обслуговуючим підприємством якої є АТ КБ «Приватбанк». За договором банк розмістив кошти на вказаному картковому рахунку у розмірі 46000 грн. у якості кредиту.

Позивач вказує, відповідач АТ КБ «Приватбанк» обслуговує її картку № НОМЕР_3 , на вона отримує заробітну плату. У зв`язку із закінченням терміну дії попередньої картки вона звернулась до менеджменту банку з питанням видачі нової банківської картки для отримання заробітної плати.

Однак, робітники банку разом із зарплатною карткою № НОМЕР_3 дали їй кредитну картку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), якою вона не користувалась, та саме з цієї картки 08 вересня 2023 року невідомі особи викрали кредитні кошти банку.

Вказує, що 08 вересня 2023 року приблизно о 19 год. 00 хв. невстановлена особа, яка перебувала за адресою: АДРЕСА_1 , таємно викрала в неї мобільний телефон та 08 вересня 2023 року у період часу з 19 год. 25 хв. по 19 год. 40 хв. із мобільного додатку «Приват24» у її мобільному телефоні з банківської картки № НОМЕР_1 було вкрадено 41000 грн., у тому числі через створення у додатку «Приват24» шахраєм віртуальної картки банку № НОМЕР_4 шляхом укладання кредитного договору № SAMDNWFC00091615750 від 08 вересня 2023 року по картці/рахунку № НОМЕР_4 .

Відразу після встановлення відсутності телефону, а саме 08 вересня 2023 року близько 19 год. 40 хв., вона звернулась до банку за телефоном гарячої лінії банку/страховика 3700 щодо зняття з її картки значної суми коштів.

08 вересня 2023 року картки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_3 були заблоковані за вимогою позивача.

Також вказує, вона звернулася до Національної поліції України, яка порушила кримінальне провадження №12023041640001161 від 16 вересня 2023 року за ч.4 ст.185 КК України, та наразі слідство триває.

Позивач зауважує, що нікому не передавала та не втрачала ПІН, CVV-код або будь-яку іншу інформацію, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Вказує, що кожен місяць відповідач стягує з неї грошові кошти – відсотки за користування кредитом. АТ КБ «Приватбанк» отримав 14050,93 грн, з цієї суми грошові кошти у розмірі 4780 грн. АТ КБ «Приватбанк» стягував з карткового рахунка № НОМЕР_4 (віртуальна карта), якою вона не користується, адже не укладала кредитний договір № SAMDNWFC00091615750 від 08 вересня 2023 року по картці/рахунку № НОМЕР_4 .

Таким чином, АТ КБ «Приватбанк» стягнув з неї 9270,93 грн (14050,93-4780) на виконання недійсного правочину у період з 01 листопада 2023 року по 29 квітня 2024 року.

Також вказує, що за договором добровільного страхування фінансових ризиків власника рахунку від шахрайства, укладеним 29 липня 2022 року між нею та ПрАТ «СК «ВУСО», страховик зобов`язується у разі настання страхового випадку здійснити страхове відшкодування страхувальнику, а страхувальник зобов`язується своєчасно сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору і правил. Страховим випадком вважається серед іншого «незаконне отримання готівкових коштів з карткового рахунку», «система Internet Banking Приват-24».

08 вересня 2023 року о 19 год. 40 хв. позивач зателефонувала за номером 3700 та повідомила банк та страхову компанію про крадіжку телефону, ймовірне зняття коштів з карткового рахунку з використанням телефонного додатку «Приват-24», у зв`язку із чим просила заблокувати карткові рахунки, повідомивши про страховий випадок. Згідно виписки АТ КБ «Приватбанк» позивач сплачувала страхові платежі у період з 01 серпня 2023 року по 01 листопада 2023 року та з 01 грудня 2024 року по 01 лютого 2024 року. Однак, ПрАТ «СК «ВУСО» письмово повідомила позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування, яку позивач вважає незаконною.

У зв`язку із чим просила суд розірвати кредитний договір №SAMDNWFC00078492058 від 25 липня 2022 року по картці/рахунку № НОМЕР_1 , укладений між нею та АТ КБ «Приватбанк»; визнати недійсним кредитний договір №SAMDNWFC00091615750 від 08 вересня 2023 року по картці/рахунку № НОМЕР_4 , укладений між нею та АТ КБ «Приватбанк»; стягнути з АТ КБ «Приватбанк» на користь позивача грошові кошти у розмірі 9270,93 грн, одержані на виконання недійсного правочину у період з 01 листопада 2023 року по 29 квітня 2024 року; стягнути з ПрАТ «СК «ВУСО» на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 50000 грн., а також 3% річних від простроченої суми у розмірі 1017,65 грн, а всього 51017,65 грн.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк», ПрАТ «СК «ВУСО» про захист прав споживача та стягнення грошових коштів - задоволено частково. Розірвано кредитний договір № SAMDNWFC00078492058 від 25 липня 2022 року по картці/рахунку № НОМЕР_1 , укладений між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 . Визнано недійсним кредитний договір № SAMDNWFC00091615750 від 08 вересня 2023 року по картці/рахунку № НОМЕР_4 , укладений між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 . Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 9270,93 грн. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 – відмовлено. Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь держави судовий у розмірі 3633,60 грн.

Додатковим рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2025 року стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «ВУСО» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн.

Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій вважає рішення суду незаконними, ухваленими з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вказує, суд першої інстанції не надав нормативно-правову кваліфікацію відносинам між нею та ПрАТ «СК «ВУСО», суд зменшив обсяг відповідальності страхової компанії.

