Постанова від 17 березня 2026 р. у справі №203/9021/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3515/26 Справа № 203/9021/25 Суддя у 1-й інстанції - Іваницька І. В. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Гапонова А.В., Красвитної Т.П.

за участю секретаря судового засідання Кирилішиної В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро цивільну справу №203/9021/25 за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця, стягувач ОСОБА_2 , заінтересована особа – Перший Правобережний відділ державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального Міністерства юстиції (м.Одеса), за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на ухвалу Центрального районного суду міста Дніпра від 22 грудня 2025 року про залишення без розгляду, постановлену у складі судді Іваницької І.В., -

ВСТАНОВИВ:

Представник скаржника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернулася до Центрального районного суду міста Дніпра зі скаргою на дії державного виконавця, стягувач ОСОБА_2 , заінтересована особа – Перший Правобережний відділ державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального Міністерства юстиції (м.Одеса).

В обґрунтування скарги зазначила, що на підставі рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська по справі №2-2026 від 01 червня 2011 року відкрите виконавче провадження №28755144 щодо стягнення з ОСОБА_1 аліментів.

Вказує, що бухгалтерію по сплаті аліментів вела його мати ОСОБА_3 .

Зазначає, що згідно зі звітом державного виконавця Григорішеної Б.С. станом на 01 січня 2024 року заборгованість зі сплати аліментів склала 73 408,55 грн.

Зауважує, що у зв`язку з виниклим непорозумінням зі сплати аліментів у 2015 році 1/2 частини двокімнатної квартири було виставлено на електронні торги.

Вказує, що на прохання стягувача, частину аліментів він переказував на картку дитини ОСОБА_4 .

Звертає увагу, що державним виконавцем не були зараховані аліменти за період з вересня 2023 року по грудень 2023 року, оскільки стягувач надала заяву в якій зазначила, що не отримувала кошти.

У зв`язку з чим через свого представника звернувся до суду зі скаргою, в якій просить визнати протиправними дії державного виконавця Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Одеса) Григорішена Б.С. щодо відмови в зарахуванні сплачених аліментів на суму 89 238,59 грн.

Ухвалою Центрального районного суду міста Дніпра від 22 грудня 2025 року скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця, стягувач ОСОБА_2 , заінтересована особа – Перший Правобережний відділ державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального Міністерства юстиції (м.Одеса) - залишено без розгляду.

Не погодившись із зазначеними рішеннями представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій вважає рішення про відмову про відкриття провадження необґрунтованим, та безпідставним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Суд не з`ясував повно і всебічно обставини справи.

Зазначає, що боржник може подати скаргу на дії державного виконавця до його керівника або до Міністерства юстиції України, а також звернутися до суду з позовною заявою у випадках, коли порушені його права чи інтереси. Вибір між скаргою та позовом залежить від суті порушення для оскарження безпосередньо дій виконавця використовується скарга, тоді, як позов подається для захисту прав, порушених внаслідок цих дій.

Вказує, що заявляє вимогу позову: визнати протиправними дії державного виконавця Григорішена Б.С. Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м.Одеса по не зарахуванню сплачених аліментів на суму 89238,59 грн., які привели до порушення прав платника аліментів, внаслідок дій державного виконавця Григорішена Б.С.

У зв`язку з чим просить апеляційну скаргу - задовольнити, ухвалу Центрального районного суду м.Дніпра від 22 грудня 2025 року по справі №203/9021/25 - скасувати, справу направити для продовження розгляду, як позовну заяву, до суду першої інстанції.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Представник скаржника в апеляційному суді підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.

Представник Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) в судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Судом встановлено, що скаржником оскаржуються дії державного виконавця Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Одеса) Григорішена Б.С. щодо відмови в зарахуванні сплачених аліментів на суму 89 238,59 грн, а саме відмови, яка викладена у листі від 14 серпня 2025 року за вихідним № 121441.

Скаргу на дії державного виконавця представником скаржника подано до суду 08 грудня 2025 року, тобто з пропуском строку, передбаченого статтею 449 ЦПК України та статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Клопотань про поновлення пропущеного строку звернення до суду із вказаною скаргою з обґрунтуванням поважності причин пропуску цього строку скаржником до суду не подано.

Залишаючи без розгляду скаргу суд першої інстанції виходив з тих підстав, що скаржник звернулася до суду із пропуском строку визначеного ЦПК України та не просила поновити такий строк.

Частиною другою статті 449 ЦПК України регламентовано, що у разі подання скарги з пропуском строку і за відсутності поважних причин для його поновлення та клопотання особи, яка подає скаргу, така скарга залишається судом без розгляду.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів ДВС, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно із частиною першою статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Частиною другою статті 449 ЦПК України визначено, що пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Відповідно до статей 126, 127 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

У постанові від 24 вересня 2019 року у справі № 420/6389/18 Верховний Суд зауважив, що під поважними причинами слід розуміти ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

День, коли особа дізналася про порушення свого права – це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: (1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; (2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; (3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; (4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року в справі №466/948/19 зазначено, що строки на подання скарги є процесуальними можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах. З`ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду.

Поважними причинами пропущення строку є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення заявника і пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або суттєво ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У справі, яка переглядається, судом першої інстанції встановлено, що звертаючись в грудні 2025 року до суду ОСОБА_3 вірно посилається в своєму зверненні до суду на статтю 448 ЦПК України (Подання скарги та прийняття її до розгляду), що регламентовано Розділом VII ЦПК України (Судовий контроль за виконанням судових рішень), хоча називає звернення «ПОЗОВ», однак фактично оскаржує дії державного виконавця Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального Міністерства юстиції (м.Одеса) Григорішена Б.С. щодо відмови в зарахуванні сплачених аліментів на суму 89 238,59 грн., яка мала місце в серпні 2025 року (копія листа ВДВС від 14.08.25 №121441), а отже на спірні правовідносини поширюються вимоги частини першої статті 449 ЦПК України, щодо строків звернення до суду.

Заявник, подаючи скаргу до суду з пропуском строку на таке звернення не ставить питання про необхідність поновлення такого строку з зазначенням поважних причин його пропуску, а тому суд першої інстанції, обґрунтовано залишив скаргу без розгляду, що відповідає вимогам частини другої статті 449 ЦПК України і з чим погоджується колегія суддів.

Скаржник не позбавлений права оскаржити до суду дії (бездіяльність) державного виконавця з додержанням вимог передбачених процесуальним законом.

Доводи апеляційної скарги, що звертаючись до суду заявником було подано саме позов, який має право подавати на протязі трьох років, не знайшли своє підтвердження матеріалами справи і зводяться до незгоди із висновками суду першої інстанції та обставинами встановленими судом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування ухвали Центрального районного суду міста Дніпра від 22 грудня 2025 року немає.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 — ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Ухвалу Центрального районного суду міста Дніпра від 22 грудня 2025 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді:

Повний текст постанови складено 18.03.2026 року

Головуючий суддя О.В.Агєєв