Вирок від 18 березня 2026 р. у справі №172/1300/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/657/26 Справа № 172/1300/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

Головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

обвинуваченої ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду кримінальне провадження №12024041420000144 від 26.06.2024 за апеляційною скаргою заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2025 року, яким:

ОСОБА_7 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в сел. Васильківка Васильківського району Дніпропетровської області, громадянка України, українка, яка має середню освіту, офіційно не працює, не заміжня, місця реєстрації не має, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимій,-

визнано винною та засуджено до покарання:

- за ч.4 ст.185 Кримінального кодексу України (далі-КК) увиді 5 (п`яти) років позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 369 КК у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст.70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо вона протягом визначеного судом іспитового строку в 1 (один) рік 6 (шість) місяців не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов`язки.

На підставі ст. 76 КК на ОСОБА_7 покладено обов`язки: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без дозволу уповноваженого органу з питань пробації; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Запобіжний захід ОСОБА_7 - не обирався.

Долю речових доказів та процесуальних витрат вирішено відповідно до положень ст.ст.100, 124 Кримінального процесуального кодексу України (далі- КПК).

В С Т А Н О В И Л А :

Оскаржуваним вироком ОСОБА_7 визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень за наступних обставин.

ОСОБА_9 26.06.2024 року близько 15.00 години перебувала поблизу магазину «Everyday» за адресою пров. Театральний, 20 сел. Васильківка Синельниківського району Дніпропетровської області, де вона побачила на металевій стійці велосипед «Alvas» чорного кольору, що належить ОСОБА_10 , та в цей момент у неї виник злочинний умисел на крадіжку даного велосипеда.

Реалізовуючи свій протиправний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_7 ігноруючи Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, яким введено воєнний на всій території України, який в подальшому було продовжено та який тривав на момент вчинення злочину, впевнившись, що її дії будуть непоміченими власником велосипеду та іншими особами, шляхом вільного доступу, умисно, таємно, викрала велосипед «Alvas» чорного кольору, який належить ОСОБА_10 , після чого, покинула місце вчинення кримінального правопорушення, викраденим розпорядилася на власний розсуд, чим спричинила потерпілому матеріальні збитки на суму 21140 грн.

Крім цього, до ОСОБА_7 26.06.2024 приблизно о 18 год. 25 хв. прибули працівники ВП №1 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області з питань викрадення велосипеда «Alvas» чорного кольору належного ОСОБА_10 .

В ході бесіди ОСОБА_7 з інспектором патрульної поліції СРПП старшим лейтенантом поліції ОСОБА_11 , встановлено, що остання зізналася у викраденні вказаного велосипеда та її попереджено, що за вказані дії передбачена кримінальна відповідальність. В цей час, у ОСОБА_7 виник неправомірний умисел, направлений на вирішення питання про не притягнення до кримінальної відповідальності шляхом надання неправомірної вигоди.

Після цього, маючи намір на надання неправомірної вигоди інспектору патрульної поліції СРПП ВП № 1 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області старшому лейтенанту поліції ОСОБА_11 , який являється службовою собою, ОСОБА_7 того ж дня, 26.06.2024 о 18:30 годин запропонувала співробітнику поліції неправомірну вигоду в сумі 5000 гривень за вирішення питання про не притягнення її до кримінальної відповідальності.

Співробітник поліції ОСОБА_11 попередив ОСОБА_7 , що за надання неправомірної вигоди службовій особі настає кримінальна відповідальність та вказав, що їй не уникнути кримінальної відповідальності за фактом таємної крадіжки чужого майна.

Після чого, продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на надання неправомірної вигоди інспектору патрульної поліції СРПП ВП № 1 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області старшому лейтенанту поліції ОСОБА_11 , ОСОБА_7 знову запропонувала співробітнику поліції неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів, за вирішення питання про не притягнення її до кримінальної відповідальності. Інспектор поліції ОСОБА_11 відмовився та знову попередив ОСОБА_7 про кримінальну відповідальність.

Не реагуючи на неодноразові попередження інспектора поліції ОСОБА_11 , ОСОБА_7 того ж дня, приблизно о 18.35 годин, продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на надання неправомірної вигоди інспектору патрульної поліції, поклала грошові кошти у сумі 5000 гривень на водійське сидіння службового автомобіля марки TOYOTA PRIUS реєстраційний номер НОМЕР_1 , що перебував біля місця мешкання ОСОБА_7 , АДРЕСА_2 .

Після чого, інспектор поліції ОСОБА_11 здійснив телефонний дзвінок на службу 102 та викликав слідчо-оперативну групу за фактом надання неправомірної вигоди громадянкою ОСОБА_7 .

Враховуючи наявність достовірної інформації про вчинення кримінального правопорушення та передачу грошових коштів в якості неправомірної вигоди, 26.06.2024 року в період часу з 18 години 50 хв. до 19 години 10 хв. був проведений огляд, в результаті якого, у службовому автомобілі марки TOYOTA PRIUS реєстраційний номер НОМЕР_1 , на водійському сидінні вилучено грошові кошти в сумі 5000 гривень, які ОСОБА_7 надала в якості неправомірної вигоди інспектору патрульної поліції СРПП ВП №1 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області старшому лейтенанту поліції ОСОБА_11 , який являється службовою особою.