У рішенні суду відсутні посилання на причини відмови у виплаті страхового відшкодуванні, хоча у листі відповідача від 18 листопада 2023 року чітко зазначені такі причини.

Страховик посилається на порушення позивачем пункту 4.1.17 договору, якого не має в тексті договору страхування.

Суд неправильно встановив правову природу кредитного договору, а саме статус грошових коштів, оскільки після надання банком грошових коштів за кредитним договором, їх власником стає позичальник.

Тому, рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог до ПрАТ «СК «ВУСО» є незаконним.

Також зазначає, що додатковим рішенням суду було незаконно стягнуто з неї на користь ПрАТ «СК «ВУСО» витрат на правову допомогу у розмірі 4000 грн., оскільки участь юриста у справі не була вагомою, розгляд справи здійснювався у спрощеному провадженні. Крім того, позиція представника страхової компанії не була досліджена судом та не зазначена у судовому рішенні.

У зв`язку з чим просила суд Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 03 квітня 2025 року скасувати в частині відмовлених позовних вимог до ПрАТ «СК «ВУСО» та ухвалити нове рішення, про задоволення позовних вимог в цій частині. В іншій частині рішення суду не оскаржується. Також просила суд додаткове рішення суду від 08 квітня 2025 року скасувати; стягнути солідарно з відповідачів на її користь витрати на правову допомогу у розмірі 8000 грн.

Також не погодившись із рішенням суду від 03 квітня 2025 року в частині задоволених позовних вимог представник АТ КБ «Приватбанк» - Проворотов Ю.В. подав апеляційну скаргу, в якій вважає рішення суду в оскарженій частині необґрунтованим та незаконним, прийняте без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та з порушенням норм процесуального і матеріального права.

В апеляційній скарзі вказує, всі спірні транзакції за карткою відбулися до звернення позивача на гарячу лінію банку 3700, а саме, 08 вересня 2023 року о 19:40 год.

Позивач зазначає у позові, що вона дізналась про втрату телефону 08 вересня 2023 року о 19 год. 40 хв. після чого зателефонувала на гарячу лінію 3700, в свою чергу транзакції відбулися в період часу з 19 год. 33 хв. по 19 год. 36 хв., тобто до повідомлення банку про втрату позивачем мобільного телефону, а отже АТ КБ «Приватбанк» не несе відповідальності по транзакціям які відбулися до повідомлення про втрату мобільного телефону.

Пунктом 2.1.4.18 Умов та Правил (загально доступні за посилання https://privatbank.ua/terms) передбачено, що відповідальність за усі операції, зроблені в мережі Інтернет по картках, прив`язаних до карткового рахунку клієнта, покладається на клієнта. У разі виявлення факту несанкційованого доступу до карткового рахунку через Інтернет клієнт повинен подати заяву до банку з цього питання. Банк, у свою чергу, представляє інтереси клієнта у міжнародній платіжній системі з питання повернення санкційовано списаної суми. Заперечування операції по кредитній-картці можливе не більше 3-х разів, після чого картка підлягає переоформленню відповідно до тарифів банку. Клієнт несе відповідальність у повному обсязі за всі операції, які супроводжуються авторизацією, до моменту письмової заяви клієнта про блокування картки (рахунку) на рух коштів, номера мобільного телефону на надання банківських послуг. Для уникнення неправомірних операцій з рахунками клієнт зобов`язаний не залишати без нагляду телефон/пристрій, який використовується для підключення фінансового номеру телефону клієнта та/або доступу до програмних комплексів банку.

В разі втрати клієнтом фінансового номеру телефону, підозрі доступу третіх осіб до Фінансового номеру телефону та інших неправомірних дій третіх осіб із фінансовим номером телефону клієнт зобов`язаний негайно повідомити про це банк в будь-якому з доступних каналів: 3700, чат-онлайн, відділення банку.

Відповідно до п.6 Розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 05 листопада 2014 року №705 користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.

АТ КБ «Приватбанк» вважає, що в даному випадку списання коштів з рахунку позивача відбувалось з вини позивача, у зв`язку із її халатною поведінкою щодо збереження, розповсюдження персональної інформації, збереження електронних носіїв, які містять персональну інформацію та доступ до її рахунків, яка міститься в особистому мобільному телефоні.

Усі операції по рахунку позивача були здійснені через віддалені канали банківського обслуговування за допомогою фінансового номеру Позивачки та паролів входу до системи «Приват24» (статичного – особистого, який відомий лише Клієнту).

Враховуючи те, що треті особи для здійснення платіжних операцій, не мали б змоги зробити це, не знаючи паролю входу до системи «Приват24» (статичний та динамічний пароль), отже клієнтом не було дотримано вимоги Законодавства і Умов та правил надання банківських послуг щодо забезпечення збереження інформації необхідної для авторизації клієнта через віддалені канали банківського обслуговування.

Пунктом 9 розділу VІ Положення «Про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України 05 листопада 2014 року №705, встановлено, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Також звертає увагу суду на правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у справі №686/12096/18 від 23 лютого 2022 року, а саме: “... що списання коштів з карткового рахунку позивача відбулося за електронною ідентифікацією електронного платіжного засобу і його користувача шляхом введення паролів, відомих лише позивачу, підстави для задоволення позову відсутні. ...”

Відповідно до п. 2.1.4.12.8. Умов та правил надання банківських послуг, у разі якщо держатель картки дає згоду на проведення операцій з картками або нанесеними на них даними поза полем його зору, він несе повну відповідальність за їх можливе шахрайське використання надалі. Банк не несе відповідальності за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІНу.

Згідно п. 2.1.4.12.9. Умов та правил надання банківських послуг, держатель картки несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, до моменту звернення власника карти в банк та блокування карти, і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки картки в СТОП-ЛИСТ Платіжною системою, в разі якщо його дії або бездіяльність призвели до втрати електронного платіжного засобу, розголошенню ПІНа або іншої інформації, яка дає можливість ініціювати платіжну операцію.

Таким чином, якщо зазначені операції за твердженням позивачем нею не здійснювались, то дані операції стали можливими виключно в результаті розголошення самим клієнтом конфіденційної інформації по своїй карті, передачі даних та паролей третім особам, втрата електронних носіїв (в тому чилі мобільного телефону з фінансовим номером), які містять персональну інформацію яка надає доступ до рахунків.

Наявність кримінального провадження не може свідчити, у силу презумпції невинуватості, про вчинення злочину стосовно Позивача до винесення вироку, яким такі обставини можуть бути встановлені, а також не може бути підставою для звільнення його від обов`язку належного виконання зобов`язання та виконання Умов та Правил про надання банківських послуг у випадку настання певних обставин, передбачених ними. З огляду на викладене, підстави для звільнення Позивачки від обов`язку належного виконання зобов`язання та виконання Умов та Правил про надання банківських послуг, відсутні. У Приватбанку існує надійна систему захисту рахунків Клієнтів Банку і без розголошення персональних даних неможливо отримати доступ до рахунку

Отже, списання коштів відбувалось з рахунку платника за електронною ідентифікацією електронного платіжного засобу і його користувача та будь-яких порушень зі сторони банку допущено не було. Положення передбачає обов`язок емітента (банку) відновити залишок на рахунку клієнта у випадку здійснення помилкового або неналежного переказу.

В даному випадку списання коштів відбувалось з рахунку платника за електронною ідентифікацією електронного платіжного засобу і його користувача, що в розумінні п. 1.24 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», не є неналежним переказом, а тому й п. 6.7 Положення, як підстава для негайного відновлення банком залишку коштів на рахунку користувача, в даному випадку застосовано бути не може, оскільки докази, що надані відповідачем спростовується припущення позивача про несанкціонованість списання коштів з рахунку позивача.

АТ КБ «Приватбанк» повідомляє суд, що встановлено, що за картрахунками № НОМЕР_5 , № НОМЕР_5 08/09/2023 року було здійснено ряд операцій 08 вересня 2023 року в період часу з 19:33 год. по 19:36 год. Операції було вчинено за допомогою картки, яка була додана до сервісу Google Pay. Картка була додана 08/09/2023 року, відповідне повідомлення про активацію сервісу було надіслано на фінансовий номер телефону. Тобто всі операції були здійсненні за допомогою мобільного телефону з фінансовим номером позивача, відповідальність щодо догляду за мобільним телефоном мав здійснюватись позивачем

З наявних доказів, що містяться у матеріалах справи, вбачається, що позивачем не доведено і в належній формі не обґрунтовано її вимоги, не надано жодного доказу, яким підтверджуються її позовні вимоги, не наведено жодної норми матеріального права порушеного з боку відповідача, у кримінальному провадженні винної особи не встановлено, та фактично відсутнє встановлення винної особи і вирок за правовою кваліфікацію. Отже, у разі встановлення винної особи у кримінальному провадженні, у позивача буде право в рамках кримінального провадження подати позову до суду про стягнення незаконно отриманих коштів, але станом на сьогодні вироку не ухвалено.

Стосовно позовних вимог про розірвання договору вказує, що жодних зауважень чи застережень від ОСОБА_1 на момент укладання та підписання договору не було (Анкета-заява про приєднання до умов і правил надання банківських послуг №б/н від 25 липня 2022 року). Підписання договору свідчить про намір сторін прийняти на себе права та обов`язки, зазначені у договорі. Відповідно до п. 6 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживача» споживач мав право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Перебіг цього строку розпочинається з моменту передачі споживачеві примірника укладеного договору.

Відповідач не використала свого права на розірвання договору протягом 14 днів з моменту його укладення, жодної заяви на протязі даного строку до банку не надходило.

Також вважає, позивачем обрано неналежний спосіб захисту, оскільки позовна вимога про стягнення на користь позивача 9032,65грн. - є необґрунтованою та не може бути задоволена. Звертаємо увагу суду, що вкрадені кошти з рахунку ОСОБА_2 були кредитним лімітом, а не власними коштами, станом на сьогодні у Позивача фіксується заборгованість за кредитним рахунком (кредитним лімітом). Тобто, при вчиненні спірних списань, на рахунку ОСОБА_2 були лише кредитні кошти (кредитний ліміт), особистих коштів на рахунках ОСОБА_2 — не було. В подальшому списання нарахованих відсотків за кредитним рахунком відбувалися за рахунок кредитного ліміту, тобто за рахунок збільшення заборгованості по кредитному ліміту, а не за рахунок власних коштів позивача.

У зв`язку із чим просив суд скасувати рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2025 року в частині задоволених позовних вимог та відмовити у задоволені позову в повному обсязі.

Відповідач ПрАТ «СК «ВУСО»,скориставшись своїм правом, подав відзив через свого представника ОСОБА_3 , в якому вважає апеляційну скаргу ОСОБА_2 безпідставною та невмотивованою. Аргументи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зводяться до незгоди позивача з ухваленим у справі судовим рішенням.