Дії обвинуваченої ОСОБА_7 кваліфіковано:

- за ч.4 ст.185 КК, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану;

- за ч.1 ст.369 КК, як надання службовій особі неправомірної вигоди за не вчинення службовою особою в інтересах надавача будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи встановлені судом фактичні обставини кримінального провадження, доведеність вини та правову кваліфікацію дій обвинуваченої ОСОБА_7 у скоєнні нею кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.1 ст.369 КК, порушує питання про скасування вироку суду першої інстанції в частині призначеного покарання у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що суд першої інстанції, всупереч вимогам ч.1 ст.75 КК та правовій позиції, викладений у постанові ККС ВС від 27.09.2021 (справа №234/1940/20), безпідставно звільнив обвинувачену ОСОБА_7 від відбування остаточного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, до якого входило і корупційне кримінальне правопорушення ( ч.1 ст.369 КК ) з випробуванням.

З урахуванням вищенаведеного прокурор просить апеляційний суд скасувати вирок Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2025 року відносно ОСОБА_7 скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання: - за ч.4 ст.185 КК у виді позбавлення волі строком на 5 років; - ч.1 ст.369 КК у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн.

Відповідно до ч.1 ст.70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень, з урахуванням положень ч.3 ст.72 КК, шляхом повного складання призначених покарань, остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років та штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. Вказані покарання виконувати самостійно.

На підставі ст.75 КК звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 та п.2 ч.3 ст. 76 КК покласти на ОСОБА_7 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

В іншій частині вирок залиши без змін.

В судове засідання апеляційної інстанції потерпілий ОСОБА_10 не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату та час судового розгляду, про причини своєї неявки суд не повідомив, але його неявка, відповідно до приписів ч.4 ст.405 КПК, не перешкоджає апеляційному розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення прокурора на підтримку доводів поданої апеляційної скарги та яка наполягала на її повному задоволенні, вислухавши обвинуваченої, яка не заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно з положеннями ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.

Доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень при обставинах, встановлених вироком суду першої інстанції, та правова кваліфікація її дій за ч.4 ст.185, ч.1 ст.369 КК ґрунтуються на зібраних по справі та перевірених судом в порядку ч.3 ст.349 КПК доказах, являються обґрунтованими, належним чином мотивованими, не оспорюються стороною обвинувачення в апеляційній скарзі, а тому апеляційним судом, відповідно до приписів ч.1 ст.404 КПК, не перевіряються.

Разом з цим доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність заслуговують на увагу.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції визнав винуватою і засудив ОСОБА_7 за ч.1 ст. 369 та ч. 4 ст. 185 КК із призначенням покарання за кожне з кримінальних правопорушень та остаточного покарання на підставі ст.70 КК. Відповідно до ст. 75 цього Кодексу звільнив останню від відбування остаточного покарання з випробуванням.

Частиною 1 ст. 75 КК передбачено, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

У примітці до ст.45 КК визначено, що корупційними кримінальними правопорушеннями відповідно до цього Кодексу вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1,365-2, 368-369-2цього Кодексу.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 369 КК, а саме вчинення пропозиції надати неправомірну вигоду службовій особі за невчинення службовою особою певних дій з використанням службового становища в інтересах того, хто пропонує, згідно з приміткою до ст. 45 КК є корупційним кримінальним правопорушенням.

Таким чином, звільняючи ОСОБА_7 від відбування остаточного покарання, визначеного за сукупністю злочинів, до якої входило і корупційне кримінальне правопорушення (ч. 1 ст. 369 КК), на підставі ст. 75 КК, суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме застосував закон, який не підлягає застосуванню, що суперечить вимогам ст.75 КК та правовій позиції ККС ВС, викладеній у постанові від 27 вересня 2021 року ( справа № 234/1940/20, провадження № 51-1866км21) та про що слушно зазначає прокурор в поданій апеляційній скарзі.

Відповідно до ч.1 ст.409 КПК підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є: 1) неповнота судового розгляду; 2) невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; 3) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 4) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно п.2 ч.1 ст.413 КПК неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, у даному випадку є застосування закону, який не підлягає застосуванню.

Суд апеляційної інстанції, згідно з п.4 ч.1 ст.420 КПК, скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок місцевого суду підлягає скасуванню в частині призначеного обвинуваченій ОСОБА_7 покарання, у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, з ухваленням апеляційним судом свого вироку.

Дотримуючись приписів ч.15 ст.615 КПК, в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку апеляційний суд обмежується проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409, 413 та 418, 420 КПК, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_8 — задовольнити.

Вирок Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2025 року відносно обвинуваченої ОСОБА_7 за ч.4 ст.185, ч.1 ст.369 КК - скасувати в частині призначеного покарання.

Постановити новий вирок, яким ОСОБА_7 призначити покарання:

- за ч.4 ст.185 КК у виді позбавлення волі строком на 5 років;

- ч.1 ст.369 КК у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн.

Відповідно до ч.1 ст.70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень, з урахуванням положень ч.3 ст.72 КК, шляхом повного складання призначених покарань, остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років та штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. Вказані покарання виконувати самостійно.

На підставі ст.75 КК звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 та п.2 ч.3 ст. 76 КК покласти на ОСОБА_7 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

В іншій частині вирок місцевого суду залишити без змін.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили після його проголошення, але на нього може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

СУДДІ :

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4