Вважає, обставини справи встановлені судовим рішенням відповідають фактичним, рішення в частині залишення позовних вимог позивачки до ПрАТ «СК «ВУСО»без задоволення, ухвалене з дотриманням процесуального законодавства, правильним застосуванні матеріального законодавства, а тому відповідає ст. 263 ЦПК України.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції правильно зазначив, що якщо ж подія, що настала не може бути кваліфікована як страховий випадок відповідно вимог договору страхування або закону, обов`язок у страховика здійснити страхову виплату не виникає.

Суд правильно вказав, що кошти є кредитними у межах наданого позивачу банком ліміту. Позивачем не надано суду доказів на понесення збитків на суму 50000 грн.

Також судом, відповідно до приписів ч. 3 ст. 270 ЦПК України, правильно ухвалено додаткове рішення, враховуючи те, що у задоволенні позову до відповідача ПрАТ «СК «ВУСО»відмовлено, складність справи, суть спору, результат розгляду справи, характер наданих адвокатом послуг, витрачений час на складання відзиву, з дотриманням критерію розумності та справедливості, стягнуто з позивача на користь відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн.

Крім того, у відзиві представник просив стягнути з позивача на користь ПрАТ «СК «ВУСО» витрати на правову допомогу, надану у суді апеляційної інстанції, у розмірі 8000 грн.

Позивач ОСОБА_2 ,скориставшись своїм правом, подала відзив через свого представника ОСОБА_4 , в якому вважає апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк» необґрунтованою.

Вказує, що поведінка відповідачів є недобросовісною, оскільки вони переконували її у надійності свого продукту, а страхування крадіжки грошей надавало їй більшого переконання у надійності правовідносин з відповідачами.

Банк скористався тим, що вона є слабшою стороною у договорі, продовжує нараховувати відсотки і стягувати грошові кошти з її зарплатної картки.

Стверджує, коли їй стало відомо про крадіжку телефону, вона відразу в 19-30 год., тобто до моменту зняття грошових коштів, подзвонила в банк і в страхову компанію на 3700 з метою заблокування своєї картки, однак банк картку не заблокував.

У зв`язку із чим просила суд апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк» залишити без задоволення, рішення суду від 03 квітня 2025 року в оскарженій банком частині залишити без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк» слід задовольнити з огляду на наступне.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч.3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ціна позову у даній справі менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому дану справу слід розглядати без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.

Судом встановлено, 25 липня 2022 року між позивачем та АТ КБ «Приватбанк» укладено кредитний договір шляхом підписання заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та паспорта споживчого кредиту (а.с.83-86, 88-98).

Відповідно до виписки по картці/рахунку НОМЕР_5 і додатковим рахункам договору SAMDNWFC00078492058 від 25 липня 2022 року, 08 вересня 2023 року в період часу з 19 год. 25 хв. по 19 год. 33 хв. відбулось зняття готівки в банкоматі на загальну суму 20000 грн (8000+8000+4000) та здійснено переказ на карту НОМЕР_6 на суму 21000 грн (а.с.8-9).

Згідно виписки по картці/рахунку НОМЕР_7 і додатковим рахункам договору SAMDNWFC00091615750 від 08 вересня 2023 року, 08 вересня 2023 року о 19 год. 33 хв. на вказану картку надійшов переказ з карти НОМЕР_8 через додаток Приват24 на суму 21000 грн та в період часу з 19 год. 35 хв. по 19 год. 36 хв. відбулось зняття готівки у банкоматі на суму 16000 грн (8000+8000) (а.с.7).

08 вересня 2023 року о 19 год 30 хв. позивач повідомила на номер «3700» про вказані обставини (а.с.20).

З довідки АТ КБ «Приватбанк» від 20 лютого 2024 року встановлено, що картки № НОМЕР_7 , НОМЕР_5 , НОМЕР_3 були заблоковані 08 вересня 2023 року (а.с.10).

16 вересня 2023 року за заявою позивача до ЄРДР внесені відомості про порушення кримінального провадження № 12023041640001161, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України про те, що 08 вересня 2023 року приблизно о 19 год. 00 хв. невстановлена особа, перебуваючи за адресою: м. Дніпро, вул. Б.Кротова, біля буд.24, в умовах воєнного стану, таємно, шляхом вільного доступу, викрала майно, а саме мобільний телефон, та 08 вересня 2023 року з 19 год. 25 хв. по 19 год. 40 хв. з банківських карток банку «Приватбанк» № НОМЕР_1 та картки № НОМЕР_4 зняла грошові кошти на суму 41000 грн, чим спричинила матеріальну шкоду, розмір якої встановлюється (а.с.11).

Позивач звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» з листом-претензією від 19 лютого 2024 року, яким зауважила на викрадення з банківської картки грошових коштів, у тому числі шляхом створення шахраєм віртуальної картки банку № НОМЕР_1 , та просила розірвати кредитний договір по картці/рахунку № НОМЕР_7 , повернути кошти у розмірі 8179,20 грн., що були отримані банком в рахунок повернення кредиту, відсотків за користування кредитом, сплатити пеню, а також надати виписку за кредитним договором по картці/рахунку № НОМЕР_7 (а.с.13-15).

Листом від 18 березня 2024 року №20.1.0.0.0/7-240220/22016 АТ КБ «ПриватБанк» повідомив позивача, що банк не має можливості повернути грошові кошти (а.с.16).

29 липня 2022 року між позивачем та ПрАТ «СК «ВУСО» укладено електронний поліс №DNUGSKM-226TCYZ добровільного страхування фінансових ризиків власника рахунку від шахрайства, відповідно до п.п. 4.3., 6.2. якого згідно з умовами цього Договору страхування і Правил, страховик зобов`язується у разі настання страхового випадку здійснити страхове відшкодування страхувальнику або вигодонабувачеві, а страхувальник зобов`язується своєчасно сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови Договору і Правил. Загальна страхова сума становить 50000 грн (а.с.17).

Відповідно до розділу 5 вказаного електронного полісу №DNUGSKM-226TCYZ від 29 липня 2022 року, цей договір страхування укладається стосовно грошових коштів, які розміщено на поточних, депозитних, карткових рахунках страхувальника, відкритих в АТ КБ «ПриватБанк», та грошових коштів, переказ яких здійснюється АТ КБ «ПриватБанк».

Страховим випадком є факт понесення збитків страхувальником внаслідок страхових ризиків, що сталися в період дії договору страхування, зокрема, «Система Internet Banking Приват-24» - протиправні операції по картковому, поточному або депозитному рахунку з використанням системи дистанційного обслуговування клієнтів Internet Banking Приват-24 – офіційного каналу зв`язку (обміну інформацією) між банком та клієнтом шляхом: заволодіння даними власника рахунку (заволодіння даними картки, ПІБ, контактним номером телефону) та заволодіння паролем від Приват24; заволодіння телефоном власника рахунку (п.6.1.10. електронного полісу №DNUGSKM-226TCYZ від 29 липня 2022 року).

Пунктами 7.1., 7.4. електронного полісу №DNUGSKM-226TCYZ від 29 липня 2022 року визначено, що договір діє 12 місяців з 01 серпня 2022 року по 31 липня 2023 року включно. Дія договору страхування продовжується (лонгується) на такий самий строк дії договору та аналогічних умовах у разі сплати страхових платежів на наступні періоди страхування, якщо жодна із сторін договору страхування не заявить про намір його припинити та за умови, що на момент продовження (лонгації) договору страхування діє договір доручення із страховим агентом, посередництвом якого укладено цей договір страхування.

Також у вказаному електронному полісі №DNUGSKM-226TCYZ від 29 липня 2022 року передбачено, що у разі настання страхового випадку необхідно телефонувати за номером 3700.

З наданої АТ КБ «Приватбанк» виписки (окремі витратні операції) по картці/рахунку НОМЕР_9 і додатковим рахункам договору встановлено, що позивач здійснювала щомісячний платіж за страховку за договором №DNUGSKM-226TCYZ від 29 липня 2022 року у період з серпня 2023 року по лютий 2024 року (а.с.18-19).

21 листопада 2023 року позивач звернулась до відповідача ПрАТ «СК «ВУСО» із заявою щодо здійснення страхової виплати та 18 грудня 2023 року листом ПрАТ «СК «ВУСО» повідомило позивача, що страхове відшкодування по даній події не виплачується (а.с.63, 22).

На виконання кредитного договору SAMDNWFC00091615750 від 08 вересня 2023 року у період з 01 листопада 2023 року по 29 квітня 2024 року банком були списані грошові кошти позивача на загальну суму 12067,76 грн (2116,33+2010,52+2040,63+2011,82+1894,13+562,03+902,70+464,60+65) (а.с.8,44,45).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про доведеність позовних вимог в частині розірвання кредитного договору №SAMDNWFC00078492058 від 25 липня 2022 року по картці/рахунку № НОМЕР_1 , укладеного між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 , визнання недійсним кредитного договору № SAMDNWFC00091615750 від 08 вересня 2023 року по картці/рахунку № НОМЕР_4 , укладеного між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 , стягнення з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 9270,93 грн., відмовивши у задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 за недоведеністю.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог з огляду на наступне.

Згідно частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст.627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту ,вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У справі встановлено, 25 липня 2022 року між позивачем та АТ КБ «Приватбанк» укладено кредитний договір шляхом підписання заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та паспорта споживчого кредиту (а.с.83-86, 88-98).

Підписання договору свідчить про намір сторін прийняти на себе права та обов`язки, зазначені у договорі.

Жодних зауважень чи застережень від ОСОБА_1 на момент укладання та підписання договору не було.

Відповідно до п. 6 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач мав право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Перебіг цього строку розпочинається з моменту передачі споживачеві примірника укладеного договору.

Однак, ОСОБА_1 не використала свого права на розірвання договору №б/н від 25 липня 2022 року, укладеного між нею та АТ КБ «Приватбанк», протягом 14 днів з моменту його укладення, жодної заяви на протязі даного строку до банку не надходило.

З банківської виписки по рахунку вбачається, ОСОБА_1 на підставі Анкети-заяви про приєднання до умов і правил надання банківських послуг №б/н від 25 липня 2022 року отримала картку НОМЕР_5 і додатковий рахунок - договір SAMDNWFC00078492058 від 25 липня 2022 року (а.с.8).

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині розірвання кредитного договору №SAMDNWFC00078492058 від 25 липня 2022 року по картці/рахунку № НОМЕР_1 , укладеного між позивачем та АТ КБ «Приватбанк», є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про визнання недійсним кредитного договору №SAMDNWFC00091615750 від 08 вересня 2023 року по картці/рахунку № НОМЕР_4 , укладений між нею та АТ КБ «Приватбанк» колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює вичерпний перелік вимог, додержання яких є необхідними для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Тобто, ні ст. 203 ЦК України, ні ст.215 ЦК України не передбачає серед підстав недійсності договору надання/не надання інформацією перед укладенням договору.

Згідно з п.3 ст.203 ЦК – волевиявлення учасника правочину має бути вільним (формуватися за відсутності тиску на психіку або особистість тощо). Таким, що відповідає внутрішній волі (намірам) суб`єктів правочину.

Правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.

Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину.

Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення.

Встановлено, у користуванні позивача перебувала карта «Приват 24» № НОМЕР_1 у валюті «Гривня», емітентом та обслуговуючим підприємством якої є АТ КБ «Приватбанк», на якій банк розмістив кошти в розмірі 46000 грн. у якості кредиту.

08 вересня 2023 року між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк» через створення у додатку «Приват24» віртуальної картки банку № НОМЕР_4 було укладено кредитний договір № SAMDNWFC00091615750 від 08 вересня 2023 року по картці/рахунку № НОМЕР_4 .

08 вересня 2023 року у період часу з 19 год. 25 хв. по 19 год. 40 хв. із мобільного додатку «Приват24» у мобільному телефоні позивача з банківської картки № НОМЕР_1 було знято 41000 грн., у тому числі через створення у додатку «Приват24» віртуальної картки банку № НОМЕР_4 шляхом укладання кредитного договору №SAMDNWFC00091615750 від 08 вересня 2023 року по картці/рахунку № НОМЕР_4 .

У позові ОСОБА_1 вказала, що 08 вересня 2023 року приблизно о 19 год. 00 хв. невстановлена особа, яка перебувала за адресою: АДРЕСА_1 , таємно викрала в неї мобільний телефон.

Відразу після встановлення відсутності телефону, а саме 08 вересня 2023 року близько 19 год. 40 хв., вона звернулась до банку за телефоном гарячої лінії банку/страховика 3700 щодо зняття з її картки значної суми коштів.

08 вересня 2023 року картки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_3 були заблоковані за вимогою позивача.

Пунктом 2.1.4.18 Умов та Правил (загально доступні за посилання https://privatbank.ua/terms) передбачено, що відповідальність за усі операції, зроблені в мережі Інтернет по Картках, прив`язаних до Карткового рахунку Клієнта, покладається на клієнта.

У разі виявлення факту несанкційованого доступу до Карткового рахунку через Інтернет Клієнт повинен подати заяву до Банку з цього питання.

Банк, у свою чергу, представляє інтереси Клієнта у Міжнародній Платіжній системі з питання повернення санкційовано списаної суми. Заперечування операції по кредитній-картці можливе не більше 3-х разів, після чого Картка підлягає переоформленню відповідно до тарифів Банку.

Клієнт несе відповідальність у повному обсязі за всі операції, які супроводжуються авторизацією, до моменту письмової заяви Клієнта про блокування картки (рахунку) на рух коштів, номера мобільного телефону на надання банківських послуг.

Для уникнення неправомірних операцій з рахунками Клієнт зобов`язаний не залишати без нагляду телефон/пристрій, який використовується для підключення Фінансового номеру телефону Клієнта та/або доступу до програмних комплексів Банку.

Відповідно до пункту 1.1.2.1.10. Умов та правил надання банківських послуг, що були чинними на момент виникнення спірних відносин та розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms (далі - Умови та правила), в разі втрати клієнтом фінансового номеру телефону, підозрі доступу третіх осіб до фінансового номеру телефону та інших неправомірних дій третіх осіб із фінансовим номером телефону клієнт зобов`язаний негайно повідомити про це банк в будь-якому з доступних каналів: 3700, чат-онлайн, відділення банку. На підставі звернення клієнта про зазначений факт банк знімає з номера телефону Клієнта ознаку «Фінансовий» та блокує акаунт клієнта в системі «Приват24» з метою уникнення можливих шахрайських операцій з рахунками клієнта.

Відповідно до п.6 Розділу VI Положення Про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого Постановою Правління Національного банку України №705 від 05 листопада 2014 року користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором.

До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів. Емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу (п. 7 Розділу VI Положення).

Відповідно до статті 55 Закону України ”Про банки і банківську діяльність” відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативноправовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Відповідно до чинного законодавства України Банк здійснює надання банківських послуг необмеженому колу осіб на підставі їх заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг (далі — Умови), які розміщуються на офіційному сайті https://privatbank.ua/terms/ у мережі Інтернет і є невід`ємною частиною договору банківського обслуговування.

Пунктом 9 розділу VІ Положення «Про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України 05 листопада 2014 року №705, встановлено, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Відповідно до п. 2.1.4.12.8. Умов та правил надання банківських послуг, у разі якщо держатель картки дає згоду на проведення операцій з Картками або нанесеними на них даними поза полем його зору, він несе повну відповідальність за їх можливе шахрайське використання надалі. Банк не несе відповідальності за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІНу.

Згідно п. 2.1.4.12.9. Умов та правил надання банківських послуг, держатель картки несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, до моменту звернення власника карти в банк та блокування карти, і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки картки в СТОП-ЛИСТ Платіжною системою, в разі якщо його дії або бездіяльність призвели до втрати електронного платіжного засобу, розголошенню ПІНа або іншої інформації, яка дає можливість ініціювати платіжну операцію.

У Приватбанку існує надійна систему захисту рахунків клієнтів банку і без розголошення персональних даних неможливо отримати доступ до рахунку.

Згідно з п.14.3. ст.14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» порядок проведення емісії електронних платіжних засобів та здійснення операцій із їх використанням, у тому числі обмеження щодо порядку емісії та здійснення операцій із їх використанням, визначаються нормативноправовими актами Національного банку України.

Загальні вимоги Національного банку до емісії банками-резидентами, філіями іноземних банків електронних платіжних засобів і порядок здійснення операцій з їх використанням визначені Положенням про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705.

Згідно з пунктом 14.12. статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та пунктом 1 розділу VI Положення №705 користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.

Пунктами 2, 5 розділу VI Положення № 705 встановлено, що користувач зобов`язаний надійно зберігати та не передавати іншим особам електронний платіжний засіб, ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватися ним. Користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем.

Відповідно до п.7 розділу Х Положення № 705 контроль за рухом і цільовим використанням коштів за рахунками користувачів з використанням електронних платіжних засобів здійснюється власниками цих рахунків.

Користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції які не виконувалися користувачем (розділ 6 Постанову НБУ від 05.11.2014 року № 705 ). Емітент у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції (розділ 6. п.8).

Встановлено, вказані операції було вчинено за допомогою картки, яка була додана до сервісу Google Pay.

Картка була додана 08/09/2023 року, відповідне повідомлення про активацію сервісу було надіслано на фінансовий номер телефону.

Усі операції по рахунку позивача були здійснені через віддалені канали банківського обслуговування за допомогою фінансового номеру позивачки та паролів входу до системи «Приват24» (статичного – особистого, який відомий лише Клієнту).

Враховуючи те, що треті особи для здійснення платіжних операцій, не мали б змоги зробити це, не знаючи паролю входу до системи «Приват24» (статичний та динамічний пароль), отже клієнтом не було дотримано вимоги Законодавства і Умов та правил надання банківських послуг щодо забезпечення збереження інформації необхідної для авторизації клієнта через віддалені канали банківського обслуговування.

Тобто всі операції були здійсненні за допомогою мобільного телефону з фінансовим номером позивача, відповідальність щодо догляду за мобільним телефоном мав здійснюватись позивачем.

Отже, списання коштів відбувалось з рахунку платника за електронною ідентифікацією електронного платіжного засобу і його користувач та стали можливими виключно в результаті розголошення самим клієнтом конфіденційної інформації по своїй карті, передачі даних та паролей третім особам, втрата електронних носіїв (в тому чилі мобільного телефону з фінансовим номером), які містять персональну інформацію яка надає доступ до рахунків.

У постанові Верховного Суду у справі №686/12096/18 від 23 лютого 2022 року зазначено, що що списання коштів з карткового рахунку позивача відбулося за електронною ідентифікацією електронного платіжного засобу і його користувача шляхом введення паролів, відомих лише позивачу, тому підстави для задоволення позову відсутні.

У постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі №686/17744/21 зроблено висновок, що тягар доказування факту повідомлення банку про викрадення мобільного телефону та втрату фінансового номеру покладається на позивача, зокрема, щодо дійсного моменту звернення позивача до банку з повідомленням про блокування кредитного рахунку.

Встановлено та з виписки по вказаному рахунку вбачається, всі спірні транзакції відбулися 08 вересня 2023 року в період часу з 19 год. 33 хв. по 19 год. 36 хв., тобто до повідомлення на гарячу лінію 3700 позивачем банку про втрату нею мобільного телефону - 08 вересня 2023 року о 19 год. 40 хв.

Сам по собі факт звернення позивача із заявою до Національної поліції України не є підставою для задоволення позову в цій частині, оскільки слідство у кримінальному провадженні №12023041640001161 від 16 вересня 2023 року за ч.4 ст.185 КК України триває, винну особу не встановлено, вирок не ухвалено.

Колегія суддів вважає, що в даному випадку не доведено, що списання коштів з рахунку ОСОБА_1 відбувалось з вини відповідача, а не необачності позивача ОСОБА_1 , з володіння якої вибула персональна інформація з електронних носіїв, що дає доступ до її рахунків.

Отже, позовні вимоги про визнання недійсним кредитного договору №SAMDNWFC00091615750 від 08 вересня 2023 року по картці/рахунку № НОМЕР_4 , укладений між нею та АТ КБ «Приватбанк» є недоведеними.

Позовні вимоги про стягнення з АТ КБ «Приватбанк» на користь позивача грошові кошти у розмірі 9270,93 грн, одержані на виконання недійсного правочину у період з 01 листопада 2023 року по 29 квітня 2024 року, оскільки кошти на рахунку ОСОБА_2 були кредитним лімітом, а не власними коштами, тому у позивача фіксується заборгованість за кредитним рахунком (кредитним лімітом).

Тобто, при вчиненні спірних списань, на рахунку ОСОБА_2 були лише кредитні кошти (кредитний ліміт), особистих коштів на рахунках ОСОБА_2 — не було.

В подальшому списання нарахованих відсотків за кредитним рахунком відбувалися за рахунок кредитного ліміту, тобто за рахунок збільшення заборгованості по кредитному ліміту, а не за рахунок власних коштів позивача.

Стосовно позовних вимог про стягнення з ПрАТ «СК «ВУСО» на користь позивача страхового відшкодування у розмірі 50000 грн., а також 3% річних від простроченої суми у розмірі 1017,65 грн., колегія суддів зазначає.

Відповідно до статті 980 ЦК України предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Об`єктом страхування можуть бути: життя, здоров`я, працездатність та/або пенсійне забезпечення; майно на праві володіння, користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати; відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.

Положеннями частини 1 статті 102 Закону України «Про страхування» передбачено, що договором страхування визначається перелік документів, що підтверджують факт та обставини настання страхового випадку і розмір заподіяної шкоди (збитку), а також форма, спосіб та порядок подання таких документів, якщо інше не передбачено законодавством України. Обов`язок підтвердження факту настання події, яка може бути визнана страховим випадком за договором страхування, покладається на страхувальника або іншу особу, визначену договором страхування. У разі настання події, що має ознаки страхового випадку, страховик зобов`язаний встановити факт, причини та обставини такої події та прийняти з урахуванням умов договору страхування рішення про визнання або невизнання випадку страховим. Здійснення страхової виплати проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених договором страхування) і рішення страховика про визнання випадку страховим та здійснення страхової виплати (страхового акта). У разі визнання випадку страховим страховик здійснює страхову виплату страхувальнику (іншій особі, визначеній договором страхування або законодавством) відповідно до умов договору страхування або законодавства. Страховик має право звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій у порядку, визначеному статтями 103 та 113 цього Закону.

Відповідно до п.п. 3.3. п. 3. розділу 2 Пропозиції щодо укладання електронного договору добровільного страхування від шахрайства (Публічна частина Договору), у редакції чинній з 31 серпня 2021 року, розмір страхового відшкодування визначається Страховиком самостійно і зазначається у Страховому акті. Страховик має право для визначення розміру страхового відшкодування отримувати та використовувати висновки експертів. Якщо Страхувальник не згодний з розміром збитку, визначеного Страховиком, він має право за свій рахунок залучати незалежних експертів. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав Страхувальник внаслідок настання страхового випадку.

За змістом положень статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Таким чином, обов`язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику/вигодонабувачу виникає у разі, якщо такий страховий випадок прямо передбачений умовами договору страхування. Якщо ж подія, що настала не може бути кваліфікована як страховий випадок відповідно вимог договору страхування або закону, обов`язок у страховика здійснити страхову виплату не виникає.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідно до виписки по картці/рахунку НОМЕР_5 і додатковим рахункам договору SAMDNWFC00078492058 від 25 липня 2022 року, 08 вересня 2023 року у період часу з 19 год. 25 хв. по 19 год. 33 хв. відбулось зняття готівки у банкоматі на загальну суму 20000 грн (8000+8000+4000) та здійснено переказ на карту 51**85 на суму 21000 грн, з яких готівкою знято з банкомату 16000 грн, що разом складає 36000 грн.

Однак , вказані кошти не були особистими коштами позивача, а є кредитними коштами у межах наданого позивачу ліміту відповідачем АТ КБ «Приватбанк».

Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник внаслідок настання страхового випадку.

Понесення позивачем збитків на суму 50000 грн, які позивач просить стягнути у межах страхового ліміту, суду не надано.

Враховуючи викладене, відсутні праві підстави для стягнення з ПрАТ «СК «ВУСО» на користь позивача страхового відшкодування у розмірі 50000 грн., а також 3% річних від простроченої суми у розмірі 1017,65 грн.

Колегія суддів погоджується із додатковим рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 08 квітня 2025 року, яким стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «ВУСО» витрати на правову допомогу, надану у суді першої інстанції у розмірі 4000 грн., оскільки у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПрАТ «СК «ВУСО», з урахуванням характеру наданих адвокатом послуг, витрачений час на складання відзиву, а також з дотриманням критерію розумності та справедливості, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що співмірним, розумним та необхідним у межах розгляду цієї справи є розмір судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк» слід задовольнити, рішення суду першої інстанції слід скасувати в частині задоволених позовних вимог та в частині розподілу судових витрат, та ухвалення в цій частині нове рішення, про відмову у задоволенні цієї частині позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно пунктів 3 та 4 частина 1 статі 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Стосовно витрат на правову допомогу, заявлених ПрАТ «СК «ВУСО» у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 колегія суддів зазначає.

Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Водночас суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

У відзиві на апеляційну скаргу ПрАТ «СК «ВУСО» просив стягнути з позивача на користь страхової компанії 8000 грн. витрат на правову допомогу, надану у суді апеляційної інстанції.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу суду надано: копію договору про надання правової допомоги від 12 червня 2020 року; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; копію Додатку №2 від 02 травня 2025 року до договору б/н від 12 червня 2020 року про надання правової допомоги, відповідно до якого розмір фіксованого гонорару за надання правничої допомоги, представлення інтересів клієнта у справі №204/2981/24 у Дніпровському апеляційному суду складає 4000 грн; копію Акту приймання наданих послуг від 08 липня 2025 року за договором №б/н від 12 червня 2020 року.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18, провадження №12-171гс19).

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Крім того, при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката. Отже, за умови дотримання визначеної законом процедури попереднього визначення суми судових витрат, а також порядку подання необхідного об`єму доказів на підтвердження понесених витрат, сторона може розраховувати на відшкодування витрат на правничу допомогу в повному розмірі.

Однак, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною, навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

З огляду на складність справи та виконані адвокатом роботи, ціну позову, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції в розмірі 2000 грн., що відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 — залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - Проворотова Юрія Васильовича — задовольнити.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2025 року у цивільній справі №204/2981/24 — скасувати в частині:

- розірвання кредитного договору №SAMDNWFC00078492058 від 25 липня 2022 року по картці/рахунку № НОМЕР_1 , укладеного між Акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 ;

- визнання недійсним кредитного договору № SAMDNWFC00091615750 від 08 вересня 2023 року по картці/рахунку № НОМЕР_4 , укладеного між Акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 ;

- стягнення з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 9270,93 грн.;

- стягнення з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь держави судового збору у розмірі 3633,60 грн. та ухвалити у скасованій частині нове рішення, про відмову у задоволенні позовних вимог.

В іншій частині рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2025 року — залишити без змін.

Додаткове рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2025 року — залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_10 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (ЄДРПОУ 31650052) витрати на правову допомогу, надану у суді апеляційної інстанції у розмірі 2000 (дві тисячі) грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 19 березня 2026 року.

Судді: